Майстер-клас для педагогів:
«Елементи методики Сандри Кейплан в пошуково-дослідницькій діяльності з дітьми дошкільного віку»
Актуальність теми:
Активним засобом у формуванні особистості дитини дошкільного віку, особливості процесу пізнавального розвитку є пошуково-дослідницька діяльність дітей, бо вони – діти - є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля.
Для сучасного етапу розвитку суспільства визначено необхідність досягнення нового рівня у якісному формуванню у дошкільників дослідницько-пошукової компетентності. Вміння активно пізнавати світ стає не просто важливим фактором, а навіть життєвою необхідністю. У зв’язку з цим, проблема пошуку шляхів активного пізнання світу дошкільниками стає особливо актуальною.
Мета: розширення професійних знань і практичних умінь педагогів під час впровадження в роботу з дошкільниками методики проведення дитячих досліджень, запропонованої Сандрою Кейплан.
Завдання:
Познайомити педагогів з елементами інноваційної технології методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки).
Розширити теоретичні знання та практичні навички роботи за даною технологією. Вправлятись в умінні ставити запитання, висувати гіпотези та давати визначення поняттям. Активізувати творчий потенціал педагогів через взаємообмін і взаємозбагачення досвідом.
Обладнання: проектор, екран, комп’ютер, конспект майстер-класу, презентація, картки з питальними словами, клубочок.
Хід майстер-класу:
І. Підготовчо-організаційна частина
1. Привітання
Доброго дня, шановні колеги! Я сподіваюсь, сьогодні тут зібралися люди, які хочуть не просто вчити дітей, а прагнуть навчити їх вчитися.
2. Повідомлення теми, мети та завдань майстер-класу
Тема: «Елементи методики Сандри Кейплан в пошуково-дослідницькій діяльності з дітьми дошкільного віку»
Мета: розширення професійних знань і практичних умінь педагогів під час впровадження в роботу елементів методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки);
Завдання:
1. Поширити педагогічний досвід впровадження інноваційної технології: елементи методики Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки);
2. Розширити теоретичні знання та практичні навички роботи за даною технологією.
3. Вправлятись в умінні ставити запитання, висувати гіпотези та давати визначення поняттям.
4. Активізувати творчий потенціал педагогів через взаємообмін і взаємозбагачення досвідом.
Хід:
Міні-лекція
Мета: актуалізувати проблему та розширити теоретичні знання педагогів за даною технологією.
Не важко помітити, що в наш час творчий пошук стає важливою частиною будь-якої професії, а дослідницька поведінка розглядається як стиль життя сучасної людини. Формувати таку поведінку треба з дитинства. Як же навчити дитину знаходити нові знання? Як зробити процес навчання цікавим і радісним?Відповіді на ці запитання давно знайдені дитячою психологією і педагогікою - навчання має бути «проблемним», тобто має містити елементи дослідницького пошуку. Організовувати його треба за законами проведення наукових досліджень, будуватися воно повинне як самостійний творчий пошук. Тоді навчання вже не репродуктивна, а творча діяльність, тоді в ньому є все, що здатне захопити, зацікавити, пробудити спрагу пізнання.
Сучасні дослідники (Савенков А.І., Іванова А.І., Куликівська І.Е., Дибіна О.В. та ін.) рекомендують використовувати дослідницький метод навчання в роботі з дітьми, починаючи вже з дошкільного віку. Головна перевага цього методу полягає в тому, що він дає дітям реальні уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта, про його взаємини з іншими об'єктами і з середовищем існування.
Дитяча потреба в дослідницькому пошуці обумовлена біологічно. Дитина вже народжується дослідником, вона залучена до дослідницького пошуку практично постійно. Це її нормальний, природний стан: рвати папір і дивитися, що вийшло, спостерігати за рибками в акваріумі, вивчати поведінку синиці за вікном, проводити досліди з різними предметами, розбирати іграшки, вивчаючи їх будову. Жага нових вражень, допитливість, прагнення спостерігати та експериментувати, самостійно шукати нові відомості про світ традиційно розглядаються як найважливіші риси дитячої поведінки. Але ці позитивні якості постійно входять у суперечність з відсутністю у малюка умінь і навичок у пізнавальній діяльності. Дитина прагне вирішити ці протиріччя шляхом нескінченних запитань до дорослого і маленьких самостійних пошуків. Малюк налаштований на пізнання світу і хоче його пізнавати. Саме це внутрішнє прагнення до пізнання через дослідження породжує дослідницьку поведінку і створює умови для дослідницького навчання. На мою думку одним з ефективних способів розвитку такої поведінки у дітей є методика Сандри Кейплан («дослідницький фартух» + карточки)..Методика, запропонована американським педагогом Сандрою Кейплан, розрахована на значний віковий діапазон - п'ять-дев'ять років. Вона побудована на ігровій основі і передбачає використання нескладного спеціального обладнання: «дослідницького фартуха» і карток. )
В групі для розвитку дослідницьких умінь був створений центр експериментування: Посібник «Будинок таємниць», міні-лабораторія, в якій зібрані матеріали. В процесі роботи використовувалися елементи методики. Дослідницький фартух Сандри Кейплан був замінений «Будинком таємниць», де кожне вікно відкривається і відкриває таємниці довкілля.
Всього С. Кейплан виділяє чотири етапи дослідження.
Перший - «вибір теми»
Другий - «постановка питань»
Третій - «проведення дослідження»
Четвертий - «підбиття підсумків».
Починаючи з дверей будинка – діти визначають тему тижня, у відчиненому віконцю діти знаходять запрошення до відкриття нового, а картки - символи допомагають спроектувати маршрут, по якому діти рухаються до нового, незвичайного, таємничого. І поступово, за допомогою карток, діти збирають інформацію, висувають гіпотези, проводять досліди, роблять висновки.
Способи збору інформації зашифровані на листочках «дерева знань». Діти знімають листочки з дерева, розшифровують метод дослідження, вибудовують лінію діяльності. Починається збір інформації.
Протягом тижня діти знайомляться з явищами природи: вулканом, туманом, цунамі, грозою, проводять досліди.
В п’ятницю відбувається узагальнення зібраного матеріалу під час засідання Маленьких дослідників. Як тільки інформація узагальнена, гру продовжується: діти - дослідники надягають академічні головні убори. Дослідники роблять повідомлення - «доповідь».
Перша доповідь тривала недовго, але з набуттям досвіду, доповіді ставали більш глибокими, цікавими, підтверджувалися власними малюнками. Ця методика цікава і дає хороші результати.
Перший крок у цій справі, як і в багатьох інших, часто є важким. Тому у педагогів часто виникають запитання, з чого і як почати роботу з дітьми в напрямку дослідницького навчання. Більшість педагогів при цьому просто підбирають цікаву і корисну тему дослідження і пропонують її дітям. Однак треба зазначити, що навіть старші дошкільники здатні працювати на будь-якому з цих рівнів. Великі можливості в цьому плані мають практично всі види діяльності та традиційних навчальних занять. Слід пам'ятати тільки, що на повну самостійність дошкільника при проведенні навчальних досліджень розраховувати не варто. Адже навчальне дослідження відрізняється від пошукової активності дитини, яка виникає спонтанно.
1. Практична частина
Які ж етапи має включати структура дитячого дослідження?
Я пропоную дати відповідь на це запитання за допомогою вправи «Методичний конструктор».
Мета: визначення послідовності етапів дитячого дослідження.
Матеріал: смужки паперу з етапами дитячого дослідження.
Хід:
Вам необхідно визначити структуру дитячого дослідження, розмістивши основні його етапи в правильній послідовності.
1) виділення і постановка проблеми (вибір теми дослідження);
2) висунення гіпотез;
3) пошук і пропозиція можливих варіантів рішення;
4) збір матеріалу;
5) узагальнення отриманих даних;
6) підготовка проекту (повідомлення, доповідь, макет і ін.);
7) захист проекту.
Думка про те, що дитина здатна пройти через всі ці етапи, на перший погляд, здається сумнівною і навіть лякає. Але, повірте, ці страхи і сумніви розсіюються відразу, як тільки починається реальна дослідницька робота.
Маленькому досліднику для вирішення дослідницьких завдань та розвитку дослідницьких здібностей необхідні спеціальні знання, уміння і навички дослідницького пошуку, а саме:
• бачити проблеми;
• ставити питання;
• висувати гіпотези;
• давати визначення поняттям;
• класифікувати;
• спостерігати;
• проводити експерименти;
• робити висновки;
• структурувати матеріал;
• готувати власні міні-доповіді;
• пояснювати, доводити і захищати свої ідеї.
Завдання це важкі, але, будучи адаптовані до віку, вони на практиці вирішуються успішно. Діти працюють з інтересом і задоволенням.
Ефективним у плані розвитку дослідницьких здібностей є спеціальний тренінг.
Зараз я пропоную розглянути та апробувати на практиці деякі з них.
1. Розвиток уміння бачити проблеми
Вправа «Подивись на світ чужими очима»
Мета: розвивати уміння змінювати свою точку зору, дивитися на об’єкт дослідження з різних сторін.
Хід:
· Пропоную Вам послухати початок розповіді: «Настала зима. З перших днів випало багато снігу. Він вкрив пухнастою білою ковдрою усе навкруги: газони, дерева, будинки, тротуари, дороги…»
· Завдання: придумати продовження розповіді, уявляючи, що Ви - діти на прогулянці, вихователь, завідуюча, двірник, водій…
2. Розвиток уміння висувати гіпотези
Гіпотеза - це припущення. Вона завжди вимагає перевірки і в ході перевірки може підтверджуватися або спростовуватися. Але, перш ніж доводити або спростовувати гіпотези, їх потрібно навчитися висувати. Найлегше дитина вчиться висувати гіпотези, якщо спочатку запропонувати її пояснювати явища не тільки реальними, але й фантастичними причинами.
Вправа «Чому так буває?»
Мета: розвивати уміння висувати гіпотези та робити припущення, пояснюючи причини запропонованих явищ та подій. Спонукати користуватись словами: припустимо можливо; що, якщо; може бути.
Завдання: Тане сніг - знайти 4 казкових і 4 правдивих пояснень явища.
Умова: висловлювання починати словами: припустимо можливо; що, якщо; може бути.
3. Вчимося задавати запитання
Для того, щоб виробляти гіпотези, слід вчитися задавати запитання. Це важливе уміння для будь-якого дослідника.
Ця робота має декілька етапів.
І. Знайомство з питанням як формою отримання інформації.
На даному етапі дітям пропонують задавати запитання в довільній формі.
Завдання 1. В групу прийшла незнайома людина. Які запитання ви їй можете задати, що вона може запитати у вас?
Завдання 2. Педагог демонструє знайомий предмет, потрібно задати 3 запитання, щоб дізнатись про нього щось нове.
ІІ. Засвоєння вміння формулювати запитання у різній формі, використовуючи питальні слова.
Вправа «Допитливий папуга»
Мета: розвивати вміння формулювати запитання у різній формі, використовуючи питальні слова: Що? Як? Де? Коли? Навіщо?
Матеріал: сюжетна картинка, іграшка папуга, картки з питальними словами.
Завдання: Папузі Кеші нудно сидіти в клітці і він вирішив задати декілька запитань своєму господарю. Але говорив він погано і міг промовити тільки перші слова: Що…? Де…? Коли…? Як…? Навіщо…?
Допоможіть папузі задати запитання господарю.
На цьому етапі використовуються і вправи по навчанню дітей опису предметів, тому що описати предмет означає відповісти на запитання – Що це? Який предмет? Чим схожий і чим відрізняється від інших?
ІІІ. Формування уміння здійснювати цілеспрямований пошук за допомогою запитань.
Зміст даного етапу передбачає проведення ігор, в яких за допомогою запитань, але без опори на наочні символи, необхідно з’ясувати, що за предмет заховано.
Завдання: запропонувати самим навести приклади ігор.
Цікавою для дошкільників буде вправа «Відгадай про що запитали». Одному учаснику пошепки задається запитання. Він голосно відповідає на нього. Всі інші діти повинні здогадатися, яким було питання.
4. Вчимося давати визначення поняттям.
Поняття - одна з форм логічного мислення. Поняттям називають форму думки, що відображає предмети в їх суттєвих і загальних ознаках. Визначити поняття - вказати, що воно означає, виявити ознаки, що входять в його зміст. З точки зору дослідницької діяльності важливо, щоб діти оволоділи такими поняттями, як: явище, причина, наслідок, подія, зумовленість, залежність, відмінність, подібність, спільність, сумісність, несумісність, можливість, неможливість та ін. Без оволодіння цими поняттями немає і не може бути абстрактного мислення. Слід вчити дитину переходити від конкретного предмета і окремого факту до абстрактного узагальнення. Рекомендуються наступні вправи: Вправа «Відгадай»
Педагог загадує і дає словесний опис предмета, діти намагаються відгадати його. Потім роль ведучого передається дітям.
Вправа «Важкі слова», яку я пропоную вам виконати.
Мета: вправляти в умінні давати визначення поняттям.
Завдання: кожна група має придумати «важке» слово і запропонувати його для пояснення іншій групі.
Поняття в мисленні не виступають розрізнено, вони зв'язуються між собою. Формою зв'язку понять один з одним є судження. Судженням називають висловлювання про предмети або явища, що складається з твердження або заперечення чого-небудь. Мислити - значить висловлювати судження. За допомогою суджень думка отримує свій розвиток.
Одним із засобів розвитку здатності до суджень може бути вправа, яку я вам запропоную виконати зараз. Вправа «Так – ні»
Мета: розвивати мислення під час підтвердження або заперечення запропонованого твердження.
Завдання: підтвердіть або спростуйте твердження.
Всі діти моєї групи люблять морозиво.
Саша – з моєї групи.
Значить Саша любить морозиво.
Всі тигри смугасті.
Мурчик – смугастий.
Отже, Мурчик – тигр.
Для встановлення продуктивної взаємодії проведено анкетування батьків з метою виявлення їх ставлення до експериментів, які проводяться із дітьми у закладі, та чи продовжується експериментальна робота дітей удома. В результаті анкетування зроблені висновки:
– значна частина батьків усвідомлює значення процесу дослідження для розвитку дітей, але не сприяє цьому;
– більша частина батьків відмічають у своїх дітей наявність дослідницької активності, але батьки дуже мало часу приділяють спільним дослідам вдома; Таким чином необхідна тісна співпраця з батьками вихованців, нестардартні, інтерактивні форми взаємодії.
Для якісного формування у дітей дослідницької активності в систему була включена робота з педагогами закладу.
ІІІ. Заключна частина
Закінчити я пропоную вправою, яка називається «Клубочок»
Кожному учаснику пропоную взяти клубочок, висловити своє враження від майстер-класу, чи дізналися щось нове, чи з’явилось бажання впровадити у практику роботи з дітьми елементи запропонованої технології і передати клубочок далі.
