27 листопада 2020 року в Копищенській ЗОШ відбулася лінійка-реквієм до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. « Незабудки пам'яті 1932-1933 рр.»

Час невблаганний... Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам'ять назавжди залишається з нами. Пам'ять нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.

Щороку кожної четвертої суботи листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

Тому і учні Копищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів не могли не згадати про тих загиблих, хто став жертвами Голодомору 1932-1933 рр . В пам'ять про них всіма учнями школи були виготовлені квітки незабудки як символ пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Вони нагадують нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути мільйонів жертв Голодомору. Із усіх зроблених квіток незабудок була створена карта України «Незабудки пам’яті 1932-1933 рр.» Біля карти було організовано тематичну виставку підручників, в яких описано це страшне лихо.

Не забули згадати і жителів села Копище, Олевського району, які загинули в роки страшного голоду. Ці відомості були взяті із «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні» Житомирської області .

У школі відбулася лінійка –реквієм, де ведучі Снігур Аліна - учениця 9 класу та Мартиновець Вікторія - учениця 8 класу, коротенько розповіли про важливі події Голодомору, наголосили на тому, що голод - це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Тому наш священний обов’язок – зберігати в пам’яті і глибоко вшановувати наших предків, тих людей, котрі становили наше родинне дерево, єднали наступність наших родин і пішли у вічність насильницькою, мученицькою смертю! Ми - українці, ми – патріоти нашої незалежної держави, ми, як єдина нація, повинні жити життям усієї держави, і в години радості, і в години трагічного смутку. Цим ми сильні, цим ми вірні історичній пам’яті нашого народу, цим ми впевнено дивимося у майбутнє.

Учні 5 та 6 класів декламували вірші про Голодомор «Сторінка зі щоденника 1933 року», «Свічка –пам'ять», «Пам'ять серця», учениця 9 класу – Мальчук Ангеліна виконала пісню «Голодомор» Анатолія Салогуба.

На завершення лінійки відбувся перегляд відеоролика пісні Оксани Білозір «Свіча», після чого ведуча наголосила, що у суботу, 28 листопада, о 16 годині приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!». Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

ЗНВР – Тетяна Зеньковець.