Навіть для дорослих смерть близької людини є стресовою подією, а в дітей, які вперше в житті стикаються з втратою, вона може викликати травму, спричинити тривогу і страх. Нижче наведено кілька порад, як ви можете підтримати дитину та визначити, що вона переживає горе. 

Також неможливо виділити конкретні етапи, на яких повинні з’являтися ті чи інші почуття чи поведінка. Діти реагуватимуть дуже по-різному залежно від їхнього віку, інтелектуальних здібностей, стосунків із померлою людиною, того, як реагують інші члени сім’ї, а також від культури того суспільства, у якому вони живуть. 

Найголовніше — не приховувати правду і не відкладати повідомлення. Бажання захистити свою дитину — природне, але краще бути чесним. Коли ви розповідаєте дитині про те, що трапилося, це посилює її довіру до вас і водночас допомагає дитині легше пережити втрату рідної людини. Знайдіть безпечне тихе місце, де можна було б поговорити з дітьми, продумайте наперед, що саме ви скажете. Попросіть дітей сісти поряд із вами. Якщо це маленька дитина і в неї є улюблений предмет, іграшка, одяг чи ковдра, нехай ці речі будуть із нею. Говоріть повільно, часто робіть паузи, щоб дитина мала час на обдумування та розуміння. Так і ви зможете краще керувати своїми почуттями. Чуйними та чесними треба бути з дітьми будь-якого віку, а з маленькими дітьми треба ще й говорити зрозумілою їм мовою, не вживаючи евфемізмів. Такі слова, як «ми втратили цю людину» можуть ще більше збентежити маленьку дитину, оскільки вона не розумітиме, що це означає. 

Необхідно дати дітям час на усвідомлення почутої інформації. Вам може здаватися, що дитина не слухає вас, тож наберіться терпіння і дочекайтеся її уваги. Також будьте готові до того, що молодші діти будуть знову і знову ставити одні й ті самі запитання, як у цей момент, так і протягом наступних днів і тижнів. Перевірте, чи є в дітей «магічне мислення». Деякі діти переживатимуть, що до смерті близької людини призвело те, що вони сказали чи зробили. Діти різного віку можуть відчувати провину, тому переконайтеся, що вони не почуваються відповідальними за те, що сталося. 

Виявляти свій сум перед дитиною — це цілком нормально і природно. Спробуйте підготуватися, щоб ваша реакція дитину не налякала, але будьте чесними. Якщо ви сумуєте і плачете, розкажіть їй, як ви почуваєтеся; поясніть, що немає нічого поганого в тому, щоб показувати свої почуття, розповідати іншим про те, що відчуваєте. Це допоможе дітям проявити й назвати власні почуття. 

Один із найважливіших способів, у який і дорослі, і діти можуть змиритися з втратою близької людини, — це жалоба. Важливо залучати дітей до неї так, як ви вважаєте за доцільне, якщо діти при цьому почуватимуться добре. Жалоба дасть змогу вашій дитині змиритися зі смертю близької людини, вшанувати її пам’ять та попрощатися. Влаштуйте поминки на вшанування пам’яті померлої людини, які покажуть, наскільки важливою вона була для всіх. Допоможіть дитині усвідомити зв’язок із померлою особою; покажіть її любов і те, наскільки важливою в житті дитини була ця людина. Діти можуть намалювати малюнок, прочитати вірш або інший твір про цю людину, заспівати пісню. Різні сім’ї мають різне віросповідання, духовні практики чи культурні обряди. Якщо ви залучені до релігійної спільноти, може бути корисно зв’язатися з духовним лідером, який підтримає вас у поясненні явища смерті, а також заспокоїть вас і ваших дітей. 

Допомогти дитині почуватися краще та захистити її психічне здоров’я можна в кілька способів. 

• Продовжуйте турбуватися про неї та проявляти любов. 

• Немовлята й маленькі діти безпеку відчувають завдяки сповненим любові обіймам та колисанню, співу. 

• Підтримуйте звичайну структуру життя, наскільки це можливо. Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня, у якому виконуються поставлені завдання та виділено час на різну діяльність, наприклад, прибирання, виконання шкільних завдань, фізичні вправи та ігри. 

• Якщо діти демонструють трансгресивну та/або регресивну поведінку, спробуйте зрозуміти, що це їхній спосіб показати те, що вони не можуть висловити, і не карайте їх. 

• Через учителів або батьків поінформуйте інших дітей, із якими дитина спілкується, про те, що сталося, щоб вони могли підтримати дитину після її повернення до школи.