Поради батькам першокласників
Рекомендації батькам першокласників
1. Будіть уранці дитину спокійно: прокинувшись, вона повинна побачити вашу усмішку й почути ласкавий голос. Не підганяйте її, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо «вчора попереджали».
2. Не квапте. Уміння розрахувати час - ваше завдання, і якщо це погано вдається, це не провина дитини.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку.
4. Ні в якому разі не прощайтеся, «попереджаючи»: «Дивись, не балуйся!» або «Щоб сьогодні не було поганої поведінки!». Побажайте першачку удачі, підбадьорте, знайдіть кілька приємних слів - у нього попереду важкий день.
5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні натворив?». Зустрічайте дитину після школи спокійно, не завалюйте запитаннями, дайте розслабитися. Якщо дитина надто збуджена, якщо жадає поділитися, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім, вислухайте, це не займе багато часу.
6. Якщо побачите, що дитина засмучена, але мовчить, почекайте, нехай заспокоїться, тоді розповість все сама.
7. Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати «прочухана», постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. До речі, завжди треба вислухати обидві сторони і не поспішати з висновками.
8. Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно дві години відпочинку (ще краще 1,5 години поспати) для відновлення сил. Низька працездатність з 14 до 16 години.
9. Не змушуйте робити уроки одразу всі, після 15-20 хвилин занять необхідні 10-15 хвилин перерви, краще рухомої.
10. Під час домашніх завдань давайте можливість дитині займатися самостійно, але якщо потрібна допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка: «Не хвилюйся, у тебе все вийде! Я тобі допоможу!». Похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідна.
11. У спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: «Якщо ти зробиш, то ...».
12. Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли ви цілком будете належати дитині, не відволікаючись на інші справи. У цей момент найважливіші її турботи, радості, невдачі.
13. Виробіть єдину тактику спілкування всіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо не виходить щось, порадьтеся з учителем, психологом, лікарем, почитайте літературу для батьків.
14. Пам'ятайте, що протягом року є критичні періоди, коли вчитися найскладніше: швидше настає стомлення, знижується працездатність. Це перші 4-6 тижнів для першокласників, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул, середина третьої чверті. У ці періоди слід бути особливо уважними до стану дитини.
15. Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан.
16. Враховуйте, що навіть «зовсім великі діти» 7-8 років дуже люблять казку перед сном, пісеньку, ласкаві погладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напругу, спокійно заснути. Намагайтеся не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунків, не обговорювати завтрашній день.
17. Розвивайте емоційний інтелект дитини, читаючи корисні повчальні казки.
Школа – це зовсім не страшно
1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота - дитсадочок, а для старших - школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.
2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина - учнем, а потім поміняйтесь ролями.
3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.
4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика - не забороняйте їй.
5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.
Готуємося до школи
Чи готова дитина до школи? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошколят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.
Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
Отже, спершу поставте дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.
Запитання для дитини 5-6 років
1. Як тебе звуть?
2. Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?
3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
4. Зараз ранок, день чи вечір?
5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?
7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?
9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи влітку? Чому?
10. Коли можна купатися в річці: взимку чи влітку? Чому?
11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?
Запитання для дитини 6-7 років:
1. Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?
4. Коли ти снідаєш: вранці чи увечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?
7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?
8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?
9. Що більше – 8 чи9; 5 чи3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?
10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа (зліва) від тебе в цій кімнаті?
11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.
Готовність дитини до школи: складові успішного навчання
Якщо ж ваша дитина:
кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;
допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав’язати шнурки і шарф;
вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;
здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);
вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє ввічливість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);
дотримується певного режиму дня;
ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.
В яку школу чи ліцей ви б не вирішили віддавати своє дитя, перехід дитини з дитячого саду, родинного кола до школи веде до значних змін в її житті. При цьому міняється не лише життя самої дитини, але і життя сім’ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.
Особливе місце в підготовці займає формування очікувань і установок дитини на вступ до школи. Тут дуже важливо не перестаратися. Не слід обіцяти, що дитину чекають суцільні лаври успіху, важливіше допомогти їй налаштуватись на щоденну працю але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ж ти, така неохайна дівчинка, в школі робитимеш?» або «Ось там тебе привчать, нарешті, до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас (особливо це стосується сімей, де діти не відвідували дітсадка). Дитині буде дуже важко пристосуватись до різкої зміни умов на такі, де дисципліни все ж таки прийдеться дотримуватись.
Щоб допомогти налаштуватися на новий ритм життя, краще говорити дитині:
У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш(постараєшся).
В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.
У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком ймовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.
Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.
Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов’язані з першим вересня. Але важливо щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.
Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов’язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.
Оцінки — це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.
Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:
Самому максимально об’єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.
Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.
Регулярно з’ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.
Виражати впевненість в силах дитини, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.
Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.
Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя в цілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення.
Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки — це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому! Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах — це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі.
У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою якою вона є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!
Найголовніше, особливо для першокласника – не вміння і
навички, а впевненість у своїх силах і в батьківській
підтримці, що б не відбувалося в школі.