КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

"Музично-дидактичні ігри та їх значення

у розвитку музичних здібностей дітей"

Музичне виховання – один з основних засобів розвитку природних здібностей і нахилів, духовних потреб та естетичних уподобань дошкільнят. Важливу роль у розвитку музичних здібностей дітей відіграють музично-дидактичні ігри, які є ефективним методом активізації розумових здібностей, розвитку логічного мислення, допитливості, кмітливості. Використання дидактичних ігор на заняттях музичного мистецтва виховує інтерес до музичного мистецтва, пробуджує творчу фантазію, уяву, увагу, розвиває музичні здібності малюків прагнення до знань.

Дитячу гру як засіб ефективного педагогічного впливу на формування розумових, моральних, естетичних цінностей дітей дошкільного віку визнано багатьма відомими педагогами та музикантами минулого й сучасності (О. Апраксіна, Л. Дмітрієва, М. Монтессорі, Е. Печерська, О. Ростовський, С. Русова, В. Сухомлинський та ін.).

Серед багатьох різновидів дитячих ігор слід виділити музично-дидактичні, які збагачують малюків новими враженнями, виховують у них ініціативу, самостійність, творчість, спрямовані, насамперед, на розвиток музичних здібностей (відчуття ритму, ладу, музичної пам’яті, уміння розрізняти звуки по висоті, тривалості тощо).

Музично-дидактичні ігри – це засіб активізації мислення, розумових і творчих здібностей дошкільнят. Їх доцільно використовувати на заняттях музичного мистецтва при повторенні й закріпленні навчального матеріалу, перевірці знань. Залежно від віку дітей, рівня їх музичного розвитку, мети заняття та складності завдань, вони ти розв’язуються із допомогою музичного керівника, а в старших групах, можливо і самостійно. Перевагу треба надавати таким іграм, які передбачають участь у них більшості дітей групи,швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Основне призначення музично-дидактичних ігор – розвиток в дітей музичних здібностей (відчуття ритму, тембрового, динамічного, висотного, ритмічного слуху, музичної пам’яті тощо), у доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в елементарній музичній грамоті, спонукати до самостійної діяльності із застосуванням знань, отриманих на музичному занятті.

Дидактичні ігри можуть бути організовані суто у словесній формі (ігри-загадки, вправи, завдання), у сполученні слів та практичних дій, у поєднанні слова і наочності (портрети композиторів, малюнки), слова й реальних предметів (роздаткового матеріалу, музичних інструментів). Для виконання гри слід відводити не більше 3-5 хвилин на занятті.

Структурні складові дидактичної гори – це дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Перед проведенням дидактичної гри з дітьми молодшого віку необхідно ознайомити їх із загальними правилами, які визначають способи дій, їх послідовність, вимоги до поведінки учасників, регулюють взаємини між гравцями, сприяють вихованню наполегливості, чесності, кмітливості.

У музично-дидактичних іграх іноді присутній сюжет, який має другорядне значення і виступає як необов’язковий компонент. На перший план виходять дидактична й ігрова задача, правила, ігрові дії на основі виконання певних розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння), а також результат і дидактично-ігровий матеріал.

Ігри, які застосовуються під час співу, допомагають учням співати виразно, і мати гарну дикцію, вчать правильно брати дихання, утримувати його до кінця фрази або музичного речення, розвивають такі музичні здібності як музичний слух, музичну пам'ять, а також вокально навички.

У процесі слухання музики музично-дидактичні ігри використовуються з метою кращого розуміння музичного твору, його образу, засобів музичної виразності, а також розвивають у малюків емоційне ставлення до музики, відчуття ритму, звуковисотності, ладу та інші музичні здібності.

Музично-дидактичні ігри умовно можна розділити на такі три групи:

1. Ігри, що дають дітям уявлення про характер музики (весела-сумна), музичних жанрів (пісня, танець, марш).

2. Ігри, в змісті яких дається уявлення про зміст музики та музичні образи.

3. Ігри, що формують в дітей уявлення про засоби музичної виразності.

Зазначимо, що музично-дидактична гра повинна відповідати певним вимогам: у ній мають пропонуватися вправи, корисні для розумового і музично-творчого розвитку учнів; обов’язкова наявність захоплюючої задачі, розв’язання якої потребує розумових зусиль, подолання труднощів.

Музично-дидактичні ігри завжди вимагають від малюків слухової зосередженості, уваги, певних розумових зусиль, самостійності, ініціативи. При проведенні дидактичної гри слід пам’ятати про музичний супровід, який має відповідати меті і завданням гри. Це, насамперед, музичні твори відомих зарубіжних та українських композиторів, а також народний дитячий музичний фольклор.

Таким чином, використання музично-дидактичних ігор на заняттях музичного мистецтва дозволяє дітям покращувати знання, формувати інтерес до музичного мистецтва, розвивати музично-творчі здібності. Дидактичний матеріал таких ігор відрізняється від інших тим, що в його основі лежать завдання розвитку музичного сприйняття та музичних здібностей. Ігрова дія повинна допомогти дітям в цікавій для них формі почути, розрізнити, порівняти певні властивості музики. Зайва рухливість, змагання у спритності, що є цікавими для вихованців, мають бути помірними.

Ігри з дітьми молодшого дошкільного віку важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному занятті музичного мистецтва, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в дітей знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Захопившись грою, діти не усвідомлюють, що вчаться, пізнають, запам’ятовують нове, поповнюють запас уявлень про музичне мистецтво, розвивають творчість, музичні здібності, увагу, уяву, пам'ять, прагнення до знань. Окрім того, в процесі музично-дидактичної гри виробляється звичка зосереджуватися, думати, згадувати, працювати самостійно.

Барило Світлана Богданівна

доцент, кандидат педагогічних наук

ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника»

місто Івано-Франківськ

Значення та завдання музично-дидактичних ігор

Дитинство, передусім дошкільне, - єдиний період життя, коли творчість може стати природнім і універсальним способом буття людини. У багатьох дослідженнях доведено, що гра – найкращий стимул творчого розвитку. Тож, залучаючи дітей до музичної діяльності, навчаючи їх за допомогою дидактичних ігор, ми спонукаємо дошкільнят імпровізувати, виявляти гнучкість думки, творчу розкутість.

Дидактичні ігри, що мають на меті розвиток музично-сенсорних здібностей дітей у найсприятливішій для них формі, називаються музично-дидактичними.

Основнепризначення музично-дидактичних ігор — формувати у дітей музичні здібності, в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися у співвідношеннях звуків за висотою, розвивати у них відчуття ритму, тембровий і динамічний слух, спонукати до самостійних дій із застосуванням знань, набутих на музичних заняттях. Музично- дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність сприймати, розрізняти основні якості музичних звуків[5].Завдяки цим іграм, музичний керівник має можливість розв’язувати на заняттях цілу низку різнопланових завдань. А саме:

- розвивати у дітей співацькі навички, інтонацію, дихання;

- вивчати елементи музичної теорії;

- розвивати музикальність;

- активізувати творчі здібності дітей за допомогою вигадування власних поспівок ритмічних рисунків, музично-ритмічних рухів тощо;

- корегувати настрій дітей під час заняття;

-розвивати дрібну моторику, координацію, орієнтування у просторі;

- виховувати навички слухання музики;

- знайомити з дитячими музичними інструментами та навичками гри на них;

- розвивати мовлення, комунікативні навички, емоційну сферу тощо[ 7].

Музично-дидактичні ігри дають змогу провести той чи інший вид роботи змістовніше, та отримати бажаний результат швидше. У грі діти краще засвоюють вимоги програми, творчо передають ігрові образи, придумують хореографічні елементи, мелодії пісень інструментальні композиції - тобто усвідомлюють себе суб’єктом творчості.

Окрім того,під час проведення музично-дидактичних ігор великого значення набуває виховний аспект. Насамперед, це стосується відносин між переможцями гри і дітьми, які за різних обставин не виконали необхідні завдання. Практика свідчить, що в іграх досить часто активність проявляють одні і ті ж діти – сміливі, спритні, кмітливі, які і стають переможцями. Вони завжди задоволені собою, що проявляється у їх поведінці. У той самий час інші діти відчувають психологічний дискомфорт. Особливо це відчутно у старших групах.

Вихователь повинен пам’ятати, що він є активним учасником гри. Підходячи до цього виду діяльності творчо, музичний керівник і вихователь можуть моделювати ігри, відповідно до віку та практичних можливостей дітей. Їх завдання - стимулювати активність усіх дітей.

«Пісню - в життя групи»

(Консультація для вихователів)

Пісня повинна звучати не тільки на музичних заняттях, а й під час ігор, на прогулянках, входити в дитяче життя. Це стає можливим, якщо вихователь любить пісні, співає разом із дітьми.

Вихователь повинен знати яке значення має спів для дитини, які пісні потрібні для певної вікової групи, сам правильно й виразно співати дитячі пісні.

Виразність, м’якість, наспівність звучання мелодії – важливі вокальні навички. Легше співати ті пісні, в тексті яких зустрічається більше голосних звуків. Тому перевагу потрібно надавати народним пісням.

Якщо діти співають неправильно, вихователь повинен вказати на помилку, самому заспівати цей фрагмент. Потім запропонувати одній дитині заспівати пісню , на останок - вся група повторює твір.

Вибір пісні краще робити разом з музичним керівником. Буває таке, що одну й ту ж пісню діти сприймають по- різному. Це залежить від складу дітей ( хлопчики й двічата), їх музичної підготовленості, інтересів. Крім правильного виконання мелодії дітьми, вихователь повинен слідкувати за чіткою вимовою слів, закінчень. Показ вихователя допомагає дітям уникнути неправильної вимови слів. Якщо вихователь помітив помилки, необхідно зразу ж їх виправити.

Виразно виконати пісню допоможе музичний керівник. Він акцентує увагу вихователя на те, які відтінки зробити в пісні згідно художнього образу, які слова виділити, де співати швидше, де повільніше, а де потрібно брати дихання.

Виховуючи у дітей любов до пісні, необхідно розвивати бережливе ставлення до неї, не дозволяти співати крикливо , не доспівуючи текст, як під час самостійної музичної діяльності, та к і в іграх, на прогулянках. Якщо спів переходить в пусту забаву, необхідно зупинити дітей, зробити зауваження й надати приклад правильного співу. Тоді діти ніколи не будуть байдужими до пісні.

Інтерес вихователя до музики виховує дітей, його щирість у почуттях, узгодженість дій з музичним керівником – основні умови, які дають позитивні результати .

Пісня « живе » в дитячому садочку, в кожній групі.

Консультація для вихователів

«У СВІТІ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ»

З актуалізацією завдань естетичного виховання дошкільнят особлива роль відводиться музичним іграшкам та дитячим музичним інструментам. Вони викликають у малят значний інтерес, а відтак їх використання удома та в дитячому садку сприяє залученню дитини до музики, розвитку творчих здібностей. Діти вчаться грати знайомі поспівки, імпровізувати нескладні ритми чи окремі інтонації, добирати на слух простенькі знайомі мелодії, грати в «музичну луну», співати та підігрувати собі. А для цього дитячі музичні інструменти мають звучати чисто, бути з особливим тембром, доступними дошкільнятам за розміром. Назви «музичні іграшки» та «дитячі музичні інструменти», власне, досить умовні. До музичних іграшок частіше звертаються в сюжетних і дидактичних іграх, а дитячі музичні інструменти є ніби маленькою подобою справжніх. У роботі з дітьми раннього та молодшого дошкільного віку насамперед застосовуються іграшки, які видають мякі й неголосні звуки. Іграшка може слугувати оформленням гри: наприклад, малі діти одягають на себе дзвіночки на мотузку,граючи в «коників», стукають по бубну, «акомпонуючи» танцю,дзвонять у трикутник, даючи сигнал «відправлення потяга» тощо. Для розвитку чуття ритму краще користуватися інструментами ударної групи. Для розвитку динамічного слуху доцільні всі інструменти, на яких діти можуть довільно посилювати чи послаблювати звучання залежно від ігрової ситуації (ігри «Холодно – гаряче» тощо). Гра на інструментах – цікава й корисна для дітей музична діяльність. Музичні іграшки та інструменти прикрашають життя дитини, розважають її, викликають прагнення до власної творчості. Все оточуюче, казкові каструлі, горщики та сковорідки, металеві та деревяні ложки та багато інших предметів відтворюють звуки, під які можна танцювати, крокувати чи просто їх слухати. Не можна сказати, що вдома чи в групі немає інших «цінних» речей, як, наприклад, гребінець, з якого можна зробити губну гармоніку. Для цього потрібно обгорнути зубці гребінця вощеним папером і дути через них. Виходить звук зззз, досить смішний і приємний. Вдаряючи по алюмінієвій каструлі ложкою чи паличкою, можна почути барабанний дріб. Можна повісити кришку за ручку і вдаряти по її краях паличкою, або ж кришкою об кришку, і звук буде нагадувати звучання справжніх аналогічних інструментів. Якщо підвісити виделку на шнурівку і вдаряти по ній іншою виделкою, то «зазвучить» трикутник. Звук тріскачки нагадуватиме постукування двох деревяних ложок одна об одну. Пошкребтавши пластмасову тертку наперстком, виделкою чи ложкою, отримаємо інструмент – тертушку – шкреботушку. У домашніх умовах можна виготовити чимало нетрадиційних музичних інструментів. Так, пластмасові яйця з під – кіндерів – сюрпризів, балончики з –під мильних пузирів, металеві баночки з- під чаю, кави, шоколадних напоїв можуть замінити маракас, якщо в середину покласти крупу, зернята кукурудзи, дрібні горішки, гвинтики тощо. Музичний інструмент, який замінить румбу, можна зробити з металевих кришечок з-під напоїв. Для цього в кришечках роблять дірочки, нанизують на велосипедні чи в’язальні шпиці, які вгорі та знизу закріплюють. Ролі тріскачок виконуватимуть вкладки з виямками з-під цукерок, що в коробках. А супровідним тлом буде шурхіт целофанових обгорток для квітів. Чудовий звук, який нагадує стукіт деревяних ложок, можна видобути постукуванням будівельних кубиків. Якщо немає дзвіночків, їх замінить дзвін кришталевих склянок. А барабаном слугуватиме великий деревяний куб. Якщо підвісити на мотузочку великий цвях і вдаряти по ньому іншим цвяхом, вийде звук, як у металофона. А підвісивши на П – подібній або круглій рамці кілька цвяхів різнї довжини й товщини, можна також цілком пристойно імітувати звучання металофона. Звук дзвіночка можна відтворити, поклавши цвяхи у металеву коробочку і потрясти ними. Використовуючи будь – яку картонну трубочку (від фольги, паперу, клейонки) можна володіти власною трубою чи трембітою. Співаючи в один кінець, закривайте чи відкривайте рукою інший кінець і тоді самі переконаєтесь, як варіюється звук. Музика зазвучить, якщо пройтись зверху вниз деревяною палицею чи пальцем, на якому надітий наперсток. За своєрідний ксилофон правитимуть кілька скляних пляшечок, наповнених водою на різному рівні, якщо тихенько вдаряти по них якимось металевим предметом (наприклад, ложкою). Струшування картонних коробочок з – під кіфіру, сільничок із заклеєними дірочками, паперових мішечків, перев’язаних стрічкою, пластикових пляшок, куди насипано квасолю, сіль, різні крупи, нагадуватиме звучання брязкалець. Наклавши на велику чашку цупкий папір (крафт) і туго обв’язавши її довкруж грубою ниткою, можна зладнати простенький бубон. Непоганими ударними інструментами стануть деревяні чи металеві ложки, покришки з-під каструль і самі каструлі, казанки, деревяна дощечка для нарізання овочів, качалка. Головне – чітко й ритмічно вдаряти ними так, щоб підтримувати мелодію, а не заважати їй.

Одначе замінники замінниками, а все ж таки добре мати й куповані музичні іграшки та дитячі музичні інструменти, які можна згрупувати за видами: не озвучені та озвучені. До неозвучених музичних іграшок відносяться: Іграшки – інструменти (фортепіано, рояль, балалайка, гармошка) виготовлені із фанери, картону. Використовують їх для створення ігрових ситуацій. Три – п’яти – восьми ступенева драбинка – дидактична іграшка, виготовлена з дерева, оргскла чи пластмаси, дає уяву про звуковисотне співвідношення, розвиває музичний слух і голос дитини. Використовується для ігрових завдань, що вправляють дітей у правильному звукоутворенні. По сходинках драбинки рухається іграшка, в залежності від переміщення іграшки діти змінюють висоту голосу. Завдання пропонуються у висхідному та нисхідному рухах. Звукові книжки виготовляються із картону чи цупкого паперу розмірами 30х20 або ж 15х10см. На кожній сторінці кольорова ілюстрація, сюжет якої відповідає знайомій дітям пісні. Під малюнком розміщується нотний стан із записом мелодії даної пісні та її текст. Звукові картинки відрізняються від звукових книжок тим, що оформлення кожної пісні знаходиться на окремому листку розміром 15х10см. Усі картинки зберігаються у конверті чи коробці. Програвач з дисками виготовляється із фанери чи пластмасової коробки з диском, прикріпленим на стержні (у центрі коробки). Диски можуть бути справжні або ж вирізані із картону з отвором всередині. На кожен диск наклеюється картинка, зміст якої відповідає назві будь – якої пісні. До неозвучених дитячих музичних інструментів відносяться балалайки з неграючими струнами, фортепіано з німою клавіатурою, баяни з розтяжними міхами.Вони слугують для створення ігрових ситуацій, під час яких діти уявляють, що вони на них грають, наспівують,вправляючись таким чином у правильному відтворенні мелодії. Використовую.ть їх у роботі з дітьми 3-4 років.

Озвучені музичні іграшки та дитячі музичні інструменти бувають: - з нефіксованим звуком, тобто звуком невизначеної висоти (брязкальця, бубни, тріскачки, барабани, кастаньєти, трикутники, коробочки, музичні молоточки); - музичні інструменти – іграшки, які відтворюють звук лише однієї висоти (дудки, ріжки, свищики), і використовуються під час створення ігрових ситуацій; - музичні –інструменти іграшки з фіксованою мелодією (органчики, музичні скриньки тощо). Їх використовують у роботі з дітьми раннього віку з метою залучення їх уваги до мелодичного звучання і розвитку слухових умінь; - музичні інструменти – іграшки з діатонічним чи хроматичним звукорядом ( металофони, фортепіано, губні гармошки, кларнети, флейти, саксофони, баяни, дзвіночки, цитри, домбри, балалайка, цимбали, гуслі ). Усі озвучені дитячі музичні інструменти за способом звукоутворення поділяють на:

Струнні: бандура, гуслі, цимбали, ліра, цитра, домбра, балалайка;

Духові: мелодія, тріола, вермона, симона, духова гармонія, флейта, пан флейта, окарина, сопілка, саксофон, кларнет, дудка, волинка, труба, валторна;

Клавішно – язичкові: органола, гармоніка, акордеон, баян;

Ударно – клавішні: фортепіано, рояль;

Ударні: металофони, ксилофон, трикутник, барабан, бубон, бубонці, брязкальце – маракас, тріскачки, тарілки, коробочка, кастаньєти, пандейра (румба), музичний молоток, ложки, дзвіночки;

Електронні: «Нотка», «Гама», органола.

ПРИМІТКА: Дану консультацію бажано проводити із використанням вищезгаданих інструментів та показом прийомів гри на них, які практично закріплюються вихователями. Інструменти, яких немає у наявності, ілюструють з використанням наочності (картинок, фотографій, слайдів). На консультацію можна запросити виконавців – інструменталістів місцевих закладів. Це сприятиме ширшому ознайомленню та глибшому засвоєнню теоретичного і практичного матеріалів у роботі з вихователями, збагаченню їх досвіду з питань історії музичного інструмента, його звукових якостей, практичного використання тощо.Матеріал для слухання музики у виконанні того чи іншого інструменту, музичний керівник підбирає по можливості та за власним смаком. Головне, щоб спілкування з музикою було приємним, цікавим і корисним для вихователів. Під час практичних занять дфоцільним буде використання ігор («Відгадай на чому граю», «Який інструмент звучить?») та музичних вікторин. А якщо закінчити заняття грою оркестру вихователів, створеного під час проведення консультації, то в куточках самостійної музичної діяльності по групах обов’язково зявляться нові музичні інструменти, на яких також «заграють» діти.

Слухання музики з дітьми

в інклюзивних групах

Слухання і сприйняття музики дітьми в інклюзивних групах суттєво відрізняється від сприйняття музики у звичайних групах. Основна відмінність полягає у тому, що музичний керівник має бути фахово підготовленим до цього виду музичної діяльності з дітьми з особливи- ми освітніми потребами. Адже необхідно враховувати особливості по- треб дітей у кожній конкретній групі. Згідно з цим музичний керівник має добирати не лише музичний репертуар до заняття, а й стиль і час його проведення. Окрім того, будь-яке заздалегідь підготовлене заняття має передбачати можливість імпровізації, оскільки сприйняття музики дітьми в інклюзивних групах проходить по-різному. У нашому дитячому садку діє інклюзивна група, яку відвід- ують не лише діти із проблемами мовлення, а й із проблемами слуху і затримкою психічного розвитку. На початку занять у цій групі ми констатували той факт, що деякі діти мають негативне ставлення до музики, небажання співати або рухатися. Але після декількох за- нять ми розробили власний підхід до цих дітей, звернули увагу на ті моменти, які допомагають поліпшувати якість сприйняття дітьми музики й у корені змінювати їхнє ставлення до неї. Специфіка роботи на музичних заняттях в інклюзивних групах У роботі з дітьми з особливими освітніми потребами слід врахо- вувати те, що ступінь нестійкості уваги у них набагато вищий, аніж у звичайних дітей. раховуючи це, музичний керівник має доби- рати для слухання короткі й яскраві музичні фрагменти. Якщо музичний фрагмент для слухання музики є новим на занятті, то він має бути єдиним новим музичним матеріалом для дітей. Увесь ін- ший матеріал має бути уже знайомим. Під час проведення музичного заняття в інклюзивних групах необхідно частіше змінювати види діяльності. Так, окрім слухання музики, слід обов’язково вводити:

**рухливі ігри та вправи;

**танцювальні імпровізації;

**музично-фізкультурні хвилинки.

Учені і педагоги багатьох країн світу вже давно прийшли до висновку, що залучення дітей з особливими освітніми потребами до загального освітнього процесу дає змогу їм природніше соціалізуватися та адаптуватися до сучасних умов життя. Як відомо, одним із дієвих засобів суспільної адаптації, а також важливим компонентом розвитку і виховання дітей є музика. Проте на дітей з особливими освітніми потребами вона має не лише традиційний вплив, а й лікувальний Вікторія ГАВРИШ, музичний керівник дошкільного навчального закладу № 404 «Барвінок», м. Донецьк.

Корекційна робота

Логоритміка, яка містить пальчикові ігри або вправи на розви- ток крупної моторики, також має бути невід’ємною частиною музич- ного заняття в інклюзивних групах. Необхідно враховувати, що діти з особливими освітніми по- требами досить швидко стомлюються. Тому музичний керівник має проводити заняття у досить жвавому темпі, з високою, пози- тивною емоційною наповненістю, з більшою, ніж зазвичай, кіль- кістю ігор та чудовим наочним матеріалом. Зокрема ми на музич- них заняттях основну увагу приділяємо сприйняттю музики, проте обов’язково проводимо хвилинки релаксації, що дають змогу зняти у дітей м’язову напругу й емоційну фіксацію. Музичне заняття з дітьми в інклюзивних групах бажано об’єднувати казковим або сучасним життєвим сюжетом. Утім, музичний керівник має бути готовим до незвичайної реакції кож- ної окремої дитини і здатним своєчасно змінити хід заняття абонавіть гармонійно завершити його. Для цього музичне заняття обов’язково має мати позитивний настрій, оскільки лише за спри- ятливого емоційного клімату діти з особливими освітніми потребами зможуть засвоїти музичний матеріал і отримати від нього користь. Є ще одна особливість, яку слід обов’язково враховувати під час проведення музичних занять в інклюзивних групах. Більшість дітей, які отримують інклюзивне виховання, не люблять різких поворо- тів подій, з насторогою сприймають усе нове. Тому дуже важливим моментом є поступова підготовка дітей до сюжету музичного за- няття. Наприклад, ще у групі можна запропонувати дітям познайо- митися з іграшкою, яка стане у подальшому незамінним атрибутом заняття, і дати їй ім’я. Коли діти зустрінуть знайому іграшку вже у музичній залі, вони спокійніше і з радістю сприймуть її загадкову.

Page updated

Google Sites

Report abuse