Консультації

Консультація для батьків

Казкотерапія

Казка – це не тільки потужний виховний інструмент, але і спосіб досягнення довіри і пошуку спільної мови між дитиною та батьком або дитиною і педагогом. Треба обов’язково пам’ятати про те, що підбирати казкиу слід відповідно до віку і існуючими проблемами у вихованні, віковими проблемами. Решта вирішує тільки батьківська любов і фантазія!

 Є діти, які не можуть жити без казки. Є ті, які шарахаються, почувши, що ви зібралися розповісти їм казку, налякані. Як правильно читати казки, як їх підбирати?

Якою має бути казка?

Виходить, казкою можна все вилікувати, подолати будь-які психологічні проблеми і виховати найрозумніше і добре? Звичайно, універсальних ліків немає, все вилікувати неможливо. Але і недооцінювати можливості казки нерозумно.тУ чудовій книзі Р. М. Ткач “Казкотерапія дитячих проблем” всі казки розпреділені з конкретних проблемах дітей раннього віку:

•         казки для тих, хто боїться лікарів;

•         казки для гіперактивних дітей;

•         для тих, хто має проблеми з прийомом їжі, з сечовим міхуром;

•         казки, які допомагають малюку впоратися з переживаннями у зв’язку з відносинами між батьками, з появою маленького братика або сестрички;

•         казки для агресивно налаштованих дітей;

•         казки, які допомагають пережити втрату улюблених тварин або близьких людей.

•         Виходить, казкою можна все вилікувати, подолати будь-які психологічні проблеми і виховати найрозумніше і добре? Звичайно, універсальних ліків немає, все вилікувати неможливо. Але і недооцінювати можливості казки нерозумно. І тут, як і в медицині, важливо правильно вибрати метод і ліки. І грамотно ним скористатися.

Як вибрати потрібну казку?

Для початку варто розібратися, які бувають казки.

•         Казки про тварин. Дуже важливі в віці приблизно п’яти років – якраз в цьому віці діти часто асоціюють себе з тваринами. І в цей період їм легше зрозуміти відносини в світі через подібні алегорії.

•         Побутові казки. Містять в собі розповіді про сімейне життя, описують конфліктні і комічні ситуації. Формують у дітей старшого віку здорове почуття гумору по відношенню до труднощів, допомагають створити образ нормальних сімейних відносин.

•         Художні казки. Казки, що містять в собі елементи міфів, притч, історії. До цього виду можна віднести і авторські художні казки, які в залежності від проблеми можуть містити в собі психокоректувальний, дидактичний і медитативний матеріали.

•         Страшні казки. До цієї категорії можна віднести казки про нечисту силу, відьом, лісовиків та інших загадкових невідомих істот. Слухаючи (або читаючи) таку казку, дитина немов “проживає” свідомо травматичну ситуацію і виробляє нову реакцію, звільняючись від напруги і невідомості. Подібні казки розраховані на дітей від 7 років. Секрет терапії – в акторській майстерності оповідача і в обов’язково несподіваному і смішному щасливому кінці.

•         Чарівні казки. Найбільше вони підходять для дітей 6-7 річного віку. Діти в цьому віці вже усвідомлюють “нереальності” відбувається, і життєва мудрість добре засвоюється їх свідомістю.

•         Дидактичні казки. В основному ці казки пропонуються на заняттях в дошкільних установах. У процесі занять діти часто виступають співавторами казки, вони повинні виконувати різні завдання, адже тільки вони, малята, що володіють різними якостями, які володіють знаннями і вміннями, можуть допомогти герою, якого в кінцевому підсумку чекає удача.

 Фахівець з дошкільного виховання Марина Миронова кожен день перед тихою годиною читає вихованцям “Ввічливі казки”, “Обережні казки”, герої яких потрапляють в різні небезпечні або кумедні ситуації, в кінці кожної казки діти отримують цінний досвід і рада. За словами Марини Олексіївни, “казки допомагають малюкам висловити свої думки і доступно пояснити важливість або небезпека того чи іншого вчинку”.Що ж робити з казками?

 У сучасній педагогіці все більше уваги приділяється інтелектуальному розвитку дитини – введення в його словниковий запас наукових, на думку батьків, важливих для майбутнього життя понять. Діти отримують більше знань в області матеріального життя дорослих, хоча часто вони до цього не готові психологічно. Сучасні батьки пропускають дуже важливий етап розвитку своєї дитини – становлення внутрішнього життя, емоцій, творчості і почуттів. Що ж робити батькам, які вирішили застосовувати “казкотерапія” як метод виховання?

Для початку потрібно просто … почати читати казки, тобто зробити читання певним ритуалом. Не варто перетворювати перше читання в особлива подія, тоді у дитини буде більше можливості без перешкод пофантазувати і самому зрозуміти, що таке казка саме для нього. Через деякий час після такого “необтяжливо” читання, можна спробувати проаналізувати казку разом з дитиною, задати йому питання з приводу поведінки героїв, дізнатися, як він оцінює цю поведінку. Варто зауважити, що дорослому не треба чекати швидкої реакції і правильного переказу і суджень. Ви просто ненав’язливо підкажіть дитині, що він може самостійно оцінювати поведінку негативних і позитивних героїв, що він взагалі може міркувати, оцінювати, міркувати, фантазувати! А це дуже важливо для маленької особистості! Далі-більше: дитина може сам придумувати продовження і закінчення казки, а батьки можуть аналізувати стан дитини, спостерігати, “підглядати”: що хвилює його, які у нього стосунки з іншими дітьми, з вами, чого він боїться і чого б хотів. Дітям молодшого віку було б цікаво на цьому етапі побачити улюблену казку в ляльковому виконанні, а старшим дошкільнятам вже хочеться самим придумати інсценування чарівної історії і стати головними героями. На цьому етапі можна вже безмежно фантазувати, змішувати казки і переробляти їх на свій лад, навіть складати свої власні казки.

Якою має бути терапевтична казка?

Для кожного віку – свої герої. Дітям 3-4 років підійдуть розповіді про маленьких чоловічків або звірів, іграшках. Дітям з 5 річного віку вже потрібні казки про фей, принців, різних чарівників. Підліткам найбільше підійдуть притчі або побутові казки. Казка повинна мати чіткий сюжет.

Зав’язка

Тут ми знайомимося з героями і навколишнім оточенням. Несподівана подія, позначення проблеми героя. Наприклад, поганий вчинок персонажа або вчинок по відношенню до нього. Це може бути непередбачена ситуація, з якої героям доведеться впоратися. Спосіб вирішення проблеми, спроби героїв впоратися зі складнощами. Спроби можуть супроводжуватися труднощами. Варто продумати навколишнє середовище, яка може сприяти створенню настрою. Наприклад, це може бути дощик або навіть ураган.

Кульмінація

герої вирішують всі труднощі. Варто відзначити, що труднощі повинні вирішуватися тільки завдяки розсудливості персонажів, їх стараннями (цеможе бути позбавлення від поганої звички).

Позитивна розв’язка

Вона дуже важлива, всі герої повинні бути щасливі, і вони повинні зрозуміти, як правильно себе вести. Не варто “кривдити” поганим фіналом навіть найгірших героїв.

Мораль казки

Як герої зрозуміли причину виникнення труднощів, які подальші варіанти розвитку подій. Сюжет казки повинен нагадувати проблемну ситуацію, але не повторювати її повністю. Тобто герої повинні носити інші імена, обстановка не повинна повністю відповідати реальній. Як кажуть психологи, за допомогою казки повинен бути запропонований заміщає досвід, за допомогою якого дитина прийме власне рішення. І дитина з допомогою отриманої інформації повинен “за замовчуванням” розбиратися в ситуації і знати, хто правий і хто винен. Такий ефект досягається тільки за допомогою правильно вибудуваного сюжету. Герой повинен за віком і темпераменту відповідати малюкові, і навіть казкова країна повинна нагадати дитині середу його проживання. Малюк повинен дізнаватися себе і обстановку, але не розуміти до кінця, що це він і є. Переживання героя, якого потрібно штучно направляти героя до змін, повинні бути зрозумілі дитині. Можна навіть придумати цілу групу істот, які опинилися в складній ситуації, і дати їм правильні настанови, які в підсумку призведуть до щасливого зміни.

Як розповідати казки?

   При читанні або розповіданні необхідно точно передавати емоції і почуття. Потрібно навчитися за допомогою голосу точно виражати будь-які емоції. Смуток це, або захоплення, або невпевненість. Не варто витримувати дуже довгих пауз, якщо ж пауза все-таки виникла, необхідно обіграти сюжет в її користь. Або ж потрібно заздалегідь підготувати ту казку, в якій ви добре орієнтуєтеся. Не варто “на блюдечку” підносити дитині вирішення проблеми. Дитина не повинна слухати казку як якесь правило, не варто давати точних “установок” поведінки, не слід також “на ходу” давати свою оцінку вчинкам персонажів, особливо у вигляді “резонерских” реплік.

Як закріпити ефект?

Добре підібрана і прочитана на ніч казка – це ще не повний список “казкотерапевтичних” прийомів. Є кілька цікавих занять, не тільки закріплюють ефект, але і розвивають творчі здібності.

•         Казку можна намалювати (на наступний день або відразу після прослуховування). Бажано олівцями або гуашшю.

•         Казку можна зліпити. Заняття підходить для групової терапії. За колірною гамою можна визначити ступінь впливу казки на дитину. Насичені кольори виражають бурхливі переживання і почуття. Казку можна зшити або зробити з підручних матеріалів. Відтворити персонажа казки, озвучити його і, поміщаючи його в різні проблемні ситуації, знаходити різні шляхи вирішення.

•         При грі з втіленої з матеріалу казкою, голос необхідно адаптувати до внутрішньої характеристиці персонажа, також важливо кожен рух і дію персонажа.

•         Можна зробити казку навіть з піску! Для цього необхідно мати піднос з сухим або вологим піском. Тут важливо відчуття “облачення” переживань в тактильну форму. Існує особлива форма казкотерапії – так званий “кататимно підхід в казку”, суть якого в тому, що за допомогою психологічних прийомів здійснюється повне “участь” дитини в казці, проте ця методика має безліч протипоказань:

•         гострий і хронічний психоз або попередній йому стан;

•         недостатня мотивація;

•         церебрально-органічні синдроми;

•         недостатньо інтелектуальний розвиток.