6 клас
Урок № 37
Тема В.Г.Короленко – видатний російський письменник.Повість «Сліпий музикант»
Мета: ознайомити учнів з фактами біографії В.Г.Короленка, з історією створення повісті; розвивати навики роботи над композицією твору, вміння визначати тему та головну думку; виховувати в учнів оптимізм, силу волі, вміння долати будь-які труднощі в житті.
Обладнання: портрет В.Г.Короленка, виставка його творів, текст повісті «Сліпий музикант», «Словник літературознавчих термінів», вислів О.М.Горького.
Людина з великим і сильним серцем.
О.М.Горький
Хід уроку
І. Оголошення теми та мети уроку
ІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя
Вагоме місце посідає в історії російської літератури постать Володимира Галактіоновича Короленка. Він тісно пов’язав свою долю з долею народу, а свою творчість присвятив зображенню його важкого життя.
2. Робота з епіграфом
- Як ви розумієте слова О.М.Горького?
- Чи у прямому значенні Горький сказав, що у Короленка велике серце?
- Про кого кажуть: «Людина з великим серцем»?
3. Презентація портрета письменника (або перегляд презентації життєвого шляху )
Матеріал для вчителя
Короленко Володимир Галактіонович - видатний російський письменник, публіцист і громадський діяч, за походженням - українець. Народився 27 липня 1853 р. в м. Житомирі в родині повітового судді Галактіона Опанасовича Короленка, відомого в Житомирі своєю чесністю, безкорисливістю, відданістю законам. Мати Евеліна Скуревич відзначалась високими моральними якостями. Діти зростали в атмосфері любові, поваги і взаємної підтримки. Це безперечно вплинуло на формування світогляду майбутнього письменника, його високих моральних якостей як людини і громадянина. Дитинство та юність Короленко провів на Волині, у своєрідній обстановці маленьких містечок, де поєднуються три народності: польська, українсько-російська та єврейська, і де бурхливе та довге історичне життя залишило ряд спогадів і слідів, сповнених романтичної чарівності. Спочатку В.Г. Короленко вчився в приватному пансіоні, а потім в 1-ій Житомирській гімназії.
В 1866 році Г. О. Короленка перевели спочатку в Дубно, а потім у Рівне, бо Дубно не мало гімназії і губернське начальство пішло назустріч проханню Короленка. В цьому ж році Володимир Короленко вступає до Рівненської приватної гімназії, яку закінчив у 1871 році із срібною медаллю.
Про побут юного Короленка у Рівному написано вже чимало. Сам письменник докладно зобразив і гімназію, і родинне оточення, і життя міста того часу у своїх повістях, нарисах, оповіданнях. Особливо - "Історії мого сучасника", де ці спогади є часткою життєпису героя в контексті його незатишної і багатої на неправду епохи.
Гімназійні враження Короленка були переважно важкими. Дитячу душу вражала кричуща несправедливість, зневажання гідності учнів, примітивне шпигунство наглядача Дитяткевича, байдужість учителів. Засилля рутини робило навчання нецікавим і нудним, а постійний страх перед покараннями, які чекали на гімназистів на кожному кроці, викликали ненависть та зневагу до гімназійних службовців. Щоправда, серед учителів Володимир Короленко пізнав і таких, котрі запам'яталися йому на все життя благородством та добром. Таким був зокрема викладач російської словесності Веніамін Авдєєв. Він працював у гімназії недовго, лише протягом одного року (1869-70), його гідна та незалежна поведінка була несумісною із тогочасними порядками в реальній гімназії. Зате на Короленка Авдєєв справив надзвичайно великий вплив. Пізніше сам письменник визнавав це, згадуючи, що завдячує вчителеві своїм відкриттям великої російської літератури. Адже під час занять Веніамін Авдєєв читав учням багато позапрограмових творів. « Якось, згадував письменник, - він зайшов у клас серйозним та похмурим: "У нас вимагають присилати твори за чверть для перегляду в округ, - сказав він, наголошуючи - За ними будуть судити не тільки про ваш виклад, але і про спосіб ваших думок. Я хочу нагадати, що наша програма завершується Пушкіним. Усе, що я вам читав із Лєрмонтова, Тургенєва, особливо Некрасова, не кажучи про Шевченка, у програму не входить". Нічого більше він нам не сказав, і ми не запитували... Читання нових письменників продовжувалось, але ми розуміли, що все те, що будило в нас стільки нових почуттів і думок, хтось хоче відняти від нас; комусь потрібно зачинити вікно, через котре лилося стільки світла і повітря, яке освіжало застійну гімназійну атмосферу...»
Веніамін Авдєєв належав до покоління, що виховувалося на народницьких ідеалах. У своїх учнях він бачив насамперед людей, прагнув виховати в них благородні устремління, співчуття до кривди, працьовитість. Він, викладач літератури, був свідомий того, якою могутньою духовною зброєю може бути слово. Не тільки на заняттях читав він гімназистам заборонених авторів. Юному Короленкові доводилося бувати і в квартирі вчителя, коли той запрошував вихованців на чай. Там гарно співалися українські пісні, а ще вчитель читав напам'ять улюбленого Шевченка, який вражав майбутнього письменника якоюсь „безпредметною тугою за чимось невиразним, як гомін степового вітру на козацькій могилі".
Саме у Рівному Короленко вперше відчув у собі літературний талант, поклик до слова. Одного осіннього вечора він блукав вулицями міста. І чим більше вглядався в цей невибагливий пейзаж, в обличчя заклопотаних людей навколо, тим ясніше уявляв собі, як опише це життя... "Ось у цій суцільній вологій темряві, безладно всіяній вогниками, за тими освітленими віконцями живуть люди. Зараз вони п'ють чай або вечеряють, розмовляють, сваряться, сміються... Можливо, у всьому місті я один стою ось тут, вдивляючись у ці вогні й тіні, один думаю про них, один бажав би зобразити і цю природу, і цих людей так, щоб усе те було правдою і щоб кожен знайшов тут своє місце".
У цьому місті гімназист Володя Короленко відкрив для себе зовсім інший світ, від якого раніше відвертався. Це був світ, який починався потойбіч від ситого міщанського життя, - світ злиднів, жебраків, бездомних сиріт, блазнів та волоцюг. Але і цей світ, як виявилося, жив за людськими законами чи принаймні - прагнув жити. Ці люди були знедолені не лише власною волею, а передусім - волею жорстоких обставин. Саме вони стануть у майбутньому колоритними персонажами його оповідань - паном Тибурцієм, Туркевичем, Лавровським. Жителі Рівного могли легко впізнати прототипів цих персонажів: вони неодноразово зустрічали їх у занедбаних кварталах. Можна було впізнати й місце подій, бо письменник з натури змальовував нудне провінційне містечко, в центрі якого знаходилися романтичні руїни палацу, оточені заболоченим ставом. Або маленьку закинуту капличку на Вольському цвинтарі, яка є місцем дії в оповіданні "Діти підземелля".
Рівне стало для молодого Короленка хай і поганою, але необхідною життєвою школою. Вийшовши зі стін гімназії, він їде до Петербурга здобувати вищу освіту. Це був типовий шлях «у люди» людини його соціального походження і здібностей, із численними труднощами та невдачами. На чужині згадувалася гарна біла споруда Рівненської гімназії та мальовнича зелень навколо неї, серед якої так любили бавитися юні гімназисти.
Після закінчення гімназії в 1871 році Короленко вступив до Петербурзького технологічного інституту. В 1874 році, завдяки старанням енергійної матері, йому пощастило перебратися до Москви та вступити стипендіатом до Петровської земельної й лісової академії. У 70-х рр. зблизився з діячами революційного народництва.
За участь у студентських заворушеннях його було виключено з академії і вислано з Москви. Пізніше, як політично неблагонадійного його було заарештовано і вислано спочатку у В'ятську губернію, потім до Сибіру. Майже 10 років провів Короленко у засланні. Але це не зломило письменника. Саме в засланні починається його літературна діяльність.
Після заслання В. Короленко жив у Нижньому Новгороді, Петербурзі, останні 20 років свого життя - в Полтаві. Короленко швидко включився у літературно-громадське життя Полтавщини. Налагодив дружні стосунки з діячами української культури - Панасом Мирним, М. Коцюбинським, І. Тобілевичем, X. Алчевською, Г. Хоткевичем та ін.
Роки життя у Полтаві були заповнені інтенсивною творчою роботою. Тут він завершив нариси "У козаків", писав другий цикл сибірських оповідань ("Мороз", "Феодали" та ін.), оповідання "Мить" і "Не страшне». П'ять останніх років життя письменника збіглися з Жовтневою революцією і громадянською війною. Він не сприймає більшовицького терору, вважаючи силові методи зайвою жорстокістю. Погляди письменника ґрунтувалися не на класовому підході, а на загальнолюдських принципах моралі.
Помер 25 грудня 1921 року в Полтаві, де і похований.
Творча спадщина письменника велика і багатогранна. Він автор чотирьохтомної «Історії мого сучасника», відомих повістей «Сліпий музикант», «В дурному товаристві», «Без язика», багатьох оповідань, нарисів, публіцистичних і критичних статей.
Одна з головних тем художньої творчості Короленка - шлях до «справжнього» народу. Роздуми про народ тісно пов'язані з питанням, яке проходить через багато його творів. «Для чого створено людину?» - так стоїть питання в оповіданні «Парадокс». «Людина народжена для щастя, як птах для польоту», - відповідає в цьому творі істота, спотворена долею. Яким би ворожим не було життя, «все ж таки попереду - вогні!» - писав Короленко у вірші в прозі «Вогники». Так Короленко утверджує своє розуміння щастя.
Будучи людиною непідкупної громадянської чесності, передових ідей і мужнього характеру, Володимир Галактіонович не мирився з гнівом і свавіллям. Він сміливо брав під свій захист пригнічених і знедолених, виступав проти національної ворожнечі.
Письменник Короленко навічно прославив своє ім'я, як мужній і безкорисливий захисник простого народу. У боротьбі за правду, справедливість і свободу, він ніколи не йшов ні на які компроміси. Слово у нього ніколи не розходилося з ділом. Недарма один з дослідників літератури А. Г. Горіфельд у 1918 році писав: "Про кращий твір Короленка навряд чи можна сперечатися: кращий його твір не "Сон Макара", не "Мороз", не "Без язика". Кращий його твір - він сам, його життя, його істота". З почуттям невимовної гордості, Короленко писав про відвагу та мужність народу України, про його талановитість.
Але поряд з письменницькою діяльністю Короленко вів активну громадську діяльність. Протягом усього свого життя він виступав проти насильства і несправедливості, відстоював рівноправність народів, захищав право національних меншин, викривав прояви націоналізму і шовінізму всіх мастей. Недарма сучасники називали його «совістю землі російської». В річницю 145-річчя від дня народження В. Короленка Єврейською Радою України йому було присвоєно звання «Праведник України». Так вдячні нащадки увічнили пам'ять гарячого захисника людини від рабства, зла і неправди, свободи і гідності національних меншин.
В Україні глибоко шанують Володимира Галактіоновича Короленка, свято бережуть пам'ять про великого праведника XX ст. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві та Житомирі. В Полтаві і Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка. 1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України. Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, режисер-постановник Т.Лукавневич).
За його повістю «В дурном обществе» створено фільм К.Муратової «Серед сірого каміння» (1983). Йому присвячено документальну стрічку «Пам'яті В. Г. Короленка» (1956).
У 1991 році у Рівному було відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Галактіоновича Короленка (автор - рівненський скульптор Олександр Євтушенко).
4. Повідомлення учнів про історію створення повісті
Короленко розпочав роботу над повістю в січні 1886 року. Автор сам називає твір оповіданням, а в підзаголовку зазначає – етюд. Твір вперше надруковано в газеті «Русские ведомости» за 1886 рік. Окремим виданням книга вийшла в 1888 році та перевидавалася багато разів. Поспіхом завершений твір не задовольняв автора, але порушена тема його хвилювала, тому Короленко ще не один раз повертається до тексту повісті та переробляє її.
«У цьому етюді, - писав Короленко у своїй автобіографії, - я поставив перед собою мету – простежити душевну драму сліпого… Матеріалом стали спогади про сліпу від народження дівчину, яку я знав з дитинства, спостереження за хлопчиком ( моїм учнем), який поступово втрачав зір, і, нарешті, за одним дорослим сліпим музикантом». Письменник попереджав, що головне художнє завдання, яке він ставив перед собою, було не простеження психології сліпого, а психології загальнолюдської туги за недосяжним і туги за повнотою існування.
( Довідка. Етюд – невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню.)
5. Бесіда
- Назвіть персонажів твору ( Петро Попельський, дядько Максим, мама, батько, конюх Іоахим, Евеліна, сліпі дзвонарі, Ставрученки.)
- Хто є головним героєм повісті? ( Петро – сліпий від народження хлопчик.)
- Де відбувається дія твору? ( В родині багатого поміщика Південно – Західного краю Попельського.)
- Що трапилося у родині? ( Народився син Петро. Побоювання матері справдилися, виявилося, що син сліпий.)
- Визначте тему повісті. ( Розповідь про випробовування, які випали на долю головного героя твору з раннього дитинства та подолання труднощів ним при підтримці близьких людей.)
- Якою є головна думка твору? ( Автор підштовхує читача до думки про важливість осмислення свого призначення в житті, віри у свої сили.)
6. Аналіз композиції повісті «Сліпий музикант»
Твір складається 60 розділів, які об’єднані у 7 глав.
Експозиція: передчуття матір’ю біди і висновок лікаря: хлопчик сліпий.
Розвиток дії: зростання Петра, пізнання ним світу, розширення кола знайомих, турбота про нього близьких йому людей.
Кульмінація: зустріч із сліпими дзвонарями, розмова із дядьком Максимом.
Розв’язка: шлях пошуків, досягнення свого щастя: дружина, син, талант, визнання.
Епілог: головний герой замість сліпого егоїстичного страждання досяг у душі відчуття повноти життя «…він почав відчувати і людське горе, і людську радість…»
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу
Літературний диктант
1.Де народився В.Г.Короленко?(В Україні, місто Житомир.)
2.Якими були враження Короленка від Рівненської гімназії?(Неприємними, важкими.)
3.Хто з викладачів гімназії відкрив для майбутнього письменника світ російської літератури? (Вчитель російської словесності Веніамін Авдєєв.)
4.Де вперше Короленко відчув потяг до літературної діяльності?(У Рівненській гімназії.)
5.У яких містах здобував вищу освіту?(Петербург, Москва.)
6.Чому Короленко був виключений з академії?(Заучастьу студентських заворушеннях.)
7.Скільки тривало заслання Володимира Галактіоновича?(Майже 10 років.)
8.Де поховано Короленка? (У Полтаві.)
9.Яке звання присвоїли йому за активну громадську діяльність?(«Праведник України».)
10.За що з 1990 року в Україні вручають премію імені В.Г.Короленка?(За найкращий твір російськомовних письменників України.)
11.Прізвище головного героя повісті «Сліпий музикант? (Попельський.)
12.Яка тема твору? (Пошуки свого місця у світі сліпим Петром.)
ІV. Підсумок уроку
Продовж фразу
-Сьогодні на уроці я дізнався (дізналась)…
-Найбільше мені запам’яталось…
-Схвилювало мене…
V. Домашнє завдання
Скласти сюжетний ланцюжок основних подій твору; дібрати цитати для характеристики Петра Попельського.
6 клас
Урок № 36
Тема: Рабовласництво й біблійні істини у романі Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»
Мета уроку: розкрити проблематику роману; розвивати навички аналізу художнього тексту, узагальнення прочитаного, логічне мислення, зв’язне мовлення; сприяти морально-етичному вихованню школярів.
Обладнання: портрет Г. Бічер-Стоу; тексти роману «Хатина дядька Тома»; Біблія.
Перед ним невідступно стояла
нерозв'язна загадка: душі людські
розтоптані, занапащені, зло
торжествує, а Бог мовчить.
Г. Бічер-Стоу
Хід уроку
I. Оолошення теми, мети і завдань уроку
II. Актуалізація опорних знань учнів
Тест «Так – ні».
Знайдіть помилки у висловлюваннях:
1. Том радо погодився тікати від пана Шелбі.
2. Сем побачив Елізу біля вікна і розповів Гейлі.
3. Шелбі щиро пишався тим, що вдало продав Тома.
4. Джордж наздогнав Тома і викупив його.
5. Єва боялася Тома і не підходила до нього.
III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Завдання.
Пояснити епіграф
2. Постановка проблемного запитання
Слово вчителя. Сьогодні на уроці ми спробуємо з'ясувати, як поєднуються у житті героїв роману рабовласництво й біблійні істини. Чи можуть вони співіснувати? Який шлях і чому обирають герої твору?
3. Робота над проблемним запитанням
Яка головна проблема висвітлюється в романі? (Рабовласництво і його наслідки)
4. Інтерактивне опитування
Чи має людина право розпоряджатися долею, життям іншої людини?
5. Робота з таблицею
Як персонажі роману справляються з бідами та негараздами?
Рабство
Том
Джордж, Еліза
Кассі
Терпить через віру в Бога
Маючи нестримний потяг до свободи, вирішують втекти
Підкоряється людям і обставинам до певного моменту, а потім бунтує й тікає
6. Пригадайте заповіді, що їх проповідував Ісус Христос.
7. Переказ діалогів Тома і Кассі.
8. Дискусія «Хто має слушність: Том чи Кассі?»
Матеріали до дискусії: епіграф, зміст діалогів героїв, цитати з тексту.
« Що б ви зі мною не зробили, мої муки незабаром закінчаться, а ваші будуть продовжуватися вічно, якщо не розкаєтесь». (Том)
«Ні! Страждання наші не свідчать про те, що Господь покинув нас. Він із нами, якщо тільки ми не забудемо його». {Том)
«Тим, хто підкорився, сподіватися ні на що. Ми потопаємо у мерзенності й стаємо огидними самі собі». (Кассі)
Проблема вибору (для рабів)
1) Чому Том не тікає від Шелбі, Сен-Клера та Легрі? (Том любить Шелбі й не хоче завдавати йому шкоди (той у боргах). Сподівається, що Шелбі викупить його, хоче навернути до своєї віри Сен-Клера; Сен Клер обіцяє йому свободу. Втеча від Легрі практично неможлива; сподівається, що Бог врятує його; не хоче, щоб через нього страждали невинні люди.)
2) Як би почувався і поводився Том, якби він не був істинно віруючою людиною? (Міг би обізлитися, як Кассі, підкоритися, як інші негри, втратити або життя, або почуття власної гідності. Віра допомагала Томові витримати всі випробування, що випали на його долю)
Проблема вибору (для рабовласників)
Рабство завдає горя не тільки рабам, але і їх власникам, душі яких деформувалися від вседозволеності. Але рабовласники бувають різні.
Шелбі: місіс Шелбі ставиться до негрів як християнка, прихильна до них. Натомість містерові Шелбі не спадає на думку відмовитися від рабства.
Сен-Клер: добрий, але не ставився до негрів як до людей, не дбав про їхню душу (як і про свою власну).
Легрі: жорстокий, рабовласник, що втратив людську подобу, має пристрасть до влади і грошей.
Гейлі: торговець рабами, який навіть не замислюється над тим, що раби — люди, але визнає, що жорстокість не вигідна у спілкуванні з неграми, тож пишається своїм «добрим» норовом.
Джордж, Єва: єдині, хто мріяв дати свободу своїм неграм. Джордж здійснює свою мрію.
Висновок. Кожен з героїв здійснює свій вибір.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Формулювання висновків уроку
1) Кожен з героїв — чи то раб, чи то рабовласник — здійснює свій вибір. Людина самостійно може обирати свій шлях.
2) Біблійні істини допомагають людям жити. Але діяти також потрібно. У кожного героя — свій шлях до свободи.
3) У наш час також дуже важливо поважати вибір інших людей, оцінювати їх не за кольором шкіри, а за їхніми вчинками й моральними якостями.
V. Домашнє завдання
1. Підготувати відповідь на запитання: «Загибель Тома: чи песимістичний фінал роману?»
2. Повідомлення «Значення творчості Гаррієт Бічер-Стоу».
6 клас
Урок № 35
Тема: Викриття жорстокості і расової неприязні в романі
Мета уроку: розкрити учням роль образів негативних персонажів в авторському задумі роману; вчити аргументувати свою думку прикладами з тексту; розвивати в них навички аналізу художнього твору; виховувати в школярів цікавість до читання, дослідницької роботи.
Обладнання: портрет письменниці, тексти роману «Хатина дядька Тома».
Хід уроку
I. Оголошення теми, мети і завдань уроку
II. Актуалізація опорних знань учнів
1. Вікторина «Чи знаєте ви текст?»
Кому з героїв належать слова:
1) «Чому б нам не поступитися грошима?.. Як же я тепер покажусь слугам на
очі , коли ми задля якоїсь там дріб’язкової вигоди продаємо такого чесного, доброго і відданого чоловіка, як сердешний Том?...» (Місіс Шелбі.)
2) «Синочку мій бідолашний! Сердешна моя дитино!.. Вони продали тебе! Але твоя матуся врятує тебе з біди!» ( Еліза.)
3) «Від нашої країни мені нічого не треба – нехай лише дадуть мені спокій, щоб я міг з миром її покинути. А от коли я дістануся до Канади, де закони визнаватимуть мене за людину й захищатимуть мої права, отам і буде моя рідна країна…» ( Джордж Гарріс.)
4) «Я подарую кожному з вас свій кучерик, щоб ви, кожного разу, як поглянете на нього, згадували, що я вас любила…» (Єванджеліна Сен-Клер.)
5) «Не допущу, щоб негри молилися і скиглили… Тепер я тобі церква! Зрозумів! Як я скажу, так і робитимеш…» (Саймон Легрі.)
6) «Я ладен працювати день і ніч, аж до скону, але такої кривди чинити не можу. Ні, пане, я ніколи цього не робитиму, ніколи!» ( Том.)
7) «Усе проти нас – і небо, і земля…» (Кассі.)
8) «Ні, пане. Я триматимусь своєї віри. Хоч помагає мені Бог, хоч ні, а я її нізащо не зречуся!» (Том після того, як Легрі запропонував йому кинути Біблію у вогонь і стати наглядачем.
9) «Ой, Томе! Ми так тяжко завинили перед тобою!» (Сембо і Квімбо.)
10) Отож, радіючи зі своєї волі, не забувайте, що ви завдячуєте її цьому доброму чоловікові, і віддайте йому дяку ласкою до його дружини і дітей. Думайте про свою волю щоразу, як бачите хатину дядька Тома, і, згадуючи його, завжди будьте чесні, вірні й людяні, як він» (Джордж Шелбі.)
III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
«Рис, швацькі голки, книжки, стрічки, коні і … люди – на продаж чи в оренду». Ця об’ява в американській газеті про аукціон датована травнем 1829 р., у ній перераховуються імена і трудові навички кожного з рабів.
Страшна людина, яка дозволяє собі принизити іншого. Рабство – це одна із форм гноблення та приниження особистості. Це найстрашніше з усього того, що вигадало людство. На жаль, цей факт залишався дійсністю довгі роки, навіть століття. Америка пройшла довгий шлях розвитку від хатини дядька Тома до Барака Обами.
2. Бесіда.
1) Розкажіть, як Том потрапив до плантатора Саймона Легрі. (Після того, як Марі Сен-Клер продала всіх своїх негрів, Том попав на невільницький ринок у Новому Орлеані. Його купив містер Легрі, власник бавовняної плантації на Червоній річці.)
2) Яке враження справили на Тома новий господар, маєток та стосунки між рабами? (Один тільки зовнішній вигляд Легрі наганяв жах на Тома. На пароплаві новий господар наказав Томові познімати гарний одяг, що був на ньому, одягти старий, взути замість нових чобіт пару грубих важких черевиків, у яких звичайно ходять раби. Забравши всі Томові речі, Легрі на його очах за безцінь продав їх матросам. Погрожуючи Тому важким кулаком, він пообіцяв швидко вибити з нього дурощі.
Коли дісталися садиби, Легрі відразу ж показав новим рабам кілька здоровенних, лютих собак, які були призначені для полювання на людей.
Раби в маєтку були обідрані, знесилені тяжкою працею. Вони панічно боялися свого господаря та двох негрів-наглядачів, Сембо і Квімбо, які люто ненавиділи один одного. Легрі навмисно розпалював розбрат між рабами і використовував його собі на користь. Озлоблені раби доносили своєму господареві один на одного. Ні про яке співчуття чи взаємопідтримку на плантаціях Легрі не могло бути й мови.
За житло рабам слугували благенькі смердючі халупи, в яких новоприбулі ледве знайшли собі вільне місце. За постелі там правили купи брудної соломинавалені на земляній підлозі. Від самого світанку люди були в полі, тяжко працюючи під батогами наглядачів. «Він бачив лише похмурих, отупілих чоловіків і виснажених, занепалих духом жінок..., що давно у же втратили жіночу подобу». На цих людей дивилися як на бидло, і вони таки «збидліли до краю». «Чи є тут Бог? – думав Том….
3) Чому Легрі страшенно перелякався, коли розгорнув пакуночок, який Сембо забрав у Тома? (Багато років тому Легрі покинув рідну матір, яка хотіла відвернути його від безпутного життя. Під час останнього їхнього побачення жінка, благаючи, кинулася перед сином на коліна. Проте Легрі грубо відштовхнув її. Мати впала непритомна... Перед смертю вона простила сина і на згадку про себе послала листа та пасемко такого ж золотавого волосся, яке так само обвинулося круг пальців Легрі. Але він побачив у цьому не передсмертне материне благословення, а знак гнівного осуду та кари.)
4) Розкажіть, хто така Кассі? Як вона опинилася в маєтку Легрі? Який у неї виник план втечі? (До Легрі стали зявлятися привиди. Він помер у страшних муках від білої гарячки. Останнім його привидом була жінка в білому, яка кликала його з собою: «Ходім! Ходім! Ходім!» Цим привидом була Кассі, яка ночами спускалася з горища, щоб довести до божевілля свого мучителя.)
3. Обговорення проблемної ситуації.
Чи може добре ставлення до жорстокої людини змінити її на краще? Підтвердіть або спростуйте це твердження епізодом з тексту. ( Еліза допомогла пораненому Джорджем Гаррісом людоловові Тому Локеру, якого залишили напризволяще друзі, кинувшись навтіки. Вона переконала не покидати важко поранену людину, хоч ще зовсім недавно вона була їхнім переслідувачем. Локера підняли з провалля та у фургоні відвезли до однієї бабусі-квакерки, що стала доглядати його. Вражений зрадою товаришів та чуйним ставленням квакерів, після одужання Том Локер дуже змінився. Він залишив ганебний промисел людолова та став мисливцем.)
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Колективне складання кросворду, тестів «так – ні» за змістом роману.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Підготувати переказ епізоду роману, що найбільше сподобався.
2. Написати твір-есе «Людина має право на свободу». (Есе – різновид нарису, в якому головну роль відіграє відображення роздумів, вражень.)
6 клас
Урок № 33
Тема: Характеристика образу дядька Тома
Метауроку: поглиблювати навички аналізу твору та його образів; вчити учнів складати простий і поширений плани образної характеристики; розвивати навички літературного аналізу, зв'язного мовлення; виховувати сміливість, вірність, пошану до людей.
Обладнання: тексти роману «Хатина дядька Тома», ілюстрації до твору.
Пам'ятайте про милосердя для всіх…
А.Лінкольн
Хі уроку
I. Оголошення теми, мети і завдань уроку
II. Актуалізація опорних знань учнів
1. Бесіда.
1) Дайте визначення роману.
2) Які проблеми поставила Г. Бічер-Стоу у «Хатині дядька Тома»?
3) Який період із життя американців зображено у творі? Чи було подібне явище в історії українців?
4) Які два світи зображені у романі?
2. Завдання.
Поясніть епіграф уроку.
III. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу
1.Бесіда за запитаннями, робота з текстом.
1) Хто такий Том? (Том – раб, тобто людина, яка має господаря – містера Артура Шелбі. Проживає в містечку П., у штаті Кентуккі.)
2) Що ми дізналися про його перший досвід перебування в рабстві? (Містер Шелбі, приязно ставився до Тома, характеризував його як людину «надійну, чесну, здібну». Дядько Том порядкував усім господарством Шелбі, йому довіряли і гроші, і майно, та жодного разу він не зрадив хазяйської довіри. «Хатина дядька Тома являла собою невеличку рублену прибудову до «великого дому», як називають негри панський будинок. Перед дверима її був чепурний, дбайливо доглянутий садочок, де влітку достигали полуниці, малина та усіляка інша садовина й городина…» Тітонька Хлоя була головною куховаркою в маєтку. До чепурної хатинки Тома часто заходив панич Джордж, син містера і місіс Шелбі. Він був добрим хлопчиною, з повагою ставився до слуг, особливо любив дядька Тома і його родину. У хатинці панувала любов та злагода.)
3) Коли змінилося життя Тома? (Містер Шелбі, людина заможна і навіть багата, заплутався у справах, заліз у великі борги. Він потрапив у грошову залежність до Гейлі, який вимагає, щоб містер Шелбі віддав йому свого найкращого раба – Тома. А на додачу він просить й чотирирічного хлопчика-квантерона Гаррі, сина покоївки Елізи.)
4) Як зреагував герой на звістку про те, що його та сина Елізи господар продав торговцеві? (Том, якому господар за чесну працю обіцяв подарувати волю, з жахом слухав Елізині слова, а потім майже звалився на старий стілець і важко зронив голову на коліна.)
5) Як пояснив Том свою відмову від втечі? ( Хлоя намовляла чоловіка тікати разом з Елізою, але Том відповів: «Коли вже доконче мають продати або мене, або всіх наших людей і щоб усе тут пішло прахом, то нехай краще продадуть самого мене. Я можу знести своє лихо не гірше від інших… Я ніколи не обманював довіри хазяїна, не користався своїми пільгами всупереч слову своєму й ніколи цього не зроблю. Краще поступитися мною одним, ніж пустити за вітром маєток і спродати всіх…».)
6) Чому він плакав? (Обернувшись до ліжка, в якому спали малюки, Том розридався. Він втрачав все – дружину, дітей, спокійне життя - і йшов у безвість, де його, як тварину, продадуть якомусь нелюдові на плантацію.)
7) Розкажіть про зустріч в дорозі Тома і Джорджа. (Незважаючи на вмовляння місіс і містера Шелбі та сльози Хвої, Гейлі закував Тома в кайдани. Дорогою візок наздогнав панич Джордж, який не знав про рішення батька. Обурений хлопець урочисто поклявся, що він, як виросте, обов’язково визволить Тома і привезе його додому.)
8) Який подарунок отримав Том від панича? (Джордж як талісман подарував Томові свій срібний долар, що мав оберігати його від небезпеки.)
9) Які настанови проданий раб дав синові свого колишнього господаря?
10) Як жилося Томові у Гейлі? (Том з містером Гейлі продовжував свою сумну подорож. Діставшись до міста, Гейлі вирішив підкупити ще рабів, щоб «збити першокласний гурт і відвезти на пониззя» (бавовняні плантації, де негри виснажливо працювали з ранку до ночі і від тяжкої праці та побоїв «мерли як мухи». Гейлі завантажив свій «гурт» на пароплав разом із багажем на нижню палубу, закувавши всіх негрів у кайдани, і корабель «Красуня Огайо» поплив униз по річці Міссісіпі.)
11) Який вчинок на пароплаві свідчить про винятковість героя? ( Почасти завдяки схвальним рекомендаціям містера Шелбі, а почасти своєю лагідною і дуже покірливою поведінкою Том здобув довіру навіть у такої людини, як Гейлі. Він розкував його, і Том отримав можливість вільно ходити пароплавом і допомагати матросам.)
12) Розкажіть про торг за Тома. (На пароплаві Том познайомився з маленькою, років п’яти-шести, дівчинкою Єванджеліною Сен-Клер, донькою багатого аристократа Огюста Сен-Клера. Він дарував їй зроблені власноруч іграшки. Своїм лагідним ставленням до дівчинки він здобув її довіру. Єва, почувши, що Тома везуть на продаж, відразу вирішила попросити тата купити його. Після того, як Том врятував дівчинку з води, містер Сен-Клер за великі гроші купив його в Гейлі, і вони всі разом вирушили в Новий Орлеан до маєтку Сен-Клера.)
13) Який намір щодо Тома мав Сен-Клер? (У маєтку Сен-Клера Тома призначили кучером місіс Сен-Клер. Його відразу полюбили і хазяї, і слуги. «Тепер він ходив завжди добре вдягнений, бо Сен-Клер дуже дбав про зовнішній вигляд прислуги…» Минуло два роки, Том сумлінно управляв маєтком Сен-Клерів, та захворіла на сухоти маленька Єва. Розуміючи, як недовго їй залишається жити, вона заповідає батькові, щоб він звільнив усіх своїх рабів, а Тома відпустив відразу ж після її смерті. Батько обіцяє виконати її бажання.)
14) Чому Томове життя ускладнилося? (Після смерті єдиної доньки містер Сен-Клер втратив сенс життя, перестав цікавитися всім, що його оточувало. Він не встиг виконати заповіту своєї доньки. Одного разу він сидів у кафе та читав газету. Несподівано спалахнула бійка між двома чоловіками. Містер Сен-Клер кинувся їх розбороняти і отримав смертельний удар ножем від одного з розбишак. Після смерті чоловіка Марі Сен-Клер, жорстока і байдужа пані, вирішила продати всіх рабів і повернутись у батьківський маєток. Вона відмовилась виконати останню волю доньки та чоловіка. Вдова сподівалась отримати за Тома великі гроші і її зовсім не цікавила доля людини, яка чесно та віддано служила їй ці роки.)
15) Якою молитвою відповів Том на намір Легрі його вбити? (Розгніваний Легрі всю свою лють (не вдалося знайти втікачок Кассі та Емілін) вирішив зігнати на Томові. Він розумів, що негр знав про плани жінок і не виказав їх. Плантатор погрожує Томові смертю, якщо той не розповість усе, що знає. Та мужній раб відповів, що його мукам вже скоро кінець, а от муки жорстокого Легрі ніколи не скінчаться, бо кров жертв впаде на нього страшним гріхом. Знавіснілий Легрі збив свою жертву з ніг і лупцював мало не до смерті.)
16) Чому ставлення Сембо і Квімбо до Тома змінилося — від ненависті до співчуття? (Сембо і Квімбо, які теж приєдналися до розправи, жахнулися жорстокості господаря. Вони обмили Томові рани, зробили постелю з бракованої бавовни і влили йому до рота горілки, яку випросили в хазяїна ніби для себе. «Ой, Томе! – промовив Квімбо. – Ми так тяжко завинили перед тобою!» «Дарую вам від щирого серця! – ледь чутно озвався Том».)
17) Яка присяга прозвучала з уст Джорджа біля могили Тома? (Джордж знайшов Тома, але було вже надто пізно. Він зайшов у повітку, де лежав умираючий Том. «Хвалити Бога! Це все…все, чого я жадав! Вони не забули мене. Як тепло в мене на душі, як радіє моє старе серце! Тепер я помру спокійно. Хвалити Бога!.. О паничу Джордж! Небо близько! Я здобув перемогу!..» Джордж поховав свого старого друга за межами плантації. На могилі дядечка Тома юнак заприсягнувся небом, що зробить усе, щоб очистити рідний край від ганебного прокляття рабства.)
2. Складання простого плану характеристики образу Тома, а на його основі — поширеного.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Творча робота.
За планом характеристики заповнити таблицю:
Пункт плану
Цитата з тексту роману
V. Домашнє завдання (на вибір):
1. Усний твір (розповідь або роздум) на тему: «Благородне серце знедоленого раба».
2. Підготувати розповідь про Тома за планом характеристики, орієнтуючись на слухача, який не читав роману Г. Бічер-Стоу.
3. Індивідуальне завдання. Підібрати матеріал до теми «Ставлення Єви Сен-Клер до рабів».
6 клас
Урок № 31
Тема. Джек Лондон «Жага до життя». «Проблеми життя і смерті, дружби й зрадництва у творі».
Мета: вчитися стисло переказувати зміст оповідання, вдосконалювати навички аналізу тексту, розвивати усне зв'язне мовлення, сприяти формуванню стійкості в неординарних умовах.
Обладнання: тексти оповідань, схема, словник літературознавчих термінів.
Епіграф: «Перемагають лише найсильніші»
М.Островський
Хід урок
І. Мотивація навчальної діяльності.
Перевірка домашнього завдання
ІІ. Робота над новим матеріалом.
Змореність Холод Туга Страх Голод
Біль Ненависть Відчай Виснаженість Сміливість
Бажання жити Спокій Терпіння Сила волі Жага до життя
Коментар учителя
Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самтності, голод, біль у ногах, розтертих до крові, виснаженість, що призводить до галюцинацій.
«Несвідомий кинув виклик смерті, не хоче помирати. Іде боротьба за життя тільки з товаришами, але й із самим собою. Продовжує життя завжди наполегливіший, стійкіший, сильніший духом, тому письменник симпатизує невідомому. І надовго запам’ятається думка героя: «Вся воля героя, останні сили пішли на напружений мовчазний опір смерті».
«Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед
ІІІ. Дослідження за опорно-логічною схемою.
Усеперемагаюча жага до життя
Життя
Золото
Людина
Білл
Ушкоджена нога
Сірники
Голод
Олень
Куріпки
Чорний лис + крик
Рибка
Снігопад
Серце
Пічкур
Галюцинації
Ведмідь
Кістки
Річка-марево
Дві конаючі істоти:
Хвора людина і хворий вовк
Корабель страх
Визначення життєвих пріоритетів
IV. Формування читацьких навичок
Гра «я добре знаю текст»
Умови гри: один учень зачитує початок уривку, інші повинні якнайшвидше знайти його і продовжити читання.
Орієнтовані уривки:
«Кожен ніс рушницю…»
«Але з вершини пагорба він побачив, що…»
«Голод давався взнаки…»
«В одному видолинку з-поміж каміння…»
«Там було четверо пташенят…»
«Під кінець п’ятого дня…»
«Рука здавила вовчу щелепу…»
«Він розпитував кока, юнгу…»
Бесіда.
V. Чи можна віднести епіграф уроку і до автора твору, і до його героя?
(Так. Обидва мужньо боролися з життєвими обставинами, і хоч доля була жорстокою до них, прагнули досягти чогось у житті)
VІ. Висновки за роботою.
Кожна людина повинна боротися за своє життя, бути здатною пояснити за себе, нести в собі знаряддя сили, кмітливості, доброзичливості, духовної відваги і, найголовніше, - Любити Життя, сповнене духовної боротьби.
VІІ. Підбиття підсумків уроку.
Умови нерідко породжують особливі екстремальні ситуації, у яких найяскравіше розкриваються як позитивні, так і негативні якості кожної людини. Драматичні умови змушують людей швидко приймати рішення, від яких залежить їхнє життя. За таких обставин кожен повинен вести боротьбу за виживання, приносити жертви, постійно балансувати на межі успіху і краху, життя і загибелі. Людина повинна бути сильною, загартованою, мужньою, розраховувати тільки на себе. Та необхідність спиратися тільки на себе завжди є трагедією: нам необхідна підтримка товаришів. Герої, наділені позитивними рисами, дотримуються високих етичних принципів («герої кодексу»): це відповідальність за свої вчиник, уміння дотримуватися слова, вірність у коханні і дружбі, щедрість, стриманість.
VІІІ. Домашнє завдання
І варіант
(1-6завд. вибрати правильний варіант відповіді )
А) Стів та його брат;
Б) Бис і Джек;
В) Біл та його товариши.
2. Чому Біл покинов свого товариша, серед безкрайої пустелі?
А) Був бездушним хотів урятувати своє життя;
Б) не міг допомогти,сам був хворий;
В) посварились мали погані стосунки;
3.Що трапилось з золотом героя?
А) Герой зберіг золото;
Б) його відібрала злодії;
В) він викинув золото по дорозі;
4. Що трапилося з Біллом?
А) він дійшов до схованки;
Б) його з’їли вовки;
В) він збився з дороги, заблукав;
5.Що шукали пірати в скрині Біллі Бонса?
А) Піастри;
Б) карту Флінта;
В) коштовності;
6. Білл та його товариш з оповідання « Любов до життя» Джека Лондона були;
А) сильні , енергійні;
Б) стовмлені, виснажені;
В) веселі, щасливі;
(7-12 завд. дати письмову відповідь на запитання)
7. Як закінчив життя Білл ?
Чому, на всашу думку, саме так?
( за оповідання Джека Лондона «Жага до життя»
8.Про що хотів розповісти автор?
9.Як би ви повеле себе в даній ситуації?
10. Чому автор назвав так свій твір?
11. Дайти визначеня оповідання як жанру.
12. Схарактеризуйти персонажів та ситуацію в якій описують героя.
Варіант ІІ
(1-6завд. вибрати правильний варіант відповіді )
1. Джек Лонндом був відомий...... письменик.
А) англійський;
Б) ірландський;
В) американський;
Г) шотландський.
2. Що сталося з головним героєм під час переходу річки?
А) підвернув ногу;
Б) не втримався понесла течія;
В) захворів, бо вода була крижана;
3. Укажіть тварину, з якою зустрівся і вступив у боротьбу герой оповідання Джека Лондона « Жага до життя», дологи свій шлях;
А)ведмідь; в) дикий собака;
Б) олень; Г) вовк.
4.Чому вовк не посмів одразу напасти на виснаженого героя?
А) Герой знав закляття;
Б) боявся зіткнення з людиноя;
В) сам був хворий і безсилий.
5..Як звали напарника головно героя( за оповідання Джека Лондона «Жага до життя»
А) Том; Б) Білл; В)Джон.
За жанром твір Джека Лондона «Жага до життя» це ______?
А. Пятниця 1. «Жага до життя»
Б. містер Уелдон 2. «Острів скарбів»
В. Сільвер 3. «Пятнадцятирічний капітан»
Г.Білл 4. «Робінзон Крузо»
(7-12 завд. дати письмову відповідь на запитання)
7.Поясніть, що робили герої оповідання Джека Лондона «Жага до життя» на Алясці.
8. Заповніть пропуски словами з тексту ( за оповідання Джека Лондона «Жага до життя»)
« Вони ступали , кульгаючи до річки...»
« Очі засвітились тугою пораненого оленя...»
« Тепер його ніщо не цікавило ...»
9. Кого підтримує, а кого засуджує автор в цьому творі.
10.Чи чи згоден автор з своїми героями?
6 клас
Урок № 30
Тема: А. П. Чехов. Життєвий і творчий шлях. Оповідання «Хамелеон». Викриття пристосуванства і підлабузництва в оповіданні.
Мета: ознайомити учнів зі змістом оповідання А. П. Чехова «Хамелеон», вчити учнів визначати художні деталі і пояснювати їхні функції у прозі Чехова, розкрити у творі висміювання підлабузництва, чиношанування, підлабузництва, вчити аналізувати текст; розвивати навички виразного читання, виховувати зацікавлених і уважних читачів.
Обладнання. Мультимедійна презентація, портрет письменника, тексти «Хамелеона», учнівські малюнки за твором
Тип уроку: вивчення та закріплення нового матеріалу
Хід уроку
І. Оголошення теми та мети уроку
(Скориставшись прийомом «Незакінчене речення», учні висловлюють свої побажання, щодо уроку)
дізнатися більше про…
зрозуміти…
продемонструвати власні здібності…
навчитися…
усвідомити, що це мені потрібно для того…
ІІ. Створення емоційного настрою на уроці
Звернімося в «Банк позитивних емоцій» і візьмемо в позику хороший настрій. Побажайте один одному хорошого настрою.
ІІІ. Вивчення і засвоєння нового матеріалу.
1. Розповідь учителя життєвого і творчого шляху А. Чехова з використанням мультимедійної презентації.
Анто́н Па́влович Че́хов (рос. Анто́н Па́влович Че́хов; *17 (29) січня 1860, Таганрог — †2 (15) липня 1904, Баденвейлер, Німеччина) — російський драматург і прозаїк. Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Лікар за фахом.
Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов — народився в селі Вільховатка. Він був кріпаком, в дитинстві вчився в сільській школі, добре співав. 1840 року вивчав цукроваріння на місцевому цукровому заводі. 1841 року його було викуплено з неволі батьком. Згодом він став купцем і торговцем. Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Грамоті вона навчалася вдома і недовго, в 12 років втратила батька.
Дитинство і юність
Спочатку Чехов навчався в грецькій школі в Таганрозі. Грек, що утримував школу, змушував зазубрювати уроки, бив учнів лінійкою, ставив у куток на коліна на велику сіль.
В сім'ї Чехових було семеро дітей. Серед них Антон був третім. У 8 років, після двох років навчання у грецьківй школі, Чехов вступає в Таганрозьку гімназію (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова). Чоловіча класична гімназія була найстарішим навчальним закладом на півдні Росії (заснована в 1806 р.) і давала солідне на ті часи освіту і виховання. Закінчили вісім класів гімназії молоді люди могли без іспитів вступати до будь-російський університет або поїхати навчатися за кордон. Гімназія сформувала у Чехова відраза до лицемірства і фальші. Тут формувався його бачення світу, любов до книг, знань і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський. Тут починалися його перші літературні та сценічні досліди. Першу драму «Безотцовщина» Антон Чехов написав у 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований у 1827 році. Чехов побував у ньому вперше у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена».
Пізніше в одному зі своїх листів Чехов скаже: «Театр мені давав колись багато хорошого… Раніше для мене не було більшої насолоди як сидіти в театрі …» Не випадково герої його перших творів, таких як «Трагік», «Комік», «Бенефіс», «Недаремно курка співала», були акторами і актрисами. Чехов-гімназист видавав гумористичні журнали, придумував підписи до малюнків, писав гумористичні розповіді, сценки. Гімназійний період Чехова був важливим періодом дозрівання і формування його особистості, розвитку її духовних основ. Гімназичні роки дали Чехову величезний матеріал для письменницької роботи. Найтиповіші і колоритні постаті з'являться пізніше на сторінках його творів. Можливо, однією з таких фігур був і його вчитель математики Е. І. Дзержинський — батько майбутнього першого голови ВЧК.
1879-го року він закінчив гімназію в Таганрозі. Того ж року він переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у відомих професорів: М. Скліфосовського, Г. Захар'їна та інших. Також 1879-го брат Антона Іван отримав місце вчителя в підмосковному місті Воскресенську. Йому виділили простору квартиру, де могла би проживати навіть родина. Чехови, котрі жили у Москві тісно, приїжджали на літо до Івана у Воскресенськ. Там 1881-го року Антон Чехов познайомився з доктором П. А. Архангельським, завідувачем Воскресенської лікарні (Чікінской лікарні). З 1882 року, будучи студентом, він вже допомагав лікарям приймати пацієнтів. 1884-го року Чехов закінчив курс університету і почав працювати повітовим лікарем у Чікінской лікарні.
Потім він працював у Звенигороді, де певний час завідував лікарнею.
1876-го року родина Чехових переїхала в Москву. Проте Чехов залишився до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя репетиторством.
Дорослі роки життя
1879 року переїхав до Москви, аби згодом вступити до університету на медичний факультет. 1880 року у 10 номері журналу «Стрекоза» виходить його перший друкований твір. 1886 року Чехов їде в Петербург, де А. С. Суворін пропонує йому стати редактором газети «Новое время». З весни 1885 року сім'я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. Тим часом Антон Павлович пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). Від початку співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним прізвищем.
1887 поставлена перша п'єса Чехова «Иванов».
1888-го сім'я Чехова переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі поміщиків Лінтвар'євих, аби провести там весну і літо.
У Москві Чехови не відразу визначилиь із місцем проживання, та нарешті вибрали остаточний варіант: будинок на Садово-Кудринській, де жили у 1886–1890. Тут Чехов написав понад сотню повістей. 1890 року Чехов вирушає в Сибір, а згодом відвідує Сахалін — місце заслання каторжників.
1892 року Чехов купує помістя в Мелохово. Тут він не лише багато пише у період розквіту його творчості, але й отримує значну медичну практику. 1897 року у Чехова різко загостривсятуберкульозний процес. Від цього його здоров'я наскільки слабне, що лікарі прописують йому вирушити на південь. Тому Чехов купує невеличку ділянку землі в Ялті і починає там будувати дачу.
У травні Чехов одружується з О. Л. Кніппер — відомою російською акторкою Московського Художнього театру.
В історії хвороби Чехова, яку вів у клініці лікар письменника Максим Маслов, записано, що у гімназичні та студентські роки Чехов хворів на туберкульозне запалення очеревини, але «стискання в грудині» відчував ще в 10-річному віці. З 1884 року Чехов страждає кровотечею з правої легені [4]. Деякі дослідники вважають, що фатальну роль у житті письменника відіграла подорож на Сахалін — там усюди було бездоріжжя, тож тисячі кілометрів довелося їхати на конях, у сирому одязі й наскрізь промоклих валянках (сам Чехов і його близькі пов'язували захворювання саме з поїздкою). Інші називали причиною загострення туберкульозного процесу часті переїзди з Ялти до Москви у найнесприятливіший для здоров'я час. А також деякі біографи наголошували, що Чехов запустив хворобу і звернувся до лікаря лише у 37-річному віці.
1904 року поставили п'єсу «Вишневий сад» — останній твір Чехова.
Влітку 1904-го Чехов виїхав на курорт до Німеччини. Через раптове загострення хвороби, котре йому не вдалося побороти, письменник помер 2 (15) липня 1904 р. в м. Баденвейлері, Німеччина. Це сталося в ніч із 1 на 2 липня 1904 року. За свідченням дружини Ольги Леонардівни, «вночі він прокинувся і вперше у житті сам попросив послати по лікаря. Потім наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і якось урочисто, голосно сказав лікареві німецькою (він дуже мало знав по-німецьки): „Ich sterbe“. Потім повторив для студента або для мене по-російськи: „Я помираю“. Потім узяв келих, повернув до мене обличчя, посміхнувся своєю дивною посмішкою, сказав: „Давно я не пив шампанського…“, спокійно випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди».
Труну з тілом письменника привезли до Москви, де 9 (22) липня 1904 року і відбувся похорон. Його відспівували в Успенській церкві Новодівичого монастиря. А поховали за цією ж церквою на монастирському цвинтарі, поруч із могилою його батька. На могилі поставили дерев'яний хрест з іконою і ліхтариком для лампадки. У річницю смерті А. П. Чехова 2 (15) липня 1908 року на могилі відкрили новий мармуровий пам'ятник у стилі модерн за проектом художника Л. М. Браїлівського. У 1933 році, коли закрили цвинтар на території Новодівичого монастиря, на прохання О. Л. Кніппер відбулося перепоховання Чехова за південною стіною монастиря. 16 листопада 1933 у присутності нечисленних родичів і близьких знайомих могилу відкрили, і труну на руках перенесли на нове місце. Незабаром сюди перенесли й обидва надгробки — А. П. Чехова та його батька (проте поховання П. E. Чехова залишили на старому місці).
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Бесіда за запитаннями.
-Що таке оповідання?
-Доведіть що «Хамелеон оповідання»
2. Робота з літературознавчими термінами. Учні роблять записи у словники.
Оповідання – невеликий за розміром художній розповідний прозовий твір про одну чи кілька подій у житті людини.
Комічне – смішне в житті та мистецтві. Літературними різновидами комічного є гумор, іронія, сарказм і сатира.
Художня деталь – виразна подробиця твору, що робить зображувану картину зримішою, яскравішою і глибшою за змістом. Може відображати якусь особливість портрета, мовлення персонажа, пейзажу, інтер’єра тощо.
Антитеза – протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів
1. Словникова робота.
Поясніть лексичне значення слів:
Конфіскований, городовик, хорт, поліцейський, мировий, шельма, стерво, хамелеон.
2. Звіт творчої групи біологів.
(Повідомлення учнів про хамелеона).
Хамелеон – ящірка, яка здатна змінювати забарвлення шкіри при роздратуванні, страху, зміні кольору навколишнього середовища. Назва "хамелеон" походить від імені міфічної істоти, що змінює свою зовнішність. Більш цікаву тварини, ніж хамелеон, важко собі уявити. Ящірка, сильно схожа на маленького дракона, некваплива в рухах. Але найцікавіше - ящірка здатна швидко і невимушено змінювати колір тіла, часом фарбуючи його в складні різнокольорові візерунки, стаючи схожим на папугу. Тривалий час вважалося, що таке пристосування до навколишнього середовища використовується хамелеоном тільки для маскування від ворогів і на полюванні. Але останні дослідження показали, що основна причина зміни забарвлення – страх, гнів, втома, голод, спрага. До акваріума, де знаходився хамелеон, підносили різнокольорові аркуші паперу, таким чином намагалися примусити його змінити колір, але він залишався незворушний. Та тільки до акваріуму піднесли змію – і хамелеон вмить змінив своє забарвлення.
Слово вчителя. На сьогоднішньому уроці ми з’ясуємо переносне значення слова «хамелеон» та дамо відповідь на проблемне питання «Від яких хвороб лікує суспільство Чехов-письменник?»
3. Робота з текстом.
1) За картинкою відтворіть уривок оповідання
2) Визначення теми та ідеї твору.
Тема - суд над собакою. Соціальні відносини поширюються на собак: якщо бездомна - винищити, якщо генеральська – відвести обмий.
1. Навіщо Чехов написав це оповідання? Які негативні риси характетера людей хотів показати? (Чиношанування, пристосуванство, малодушність, запобігливість, підлабузництво)
Ідея - висміяти лукавість чиновників, навіть не задумующихся про справедливість, їх пристосуванство, чиношанування.
3) Сенс назви оповідання
1. Чому автор дав таку назву розповіді? (Слово «хамелеон» називає не тільки плазунів загону ящірок, у переносному значенні - це людина, що змінює свої погляди, поведінку, принципи залежно від обстановки. У даному оповіданні хамелеон - це Очумелов.)
2) Створіть асоціативний кущ «поліцейский».
3) Знайдіть в тексті деталі, які характеризують Очумєлова і Єлдиріна - представників влади.
4) Дослідницька робота «Хто винен?»
(Заповнити таблицю)
Хто винен
Рішення
Чим керується
V. Підведення підсумків уроку
1. Бесіда
1. Де відбувається дія оповідання? (На базарній площі, біля склада купця Пічугіна.)
2. У чому суть конфлікту, покладеного в основу історії? (Щеня укусил ювеліра Хрюкина; Очумелов повинен розібратися в ситуації і наказать винних)
3. Знайдіть опис винуватця скандалу - цуценя. («У центрі натовпу, розчепіривши передні лапи і тремтячи всім тілом, сидить сам винуватець скандалу - білий хорта щеня з гострою мордою і жовтою плямою на спині. У сльозавих очах у нього вираз туги і жаху ».)
4. Яке враження справляє на читача це опис? Які почуття викликає? (Щеня маленький, жалюгідний, переляканий, викликає почуття жалості, нерозуміння, як могло нешкідлива тварина создать стільки шуму навколо себе.)
5. Чому Хрюкін вимагає компенсації за нанесену травму? (Постраждав пояснює це тим, що у нього, ювеліра, тонка робота, і тепер він не зможе її виконувати.)
« Продовж речення», починаючи з учителя.
Сьогодні на уроці я:
дізнатися більше про…
зрозуміти…
продемонструвати власні здібності…
навчитися…
усвідомити, що це мені потрібно для того…
VІ. Домашнє завдання
Прочитати оповідання «Товстий і тонкий», вивчити літературознавчі терміни.
6 клас
Урок № 29
Тема: А. П. Чехов. Оповідання «Товстий і тонкий». Діалог як основна форма розкриття сюжету. Майстерність письменника у змалюванні персонажів. Підтекст. Символічність назви.
Мета: зацікавити учнів багатогранністю особистості письменника; розвивати у дітей вміння наводити приклади висміювання в творі негативних рис характеру людини; вчити дітей висловлювати особисте ставлення до проблем, порушених в оповіданні «Товстий і тонкий»; навчати учнів художньому аналізу тексту; висвітлити поняття оповідання та художня деталь; навчити дітей робити ілюстрації до літературних творів; прищеплювати інтерес до класичної літератури; виховувати в школярів зацікавленість до творчості А.П.Чехова; розуміння неможливості жити за законом рабського схиляння перед владою і багатством; виховувати почуття власної гідності, кращі людські риси, естетичний смак.
Обладнання: портрет А.П.Чехова, виставка фотографій, ілюстрацій до творів А.П.Чехова, підручники із зарубіжної літератури.
В человеке все должно быть прекрасно:
Илицо, иодежда, идуша, имысли.
А. П. Чехов
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
1. Робота з епіграфом.
2. Бесіда
1) Що в людини має бути прекрасним?
2) Як ви розумієте вислів А. Чехова? Чи погоджуєтеся з ним?
3) Якою має бути ідеальна людина?
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Інсценізація уривка оповідання
2.Бесіда
1)Як звати героїв оповідання?(Михаїл та Порфирій)
2)Ким вони доводилися один одному? ( вони були шкільними товаришами)
3)Доведіть, що радість героїв була щирою? ( ..дивилися один на одного очима, повними сліз...)
4)Що було причиною зміни настрою тонкого? ( товстий розповів йому про чин таємного радника).
5)Давайте прочитаємо епізод, як тонкий сприймає цю звістку? ( «Тонкий раптом зблід..»)
6)Як ви гадаєте, чому змінилась поведінка тонкого? ( він не чекав від товстого такого успіху і заздрив йому).
7)Як потрібно читати слова тонкого і товстого? З якою інтонацією?
3.Хвилинка розвантаження
Гра « Пазли» , об’єднавшись у групи.( Складання ілюстрацій до уроку)
4. Доведіть, що твір «Товстий і тонкий» є оповіданням.
5. «Коло ідей»
Поділіть умовно оповідання на частини:
а) ЕКСПОЗИЦІЯ (Зустріч на вокзалі)
б) ЗАВ’ЯЗКА (Бесіда давніх шкільних друзів)
в) КУЛЬМІНАЦІЯ (Діалог між чиновниками про чини)
г) РОЗВ’ЯЗКА (Прощання)
6. Проблемне запитання
- Кого ми називаємо другом?
Художня деталь – (від. фр. дрібниця) – виразна подробиця, засіб словесного мистецтва, котрий допомагає уявити предмет чи характер у неповторній індивідуальності.
Зачитайте деталі, які допомагають уявити героїв.
(ТОВСТИЙ – «Масні губи виблискували, як спілі вишні. Пахло хересом і флердоранжем». «Такий самий красень, як і був»…
ТОНКИЙ – «А тонкий щойно зійшов з вагона і був нав’ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою і кофейною гущею» «Дражнили Ефіальтом за те, що я ябедничати любив». «Зблід і скам’янів, але скоро обличчя його скривилося з усіх боків найширшою усмішкою: здавалося, що з обличчя та з очей його посипалися іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився»)…
(Пояснення значення слів ХЕРЕС, ФЛЕРДОРАНЖ – на дошці записані у словнику понять)
Створюючи портрет Товстого, автор виокремлює «губи…мов стиглі вишні» і запах дорогого вина і модного одеколону. Тож ми розуміємо, що це людина забезпечена, всім задоволена.
В описі зовнішності Тонкого автор підкреслює такі яскраві деталі: «був нав’ючений» «пахло шинкою і кавовою гущею». Це свідчить про те, що тонкий не може дозволити собі зайві витрати на носія, тому несе речі сам, а також змушений вживати домашню дешеву їжу. Тож він людина небагата.
Так автор дав характеристику СОЦІАЛЬНОГО СТАНУ героїв.
Що можна сказати про цих персонажів, зважаючи на розглянуті деталі в творі?
(Один багатий, другий – бідний)
Спочатку ці подробиці можуть видатися незначними, але при уважному читанні ми помічатимемо, наскільки повно вони розкриватимуть характери дійових осіб.
- Як називаються слова, внесені Чеховим у заголовок оповідання?(«Товстий – тонкий»- слова АНТОНІМИ)
У мистецтві протиставлення називається АНТИТЕЗОЮ. Цей художній засіб застосовується і в музиці, і в живописі, і в скульптурі.(Діти записують визначення у зошит, а учитель на дошці складає поступово схему «АНТИТЕЗА»).
7. А зараз за допомогою кол «Вена» складемо характеристику наших персонажів: робота біля дошки двох учнів.
Товстий: успішний, спокійний, він не хвастає своїм високим чином, скромний, веде себе пристойно.
Тонкий: хвастун, подхалім, цінує чин великої людини, принижується.
Спільне: шкільні прізвиська, намагаються отримати чин.
* Подумайте, чи залишаться товстий і тонкий друзями. Чому?
* На які дві частини можна поділити оповідання? ( І частина – до повідомлення про свій високий чин, ІІ частина – після цього)
* Чи можна їм дати свої назви? ( Іч. – «Зустріч двох друзів», ІІ ч. – « Зустріч двох чинів»).
* Яка тема оповідання – зустріч двох друзів.
* А яка ідея оповідання – висміювання чинопочитання, подхалімства, поклоніння перед ким би не було.
V. Висновок.
Питання
1. Які почуття виникають у вас при прочитанні цієї розповіді?
(Сором за самоприниження бідної людини перед багатим)
2. Яка ідея твору?
(Викриття підлабузництва і підлабузництва)
3. Чому Товстий не заперечує і йде?
(Він зрозумів, що марно говорити «другу» що-небудь).
4. Що має відображати назву?
(Тему і основну думку оповідання)
5. Яке людська якість висміює Чехов?
(Догідництво, готовність принижуватися)
VI. Домашнє завдання.
Намалювати ілюстрацію до оповідання «Товстий і тонкий», скласти кросворд.
6 клас
Урок № 28
Тема. Узагальнення та систематизація знань. Творчість М.В.Гоголя. Повість ніч перед Різдвом.
Мета. Узагальнити знання учнів з теми, перевірити рівень засвоєння навчального матеріалу, закріпити сформовані вміння та навички школярів, давати відповіді на запитання; сприяти вихованню активного читача.
Обладнання: тести, контрольні питання, текст повісті.
Тип уроку: узагальнення та систематизація знань.
Хід уроку
І. Оголошення теми, мети та завдань уроку.
ІІ. Застосування учнями знань, умінь та навичок.
а) три; б) два; в) чотири*; г) один.
а) сусід Іван; б) коваль Вакула*; в) дяк; г) вони залишилися в домі;
а) валянки, як у Солохи; б) черевички, як у цариці*; в) чоботи, як у козака Чуба; г) сукню, як у цариці.
а) втопився; б) повісився; в) отруївся; г) він вирішив, що не все ще втрачено.*
а) з купцями; б) зі слугами; в) із запорожцями;* г) один.
а) матір’ю;* б) сестрою; в) сусідкою; г) бабусею;
а) відьмою; * б) старостою; в) писарем; г) попадею;
а) на конях; б) на спині чорта;* в) на кораблі; г) пішки;
а) Вакулі не дали черевиків; б) Вакулі дали черевики але Оксана їх не прийняла;* в) Вакулі дали черевики і Оксана їх прийняла; г) Вакулі дали черевики і він віддав їх іншій.
а) казково-фантастична повість;* б) роман; в) казка; г) містика;
2. Творче завдання.
Прослухайте уривки з повісті, визначте чий це портрет?
3. Літературна вікторина.
4. Завдання учням.
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Узагальнююча бесіда
2. Слово вчителя. Кожна ніч закінчується і починається новий день-день нових надій. Промені вранішнього сонця несуть світло, яке відганяє темні сили. Добро перемагає завжди, тому що його все ж таки на землі більше. Світлом добра осяяні й твори М.Гоголя. письменник прагнув достукатися до людської душі, щоб пробудити в ній все найкраще.
ІV. Домашнє завдання.
Підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях А.П.Чехова. прочитати оповідання «Товстий і тонкий», «Хамелеон».
Тести
М.Гоголь "Ніч перед Різдвом"
1. Яке частування для друзів любив готувати Гоголь?
2. Гоголь придумав напій, який він сам називав «Гоголь-Моголь». Сміючись, він говорив: «Гоголь любить гоголь-моголь! ». З чого він готував свій улюблений напій?
3. Гоголь не любив математику. Чому він придбав для себе математичну енциклопедію, яка була видана в шістнадцяту частку аркуша (10,5 ? 7,5 см)?
4. Який символ Різдва з'являється на небі вночі?
5. Як за старих часів на Різдво дівчини дізнавалися своє майбутнє?
6. Про якого письменника (любителя книг) йде мова в кінці статті «Ніч перед Різдвом» у «Кладоскопе»?
7. Скільки святкових страв має бути на різдвяному столі?
8. Різдвяний дід приносить слухняним дітям подарунки. А неслухняним?
9. Куди відьма Солоха ховала зірки?
10. Як називається різдвяний ляльковий театр?
11. На Різдво ходили по дворах колядувати. Навіщо брали з собою мішок?
12. Першими побачили різдвяну зірку «волхви». Хто це такі?