ПАМ'ЯТКИ БАТЬКАМ

УВАГА, БАТЬКИ !

На даний час у соціальних мережах з’явилися групи, в яких «кваліфіковані психологи» доводять дітей до самогубства. Серед підлітків стала популярною гра: «Біжи або помри!». Суть цієї гри - перебігти дорогу якомога ближче перед рухомим транспортом. Через це водіям потрібно бути вкрай уважними, коли бачите дітей біля дороги, то врахуйте той факт, що вони можуть кинутися прямо під колеса!

В Інтернет мережі все більше розміщуютьсяВеб-ресурси, на яких реєструються групи, форуми та спільноти, що пропагують та спрямовують дітей до вчинення суїцидів. Відомо, що фанати таких спільнот називають себе «китами», так як дані тварини асоціюються у них зі свободою. Представники даного виду ссавців добровільно можуть звести рахунки з життям. Тому у всіх шанувальників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.

НА ЩО НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ:

1. Підліток стомлений, навіть якщо рано лягає спати – прослідкуйте, чи спить він рано вранці.

2. Малює китів, метеликів, єдинорогів.

3. Перебуває в Інтернет-спільнотах, що містять в назві наступне: «Кити пливуть вгору», «Розбуди мене в 4.20», “f54”,”f57”,”f58”, “Мертве море”, “Самоубийство”, «Тихий дом», «Рина», «Няпока», «Море китов», «50 днів до мого…».

4. Обмежив усоціальній мережі «VKontakte» доступ до інформаціїв листуванні з друзями. На особистій сторінці є фрази «розбуди мене в 4.20», я в грі». І зовсім небезпечно, якщо на стіні, записниках з’являються цифри від 50 починаючи і менше.

5. Переписується в «Viber» (і ін. Месенджерах) з незнайомими людьми, які дають дивні розпорядження дитині.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ:

1. Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.

2. Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення, з’ясувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодженнярізного роду у формі кита,.

3. Перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах.

4. Звертати увагу на коло спілкування дитини.

5. Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.

6. Обов’язково контролювати, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

7. Встановити функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

У разі якщо ви виявили, що дитина входить до кола учасників таких груп ми радимо:

1. Повідомити про даний факт та наявність такої групи до підрозділів Національної поліції України;

2. Одразу звернутись за кваліфікованою допомогою до професійного психологау заклади охорони здоров’я, а до того часу не залишати дитину без догляду на одинці;

3. Повідомити адміністрацію соціальної мережі про наявність таких груп для їх подальшого блокування.

При виявленні таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти на спецлінію поліції «102»!

ЯК ПОВОДИТИСЬ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ СХИЛЬНОЇ ДО СУЇЦИДУ ДИТИНИ

У ДЕВЯ’ТИ ВИПАДКАХ З ДЕСЯТИ
СУЇЦИДАЛЬНА СПРОБА – ЦЕ НЕ БАЖАННЯ
ПОКІНЧИТИ З ЖИТТЯМ, А КРИК ПРО ДОПОМОГУ.
Г. ОТТО

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самопова­ги дитини, а також покращення спілкуван­ня у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості ди­тини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

• завжди підкреслюйте все добре й ус­пішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

• не чиніть тиску на підлітка, не висувай­те надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

• сприймайте, любіть своїх дітей таки­ми, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюван­ням, не судіть її, знайте, що шлях до підви­щення самооцінки лежить через самостій­ність і власну успішну діяльність дитини;

• слід тактовно і розумно підтримува­ти всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які поси­люють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підлі­ток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводи­тися так:

1. Залишайтеся самими собою, щоб ди­тина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має почуватися з вами на рів­них, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рів­них, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях ди­тини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6.Не думайте, що вам слід говорити що­разу, коли виникає пауза в розмові, викорис­товуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8. Спрямовуйте розмову в бік душевно­го болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні, хво­робливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуа­цію очима своєї дитини, приймайте її сто­рону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.

10. Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб на­дати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорад­ним й дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її — ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. Якщо ви не знаєте, що го­ворити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

1. Першим кроком у запобіганні само­губства завжди буває встановлення довірчого спілкування.

2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси­хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас — перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна вилива­ти на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комуніка­ція — жести, доторки тощо.

4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і напо­легливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМПРАЦІВНИКАМ:ЯК ПОПЕРЕДИТИ ПОТЕНЦІЙНИЙ СУЇЦИД !!!

Педагогічним працівникам можна ре­комендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в учнів здійснювати такі види допомоги:

- підбирайте ключі до розгадки суїциду;

- сприймайте суїцидента як особис­тість;

- налагоджуйте турботливі стосунки; а не сперечайтеся;

- запитуйте;

- не пропонуйте невиправданого вті­шання;

- пропонуйте конструктивні підходи;

- вселяйте надію;

- оцінюйте ступінь ризику самогубства;

- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;

-звертайтеся по допомогу до спе­ціалістів;

- важливо якомога довше зберігати тур­боту й підтримку учня;

-використовуйте засоби піднесення цін­ності особистості дитини, її життя.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасть­ся побачити для себе причину жити далі або з'явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою — ста­вити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку — спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого — цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепо­коєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допо­може подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокої­тись, коли хтось виявляє співчуття до нашо­го горя і болю. Буде корисно заздалегідь до­мовитися про екстрений зв'язок на випадок повернення думок про самогубство.

6.Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страж­дання, почнуть тебе розпитувати і пропону­вати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі — те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригні­ченого стану нерідко винна занижена само­оцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо ко­мусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється де­пресія.

9.Корисно також займатися тим, що ті­шить тебе. Походи по магазинах і зроби са­мому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книж­ку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практич­ною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим — тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвенній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13.У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це паст­ка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв'язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєво­го тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психоте­рапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомога людям у кризо­вих моментах життя.

Допомога при потенційному суїциді

Підбирайте ключі до розгадки суїциду

Суїцидальна превенція полягає не тільки у піклуванні та підтримці зі сторони друзів, а і у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні зміни у поведінці людини, приготування до останнього волевиявлення тощо. Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою,

Прийміть суїциданта як особистість

Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Інколи спокусливо сказати, що ніхто не може утримати людину від суїциду. Саме тому тисячі людей - різного віку, національностей, із різних соціальних груп - здійснюють самогубства. Не дозволяйте іншим вводити вас в оману відносно несерйозності конкретної ситуації. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

Налагодьте турботливі стосунки

Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо потурбуєтесь про людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації не має часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. У подальшому дуже багато буде залежати від якості ваших стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану, самітну душу.

Будьте уважним слухачем

Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Це може викликати в оточуючих образу чи гнів, почуття знехтуваності, власної непотрібності чи безсилля. Незважаючи на це, не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болі, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, - її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

Як психологи, так і не спеціалісти мають розвивати у собі мистецтво “слухати”. Це передбачає проникнення у те, що “висловлюється” без слів (характером поведінки, настроєм і мімікою, рухами, порушенням сну чи апетиту, здатністю до імпульсивних вчинків у гострій кризовій ситуації тощо).

Незважаючи на те що основні передвісники самогубства часто завуальовані, уважний спостерігач їх може розпізнати.

Не сперечайтеся

Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, друзі і родичі часто відповідають: “Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі” або “Ти розумієш, які нещастя і сором чекають твою сім'ю?” Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти, близькі досягають зворотному ефекту.

Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

Запитуйте

Якщо ви вдаєтеся до непрямих запитань типу “Я сподіваюся, що ти не вчиниш самогубства?”, то в них передбачається та відповідь, яку ви б хотіли почути (“Ні”). У цьому випадку вам буде важко допомогти людині вийти із суїцидальної кризи.

Найкраще запитати прямо: “Ти думаєш про самогубство?” Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина обдумує самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити цю заборонену тему, то це може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої почуття і досягнути розуміння.

Потрібно спокійно і зрозуміло запитати про небезпечну ситуацію, наприклад: “Із якого часу ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?”, “Як ви думаєте, чому у вас з'явилися ці почуття?”, “Чи є у вас якісь конкретні міркування про те, яким чином покінчити із собою?”, “Якщо ви раніше думали про самогубство, що вас зупиняло?”.

Щоб допомогти суїциданту зрозуміти свої думки, можна інколи перефразувати найбільш суттєві його відповіді: “Іншими словами, ви говорите...”

Ваша згода вислухати й обговорити те, чим хочуть поділитися з вами, буде великим полегшенням для людини, яка замкнулася в собі, яка відчуває страх осуду і готова до того, щоб покинути життя.

Не пропонуйте невиправданих утіх

Одним із важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з'явитися бажання сказати: “Ні, ви насправді так не думаєте”, “Це швидко пройде”.

Не слід цього робити. Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки, полягає у його бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити судження типу “Ви насправді так не думаєте”, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її відчуття власної непотрібності.

Пропонуйте конструктивні підходи

Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту. Це важко, оскільки підґрунтям самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути: “Що з вами сталося останнім часом?”, “Коли ви відчули себе гірше?”, “Що відбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?”, “Кого з оточуючих вони стосувалися?”

Потрібно допомогти потенційному самогубцю ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти. Якщо людина все ж таки не наважується виявляти свої приховані почуття, то, можливо, ви зможете отримати відповідь, зауваживши: “Мені здається, ви дуже схвильовані”, “Я бачу, вам зараз хочеться плакати”. Доцільно сказати: “Все-таки ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас”.

Якщо кризова ситуація й емоції названі, то слід вияснити, як людина вирішувала схожі ситуації у минулому. Це називається “оцінкою засобів вирішення проблем”. Вона передбачає обговорення попереднього досвіду в аналогічній ситуації. Можна запитати: “Чи не було у вас раніше схожих переживань?”

Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. Це може допомогти у вирішенні наявного конфлікту. З'ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона ще цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращий» час у житті, особливо слідкуйте за її очима. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з'явилася надія?

Вселяйте надію

Психотерапевти давно дійшли висновку про позитивну значущість того, про що говорять схильні до суїциду люди. Коли приховані травматичні переживання виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. У людини може з'явитися думка: “Я так і не знаю, як вирішити цю ситуацію. Але тепер, коли я бачу свої труднощі, я думаю, що, можливо, ще є якась надія”.

Як би то не було, надія має випливати із реальності. Немає сенсу говорити: “Не хвилюйся, все буде добре”, - коли все добре бути не може. Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і досягати поставленої мети. Померла близька людина не може повернутися, як не сподівайся. Але близькі померлого можуть відкрити для себе нове розуміння життя.

Надія має бути обґрунтована: коли корабель розбивається об каміння, є різниця між надією допливти до найближчої землі чи досягнути протилежного берега океану. Коли люди повністю втрачають надію на гідне майбутнє, їм потрібно запропонувати альтернативу: “До кого ви могли б звернутися за допомогою?”, “Як можна було б змінити ситуацію?”, “Якому зовнішньому втручанню ви могли б протистояти?”.

Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Темрява і світло, радощі і печалі, щастя і страждання є нероздільно переплетеними у тканині людського існування.

Таким чином, основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м'яко. Дуже важливо при цьому підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, за звичай, минають, а самогубство є безповоротним.

Оцініть міру ризику самогубства

Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різними, - від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко розробленого плану самогубства певним способом (отруєння, стрибок із висоти, з використання вогнепальної зброї чи мотузки). Важливо з'ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності.

Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик

Не залишайте людину одну у ситуації високого суїцидального ризику

Залишайтеся з потенційним суїцидантом якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Можливо доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.

Щоб показати людині турботу оточення про неї і створити почуття життєвої перспективи, ви можете укласти з нею так званий суїцидальний контракт. Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи. Як не дивно, але така згода може виявитися досить ефективною.

Зверніться за допомогою до спеціалістів

У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Вони не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їх прохання - це часто прохання про допомогу. Друзі та рідні, без сумніву, мають щирі наміри, але їм може не вистачати вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до надмірної емоційності.

Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі. Вони, як правило, добре інформовані, можуть правильно оцінити серйозність ситуації і направити людину до компетентного спеціаліста. Спочатку, доки пацієнт не отримав кваліфікованої допомоги, сімейний лікар може призначити йому ліки, щоб знизити інтенсивність депресивних переживань.

Якщо депресивна людина не схильна до співробітництва і не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім'ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути священик. Серед священнослужителів є багато розуміючих, чуйних і достойних довіри людей. Але є серед них і такі, що не підготовлені до кризового втручання. Моралізуванням і банальним повчанням вони можуть підштовхнути суїциданта до більшої ізоляції і самозвинувачень.

Інколи єдиною альтернативою допомоги суїциданту є госпіталізація у психіатричну лікарню. Зволікання у цьому може бути небезпечним; крім того, госпіталізація може принести полегшення як хворому, так і сім'ї.

Важливість збереження турботи і підтримки

Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у всіх, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов'язаннями, після чого можна покінчити із собою. І дійсно, половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони “ненормальні”, тому що хочуть померти, а, з іншого, - настільки “некомпетентні”, що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому.

Ніколи не потрібно обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не значить необхідності дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи сигнали можливого самогубства, людина, яка у відчаї, просить про допомогу. І, без сумніву, ситуація не вирішиться до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

ДІТИ І НАРКОТИКИ: ЯК ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ З ПІДЛІТКОМ ПРО НАРКОТИКИ

Більшість батьків вважають наркотики однією з найстрашніших загроз для своїх дітей. Останнім часом все частіше ми чуємо з новин про загибель підлітків із-за вживання, здавалося б, «легких» наркотиків і курильних сумішей і мало хто розуміє, як правильно захистити свою дитину від цієї небезпеки. Багато батьків просто не уявляють, як правильно вести розмову з дитиною, щоб не натрапити на стіну нерозуміння або несприйняття.

Сучасні підлітки часто бувають більш обізнаними в темі наркотиків, ніж їхні батьки. Тому, перш ніж приступати до розмови, необхідно більше дізнатися не тільки про те, як правильно вести бесіду, але й про наркотики, способи їх застосування та наслідки. Часто про це може розповісти сама дитина, якщо правильно почати розмову та правильно його провести.

Як почати розмову про наркотики з підлітком

Більшість підлітків вважають себе вже досить дорослими, щоб приймати будь-які рішення самостійно. Будь-які спроби тиску або моралей зазвичай наштовхують на стіну нерозуміння і неприйняття. Тому важливо правильно почати розмову. Не треба питати у підлітка, що він думає про наркотики або як до них ставиться, навряд чи це принесе результат. Ще менш результативною буде лекція на тему, як це погано наркотики.

Найчастіше причиною смерті наркоманів стають різні захворювання, до яких призводить вживання психоактивних речовин.

З чого ж краще почати? А починати краще з гарного, з того, як ви любите і цінуєте свою дитину і як за нього переживаєте. Постарайтеся донести, що для вас дуже важливо здоров’я і благополуччя дитини і тому ви переживаєте, навіть якщо приводу немає, і хочете знати, чи не загрожує щось йому. Важливо, щоб дитина розуміла, що він завжди може отримати вашу допомогу і підтримку, а не осуд або «розбір польотів». Крім того, потрібно бути готовим цю підтримку надати.

Будьте готові до того, що якщо правильна розмова вийде, ви можете дізнатися щось неприємне для себе. Тому перед початком розмови необхідно підготувати себе до можливого стресу. Будьте готові на розповідь дитини про його проблеми відповісти не докором, криком чи звинуваченням, а реальною допомогою і підтримкою. Навіть якщо вам складно прийняти позицію дитини, дайте зрозуміти, що ви зможете це зробити, що ви його любите, і в першу чергу бажання допомогти, а не засудити.

Ознаки вживання наркотичних речовин дитиною

Далеко не завжди батьки знаходять сили або час для того щоб провести ті найважливіші розмови і запобігти саму можливість вживання дитиною наркотиків. Іноді трапляється найгірше – підліток все ж пробує наркотики і це йому подобається. Найсумніше, що навіть у такій ситуації іноді батьки продовжують ігноруватися проблему або ж просто не помічають, що з їхньою дитиною щось не так.

Як же визначити, що підліток вживає наркотичні речовини? Зазвичай про це можуть сказати прямі і супутні ознаки. Супутні ознаки – це характерне зміна способу життя. У підлітка можуть з’явитися проблеми з навчанням, фінансові проблеми, нові друзі і звички. На все це потрібно звертати увагу.

Більше 13-ти відсотків наркоманів помирають від передозування, при цьому їх середній вік у нашій країні становить 25-35 років.

Прямі ознаки зазвичай залежать від того, яка речовина вживає підліток і в якій фазі вживання він знаходиться. Вживання деяких речовин може проходити практично непомітно, тому батькам варто приділяти якомога більше уваги дітям, щоб це помітити.

Є ознаки, які ідентифікувати нескладно, наприклад характерна прискорена або уповільнена мова, сонливість і порушення ходи при вживанні наркотиків з групи опіатів або аптечних засобів з седативним ефектом. Також при вживанні опіатів і деяких ліків зіниця може сильно звужуватися і не реагувати на світло. При вживанні психотропних речовин зіниця навпаки стає дуже великим і також не реагує на світло. Навіть якщо підлітку вдасться повернути нормальний вигляд зіниці за допомогою очних крапель, він все одно не буде реагувати на світло.

Що таке ПВК Редан

ПВК Редан — це агресивна субкультура, яка виникла в РФ, де влаштовувала масові бійки у різних ТРЦ. Зазвичай її учасниками стають саме підлітки.

Представники субкультури називають себе павуками та носять одяг із зображенням павука та четвірки. Це вказує на джерело появи руху — японський аніме-серіал Hunter x Hunter, що розповідає про бандитське угруповання під назвою Геней Рьодан.

Учасники субкультури виступають проти “навколофутбольних фанатів, уродженців Кавказу та мігрантів”.Додаток “ПВК” представники субкультури додали до своєї назви без жодної мети та не мають наразі жодного стосунку до військових формувань.Поки на карті бойових дій розгортаються запеклі бої, у тилу триває боротьба з проявами російської культури та субкультури як її складової.Так учасників російської агресивної субкультури ПВК Редан, яка влаштовує масові бійки, почали помічати в українських містах, зокрема у Києві, Харкові, Івано-Франківську, Львові, Дніпрі, Полтаві, а також на Закарпатті. За даними Нацполіції України, згалом протягом двох днів у різних регіонах держави відбулося близько 30 зібрань молоді.За словами начальника управління ювенальної превенції Нацполіції України Василя Богдана, до управлінь та відділів поліції запросили понад 700 осіб, більшість з яких — неповнолітні.

Як субкультура ПВК Редан пов’язана з російською пропагандою

За даними Нацполіції, штучне поширення субкультури ПВК Редан — це спроба російських пропагандистів провести чергову інформаційно-психологічну операцію. Пропагандисти прагнуть втягнути у противправну діяльність підлітків, щоб дестабілізувати ситуацію всередині країни.

Тому оперативні служби разом із Кіберполіцією встановлюють джерела фінансування, адміністраторів інформаційних каналів та організаторів масових заходів, які пропагують субкультури ПВК Редан. Станом на 28 лютого заблоковано 18 каналів та груп, які були створенні для популяризації дестабілізаційного руху.

— Аби не дати ворогу успішно провести свою ІПСО і застерегти дітей від необдуманих вчинків, ми спілкуємося із адміністраціями та педагогічними колективами навчальних закладів, але головне: ми звертаємося до батьків і закликаємо їх бути друзями своїх дітей, проводити з ними більше часу, підтримувати їх, цікавитися, з ким вони спілкуються і як проводять дозвілля, — зазначчає Василь Богдан.

Як вберегти свою дитину від участі у ПВК Редан

Участь дитини у будь-якій субкультурі може свідчити про бажання віднайти приналежність до певної групи. Однак не може свідчити напряму про стан її сім’ї.

Найчастіше підліток прагне знайти розуміння, якого йому не вистачає у буденному оточенні. Тож якщо у батьків з дитиною налагоджені довірливі стосунки й вони можуть сісти та у комфортній обстановці поговорити про те, що хвилює підлітка, то ймовірність її участі у субкультурі може значно зменшитись.

Звернення до батьків першокласників

Шановні батьки!

Ви віддаєте в мої руки сердечка своїх дітей. Разом з цим ви покладаєте на мене свої надії, сподівання. І всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільно­го життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам'ята­ти, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.

Дитина - Божа іскорка, яка прийшовши в цей світ, несе свою велику місію, має свій шлях, свої думки. Тому перед нами стоїть особливе завдання - РОЗВИТОК І ЗБАГАЧЕННЯ ДУХОВНОГО СВІТУ КОЖНОЇ ДИТИНИ.  Це можливо через виховання серця дитини: любов до людей, повага, толерантність, прояв співчуття і вміння радіти за інших.

Вірте в  безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний.

Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить; хтось, навпаки,не вміє усміхатися,  зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати й рахувати, стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме від готовності залежить адаптація малюка до шкільного життя, оволодіння ним навчальною діяльністю, врешті-решт, формування особистості.

Часто ви вважаєте основними показниками готовності до школи знайомство дити­ни з літерами, уміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання.

Важливим етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрібної моторики кисті руки. Діти, в яких рука не готова до письма, швидко втомлюються, втрачають бажан­ня писати, вчитися.

Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров'я. Робіть все від вас можливе, щоб дитина була здоровою, ситою, загартованою.

Школа і сім'я. Це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всі труднощі. Без вашої допомоги я не в силі буду донести до сердець і розуму все те, що ви хочете бачи­ти у своїх дітях. Давайте будемо толерантними, взаємоввічливими, доброзичливими, терплячими, небайдужими до своїх дітей.

Промине чотири роки, й тоді можна буде з гордістю сказати про результат нашої з вами співпраці, про всі перемоги, здобутки, знання й уміння, яких набули наші діти. Не забувайте:       ч

Школа - Майстерня Людяності;

Школа - Майстерня Гуманності;

Школа - Співтовариство вчителя та учня;

Школа - Храм!

З повагою ваш вчитель

Вчіть дитину вчитися!

(збори-лекція для батьків)

Пролунав перший дзвінок. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплюють кожного, хто пере­ступив шкільний поріг вперше.  Це не тільки першо­класники, а й їхні батьки, родичі, друзі.

Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні! Виховуючи дитину, ми вчимо її вчи­тися. Цих умінь дитина почала набиратися з першого дня своєї появи на світ. Найрідніші люди, родинне коло, близьке оточення поклали початок у вихованні й навчанні нової людини.

А сьогодні ця людина, зі своїми звичками, пере­конаннями, індивідуальними потребами прийшла до школи. І вчитель продовжує вести її по стежині життя. Шановні батьки, без вашої допомоги, без вашого влас­ного прикладу, вчитель не в змозі буде дати все те, на що ви і ваша дитина сподіваєтеся. Давайте будемо вза­ємно ввічливі, толерантні, стримані, терплячі стосовно до себе, до дітей, один до одного. Щоб досягти вели­ких успіхів у навчанні, потрібно створити такі умови, щоб дитина відчувала свою перемогу над подоланням труднощів, відчувала власний успіх, відчувала потребу бути корисною для себе й оточуючих людей, виконую­чи навчальне завдання, неочікувано для себе доходила висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання. Необхідно активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів.

Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдан­ня вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інстру­ментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: •  вміння спостерігати; •  вміння думати; •    висловлювати   думкупро   те,   щобачу,   роблю, думаю, спостерігаю; •  читати; •  писати.

«Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, виконує уроки. Невже цього недостатньо?». Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціональ­но оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інте­лектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато, зокрема:

•  привчати дітей до режиму дня;

•  виховувати організованість;

•   озброювати раціональними способами запам'ято­вування;

•  розвивати мислення, спостережливість та обов'яз­ково - прагнення до самостійної праці.

Успішне навчання молодших школярів тісно пов'я­зано з організацією їхнього робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці протягом виконання домашнього завдання. Це допомагає уник­нути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння формувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійсню­вати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба думати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, з чого робиш поділ, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте най­менші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому й виконала завдання правильно. Я рада за тебе».

Якщо дитині важко передбачити послідовність вико­нання роботи, батьки з успіхом можуть використову­вати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку...»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно про­читати текст, поділити його на логічно завершені час­тини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Варто пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступо­во. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, здій­снювати спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

Відтак виявлено наступне вміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, — вміння визна­чати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні й другоряд­ні. Головні - це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншо­му - ні. Так, наприклад, головна ознака м'яча - кругла форма. Оскільки він може бути великим і малень­ким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивос­тей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний). Які серед цих ознак голов­ні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже здебільшого в процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписувати в зошит вправу чи випи­сувати лише окремі слова?», «Задачу розв'язувати окре­мими діями чи виразом?» тощо. Щоб цього уникнути, важливо насамперед навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати в щоденник.

Формуванню вміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють «графічні диктанти». Суть вправи поясніть дитині так: «Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця».

Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником. Дитина повинна вміти швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є закладки. Поряд з цим важливо вчити дітей знаходити за вказаним номером сторінку в підручнику, номер вправи чи задачі.

Основні вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах такі:

•    вміти  користуватися   змістом,тобто   знати,   що назви всіх оповідань, віршів, байок є в змісті; •    користуватися   тлумачнимсловником,   у  якому пояснюються невідомі або маловживані слова; •  знаходити червоний рядок (початок абзацу), абзац. Учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом слова, визначення обов'язково треба прочитати кілька разів, щоб запам'ятати.

При вивченні віршів рекомендуємо молодшим школя­рам таку послідовність дій:

1.  Уважно прочитай вірш, вдумайся в його зміст.

2.  Вивчи перший стовпчик, потім другий.

3.  Повтори перший з другим.

4.  Вивчи третій стовпчик.

5.  Повтори всі стовпчики.

6.  Повтори вірш увечері й зранку, дотримуючись від­повідної інтонації.

Обов'язковою умовою повноцінного успішного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відпо­відь правильна або в чому її помилковість.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають спо­собом перевірки завдань шляхом співставлення за зраз­ком. Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок. Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова.

Пізніше діти оволодівають складними способами перевірки: співставляють написане з вивченими пра­вилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відпо­відають на контрольні запитання, які є в кінці теми.

Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв'язання не можна проконтро­лювати, співставляючи результат діяльності зі зраз­ком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв'язання того самого прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної власти­вості додавання, розв'язування «кругових» прикладів.

Можна застосовувати й такі способи перевірки при­кладів: «Перевір правильність виконання, якщо відо­мо, що сума відповідей п'яти прикладів дорівнює 100», «Випиши всі приклади з відповіддю 50» (з двоциф­ровими результатами, з однаковими відповідями), «Перевір себе: кожна наступна відповідь повинна бути більшою, ніж попередня».

З метою перевірки правильності розв'язання зада­чі доречно запитати у малюка, про що в ній йдеться;

що відомо, а що потрібно знайти; як саме знайшов невідоме; чи впевнений у правильності результату; як можна перевірити. Такий підхід привчає дитину осмислювати виконану роботу, засвоювати спосіб мір­кування.

Навчаючи школярів перевіряти розв'язання задач, можна користуватися такими способами: встановлен­ня меж шуканого числа розв'язування задач іншим способом, складання і розв'язування оберненої задачі, встановлення відповідності між результатом та умовою задачі.

Відтак розглянуто найважливіші уміння, що склада­ють основу вміння вчитись. Формуються вони не лише прямим шляхом, а й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу - це передусім особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичли­вості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки, учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

У народній мудрості йдетеся: «Хто думає, той і розум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитан­ня: «Чому ти так думаєш?», «Як це можна довести?», «Ти впевнений?», «Чому ти вважаєш цей шлях пра­вильним?» та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допус­тив шість помилок у завдані, а цього разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна ваша підтримка!

Всі ці чинники в кінцевому результаті спрацьову­ють на відчуття кожною дитиною її значущості в сім'ї, колективі, в суспільстві. Цей успіх пробудить в дитині бажання вчитися, творчо розвиватися, духовно збага­чуватися.

Підготовка дітей до школи.Лекція для батьків

Мета. Ознайомити батьків із технологічними особливос­тями дітей шестилітнього віку, організацією правильно ре­жиму життєдіяльності першокласників. Вказати, як пра­вильно допомагати дітям у навчанні.

Форма проведення. Батьківські збори

Хід заходу

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для об­говорення з батьками.

У дитячому садку все було звично і просто. А у школі малюків чекає перебудова всієї їхньої діяль­ності за змістом і за формою. Щоденно чотири уроки і підготовка домашніх завдань, новий ритм праці й відпочинку, сильні переживання, часом і негативні. До того ж необхідність працювати з усім класом в одному темпі, коритися одним вимогам, численним «так треба»...

Які ж психологічні особливості дітей шестирічного віку? Тонкий знавець дитячої психології В.О. Сухом­линський відзначив: «Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу; в роки дитинства день здається нам дивним і нес­подіваним». І часом буває важко зрозуміти навіть власну дитину, яку ми близько спостерігаємо.

Кісткове — сполучний апарат молодших учнів відзна­чається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хря­щової тканини. Змінюється і м'язова система учнів мо­лодших класів. Так, уже в першокласників вага м'язів становить 27,5% ваги тіла. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Тому таким важливим для їхнього розвитку і працездатності є свіже повітря. Частота серцевих скорочень у молодшого школяра сталіша, ніж у дитини дошкільного віку, але все ж дуже змінюється під впливом різних рухів, позитивних та негативних емоцій. У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в до­рослих, психологи вирізняють чотири типи темперамен­ту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і мелан­холічний. Які їхні особливості?

Сангвініки швидкі й рухливі, вони легко спілкуються з ровесниками і дорослими, користуються повагою серед товаришів. За сприятливих умов виховання вони ростуть у міру рухливими і спокійними, вміють правильно реагува­ти на зміни обставин, а якщо умови виховання несприят­ливі — нерідко стають байдужими, безвідповідальними. Ці діти швидко засвоюють знання, але без система­тичних вправ легко втрачають набуті навички і вміння. Вчителеві й батькам треба дбати, щоб у таких дітей не згасав вогник допитливості, щоб вони мали на що спря­мувати свою активність, виявляли зацікавленість інтере­сами класу.

У дітей, для яких характерні легка збудливість, прояви сильних і тривалих почуттів — холеричний темперамент. Поведінка їхня енергійна і різка. На уроках вони часто нестримані: вигукують, починають відповідати, не дослу­хавши запитання вчителя, часто відволікаються. Поміче­но, що дітям — холерикам важче сконцентрувати свою увагу на певному предметі, внаслідок чого вони не помічають його суттєвих ознак, роблять поспішні виснов­ки. Все це створює значні труднощі у навчанні та вихо­ванні.

У дітей флегматичного темпераменту почуття збуджують­ся повільно, але ці почуття стійкі й тривалі. Психологи відзначають, що молодші школярі флегматичного харак­теру — повільні, з іншими дітьми спілкуються здебіль­шого неохоче. Діти — флегматики уникають таких видів діяльності, де вимагаються швидкість, рухливість. За сприятливих навчальне — виховних умов із них вироста­ють люди, які прагнуть усталеного порядку, організова­ності, поміркованості у побуті.

Надзвичайно чутливими є діти меланхолічного темпе­раменту. Дитина з цим типом нервової системи довго  перебуває під впливом почуттів. У спілкуванні діти — ме­ланхоліки неактивні, сором'язливі, важко пристосову­ються до нових умов. Вони прагнуть дружити лише з од­ним товаришем або граються самі. На зауваження реагу­ють болісно, нерідко плачуть. Вони часто губляться при опитуванні, хоча письмові роботи виконують добре.

Тип нервової системи, яким природа наділяє людину, дуже стійкий. Але в процесі виховання вроджені особли­вості дитини можна коригувати. Скажімо, непосидючу дитину зробити стриманою, надто сором'язливу, невпев­нену - - більш активною і впевненою. І, ясна річ, найважчими будуть перші місяці навчання. Психологи відзначають, що здебільшого у процесі на­вчання першокласники стикаються з труднощами трьох типів. Перший — пов'язаний з особливостями шкільно­го режиму (треба вчасно прокидатися, не пропускати за­нять, на всіх уроках сидіти спокійно тощо). Другий тип зу­мовлюється новим становищем дитини у колективі, ха­рактером взаємовідносин з учителем, ровесниками і бать­ками. Першокласники не одразу, часом важко, усвідом­люють свої обов'язки як члени колективу. Третій тип труднощів — у більшості першокласників приблизно в середині року з'являється байдужість до навчання.

Звісно, підтримувати у першокласників інтерес до нав­чання не завжди легко. Але за допомогою батьків навчан­ня може стати для малюків корисним і захоплюючим.

Тематика загальношкільних та класних батьківських зборів

10-11.09.2019

Загальношкільні батьківські збори «Про організацію освітнього процесу у 2019/2020 навчальному році»

1. Аналіз роботи батьківського комітету школи за 2018/2019 навчальний рік.

2. Ознайомлення з Правилами внутрішнього розпорядку, навчальним планом, режимом роботи школи у 2019/2019 навчальному році.

3. Про організацію роботи Ради школи.

4. Вибори батьківського комітету школи на 2019/2020 навчальний рік.

5. Про затвердження плану роботи батьківського комітету школи на 2019/2020 навчальний рік

03-04.12.2019

Загальношкільні  батьківські збори «Взаємодія школи і сім’ї у вихованні особистості»

1. Правова відповідальність батьків та неповнолітніх. Статистичні дані про злочинність підлітків.

2.   Протидія торгівлі людьми

3. Насильство в сім’ї як проблема превентивного виховання.

3.  Про стан відвідування учнями школи та робота по попередженню правопорушень серед неповнолітніх..

4.  Про  зайнятість учнів в гуртках, секціях тощо в позаурочний час.

5. Різне

04-05.02.2020

Класні батьківські збори. «Роль сім’ї та школи у розвитку світогляду дитини, підвищення її мотивації до навчання»

1. Вплив сім’ї на успішне навчання дитини.

2. Про підсумки роботи педагогічного колективу з обдарованими та здібними учнями.

3. Про результати поглибленого медичного огляду учнів.

4. Про охоплення учнів школи гарячим харчуванням, організація безкоштовного харчування учнів.

 5. Про організацію роботи закладу з  попередження дитячого травматизму, виконання норм і правил ТБ, пожежної безпеки, дорожнього руху, санітарії та гігієни.

6. Різне

21-22.04.2020

Класні батьківські збори «Здобутки та перспективи»

1. Про підготовку учнів до державної підсумкової атестації в 4, 9 та 11 класах.  Питання ЗНО.

2. Про оздоровлення дітей влітку 2020 року.

3. Про попередження  дитячого травматизму під час літніх канікул.

4. Про проведення поточного ремонту класних кімнат  та підготовку школи до нового навчального року

5. Різне

Орієнтовна тематика педагогічного лекторію для батьків 1-11 класів

на 2019/2020 навчальний рік

1 клас

1. Вікові  та індивідуальні особливості дітей 6-річного віку.

2. Як допомогти першокласнику адаптуватися до школи (лекція практичного психолога)

3. Особливості ігрової та навчальної діяльності першокласників в школі та вдома.

4. Організація режиму дня школяра. Гігієна і здоров’я  першокласника.

5. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

2 клас

1. Особливості організації  навчальної праці  у 2 класі.

2. Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку (лекція практичного психолога)

3. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

4. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

3 клас

1. Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

2. Виховання самостійності, відповідальності у процесі організації навчання молодшого школяра.

3. Запобігання та протидія насилля в сім’ї.

4. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

4 клас

1. Виховання  в дітей свідомої дисципліни,  відповідальності, любові й готовності до праці у сім’ї.

2. Батькам про акселерацію та її наслідки.

3. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини.

4. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

5 клас

1. Психолого-педагогічні  та фізіологічні особливості виховання та навчання п’ятикласників в період адаптації (лекція практичного психолога).

2. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

3. Союз сім’ї та школи як запорука розвитку творчих здібностей дитини.

4. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

5. Культура поведінки, спілкування з однолітками як  один із шляхів до зміцнення здоров’я дитини.

6 клас

1. Розвиток творчих здібностей учнів. Дисципліна і працьовитість як складова успіху.

2. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

3. Авторитет, особистий приклад і педагогічний такт  батьків – основні засоби впливу на молодшого підлітка в родині.

4. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.  (лекція  практичного психолога).

7 клас

1. Особливості підліткового віку. Запобігання відчуженості між батьками і дітьми (лекція  практичного психолога).

2. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

3. Фізіологія підлітка. Статеві відмінності і статеве дозрівання. Проблеми і шляхи їх вирішення.

4. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

8 клас

1. Особливості навчання учнів 8 класу в умовах допрофільного навчання.

2. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

3. Типові конфліктні ситуації з батьками та іншими дорослими

4. Суїцидальна поведінка підлітків. Причини та профілактика суїцидів (лекція  практичного психолога).

9 клас

1. Профорієнтація і допрофільна підготовка старших підлітків. Роль сім’ї  у  визначенні життєвого шляху старшокласників.

2. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.  (лекція  практичного психолога).

3. Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей до ведення здорового способу життя.

4. Базова освіта. Що далі? Обмін думками: батьки – вчителі. Організація підготовки учнів до державної підсумкової атестації.

10 клас

1. Виховання свідомого ставлення до процесу отримання знань. У чому специфіка пізнавальної та навчальної діяльності юнацтва?

2.  Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.  (лекція  практичного психолога)

3. Фізичний розвиток і зміцнення здоров’я  юнаків та дівчат.

4. Вплив комп’ютера на здоров’я дитини. Комп’ютерана залежність.

 11 клас

1. Партнерство батьків та вчителів у питаннях підготовки старшокласників до дорослого життя.

2. Виховання культури розумової праці та керівництво самоосвітою старшокласників. Роль сім’ї  у професійній орієнтації  здобувачів освіти.

3. Попередження насилля в  сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

4. Роль сім’ї  у формування ціннісних орієнтацій  дорослого життя.

5. Організація підготовки учнів до державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання. Як психологічно підготувати старшокласників до ЗНО?

Дистанційне навчання та режим дня. Поради батькам

Вступаючи до школи дистанційного навчання, багато дітей, а разом з ними, і батьки радіють тому, що не потрібно бути прив'язаним до певного графіку роботи. Немає необхідності в один і той же час вставати з ранку, їхати до школи, витрачати час на дорогу. Ти не прив'язаний до шкільного розкладу. Можна займатися у будь-який вільний час. Здавалося б, як добре не мати режиму. Але режим все ж таки має бути!

Дуже скоро і діти, і батьки починають розуміти, що без розкладу, без певного режиму роботи навіть в дистанційному навчанні не обійтися. Головна і суттєва перевага онлайн-навчання має стати джерелом натхнення і сприяти гармонійному розвитку дитини, ураховуючи всі його індивідуальні здібності і вподобання. Щоб встигнути якісно виконати всі завдання і отримати від навчання задоволення, дитині потрібно створити зручний для себе режим дня. 

Як допомогти дитині правильно використати час?

• Не відмовляйтеся від режиму дня і намагайтеся домогтися його виконання. По-перше, це дозволить вам стежити за часом. І не давати йому проходити марно. По-друге, будь-який режим привчає організм до певного робочого циклу. Це збільшує можливості при засвоєнні нового матеріалу, робить процес навчання більш комфортним, здоровим.

• При складанні режиму дня враховуйте особливості свого організму і життєві цикли. Є такі поняття як біологічний годинник і біологічні ритми. Не варто їх ігнорувати.

Біологічні ритми - біоритми (від грецького βίος - bios, «життя» і ῥυθμός - rhythmos, «будь-який повторюється рух, ритм») – періодично повторювані зміни характеру і інтенсивності біологічних процесів та явищ. Наприклад, час перетравлення їжі становить приблизно 3-4 години, при порушенні цієї періодичності можуть виникати проблеми, що ведуть до захворювань шлунково-кишкового тракту, ожиріння тощо.

Вчені вивчили особливості працездатності людини і встановили, що вона коливається у різних людей залежно від їх біологічного типу. Одних людей називають «сови», інших – «жайворонки», третіх – «голуби».

1. «Жайворонки» краще працюють і більш активні вранці.

2. «Сови» – у вечірні години.

3. «Голуби» не прив'язані до часу доби.

Дуже часто людині важко зрозуміти жайворонок вона або сова, а його активність і працездатність залежить лише від звички прокидатися або лягати спати в певний час. У цьому випадку в його організмі спрацьовує біологічний годинник.

Німецький лікар Хуфелянд, двісті років тому ще до відкриття хронобіології стверджував, що основну роль грає не час, коли людина лягає спати, а регулярність, тобто звичка лягати в один і той же час. Вона і забезпечує швидке засинання, якісний відпочинок, легке пробудження і хорошу денну активність.

 Наш біологічний годинник працює так:

Від 1 до 5 години ночі. Людина спить, більшість наших органів працює в режимі економії сил. Працює активно тільки печінка, переробляючи необхідні організму речовини, видаляючи отрути. Це «велике очищення організму» необхідно йому для успішного функціонування. У людини в цей час низький тиск, рідкий пульс і повільне дихання.

Від 6 до 8 години ранку. Тиск стає вище, пульс частішає. Організм вже прокинувся, хоча ми фактично можемо ще спати. Різко зростає імунітет. Людина відпочила.

Від 9 до 12 години ранку. Активність підвищується. Серце розганяється на повну потужність. Це найкраща форма нашого організму. Ми активні, працездатні і сповнені ентузіазму. Нам, здається, під силу будь-яке завдання. Ловіть ці моменти. Вони найбільш продуктивні!

Від 12 до 14 годин. Настає перший спад активності. Зменшується фізична і розумова працездатність. Відчувається втома, потрібен відпочинок. Це час самої низької активності в циклі. Реакції сповільнюються. Обід.

Від 14 до 18 годин. Працездатність підвищується. Загострюються всі органи чуття. Робота йде з високою часткою активності. У цей час дуже ефективні фізичні види праці та тренування у спортсменів. Настає час занять і прогулянок на свіжому повітрі. Організм відчуває бажання більше рухатися. Зате психічна активність поступово знижується.

Від 19 до 20 годин. Підвищується тиск. Виникає дратівливість через зниження стабільності психічного стану. Людина в цей час може бути нервовим, неврівноваженим. Зменшується мозковий кровообіг, може боліти голова.

Від 21 до 22 години. Психічний стан рівний, а ось розумова працездатність підвищена. Цей період часу особливо хороший для учнів при запам'ятовуванні тексту. Так як пам'ять загострюється. Увечері можна відобразити багато, що не вдавалося днем.

Від 22 до 24 годин. Знижується температура. Організм готується до відпочинку. Якщо ми лягли спати о 22 годині, то настає час для сновидінь. Наше тіло, наш мозок відпочивають. 

Режим сну, їжі, роботи та відпочинку не повинні підпорядковуватися простому «хочу», а доцільності і біологічним законам. В іншому випадку, дитину чекає десинхроноз –неузгодженість ходу біологічного годинника в часі. Порушення біологічних ритмів викликає розбалансованість в роботі організму і проблеми зі здоров'ям дитини.

Це можуть бути порушення різного роду:

• в харчуванні (постійно жує, забуває поїсти, утруднене переварювання їжі, здуття, метеоризм, пронос, запор),

• в сні (не може заснути, не може встати, відчуває втому, головний біль, нездужання),

• в роботі (не може зосередитися, відволікається, захоплюється і перевантажується),

• у відпочинку (занадто багато відпочиває, не встигає розслаблятися).

Намагайтеся не відпускати на самоплив такі важливі питання, як формування правильного і здорового режиму дня. Це допоможе вам і вашій дитині зберегти здоров'я, все встигнути і отримувати від навчання задоволення і знання, а не головний біль і розчарування.

Батьківський лекторій

«Вплив комп'ютера на дитину»

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогрессу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – іновіцінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери.

Чимало дискусій можна почути у наших сім´ях навколо теми « Комп´ютер- це потреба, чи іграшка?». У нашому з вами дитинстві схожої проблеми не було. Та згадайте ту далеку "докомп’ютерну" еру: "Багато не читай!", "Залиши книжку i піди погуляй!", "Не читай лежачи!", "Скільки можна дивитися телевізор!". Сьогодні, на жаль, у наших дітей захоплення книгами відійшло на задній план. Увагу дитини привертают значно цiкавiшi, видовищнiшi, кольорові комп’ютерні ігри, що так захоплюють! I в домiвцi на час такої гри все затихає: не чути галасу, біганини, плачу. Ваша дитина ніби перенеслася в інший вимір i зараз уявляє себе або мужнім лицарем, або автогонщиком. Корисні такі захоплення чи ні? Чи є якісь норми занять із комп'ютером для дитини? Як впливає він на психіку i здоров'я сина чи доньки?

Почнемо із позитивних моментів. Використання комп’ютерів на уроках у школі сприяє активiзацiї розумової дiяльностi, формує світогляд дитини, створює позитивний емоційний настрій. Раннє та успішне оволодіння дітьми навичками роботи з такою технікою завжди тішить наше серце (яка ж розумна моя дитина!). Але, з іншого боку, виникає тривога: чи незавдасть шкоди тривале "сидіння" перед дисплеєм?

Нові інформаційні технологи напочатку XXI століття стають не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання, улюбленою іграшкою. Чимало дітей, навіть у мало розвинених країнах захоплюються комп'ютерними та телевізійними іграми, які приваблюють їх динамічними сюжетами, викликають гострі відчуття.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися  володіти.

Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері  детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна. Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Багато хто вважає,що позитивно, інші – негативно.

Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодомбуло створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігорімітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Стає дедалі популярнішим онлайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими.

У нових онлайнових іграх час, котрий гравець витрачає,обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцям або навіть роками.

 Багато дітей зізнається, що нерідк грають в ігри довше, ніж планували. А це негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж дітям корисно бавитися на вулиці та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми безпосередньо.

  Тому це неправда, що комп’ютерні ігри завжди навчальні, що це – лише невинні забави.

Більшість гравців, потерпаючи від комп’ютерної залежності, „надмірно дратівливі”, „запальні”, емоційно нестійкі.

Ознаки ігроманії:

1. Ейфорія відгри.

2. Невміння визначити час закінчення гри.

3. Роздратування, коли хтось просить відволіктися від гри.

4. Ідентифікація з героєм гри.

5. Чаювання, прийоми їжі перед монітором.

6. Гра на  комп'ютері стає альтернативою сну, відпочинку.

7. Агресивна поведінка, замкнутість. Дитина не хоче спілкуватися, а якщо щось каже, то крізь зуби, на підвищених тонах.

          Не секрет, що спілкування з комп'ютером, а особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини втому. Працюючи за комп'ютером, вона переживає своєрідний емоційний стрес. Запобігти перевтомі можна – слід обмежити тривалість роботи дитини за комп'ютером, робити гімнастику для очей, правильно облаштувати робоче місце, використовувати тільки якісні програми, які відповідають віку дитини. Після 20 хвилин у 25% дітей зафіксували неприємні явища як у центральній нервовій системі, так і в зоровому апараті. Уявіть тепер, що стається з малечою, яка годинами безконтрольно сидить за комп'ютером!

           Без шкоди для здоров'я дитина може безупинно працювати за комп'ютеромвсього 15 хвилин, а діти короткозорих батьків – лише 10 хвилин. Найкраще, якщ школярик перебуватиме за комп'ютером 15 хвилин не щодня, а лише тричі на тиждень, через день. Проте часто в домівках, де батьки не надто поінформовані, діти сидять за екраном не 15 хвилин тричі на тиждень, а щодня – до того ж енну кількість годин.

Вправи для очей.

Ефективна профілактика – зорова гімнастика. Її роблять двічі: через 7-8 хвилин після початку роботи  дитини за комп'ютером і по її завершенні.

1. На рахунок 1-4 заплющит очі, не напружуючи очних м'язів, на рахунок 1-6 широко розплющити очі і подивитися вдалечінь. Повторити 4-5 разів.

2. Подивитися на кінчик носа на рахунок 1-4, а потім перевести погляд вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

3.Не повертаючи голови, повільно робити кругові рухи очима вліво і вправо. Потім подивитися вдалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

4. Тримаючи голову нерухомо, перевести погляд, зафіксувати його, на рахунок 1-4 – догори, на рахунок 1-6 – прямо. Виконати очима рухи по діагоналі в один та інший бік, переводячи очі прямо на рахунок 1-6. Повторити 3-4 рази.

5. Не повертаючи голови, закритими очима "подивитися" праворуч на рахунок 1-4 і прямо – на рахунок 1-6. Підняти очів гору на рахунок 1-4, опустити вниз на рахунок 1-4 і перевести погляд прямо на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

6. Подивитися на вказівний палець, відведений від очей на відстань 25-30 см, і на рахунок 1-4 наблизити його до кінчика носа, потім перевести погляд удалечінь на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.

Поради щодо організації робочого місця школяра:

 1. Забезпечити максимальну фокусну відстань. Комп'ютер повинен бути встановлений так, щоб, відірвавши оч від монітора, враз можна було би побачити найвіддаленіший предмет у кімнаті. При розміщенні комп'ютера в кутку кімнати слід встановити на верхні частині монітора або на столі велике дзеркало. Тоді ви бачитимете далекі предмети, що знаходяться за вашою спиною.

2. Прослідкувати за відсутністю відблисків. При їх наявності: змініть кут нахилу екрана; перемістіть в кімнаті усі   предмети, які відблискують на екрані; спробуйте опустити освітлювальні прилади або електро лампочки нижче; закрийте люмінесцентні лампи решітками; поверніть екран монітору так, щоб він був перпендикулярним до приладів освітлення; відрегулюйте освітлення екрану ручками яскравості і контрастності.

3. Змонтувати правильне і раціональне освітлення робочого місця. Найкращим варіантом верхнього освітлення робочої кімнати може бути устаткування з регульованим  світловим потоком і бажано, направленим безпосередньо на стелю.

Основні правила безпеки при роботі з комп'ютером:

·        комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

·        у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

·        до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

·        вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

·        під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

·        не забувайте частіше провітрювати кімнату. 

Для профілактики комп'ютерноїтзалежності у дітей батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп'ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 роківграти у комп'ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хв. комп'ютерно їгри, З0хв. Заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.

8. Помічайте, коли дитина дотримуєть­ся ваших вимог, обов'язково скажітьїй про сво почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.

9. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.

10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

Що може вберегти дитину від появи в неї комп'ютерної залежності?

·        Яскраве, насичене, цікаве життя.

·        Можливість відчувати азарт і ризик.

·        Можливість виражати агресію прий­нятним способом.

·        Можливість грати і реалізовувати свою цікавість.

·        Можливість повноцінно спілкуватися з батьками й однолітками.

Ділова гра для батьків

ПРОБЛЕМИ  ВИХОВАННЯ

Мета: проаналізувати приклади виховання дітей; з’ясувати  коло проблем батьків у вихованні дитини, дійти спільної думки щодо підходів до вихованні дитини, дійти спільної думки щодо підходів члена сім’ї; залучити батьків до читання педагогічної літератури.

Форми, методи взаємодії: тестування, робота у групах, дискусія.

Методичне забезпечення: тест для батьків, виставка педагогічної літератури, пам’ятка для батьків.

Етапи проведення:

1.            Розподіл на групи.

2.            тестування.

3.            Робота в групах (ділова гра).

Проведення гри

Знайомство

Батьки, заходячи до класу, беруть на свій вибір кольоровий трикутничок і розсаджуються за столи відповідного кольору .Таким чином формуються дві групи.

Учитель. Доброго дня, шановні гості! Я рада вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою, і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Усебічний, гармонійний розвиток – наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої та кваліфікованої праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної та культурної спадщини, виробленої людством. Виховувати – це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі випадки, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей. Та спочатку давайте познайомимось.

Самопрезентація. Кожному учасникові пропонується назвати своє прізвище, ім’я по батькові, а потім - свої позитивні якості, що починаються з літер власних ініціалів.

Тестування

Учитель. Отже, ви, шановні дорослі, усі різні: працюєте в різних сферах, спілкуєтесь із різними людьми. Але всіх вас об’єднує те,  що у вас є діти.

Продовжимо  нашу зустріч тестуванням, яке дасть вам можливість перевірити ще раз ваші педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам у майбутньому припуститися помилок у вихованні вашої дитини. Результати цього тесту знатимете тільки ви, тому, якщо ви відверто дасте відповіді на питання тесту, дізнаєтесь, який ви вихователь.

Усім батькам пропонується дати відповіді на питання тесту.

Учитель. Шановні батьки, підрахуйте набрані бали.

Якщо ви  набрали 30-39 балів, це означає що дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно й можете сподіватися на добрі результати.

Сума 16-30 балів свідчить про те, що піклуватися про дитину – для вас питання першорядне. Ви схильні до компромісів, які послаблять ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.

Якщо  ви набрали менше ніж 16 балів, перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.

Обговорення питань

Учитель. А тепер продовжуємо нашу гру. На сьогоднішнє засідання винесено декілька запитань, які стосуються кожного з нас, адже рано чи пізно кожен намагається дати на них відповіді.

Для обговорення кожного питання відводиться 2 хвилини. Групи по черзі дають відповіді на них таким чином: перша група – з позиції батьків, друга – з позиції дітей. Під час наступного питання позиції груп змінюються.

Отже, перше питання для обговорення . Сучасна молодь уся з якимись викрутасами, їм обов’язково хочеться відрізнятися від старших. І одяг, і манери – усе неприродне, нарочите.

Обговорення в групах, виступи батьків

Учитель. А хіба ми не були такими? Нам здаються дикими ритми рок-музики, коли діти слухають «Рамштайна», а наші батьки дивувалися, що можна знайти в піснях груп «Кіно» й «Акваріум». Ми з вами слухали «Наутілус Помпіліус». Нам не подобаються «трясучі» танці без світла, нашим дідам здавався дуже аморальним фокстрот, а на початку ХІХ століття гостру полеміку викликав вальс: подумати тільки, обіймаються привселюдно! То як же – є конфлікт поколінь чи немає?

  Пропоную друге питання для обговорення. Інтереси до оточуючих, чуйність,щедрість. Малюк, наділений ними, завжди. Чому підростаючи, він часом втрачає їх?

Обговорення в групах, виступи батьків.

Учитель: отже, інтерес до життя, певні риси та якості особистості треба закріплювати. І тут головне не тільки приклад старших, а необхідне і власне тренування дитини в моральних вчинках.

Третє питання для обговорення. Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляється навіть у гарних родинах. Чому?

Обговорення в групах,виступи батьків.

Учитель. Батьки просто – напросто не розуміють, звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість. Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.

Наступне завдання групам – запропонувати вихід із ситуації.

Ситуація для першої групи : ви помітили в дитини чужу річ – як бути?

Ситуація для другої групи: ви знайшли в дитини другий щоденник із низькими оцінками та зауваженнями вчителів. Що робити?

Обговорення ситуацій у групах, вступи батьків.

Учитель. Дозвольте нагадати вам, що сьогодні ми говоримо з вами про виховання наших дітей. І я наостанок хочу звернути вашу увагу на дитячі емоції. Позитивні емоції. Негативні емоції. Поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили – докоряли; заохочували, підбадьорювали – пригнічували; цілували – звинувачували; обіймали засуджували, лаяли, гордилися – залишали без чогось необхідного.

 Якщо на долю однієї негативної емоції припадає три і більше позитивних, дитина не почуватиметься  в сім’ї вигнанцем. Якщо ж не так,і дитина вередувала, виявляла неслух, обдурювала вас, може, ви й винні, бо «розряджалися» на ній методом агресії. А може, причина, така банальна – саме сьогодні син чи донька вирішили пізнати світ і « бігали східцями дитинства». І , як на зло, наступали лише на ті східці, де накопичилася впертість, образи, страхи, ревнощі,сваволя, агресивність – не найкращі ознаки дитинства. А ви ж у своїй голові створили ідилію. Ні ваша дитина, не може жити без негативних емоцій. Вона їх зазнає сама і їх же породжує. Мудрі батьки, аналізуючи «гріхи» дитини, замислюються: а що вони зробили для неї сьогодні приємного? Може, повели у гості, у цирк, чи в театр? Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьогоднішньої розмови, я прочитав у лікаря психотерапевта і відомого письменника Володимира Леві. Ось його думки: « Мане цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні?  Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо –життєдайне. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то зазвичай не офіційне.

Але ось морок. На вулиці та на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді думаєш : так було завжди. І так завжди буде.

Є дні, коли різко підстрибує, статистика автомобільних катастроф, коли то там, то тут сваряться діти капризують. А ще є вечори раптових смертей , самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» політичних подій? Вірогідно, що все взаемопов’язано. Досить одного роздратованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Нехай цього не відчуватимуть наші діти.

Рефлексія

 Учасники висловлюють свої враження від участі у грі за допомогою методу «відкритий мікрофон», даючи у вільному порядку відповіді на такі питання:

·               Чи сподобалися вам батьківські збори?

·               Що нового ви для себе дізналися?

·               Які теми ви б хотіли обговорити наступного разу?

Висновки та рекомендації

Учитель. Ось і добігає кінця наша зустріч. Я вдячна за те, що ви відгукнулися на моє прохання, прийшли на батьківські збори, щоб поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями.

Загальношкільні батьківські збори

Порядок денний:

1.      Співпраця школи та сім’ї у вихованні та навчанні учнів. Відповідальність батьків за навчання та виховання дитини.

2.      Що допомагає і заважає дитині вчитися?

3.      Яке значення в житті дитини займає Інтернет. Мобільні телефони за і проти.

4.      Дотримання санітарно – гігієнічних норм в школі.

ХІД ЗБОРІВ

1.                   Оголошення теми і мети батьківських зборів.

2.                   Вправа «Вітаю Вас»

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

 Хід проведення

Вчитель пропонує підводитися тих людей, які вважають, що це стосується їх:

- встаньте ті, у кого чорне волосся;

 - встаньте ті, хто має гарну посмішку;

- встаньте ті, хто має доньку;

 - встаньте ті, хто має сина;

 - встаньте ті, хто вважає себе гарною матір’ю

- встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.

Перегляд відео

  Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та школа, тому що родина та школа — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність процесу виховання дитини.

Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовід­носини родини і школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, але й у старшому віці, адже саме в школі у дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.

Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Школа може допомогти батькам при вирішенні бага­тьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з роди­ною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини.

Якою виросте дитина, визначає її становище у системі сімейних відносин. Положення буває різне: благополучне, коли батьки виявляють розумну турботу про дитину, коли її виховання будується, з урахуванням вікових особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й вона турбується про інших; неблагополучним, коли вона розбещена в родині, а потім, нерідко — і деспот родини або вигнанець, росте як трава, або вона «квартирант», якому нема справи до сімейних проблем.

Причини помилок людини і її невдач полягають не в тих обста­винах, які її оточують, а в ній самій. І головна задача для подолання недоліку — перебудова себе, самовдосконалення. Саме ця ідея береться за основу виховної системи школи. Задача вчителів і батьків — допо­могти дитині визнати себе, повірити в самого себе і свої можливості і здібності.

Зрозуміло, що визначена робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім'ї і школи, спів­праці батьків і самих дітей, тому необхідно сформувати принципи взаємодії дорослих і дітей.

Отже, я пропоную сформувати наступні принципи взаємодії.

1.    Взаємна повага і довіра.

2.    Розумна система доган і позитивне стимулювання — шлях до успі­ху.

3.    Заперечення правила: погана оцінка — поганий учень. Віра у творчі сили дитини.

Діти повинні робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні того, чого хоче педагог. (Ж.-Ж. Руссо)

ІІ. Усі ми, батьки, бажаємо виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона обрала правильну дорогу в життя, зуміла самореалізуватися.

   Вдома дитина веде себе по-одному,  а потрапляє у школу, у колектив, тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги. Це служить вихованню волі, умінню жити серед людей.

Вчителі і батьки прагнуть зробити усе можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина досягла більш високих результатів. Адже навчання – це найважливіший обов’язок дітей.

Батьки повинні проявити інтерес до всіх дітей шкільного дня, до розповіді дитини про те,  що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроці, що задали додому, як оцінили роботу учня.

Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються,  а які – викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи з дітьми є співробітництво школи і сім'ї, спрямоване на формування високого рівня педагогічної культури батьків. Особливості взаємин школи із сім’ями учнів регламентуються державними документами. Так, в Законі України «Про освіту» визначені основі права і обов'язки батьків щодо виховання дітей, зокрема, відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини.  Значну роль у вихованні і навчанні школярів варто відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра.

Прочитайте вислів: Хто хоче працювати, шукає можливості, хто не хоче — шукає причини. Е. Маккензі.

Цей відомий афоризм можна перефразувати і для учнів: "Хто хоче вчитися, той шукає можливості, хто не хоче-  шукає причини".

Що з заважає сучасній дитині вчитися? Цікаво почути батьківську думку.

1. Вправа "Калейдоскоп думок"

Мета – активізація учасників шляхом заохочення їхніх роздумів та висловлювань.

Батьки висловлюють власні думки з приводу того, що заважає вчитися їхнім дітям.

Вчитель.  Думки досить цікаві та оригінальні.

Чи цікаво вам почути, як самі учні визначили чинники, які заважають їх вчитися?

У школі серед учнів середніх і старших класів було проведено опитування на дану тематику, і ось які причини переважали:

1. Лінь

Цю причину вказали більшість опитаних учнів

2. Інтернет (соціальні мережі)

Теж досить поширена серед учнів відповідь

3. Комп'ютер і телевізор

Ці технічні засоби названі третиною опитаних учнів.

З 4 по 7 місце вказані такі причини:

4. Телефон

5. Певні риси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість)

6. Друзі

7. Надмірні навчальні навантаження

Як бачимо у ваших поглядах на дану проблему та відвертих відповідях ваших дітей є багато спільного.

Усі озвучені чинники та деякі інші, які ми ще не згадали, можна об'єднати у дві великі групи: зовнішні і внутрішні.

 Виступ психолога.

Вправа "Вирішення життєвих педагогічних ситуацій"

 ІІІ. Діти, як найбільш активна й допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому є позитивний бік: підвищення рівня

ерудиції, формування навичок спілкування з людьми. Але є й негативний: відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з онлайн-загрозами:

o        онлайн-насилля;

o        шахрайство;

o        порнографія;

o        отримання особистої інформації з метою злочинного використання

o   Що роблять діти та підлітки в інтернеті?

o   Спілкуються – знайомляться і шукають нових друзів у соціальних мержах, чатах, беруть участь у дискусіях і віртуальних форумах.

o   Навчаються і розвиваються – продивляються контрольні, реферати і курсові роботи, читають новини, підвищують рівень знань, технічної і медійної освіченості.

o   Розважаються – грають, слухають музику, дивляться фільми і відеоролики.

o   У віртуальному середовищі діти та підлітки прагнуть розслабитися і аб-

страгуватися від психологічних проблем реального світу, дати вихід емоціям, цікаво провести час.

o   Віртуальний ігровий простір дозволяє дітям реалізовувати низку базо-

вих потреб: у грі, розвагах, досягненні поставленої мети, саморозвитку, розвитку позитивних якостей, сміливості, вмінні долати перешкоди, поразки і невдачі; потреби у повазі та самоповазі, потреби в автономії, у протесті проти існуючих правил, знятті соціальних табу; потреби у домінуванні; потреби в агресії та запобіганні небезпеки тощо.

o   За статистикою:

o   - Школярів цікавлять такі ресурси Мережі, як YouTube, Google и Facebook, Wikipedia, eBay и MySpace, а також фан-сайти.

o   - Хлопчики легше сприймають інформацію, що несуть зображення, а дівчата надають перевагу текстам.

o   - Для дівчаток найбільша складність – це навігація сайтів і особливості користування ресурсами інтернет. Хлопчики швидше орієнтуються в ресурсах сайтів і в навігації.

o   - Дівчата під час роботи з комп’ютером звертаються за допомогою до дорослих, а хлопчики намагаються самостійно розібратися в проблемі та знайти рішення.

o   - Хлопчики віддають перевагу інтернет-магазинам, іграм і «дорослим» ресурсам, а дівчата – музичним сайтам, розважальним ресурсам і сайтам, присвяченим відомим особистостям.

o   - До соціальних мереж хлопчики і дівчата виявляють однаковий інтерес.

o   - Хлопчики частіше за дівчат відвідують порнографічні сайти і сайти з еротичним змістом.

Дискусія

o        Чи варто забороняти, чи обмежувати час роботи  дитини за комп'ютером?

o        Що дає дитині Інтернет?

o        Чи може комп’ютер замінити книгу?

3.                   «Інтернет-галявина».

На кожному столі є зображення квіток з написами дій, чим займаються ваші діти в Інтернеті.

Червоні квіти: розважаються

Оранжеві квіти: спілкуються

Сині квіти: навчаються і розвиваються

І тепер подивимось на нашу “галявину ” - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

Зазвичай, якщо діти продивляються контрольні, реферати і курсові роботи, читають новини, підвищують рівень знань, технічної і медійної освіченості, то вони сконцентровані на процесі навчання і їм не вистачає часу «шукати пригод». Ці учні мають уже перелік безпечних сайтів для навчання, вони інтелектуально розвинені.

Якщо ж діти спілкуються в Інтернеті, то треба правильно обирати об’єкти для спілкування, чи знають діти того, хто по той бік мережі?

Для розваг діти не мають жодних перешкод, вони мандрують мережею безцільно й існує ймовірніть того, що вони натраплять на небезпеку!

Пам’ятка батькам

 - Діти  шкільного віку повинні виходити в Інтернет лише під наглядом до­рослих ще й тому, що їм потрібна допомога під час пошуку сайтів і під час спілкування.

- Навчіть дитину правил конфіденційності і поведінки в Мережі.

- Роз'ясніть дитині, для чого і як правильно створювати ніки (придумані імена).

- Придумайте разом із ди­тиною нік, де не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

- Розкажіть дитині, що в Мережі люди можуть видавати себе за будь-кого, тому слід ставитись обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм ніякої особистої інформації.

- Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товариша­ми по мережних іграх.

- Навчайте дитину відрізняти правду від брехні.

- Виявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноруйте запитання, що вона ставить. Якщо не знаєте відповіді на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в Інтернеті.

- Розкажіть дитині про ризики, які вона може зустріти у віртуальному просторі.

- Створіть альтернативні інтереси, обов'язки для вашої дитини: відвідування гуртка за інтересами або спортивної секції; хобі; прибирання своєї кімнати; догляд за тваринами чи кімнатними рослинами; допомога молодшим у виконанні домашніх завдань.

- Користуйтеся програмами батьківського контролю.

- Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15хв. і то не щодня. Для дітей 7-8 років обмеження становить 30-40 хв. на день. У 9-11 років можна сидіти за комп’ютером не більше години-півтори в день.

- Важливо, щоб на монітор не потрапляло світло, і не падали відблиски від лампи. Краще розташувати його в кутку, але так, щоб задня поверхня не впиралася в стіну. Але при цьому комп’ютерне місце повинно бути добре освітлене. І частіше провітрюйте кімнату маленького комп’ютерщика.

-Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини. Прослідкуйте, щоб вона рівно тримала спину, не клала ногу на ногу, не занадто перегинала зап’ясток, не задирала голови. Для зручності можна покласти під ноги підставку. Екран потрібно розташувати так, щоб по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°. Перевірте, чи рівно стоїть монітор, чи не доводиться дитині повертатися до нього. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.

- Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб, дивлячись у монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки. Не полінуйтеся „пограти” з настроювачами монітора, відрегулюйте яскравість і контрастність так, щоб вам було якнайкомфортніше. Якщо у вас не рідкокристалічний монітор, то обов’язково прослідкуйте за тим, щоб частота оновлення екрану була максимальною (не менше 85, а в ідеалі – 100 і більше герц).

Мобільний телефон: за і проти

 Мобільний телефон увійшов в наше життя і нікуди від нього вже не дітися. Хоча напевно, знайдеться чимало противників давати його дітям. Втім, прихильників того, щоб наші підлітки йшли в ногу з часом, теж чимало.

 За:

·         Мобільник купується не дитині, а батькам, які хочуть мати  можливість контролювати свого нащадка. Батькам набагато спокійніше, коли вони знають, що в будь-який момент можуть зв'язатися з дитиною.

·         У мобільника є корисна функція нагадування. Якщо дитина незібрана або просто мала і функції самоконтролю у неї ще не розвинуті, мобільник може нагадати дитині про невідкладні справи.

·         Велика сила телефону - зниження небезпеки для дитини. Якщо батьки навчили в критичних або в екстрених ситуаціях користуватися необхідними номерами, ризик життя дитини значно знижується.

·         Ще одна функція мобільного - можливість знайомитися одна з одною. Хтось  вигулює разом собак, а для когось приводом для знайомства і спілкування може стати модель телефону.

 Проти:

·         З одного боку мобільний телефон знижує ризик життя, з іншого - підвищує.  Телефон можуть вкрасти, тим більше, що діти люблять хвалитися своїми іграшками, книжками, велосипедами, мобільниками. У даному випадку мобільник - засіб провокації. І чим така провокація може закінчитися - невідомо.

·         У підлітковій групі мобільник - своєрідний показник соціального статусу. Причому залежить не від власних досягнень дитини в навчанні, спорті чи хобі, а виключно пов'язаний з тим, наскільки багаті його батьки. У такій ситуації може виникнути нездорове змагання між дітьми і поява розбіжностей у родині.

·         Мобільний телефон - додаткова стаття витрати в сім'ї, особливо якщо  дитина не може контролювати свої розмови.

·         Мобільник обмежує здібності дитини до адаптації і спілкуванню. Світ  дитини зараз часто звужений навколо комп'ютера, інтернету, мобільного, відпадає потреба виходити на вулицю, найчастіше у нього не з'являється досвіду дружби, спілкування. Виходить, ми ростимо свого роду віртуальних аутистів - відрізані від зовнішнього світу людей.

·         Може виникнути залежність від мобільника. Дитині здається, що без  телефону він вже не такий цікавий своїм друзям, що його цінність в їхніх очах падає.

Отже, визнаємо: мобільники частина нашого життя. І чим далі, тим більше їх буде. Добре це чи погано? Добре, тому що це надійний і все більш доступний засіб зв'язку. А без зв'язку неможливо. Погано, тому що це втома, погіршення пам'яті, підвищення артеріального тиску, безсоння. Порушення серцевої діяльності. Передчасне старіння організму і т.п. Можливо, з вами теж відбувалося наступне: перед сном довго говорили по мобільнику, а потім ніяк не могли заснути, хоча спати дуже хотілося.

Що ж робити? Науково - технічний прогрес не зупинити. Ось що радять вчені:

1. Дітям молодше 16 років, вагітним жінкам краще взагалі не користуватися стільниковим зв'язком або обмежити розмови за часом, говорити тільки найнеобхідніше.

 2. Один розмова не повинен тривати більше 3 хв., перерва між дзвінками - 15 хв. Краще писати СМС.

 3. Купувати дорогі телефони, оскільки у них захист краще.

 4. Саме оптимальне придбати навушники і тримати телефон у сумці, оскільки на відстані 30-40 см вплив ЕМП значно менше.

 Прислухаймося до порад вчених. Адже невже наші діти нам дороги менше, ніж в Бангладеш? Невже нас не хвилює власне здоров'я?

Виступ лікаря про санітарно гігієнічні норми.

Рефлексія

"Незакінчене речення"

(Учасникитренінгуповинніпродовжитиречення "Сьогодні я дізнався…", "Цікавим для мене було…", "Тепер я знаю…"

Заключне слово вчителя

Наше заняття хотілося б закінчитивідомою притчею.

"Йде перехожий і бачить– люди щосьбудують.

"Щотиробиш?"–запитуєвін одного будівельника.

"Я укладаюцеглини", – відповідає той.

"А ти, щоробиш?"  –запитуєвін другого.

"Я будуюстіну",  – відповідає другий.

"А ти, щоробиш ?"  –запитує він третього.

"Я будую Храм", –відповів робітник.

Коли ми будуємо "дім", у якому буде жити наша дитина, треба піклуватися про якості окремих цеглин і правильність їх укладки. Не треба забувати, щоодночасно ми будуємо Храм йогожиття і долі. І від нас залежить, наскільки цей Храм буде наповнений світлом радості і важливими людськими цінностями".

Пам'ятайте, що дитина — це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним.

Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям.