Методична панорама

Завдання методичної роботи:

•Забезпечувати цілеспрямоване методичне навчання всіх категорій педагогічних працівників (завідувач, методист, вихователі, молоді спеціалісти, вихователі-фахівці);

•здійснювати диференційований підхід до вибору форм і засобів навчання педкадрів;використовувати інноваційні форми методичної роботи з ними;

•вдосконалювати науково-теоретичну, методичну та психологічну підготовку педагогів;

•Стимулювати педагогів до самоосвіти, активізувати їхню творчу ініціативність.

Методичний кабінет в ЗДО -є центром методичної допомоги працівникам ЗДО;

- поширення науково - психолого-педагогічних знань серед батьків, громадськості щодо розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку.

Завдання професійного діагностування:

- визначити ставлення до професійних обов'язків та рівень знань і вмінь кожного педагога;

- виявити позитивні і негативні сторони діяльності педагога, причини негативів у його роботі.

Діагностичні дослідження, анкетування показують, що педагоги завжди чекають від методичної служби практичної допомоги. Виходячи з цього, й укладається структура методичної роботи в закладі та її планування з активним використанням інноваційних технологій.

План методичної роботи ЗДО складається на один навчальний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів. Він обов'язково включає зміст і заходи методичної діяльності відділу освіти та інноваційні форми роботи з педагогічними працівниками ЗДО , які доцільно спланувати, виходячи із запитів самих педагогів, а також рекомендацій методичних служб ЗДО та відділу освіти.

Інтерактивні технології навчання та управлінської діяльності

У сучасному ЗДО, незважаючи на могутню технологізацію процесу навчання, більшість педагогів віддає перевагу пояснювально-ілюстративному способу подачі нового матеріалу. У цьому випадку дитина одержує готову для вживання інформацію, тобто залишається пасивним слухачем, а часто й байдужим.

Інтерактивні методики побудовані на стимулюванні внутрішньої активності дитини. Це спосіб залучити дитину безпосередньо до самого процесу, до творчості. За використання інтерактивних методик навчання і засвоєння матеріалу дітьми йде набагато швидше й успішніше.

Інтерактивність потрапила до нашої ЗДО з Америки. Ідея була підхоплена і "розкручена" в нас досить інтенсивно і цікаво. Особливо інтерактивна методика ефективна на заняттях на закріплення чи повторення матеріалу, на контрольних заняттях ("мозковий штурм", "круглий стіл", дискусія, "проблема по колу" "коло ідей" тощо).

Інтерактивні технології ("inter" - взаємний, "act" - діяти) - означає взаємодіяти, спілкуватися з будь-ким; це спеціальна форма організації пізнавальної та комунікативної діяльності, у якій всі охоплені спілкуванням (кожен вільно взаємодіє з кожним, бере участь у рівноправному обговоренні проблеми).

Інтерактивність виробляє в дитини відповідальність, самокритичність, розвиває творчий підхід до розв'язання проблем, вчить правильно і адекватно оцінювати свої сили, бачити "білі плями" у своїх знаннях. Основний елемент інтерактивного навчання - діалог.

Використання окремих інтерактивних методів та форм роботи:

1. Диспут - це зіткнення ідей, думок, точок зору. З латини "диспут" означає розмірковувати, розбирати. Це може бути усна наукова суперечка, дебати після доповіді, розмірковування дітей після поставленої проблеми. Як правило, опоненти визначаються заздалегідь.

2. Дискусія - це колективне обговорення якогось складного питання. До дискусії готуються всі учасники, залучаються всі діти. "Дискусія" з англійської - це те, що підлягає обговоренню, суперечливе. На відміну від диспуту, наприкінці дискусії формулюється єдине колективне рішення питання, проблеми або рекомендації. Питань необхідно пропонувати не більше 5-ти. Формулювати їх слід так, щоб була можливість висловити різні погляди щодо висунутої проблеми.

3. "Мозкова атака (штурм)" - один із методів, який сприяє розвитку творчості дитини чи дорослого. Цей метод зручно використовувати під час обговорення складних проблем чи питань. Дається час для індивідуального розмірковування над проблемою (навіть до 10 хв.) а через деякий час збирається додаткова інформація з приводу прийняття рішення. Учасники "мозкової атаки" мають висловити всі можливі (і неможливі з позиції логіки) варіанти розв'язання проблеми, які потрібно вислухати і прийняти правильне рішення.

4. Вікторина - пізнавальна гра, яка складається із запитань та відповідей на теми з різних галузей знань. Вона розширює загальноосвітній рівень. Запитання відбираються з урахуванням віку та рівня знань учасників гри.

5. "Синтез думок" - метод, спрямований на пошуки і виявлення оригінальних рішень, що стосуються як теоретичних, так і практичних питань.

6. Тренінг - метод, спрямований на одержання знань, умінь, навичок для успішного розв'язання навчально-виховних завдань. Під час тренінгу розвиваються вміння виступати перед колективом, вести ділову розмову, правильно поводитися в конфліктних ситуаціях. На заняттях-тренінгах діти, в основному, вирішують поставленну проблему через вправляння ( часто шляхом спроб і помилок).

7. Банк ідей - це раціональний спосіб колективного вирішення проблеми яка не піддається розв'язанню традиційним способом.

8. Бесіда-діалог - метод, спрямований на співучасть дітей з тим, хто виступає. В ході свого виступу, подачі знань, закріплення матеріалу дорослий ставить супроводжуючі запитання до учасників, з метою перевірки розуміння ними поданої інформації.

9. Моделювання ситуацій - метод взаємодії дорослого і дітей для вирішення поставленої проблеми. Ситуація моделюється ведучим спеціально.

10. "Майстер-класи", ярмарка педідей, ділова гра, КВК, методичний міст, проблемний стіл, методичні посиденьки, методичний ринг, педагогічний аукціон, бюро педагогічних знахідок, клуб "Що? Де? Коли?" - далеко не весь перелік усіх інтерактивних форм роботи з педколективами, де переважає співпраця, творче вирішення проблем, взаємний обмін думками, досвідом роботи тощо.

Методи вивчення стану освітнього процесу:

1. Безпосереднє спостереження за діяльні­стю дітей та вихователя у кожній віковій групі.

2. Бесіди з дітьми в звичайних умовах (у групі, на ділянці) у присутності вихователя.

З. Вивчення результатів практичної діяльності дітей (малюнків, аплікацій, виробів з глини, пла­стиліну, природного матеріалу, паперу тощо).

4. Вивчення педагогічної документації.

Система контролю має бути гнучкою, зміню­ватися залежно від результатів роботи педагогів, попередніх і наступних перевірок. Головне - по­передити виникнення ускладнень у педагогічній роботі працівника, знайти причину недоліків, де­тально проаналізувати її і вчасно вжити ефектив­них заходів для їх усунення, вивчити кращий досвід педагогів. Не можна зводити контроль до одно­разових інспекцій чи перевірок, він повинен бути систематичним і глибоким.

В до­шкільних закладах передбачені наступні види контролю: комплексні, тематичні перевірки; опе­ративний, попереджувальний, епізодичний, по­рівняльний контроль.

Комплексний контроль - це вивчення стану освітньої роботи з усіх видів діяльності в окремій групі. Такий контроль дає змогу на ос­нові всебічного й глибокого аналізу зробити найбільш правильні висновки. Доцільно вивчати наступність методів педагогічного впливу на дітей у двох вихователів, узгодженість у їхній роботі між собою, з дітьми, помічниками вихователя, батьками. З'ясувати сильні і слабкі сторони кож­ного, допомогти скоординувати роботу. Резуль­тати перевірки обговорюються з вихователями групи на педраді або відображаються в наказі по дошкільному навчальному закладу.

Тематичний контроль - це вивчення окре­мих питань навчання, виховання і розвитку дітей з наступ­ним обговоренням висновків і пропозицій з ви­хователями цих груп на педраді, виробничій на­раді. Результати перевірки можуть оформлятися наказом. Це найбільш глибока й поширена фор­ма контролю, завдяки якій можна простежити за системою та результатами роботи того чи іншого розділу програми, глибше розібратися в змісті, методах і прийомах подачі дітям матеріалу, в організації повторення, закріплення та формуван­ня в дітей практичних умінь і навичок, у доціль­ності використання наочності і технічних засобів навчання, з'ясувати причини відставання окре­мих дітей.

Тематична перевірка необхідна насамперед у тих групах, де вихователі недостатньо володіють методикою організації дитячого колективу, де низький рівень вихованості дітей, їхніх знань і вмінь. Цей вид контролю застосовують також для вивчення перспективного педагогічного досвіду.

Попереджувальний контроль здійснюється з метою попередження можливих помилок у ро­боті педагогічних працівників. Найчастіше він застосовується до молодих вихователів чи тих, які тільки поступили на роботу. Аналізуються кален­дарні плани, спостерігається робота вихователя впродовж дня (наявність посібників, необхідного обладнання). Основний документ за підсумками перевірки - записи зауважень і пропозицій у діловому щоденнику ана­лізу освітнього процесу.

Порівняльний контроль необ­хідний для порівняння результатів роботи вихователів з виконання різних розділів програми. Такий контроль дозволяє виявити різни­цю у роботі вихователів паралель­них груп, музичних керівників. По­рівняльний контроль використо­вується і з метою порівняння робо­ти двох вихователів однієї групи.

У календарному плані ЗДО фіксується термін та мета відвіду­вання груп. Періодичність відвіду­вань освітніх заходів виз­начається доцільністю, але, як пра­вило, вони відбуваються не рідше ніж раз на тиждень для кожної віко­вої групи, враховуючи роботу спе­ціалістів.

Щоб успішніше провести спос­тереження і правильно оцінити діяльність педагогів, необхідно заз­далегідь визначити коло питань, на які слід звернути увагу. При цьому варто пам'ятати, що питання не по­винні обмежувати самого спостереження, тому що вони є тільки своє­рідною канвою, яка допомагає пра­вильно розподілити увагу, але не може охопити повністю педагогічний процес, в якому все органічно взаємопов'я­зане.