За час роботи за дистанційними технологіями навчання учителі прослухали вебінари, стали учасниками онлайн-конференцій на різних освітніх платформах «Всеосвіта», «На Урок», «ЕdEra» та ін., за участь в яких отримали сертифікати.

За час роботи школи за дистанційними технологіями навчання учителі використовували такі освітні платформи, як «На Урок», «Classroom» для виконання тестових завдань з різних предметів. Освітня платформа «Мій клас» дозволила організувати онлайн навчання, використовуючи відео, текстову та графічну інформацію, різні додатки Google. Вчитель мав можливість контролювати, систематизувати, оцінювати діяльність, переглядати результати виконання вправ, застосовувати різні форми оцінювання. Для спілкування в онлайн-режимі використовували Zoom. Для зворотнього зв’язку використовували Viber.

Освітній процес, організований  за технологіями дистанційного навчання показав, що вчителі школи ще не достатньо володіють навиками роботи з цифровими технологіями. Тому потрібно було опановувати самотужки роботу на освітніх платформах. В основному опанували роботу на двох: «На Урок» та «Мій Клас». Це є відкриті системи, які можна апробовувати в будь-який час, у будь-якому місці, на будь-якому гаджеті, де є Інтернет. Навчання за допомогою освітньої платформи «Мій Клас» принесло непогані результати. За рейтингом успішності наша школа посіла 10 місце серед 170 шкіл Вінницької області, які працювали на цій платформі. Загалом учні набрали 72920 балів. Найкращі серед учнів школи набрали більше 3000 балів:

5 клас -Осаулко Д.– 3400, Вчерашнюк Н. – 2658, Браславець В. – 2553,

6 клас – Годонюк Д. – 2439,

7 клас – Грабар В. – 3512, Блащук Р. – 2972,

8 клас – Бардецька В. – 2000.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ЗА ТЕХНОЛОГІЯМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

І. Облаштуй своє домашнє навчальне середовище

• Організуй робоче місце: кожний підручник, зошит, інше навчальне та канцелярське приладдя повинні мати своє постійне місце.

• Дотримуйся правила, що предмети, якими ти користуєшся щодня, повинні знаходитися «під рукою», щоб під час роботи не витрачати час на їх пошук.

• В зручному місці перед очима варто розмістити розклад занять та іншу оперативну інформацію.

• Слідкуй за зовнішнім виглядом, він також має значення.

• Візьми собі за правило щовечора прибирати робоче місце і готувати приладдя на завтра.

ІІ. Самоорганізація навчання

• Робочий день починай відповідно до розкладу уроків.

• Важливо мати чітко визначені робочі години для виконання завдань онлайн (один і той же час, в основному в денні години).

• Роби перерви між виконанням домашніх завдань.

• Зверни увагу: дистанційне навчання здійснюється у двох режимах – синхронному (всі учасники освітнього процесу одночасно перебувають у веб -середовищі) чи асинхронному (освітній процес здійснюється за зручним для вчителів та учнів графіком).

• Пам’ятай: у синхронному режимі всі учні долучаються до уроку (відсутнім можна бути тільки з поважних причин), при цьому потрібно попередити вчителя й класного керівника.

• В асинхронному режимі навчання учень/учениця може працювати у власному темпі та в зручний для себе час, дотримуючись терміну здачі роботи.

• Роботи приймаються до часу, обумовленого вчителем, субота та неділя – вихідні дні.

• Онлайн консультацію можна отримати під час відведеного за розкладом уроку.

ІІІ. Самоорганізація в виконанні навчального матеріалу

• Пам’ятай про академічну доброчесність.

• Складай розклад усіх своїх занять на тиждень у вигляді шаблону-графіка – так ти будеш бачити перспективу.

• Виконуй завдання своєчасно, не відкладай на «потім».

• Дотримуйся чіткого дедлайну щодо надання завдань на перевірку вчителю.

• При виконані завдання дотримуйся чіткої інструкції від вчителя.

ІV. Співпраця, підтримка, самоаналіз результатів та досягнень

Правила поведінки на онлайн-уроці:

• відео вмикати за вимогою вчителя, але на аватарці – фото учня, нік – його прізвище та ім’я.

• Коли вчитель пояснює, мікрофон учня має бути вимкнений. Почнеться обговорення – і вчитель запропонує ввімкнути мікрофони.

• В чаті веди спілкування відповідно до теми, став запитання за змістом уроку.

Корисні посилання для дистанційного навчання

Всеукраїнська школа онлайн
https://lms.e-school.net.ua/

Всеукраїнська школа онлайн — це платформа для дистанційного та змішаного навчання учнів 5-11 класів та методичної підтримки вчителів.

Мета Всеукраїнської школи онлайн — забезпечити кожному українському учневі та вчителю рівний, вільний і безоплатний доступ до якісного навчального контенту.

Платформа містить відеоуроки, тести та матеріали для самостійної роботи з 18 основних предметів: українська література, українська мова, біологія, біологія та екологія, географія, всесвітня історія, історія України, математика, алгебра, алгебра і початки аналізу, геометрія, мистецтво, основи правознавства, природознавство, фізика, хімія, англійська мова та зарубіжна література.

Діти зможуть користуватися платформою як для навчання під час карантину, так і для ознайомлення з темою, яку пропустили у школі через хворобу або з інших причин.

Для вчителів розроблені рекомендації для проведення змішаного та дистанційного навчання за допомогою навчальних матеріалів платформи.

Увесь навчальний контент відповідає чинним державним освітнім програмам, а його якість перевірена Українським інститутом якості освіти. Перелік та тематику курсів запропоновано Міністерством освіти і науки України.

Learning passport
https://ukraine.learningpassport.unicef.org

Освітня платформа для дітей, молоді, освітян та батьків, на якій розміщені у вільному доступі корисний та якісний цифровий контент – онлайн-курси, відео, текстові та інтерактивні матеріали.

Дистанційна школа для учнів
https://school.zp.gov.ua/welcome/

На сайті Комунального навчального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Запорізької обласної ради» розпочала функціонування «Дистанційна школа для учнів».

Контент містить 10-ти або 15-хвилинні навчальні відео пояснення нового матеріалу з усіх основних навчальних предметів для 5-11 класів.

Для учнів початкових класів розміщені відео з математики (з 1 по 4 класи) та української мови (з 2 по 4 класи).

Використання контенту «Дистанційної школи для учнів» полегшить та підвищить ефективність процесу організації дистанційного навчання учнів, які можуть переглядати відео пояснення нового матеріалу у зручний для них час стільки разів, скільки їм потрібно для кращого розуміння нових знань.

Виховні години,поради ,памятки для вчителів та дітей під                                     час військових дій.

Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. Дитяча психологиня Першого територіального медичного об'єднання Львова Ліана Шимоняк розповіла, як правильно підготувати дітей до перебування в бомбосховищі, звуку сирен та говорити про війну, щоб зменшити наслідки психологічної травми.

За її словами, у час війни діти відчувають себе у небезпеці. Вони напружені, переживають страх та тривогу. Це насамперед помітно з їхньої поведінки: деякі діти стають плаксивими, вередливими та дратівливими, інші — виявляють агресію. Що довше дитина буде жити у стані небезпеки, то більше закріплюватимуться нові сценарії поведінки. Як наслідок, вони можуть стати звичними у будь-якій критичній ситуації. Аби заспокоїти дитину, психологиня радить використовувати кілька прийомів.

Звук сирени: як зменшити стрес у дитини

Звук сирени є неприємним як для дорослих, так і для дітей, також він часто супроводжується метушнею та панікою. Щоб знизити напругу, психологиня радить батькам готувати дітей до цього сигналу.

"Я пропоную, коли є спокійний, більш менш звичайний день, мамі, наприклад, на звук сирени придумати якусь мелодію, яку вона могла б просто мугикати. Що ритмічнішою і танцювальною вона буде, то краще. Мама може запитати дитину: "Тобі ця мелодія нічого не нагадує, на що вона схожа?". Якщо дитина вловить в ній звук сирени, тоді запропонуйте наспівати. Якщо ні, поясніть, промугикайте цю мелодію, хай дитина спробує підспівати, порухатися, потанцювати під неї. Цим ви трохи знівелюєте стрес", — каже Ліана Шимоняк.

Що робити у бомбосховищі: методи заспокоєння

Психологиня каже, перебуваючи у бомбосховищі, дитині варто приділяти чимало активної уваги. Зокрема, Ліана Шимоняк не рекомендує говорити загальні формулювання.

"Загальні фрази не дають дитині жодного розуміння, що відбувається. Коли батьки кажуть, що все буде гаразд, але самі бояться, то дитина тієї фрази зовсім не сприймає, вона зчитує батьківську напругу, страх і все решта, що їй не пояснили, вона дофантазовує. А те, що діти дофантазовують, є значно перебільшеним, у 100 разів страшнішим, ніж реальна ситуація. Якщо дитина є маленька, просто говорити, що все буде добре — неефективно, дитина не розуміє абстракцій. Дітей до 3-4 років варто просто відволікати", — радить психологиня.

Є кілька способів це зробити.

• Улюблена іграшка

Щоб дитина легше перенесла час в укритті, їй варто взяти зі собою улюблену іграшку.

"Це має бути плюшева, м'якенька іграшка, дуже приємна на дотик, яка є з дитиною в час спокою, з якою вона спатки лягає, яка є частинкою звичайного домашнього життя. І коли трапляється ситуація підвищеної небезпеки, коли треба спускатися у бомбосховище, цю іграшку треба взяти до укриття", — каже Ліана Шимоняк.

За словами дитячої психологині, іграшка може надати дитині впевненість у власних силах. Для цього потрібно запропонувати дитині потурбуватися про неї.

"Треба сказати, твій ведмедик боїться, він маленький, треба підбадьорити його. Запитайте у дитини: "Як це можна зробити?". Поцікавтесь, що можна сказати ведмедику, може, обійняти. Так дитина вкаже вам, що треба зробити. І ви разом з нею це робите. До прикладу, співаєте пісеньку для ведмедика. Так дитина буде почуватися впевненіше", — розповідає Ліана Шимоняк.

• Заспокійливе дихання. Метод повітряної кульки

Коли ми стривожені, дихаємо часто і поверхнево, каже психологиня. Тому, щоб заспокоїтися, потрібно зробити дихання глибшим, опустити його до живота. Дорослі та старші діти можуть практикувати дихальні вправи, малечі ж доцільно запропонувати це зробити в ігровій формі.

"Дайте дитині повітряну кульку. Подбайте завчасно, щоб вона була. Берете кульку рукою, вдих через ніс, видих у кульку. Відставили її, затиснули, щоб не спускала, і знову. Заохочуйте дитину видихати все більше. Коли ви надуєте кульку, її можна відпустити. Вона буде літати — вже якась невелика розрада.Також це може бути уявна кулька. Дути її треба таким самим методом. Можна мати пір'їнку при собі, бавитись піддуванням догори. Подути на дитину, вона на вас. Треба гратися з повітрям", — каже Ліана Шимоняк.

• Вірші, забавки та пісні

Психологиня радить вивчити з дитиною вірші, забавки з притупуванням та сплескуванням, аби вона мала заняття в укритті. Особливо позитивно на дитячу психіку впливає музика.

"Запишіть на телефон пісеньку, яка дитині подобається, щоб ви разом з нею могли підспівувати, бо спів дуже заспокійливо впливає на дітей. Коли ми чуємо голос ближнього і свій голос, нам стає спокійніше. Крім того, вмикається природна система заспокоєння через дихання. Якщо вам, батьки, вдасться тією пісенькою заразити всіх поблизу чи ще когось, і ви будете співати разом, від цього стане легше всім довкола", — каже Ліана Шимоняк.

• "Я впливаю на ситуацію". Малюнки

Найгірше людина почувається у двох ситуаціях — при невизначеності та безсиллі, каже експертка. Аби покращити психологічний стан, людині потрібно повернути хоча б частковий контроль над ситуацією. Зокрема, батьки можуть запропонувати дітям зробити щось, щоб змінити стан справ.

"Наприклад, треба казати: "Якщо ти намалюєш малюнок, що зараз відбувається, яка ситуація у твоєму домі, як ти почуваєшся зараз, як ти сприймаєш цю війну, то ми його віддамо волонтерам, які збирають малюнки дітей і показують їх у всьому світі. Таким чином ти можеш закликати весь світ допомогти нам. Так ми можемо змінити ситуацію, щоб швидше настав мир", — каже Ліана Шимоняк.

Також психологиня радить батькам попросити дитину намалювати світ по закінченні війни або ж створити листівку для військових.

"Скажіть, що ти можеш намалювати мрію — світ після війни. Як це буде виглядати? Поясніть дітям, що кожна думка є матеріальною. Коли ми усвідомлюємо цілі, промальовуємо їх, ми стаємо на крок ближчими до їхнього здійснення. Також можна намалювати малюнок для солдатів, щоб підбадьорити їх. Коли зайняті наші руки, наше тіло, воно переробляє гормон стресу, який виділяється", — радить Ліана Шимоняк.

• Розмови та пояснення

Психологиня радить батькам старших дітей намагатися коректно пояснити ситуацію, не приховувати стан справ.

"Якщо дитина вже розуміє пояснення, їй можна сказати, що відбувається і чому ви зараз тут. Поясніть, що нагорі зараз є небезпека. Якщо дитина не випитує конкретно — не вдавайтеся в подробиці, але, якщо вона питає, поясніть, що нагорі можуть бути літаки, інші небезпеки. Це тільки — ймовірність, але якщо вона є, ми маємо тут залишитися. Заспокойте її, надайте впевненість, що все буде гаразд. Аргументовано поясніть, що це укриття — дуже міцне, надійне, якщо навіть нагорі буде вибух, з нами буде все добре. Також скажіть, що в нас є воїни, котрі небезпеку вгорі усувають. Також, що з нами є інші люди, які нам допоможуть", — каже Ліана Шимоняк.

Режим сну та відновлення організму

Під час надзвичайної ситуації та війни критично важливо, аби нервова система встигала відновлюватися. Для цього потрібний сон.

"Зберігайте, якщо можливо, режим сну. Якщо не виходить багато спати вночі, сон має бути частішим. Перед сном питайте дитину, яким був твій день, як ти почуваєшся, тому що час перед сном є найпродуктивнішим для розмов з дитиною. Можете зробити дихальну практику, надути уявну кульку. Перед сном — улюблена колискова, казочка, щоб додати відчуття буденності процесу засипання"

Як знизити тривожність учнів?

Пролийте світло на жорстокість

Обговоріть з дітьми їхні страхи та почуття. Зараз це надзвичайно важливо, а замовчування точно не призведе ні до чого хорошого. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість — намалюйте його. Візуалізація страху — один з найефективніших методів боротьби з ним.

Зупиніть відчуття безпорадності

За можливості залучайте дітей до різних ініціатив та допомоги іншим. Долучайте їх до кіберініціатив. Деякі з них навіть розроблені у формі гри. Навіть зйомка відео в ТіkТоk — вже великий внесок. Або пост у соцмережах. Дія завжди ефективніша в боротьбі з тривожністю за бездіяльність, а будь-яку дію завжди можна зробити елементом уроку.

Розробіть плани про безпеку

Як поводитися під час повітряної тривоги? А під час артилерійського обстрілу? Що таке зелений коридор і як правильно ним користуватися? Що таке речі першої необхідності? Що робити, якщо загубилися? Пояснюйте все це дітям. І будуйте плани поведінки в ризикових ситуаціях. Діти — це маленькі дорослі. Залишати їх непоінформованими — погана ідея.

Збудуйте машину часу

Запропонуйте своїм учням (або своїм дітям) збудувати чи уявити машину часу. Ця машина здатна перенести вас у різні історичні епохи. Щойно опинитеся там, проаналізуйте разом з дітьми, з якими труднощами стикалися люди під час війни. Спробуйте порівняти ваше становище зі становищем та умовами, в яких жили люди в ті часи.

Як надихнути учнів у цей непростий час: 2 креативні варіанти і 1 невід’ємний

Розповідайте дітям про героїв сучасності. ЗСУ, волонтери, звичайні люди, які роблять неможливе — розповідайте ці історії учням. Надихати можна і героїчною історією українського народу. Шукайте героїв та героїнь як у фольклорі, так і в сучасних реаліях. Легенди про вкрадений танк та збитий банкою помідорів дрон це просто must have.

Зверніться до творчості Тараса Шевченка. Зараз він як ніколи актуальний. І акцентуйте, що «на оновленій землі врага не буде супостата» і «поборемо». Бо це правда.

І головне — показуйте власний приклад. «Дорослий» дорослий у цій ситуації — найкраща опора для дитини. Вірте в ЗСУ та перемогу. Бо все буде Україна.

Як говорити з дітьми про війну — поради психологів

Найперше дітям потрібно розповідати правду, але без жодної паніки й надмірних емоцій.

Діти як і дорослі схильні емоційно сприймати інформацію про надзвичайні, катастрофічні події. Однак вони не завжди можуть зрозуміти, що саме відбувається. Тож телеграм-канал «Психологічна підтримка» опублікував поради фахівців, як правильного говорити з дітьми різного віку про війну.

За їх інформацією, найголовніше правило — дитині завжди потрібно розповідати правду. Однак говорити слід без паніки й надмірних емоцій. Якщо проявляти спокій в очах дитини, вона відчує себе у безпеці. Найкраще, щоб про війну розповідали батьки. Однак, якщо ви не можете опанувати власні емоції, попросіть когось з родичів або близьких друзів поговорити з дитиною.

«Не забувайте, що попри вік дитини, варто знайти спосіб пояснити їй чіткі правила поведінки. Зокрема, що під час війни ми маємо бути обережнішими, ніж зазвичай. Обов’язково нагадуйте, що не можна підіймати нічого на вулиці, особливо — незнайомі речі. І будьте поряд з дітьми: нині вони як ніколи потребують уваги й любові дорослих», — зазначають у «Психологічній підтримці».

Як говорити про війну з дошкільнятами

Для маленьких дітей добре подавати таку інформацію за допомогою казок. Їх насправді — вдосталь. Йдеться не лише казок, які стосуються безпосередньо війни, а й теми безпеки. Наприклад, за допомогою казки «Коза-дереза» можна пояснити, що у свою домівку небезпечно пускати чужих.

Крім того, батьки можуть самостійно вигадати такі історії: різноманітні сюжети й алегорії, які зображуватимуть нинішню ситуацію в країні.

Як говорити про війну з дітьми 6-10 років

Найперше їм варто повторювати, що батьки до всього готові й захистять їх. Наприклад, збираючи тривожну валізу, дитині варто пояснити, що ви маєте усе необхідне на будь-який випадок. Нагадайте, що поряд є укриття, у якому можна сховатись і бути у безпеці.

Якщо ж хтось з дорослих у родині перебуває у лавах Збройних Сил України, слід пояснити, що це їх робота та обов’язок. Вони такі самі як і робота та обов’язок дитини продовжувати навчання. Також запропонуйте дитині підтримати наших Захисників і Захисниць та намалювати малюнок, скласти віршика чи написати історію.

Як говорити про війну з підлітками

Старші діти вже мають доступ до інформації. Тож завдання батьків — фільтрувати новини, які вони дізнаються з мережі Інтернет. Слід правильно визначити, з яких джерел вони дізнаються їх і пояснити чому важливо читати лише офіційну та перевірену інформацію.

Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й розповідати, що Україна в минулому вже пережила низку воєн. Також можна розповісти спогади родичів. Такі життєві історії можуть заспокоїти дітей.

Якщо батько чи мати захищає країну

Нам треба бути готовими до будь-яких емоцій дитини: до її істерики, крику, благань не йти. Відчуйте, будь ласка, силу свого наміру і силу своєї любові. Це буде істотним, якщо ви самі проявлятимете емоції. Але, будь ласка, не заперечуйте емоції дитини. Нехай вам вистачить любові і сил не сердитися і не відсторонюватися від її проявів. Ви можете сказати: «Твій батько/твоя мати – герой/героїня. Завдяки йому/їй зараз так багато людей, дітей та дорослих можуть бути в безпеці. Для батька/матері найважливіше, щоб ти міг/могла зростати щасливим. За тебе і за всіх дітей України вони зараз дають відсіч ворогам. Він/вона – герої. І ти – герой/героїня. Тобі так складно, але ти так тримаєшся. І я дуже вдячний/вдячна тобі за це. Мені найбільше в світі хотілося б бути весь час поруч із тобою. І моя любов завжди у тобі, у кожній твоїй клітинці. Прислухайся до серця – ви можете покласти руку на серце дитини. «Ти чуєш, воно каже: люблю, люблю, люблю». І моя любов завжди в тобі, хай де б я був/була. Я зроблю все можливе, щоби бути з тобою і щоб ми перемогли».

Міцно обійміть дитину. Можливо, сфотографуйтеся з нею, щоб у дитини була можливість у будь-який момент спиратися на ваш образ. Якщо це можливо, дайте дитині свою річ. Будь-що: браслет, пояс, брелок. Це – ваша матеріальна частка. Обіцяйте, що при можливості будете виходити на зв'язок. Не йдіть не попрощавшись і обов'язково бережіть себе.

Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною

Перший етап – інформація

Дитині важливо сказати: «Ми робимо все можливе, щоб ти був/була у безпеці, щоб ми були у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати у безпечне місце, в інше місто чи країну. Ми будемо весь час із тобою. Разом з нами їде дуже багато дітей та дорослих. Ми їхатимемо поїздом/машиною/автобусом. Нас зустрінуть дуже добрі люди і допоможуть. Ти бачиш скільки довкола нас хороших людей – набагато більше, ніж поганих». У цей момент важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено.

Реакції дітей можуть бути різними. Важливо бути готовим до того, що дитина розплачеться і скаже, що не хоче залишати будинок, друзів та іграшки. Ми підтримуємо її почуття: «Мені теж дуже сумно, і мені так шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/зробила, щоб війна припинилась і все було як раніше. Дивись, який ти герой/героїня, ти нам так допомагаєш і був таким сміливим/сміливою. Зараз нам дуже важлива твоя допомога, щоб ми були в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім ми повернемось до нас додому. Я тебе дуже люблю і ми обов'язково впораємось».

Якщо це можливо, запитайте: «Що б ти хотів/хотіла взяти з дому, найважливіше?». «Хочеш, я сфотографую будинок?» – якщо будинок цілісний. Дитина може запитати: «Ми їдемо назавжди?». Важливо відповісти, що ви не знаєте наскільки. Можна відповісти: «Доки не стане безпечно». Якщо вона питає: «А де ми будемо жити?», обов'язково скажіть те, що вам відомо. Може так: «У нас буде тимчасовий будинок. Можливо, ми житимемо з великою кількістю людей».

Коли дитина питає: «А я не побачу більше своїх друзів?», ми можемо відповісти: «Я впевнений/впевнена, що побачиш. І ми зможемо їм дзвонити та писати. А ще в тебе неодмінно з’являться нові. У тебе будуть і старі, і нові друзі.

Якщо батько дитини залишається в Україні, ми можемо сказати: «Ми їдемо з тобою вдвох. Тато приєднається, щойно зможе, чи ми до нього повернемося. Він буде робити все можливе, щоби скоріше бути з тобою, бо ти – його сонечко і він тебе дуже любить. Твій тато – герой, як і ти. Ми будемо молитися за тата, і наша любов буде з ним, а його – з нами».

Дитина може плакати, кричати. Намагайтесь втримати її почуття без осуду та відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, ми можемо спитати: «Яку іграшку ти хочеш взяти зі собою?». Якщо ви їдете в іншу країну, візьміть, будь ласка, кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фотографії цієї країни.

Другий етап – правила

«Зараз дуже важливо, щоб ти нам у всьому допомагав/допомагала. Ти робитимеш те, про що ми тебе просимо, будеш завжди поруч, нікуди не тікатимеш, ні з ким чужим не йдеш, постараєшся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися?». І обов'язково потиснути дитині руку: «Дякую, я знала, що на тебе можна покластися».

Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть у кишеню дитині лист з її та вашими даними. Дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад, стежити за її рюкзачком, відповідати за іграшку, пити воду та вам нагадувати.

У дорозі. Дитині важливо відчувати вашу опору. Перша опора – це дотик. Частіше торкайтеся її. Друга – ваш погляд. Дивіться на неї настільки лагідно, як ви вмієте. І ваш голос. Розмовляйте з нею, співайте їй пісні. Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, тривожною, примхливою, млявою. Це – нормальні реакції. Якщо дитина скаржиться – слухайте її, не перебиваючи, не виправдовуючись, даючи можливість спертися на ваше терпіння та розуміння. Дитині важливо чути: «Дякую за те, що ти так допомагаєш нам у дорозі. Я бачу як тобі складно, але ти справляєшся».

Якщо є щось, що ви робили у цей час, на який припадає дорога, регулярно, обов'язково повторюйте це у дорозі: читайте казку перед сном, співайте пісню, обіймайтеся. Вимовляйте слова, які для ваших дитини звичні. Можливо, це секретні слова у вашій сім'ї. Це дасть дитині відчуття стабільності. Придумайте кілька ігор, в яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини. Можна дати їй завдання фотографувати дорогу. Постарайтеся у дорозі поговорити про тварин, у яких будиночок завжди з собою, наприклад, равлик: «Хай де б ця тварина була, вона вдома. Уяви, що ти – равлик. Зроби «Чик-чирик, я в будиночку».

По приїзді скажіть дитині: «Ось ми й в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз будемо знайомитись з нашим новим будинком. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи він сподобається тобі і мені. Але ми зможемо його зробити нашим. Ми з тобою – як равлики. Наш будинок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов'язково все буде добре, хай де б ми були».

Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті?

Нам потрібно чесно і дуже короткими фразами відповідати на питання дітей, навіть на найбільш тривожні. Пояснити, що зараз у нашій країні війна, але наша армія зупиняє всі сили ворога. Робити акцент: «Наша армія дуже сильна». Пояснити сигнали сирени: «Коли ти чуєш сирени, це означає, що наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають».

Треба запевняти дитину, що зараз ми в безпеці. Які слова нам обирати. «Я – дорослий, я тебе захищу, я з тобою. У нас є план, я знаю що робити. Дивись: скільки людей разом і як наша армія нас захищає». Не соромити за страх, дозволяти виявляти будь-які емоції. Не порівнювати з іншими, навпаки – бадьорити: «Ти молодець, ти так гарно справляєшся. Ти мій герой/Ти моя героїня».

Переміщуючись в укриття, взяти для дитини зі собою іграшку чи іншу улюблену річ, чи стискати руку маляти або зробити з хустки мотанки. Просити дитину, щоб обійняла вас міцно-міцно. Робити будь-які вправи, що задіюють тіло: вправи на розтягування, потягування та інші. Можна бити стіну, впиратися у стіну. Треба направляти рух дитини: стрибати в класики, стрибати сидячи на сідницях, дату гру на телефоні. Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього, сидіти в тік-тоці, не реагувати. Це їхній спосіб впоратися з напруженістю. Варто дати їм конкретне доручення і дати можливість проявити емоції. Важливо разом співати і надати дитині можливість в малюванні, ліпленні, складанні лего – трансформувати свій страх і напруженість. Уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою – під захисним куполом. Малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори.

Якщо дитина бліда, розгойдується, не реагує на контакт – розтерти руки, мочки вух, дати шоколад і солодкий чорний чай, взяти на руки, похитати, почати співати пісню, яку вона пам’ятає. Звертатися на ім'я, говорити: «Мама й тато поруч». Потім дати тетріс на телефоні, або пограти в дартс, або гру, пов’язану з просторовим сприйняттям.

«Ми обов'язково впораємося. Ми дуже сильні».

                                                                         ОНЛАЙН ПОДОРОЖІ

Найбільші музеї світу мають розкішні віртуальні тури і онлайн-колекції, на які в нас завжди бракувало часу. Тож збережіть собі цей корисний список і гуляйте досхочу:

Галерея Брера, Мілан https://pinacotecabrera.org/en/

Галерея Уфіцці, Флоренція https://www.uffizi.it/mostre-virtuali

Музей Прадо, Мадрид https://www.museodelprado.es/en/the-collection

Лувр, Париж https://www.louvre.fr/en/visites-en-ligne

Британський музей, Лондон https://www.britishmuseum.org/collection

Поглянути на історію України через найважливіші підписи можна під час онлайн-подорожі інтерактивною виставкою «Сила підпису»: тут зібрали унікальні документи, які визначали долю нашої держави впродовж віків — від універсалу Івана Виговського до Акта проголошення незалежності України.

Якщо ви планували, але так і не встигли відвідати виставку Ukraine WOW, тепер це теж можна зробити віртуально!

Теми самоосвіти асистента вчителя    Яцини Марини Вікторівни на 2020-2021 н.р.: 

 1.Проценко Оксана Анатоліівна «Методики навчаня дітей з особливими потребами»

      2. Гуменна Тетяна Володимирівна - " Участь батьків в організації інклюзивного навчання";

      3. Перспективи розумово відсталих дітей

http://gladkeeh.boom.ru/Interviews/Nikolaeva6.htm. Електронна версія інтерв'ю з

проблеми дитячої розумової відсталості з професором О.І.Ніколаєвою: відповіді на запитання батьків дітей з діагнозом "розумова відсталість", огляд перспектив і ролі родини в їх розвитку.

      4. Оксана Гаяш -кан. пед. наук, методист кабінету дошкільної, початкової та інклюзивної освіти ЗІППО «Все про дитину з розумовою відсталістю» ;

      5. Оверчук Оксана Миколаївна - " Розвиток логічного мислення у дітей із ЗПР в умовах інлюзивного навчання";

      6. Омельченко Іванна Анатоліївна - " Особливості поведінки дітей із розладами емоційно - вольової сфери";

      7. Скороход Юлія Андріївна - " Формування самоконтролю у молодших школярів із ЗПР на уроках математики";

      8. Штика Сергій Олександрович - " Використання інноваційних підходів до викладання предметів в початкових класах". 

Звіт про роботу асистента вчителя

Яцини Марини Вікторівни

під час карантину в умовах дистанційного навчання.

За період карантину здійснювалася навчально - виховна та самоосвітня діяльність. 

Під час карантину  було впорядковано папки виховних заходів,  проводилася робота із шкільною документацією ( робочим зошитом асистента вчителя), складався портфоліо Мостепанка Віталіка, складено план індивідуальної роботи під час карантину,розроблені папки «Методики навчання особливих дітей», « Ігри та вправи для дітей з затримкою психічного розвитку».

Згідно плану індивідуальної роботи кожного дня проводилося:

1.Розробка і розміщення у соціальній мережі Viber завдань та відео – аудіо супроводу пояснення матеріалу  для учнів  4 класу та Мостепанка Віталіка.

2.Індивідуальні консультації для батьків та учнем 4 класу класу в онлайн – режимі.(особистого телефону учень не має)

3.Перевірка виконаних завдань.

Підготовка до онлайн – консультацій в умовах навчання в дистанційній формі .

Навчання  учня 4 класу Мостепанка Віталіка з ООП здійснювалося  у дистанційній формі. Було створено групу у Viber для Віталіка  індивідуально. Щодня, за розкладом учень отримувала завдання, рекомендації чи відеоуроки. Якщо вивчалася нова тема, то вона супроводжувалася аудіо або відео поясненням асистента.У звязку з тим, що телефон тільки у мами, а мама працює ми не могли вийти на зв'язок з дитиною у Гуугл Меет.  Виконані завдання Віталік  відправляв  на перевірку у створену групу. Якщо ж дитина не мала доступу до Інтернету, тоді завдання та щоденні консультації надавалися учню в телефонному режимі.

Також проводилася робота з батьками, адже від взаємозв’язку та взаєморозуміння батьків на даний момент залежить результат навчання. Проводилися індивідуальні бесіди : «Як працювати в умовах карантину?», «Організація робочого місця»,«Короновірус, що про нього потрібно знати і як захиститися», «Рекомендації МООН в умовах поширення короновірусу», «Наше дозвілля» та інші.

Протягом даного періоду працювалося над самоосвітою:

Вивчалися освітні платформи для роботи з дітьми в умовах карантину.

Систематично опрацьовувалися статті на сайтах «НУШ», «На Урок» та на інших.

Згідно структури навчального року в період з 15.03. 2021р по 21.03.2021р. в навчальному закладі були весняні канікули. В цей період Віталік мав можливість працювати над власним розвитком. Учню надавалися індивідуальні консультації у телефонному режимі з тем , що його цікавили. 

Індивідуальний план роботи виконано.