Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

     Штукатурення — це процес нанесення на поверхню штукатурного розчину. Залежно від складу розчину розрізняють штукатурки звичайні та декоративні. Шар штукатурки вирівнює поверхню конструкції, надаючи приміщенню або фасаду будівлі завершеного вигляду. Крім того, він поліпшує звуко- і теплоізоляційні якості конструкції, захищає зовнішні стіни від руйнівної дії атмосферних факторів. Дерев'яні конструкції після штукатурення стають важкогорючими.

Поліпшену штукатурку («під правило») застосовують у житлових і громадських будівлях (дошкільні дитячі заклади, школи) масової забудови. Поліпшена штукатурка складається з трьох шарів, загальна товщина якої не перевищує 15 мм. Затерту теркою штукатурку перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м.

  Набризк необхідний для підвищення адгезії матеріалів. Для нього використовується розчин консистенції рідкої сметани. Товщина суцільного шару, який накидають на цегляні або бетонні основи, повинна знаходитися в межах 5 мм Для дерев’яних основ гранична товщина шару збільшується до 9 мм з урахуванням дранки або сітки.

  Грунт служить для вирівнювання стін. При значних нерівностях стін допускається нанесення грунту в кілька етапів. Товщина кожного шару ґрунту повинна бути в межах 5 мм для розчинів на основі цементу і 7 мм для легких розчинів на основі вапна та гіпсу.

Накривочний шар – фінішний етап штукатурної обробки, який затирається з допомогою гладилки і служить для отримання гладкого і рівного покриття. Його товщина може становити не більше 2 мм При використанні декоративної штукатурки накривка може мати товщину до 7 мм.

Кожен шар наноситься тільки після того, як схопиться попередній.

Порада: технологія виконання поліпшеної штукатурення не вимагає обов’язкового використання маяків, але для полегшення роботи по вирівнюванню поверхні і контролю над товщиною шарів новачкам все-таки рекомендується працювати по маяках.

Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

Роботу виконують в такій послідовності: в приміщенні влаштовують поміст з інвентарних столиків уздовж стін, на якому розміщують потрібний інструмент і пристрої, а також ящики з розчином. Після підготовки поверхонь влаштовують марки і маяки. В кутах роблять по два маяки, щоб утворити лузги.

  Спочатку на стелю наносять грунт, потім штукатурять верхні частини стін до рівня помосту. Накривний шар також наносять і затирають спочатку на стелі, потім на верхній частині стін. Після цього поміст розбирають і починають штукатурити нижні частини стін, віконні та дверні укоси. 

       Перший шар штукатурки накидають на підготовлену поверхню рідким розчином кельмою із сокола, кельмою або ковшем з ящика. Товщина набризку на цегляних поверхнях становить 3-5 мм

Штукатурний розчин можна накидати або намазувати на поверхню вручну. Розчин, що накидають, заходить у пори, щілини та інші нерівності поверхні, ущільнюється і добре зчіплюється з нею. Намазаний розчин значно гірше пристає до поверхні. Оббризк слід накидати, а не намазувати, щоб весь шар штукатурки міцно тримався на поверхні. Накидають його кельмою з сокола, кельмою або ковшем з ящика.

Розчин на стелю накидають рухом від себе або через плече, а також рухом над собою. При цьому сокіл повинен бути під місцем накидання розчину, щоб розчин, який падає, потрапляв на нього.

  Більш продуктивний спосіб накидання оббризку кельмою безпосередньо з ящика. Для штукатурення стелі ящик розміщують під місцем, яке штукатурять.

        При накиданні оббризку ковшем значно підвищується продуктивність праці і зменшуються втрати розчину. За один рух ковшем можна накинути на поверхню до 1,5 л розчину. Роботу виконують так.

Нанесений шару оббризгу не згладжують штукатурними інструментами, а лише в деяких місцях з нього кельмою зчищають потьоки або грудки, що виступають. Після часткового затужіння оббризку на нього наносять шар ґрунту за один або кілька прийомів. Проміжок часу, що повинен пройти між нанесенням оббризку і ґрунту, залежить від виду в'яжучого матеріалу, що входить до складу розчину, температури повітря, матеріалу поверхні, яку штукатурять, та від інших причин.

Шар оббризку до нанесення на нього ґрунту витримують протягом: для цементних розчинів — 2—3 год; для цементно-вапняних— 6—12 год; для вапняно-гіпсових—15— 30 хв; для вапняних — 20—24 год. 

     Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

        Перший шар штукатурки накидають на підготовлену поверхню рідким розчином кельмою із сокола, кельмою або ковшем з ящика. Товщина набризку на цегляних поверхнях становить 3-5 мм. Для накидання розчину кельмою із сокола штукатур стає біля ящика і , спираючи на нього сокіл, який тримає в лівій руці, кельмою набирає розчин. Після цього потрібно підійти до місця штукатурення, трохи нахилити сокіл до стіни і різкими рухами кельми, перекидати весь розчин на поверхню.

   Кельмою слід працювати так, щоб розчин не спадав з неї і не відскакував від поверхні, яку штукатурять. Кидати розчин можна рухом кельми зліва направо або справа наліво.

Якість розрівняного грунту періодично перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, прикладаючи його до поверхні в різних напрямках.

Накидання розчину ковшем на стіну.

        При накиданні набризку ковшем значно підвищується продуктивність праці і зменшуються втрати розчину. За один рух ковшем можна накинути на поверхню до 1,5 л розчину. Роботу виконують так. На відстані 1,0—1,2 м від стіни встановлюють ящик з розчином. Взявши в руку ківш, набирають у нього розчин, який сильним рухом накидають на поверхню так, щоб на ній утворювався тонкий рівномірний шар. Накидати розчин можна правою або лівою рукою. Для роботи краще користуватись пересувними ящиками.

    Нанесений шар набризку не згладжують штукатурними інструментами, а лише в деяких місцях з нього кельмою зчищають потьоки або грудки, що виступають. Після часткового затужавіння набризку(оббризку) на нього наносять шар ґрунту за один або кілька прийомів.

   Проміжок часу, що повинен пройти між нанесенням оббризку і ґрунту, залежить від виду в'яжучого матеріалу, що входить до складу розчину, температури повітря, матеріалу поверхні, яку штукатурять, та від інших причин.

  Шар оббризку до нанесення на нього ґрунту витримують протягом: для цементних розчинів — 2—3 год; для цементно-вапняних— 6—12 год; для вапняно-гіпсових—15— 30 хв; для вапняних — 20—24 год.

   Коли грунт затужавіє, на нього наносять тонкий опоряджувальний шар - накривку. Для накривки застосовують рідкий розчин, який накидають на поверхню кельмою або малим ковшем і відразу ж розрівнюють півтерком. Як тільки накривка почне тужавіти, її затирають теркою, змочуючи у разі потреби, поверхню водою. Затирають поверхню коловими рухами і рухами терки врозгін

Допустимі відхилення для поліпшеної штукатурки

У відповідності зі ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 оштукатурені поверхні можуть мати відхилення, які не є порушення норми:

від вертикалі і горизонталі покриття може мати відхилення не більше 2 мм на 1 м довжини;

на всю висоту стіни поверхня може бути відхилена не більше ніж на 10 мм;

відкоси вікон і дверей, стовпи, пілястри, можуть бути відхилені не більше ніж на 2 мм від вертикалі і горизонталі на 1 м довжини;

радіус криволінійних поверхонь може бути відхилений на 7мм від величини, зазначеної в проекті (контроль здійснюється з допомогою лекала);

ширина укосу може відрізнятися від проектної на 3 мм.

Важливо! ДСТУ для поліпшеної штукатурки не допускає наявність на поверхні відшарувань, тріщин, раковин, висолів, а також видимих слідів інструменту, який використовувався для затирання.

    Відмінність між  штукатуркою  та шпаклівкою.

Штукатурки є найближчими родичами шпаклівок. Вони відрізняються по вигляду й величині наповнювача. Це визначає й всі інші відмінності, у тому числі в призначенні й у технології ведення робіт. Головна відмінність полягає в тому, що шпаклівка може шліфуватися абразивною шкуркою, а штукатурка - ні.

Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

1. Оштукатурювання сходових клітин.

    Індустріальні методи будівництва різко скоротили обсяг штукатурних робіт, виконуваних у сходових клітках. У масовому житловому будівництві за типовими проектами, наприклад, в більшості випадків штукатурна обробка зводиться до обмазування розчином стиків по лініях сполучень окремих збірних елементів; панелей стін, перекриттів, маршів, сходових майданчиків.    Проте у ряді споруд, що будуються за індивідуальними проектами, а також при реконструкції або капітальному ремонті будівель передбачається оштукатурювання сходових кліток, обробка маршів і майданчиків, натирання лузгів і усьонків.

Стелі і стіни обробляють поліпшеною штукатуркою. Коли косоури не обробляють, доводиться штукатурити тільки площини маршів. При цьому у міру потреби влаштовують маяки і по них розрівнюють розчин. Провішувати марші не потрібно, необхідно тільки, щоб маяки були на одному рівні по ширині маршу. Розчин наносять звичайним порядком: розрівнюють і затирають

  Якщо обробляють косоури без витягування тяг, то цю роботу рекомендується виконувати слідом за обробкою площини маршу. На косоури слід навісити з двох сторін рейки і обштукатурити нижню площину, а потім обробити бічні поверхні. При витягуванні тяг на косоурах рекомендується виготовити шаблон, за допомогою якого можна повністю витягнути косоур або тільки його половину. У тому і іншому випадку верхні частини шаблону – відмазки, що йдуть по площині маршу, треба робити шириною не менше 10 см.

  При витягуванні вони будуть залишати на площині смуги розчину, тобто маяки, за якими надалі будуть оштукатурені площині. Правила доводиться кріпити за допомогою стійок. Розчини для оздоблення сходових кліток і маршів вказуються в проекті.

2. Оштукатурювання ніш.

  Оштукатурювання ніш доводиться виконувати досить часто. Ніші – це поглиблення в стінах (під віконними прорізами або в інших місцях) для установки опалювальних приладів, улаштування холодильних шаф. Обштукатурюють ніші по-різному: в одному випадку перш за все площину ніші (стінки), потім бічні сторони, в іншому випадку спершу бічні сторони, потім площину ніші. Щоб отримати рівні бічні сторони, на стіни треба навісити правила і по ним наносити розчин, розрівнювати і затирати його..

Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

https://docs.google.com/document/d/1T9sjIx8yoRre96mH0XywdmeE9zDiZz8g/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Дайте відповіді на запитання.

1. Які є способи оштукатурювання круглих колон?

2. Як оштукатурюють колони по кільцевих маяках?

3. Як оштукатурюють колони за допомогою шаблонів?

Зробити короткий конспект згідно плану уроку.

Сталеві балки перекриття, що будуть виступати з його площини, перед встановленням їх на місце і штукатуренням обмотують сіткою чи дротом. Відстань між витками дроту має бути не більше 5 см.

Сталеві балки, нижня площина яких буде співпадати з нижньою площиною перекриття, підготовлюють таким чином. З арматурного дроту діаметром 4—5 мм заготовлюють хомути, які навішують на нижню полицю балки на відстані 10—15 см один від одного. Під хомути закладають тимчасові прокладки — два поздовжні прути 3 з того ж дроту. Щоб хомут міцно тримався на балці, кінці його ударами молотка притискують зверху до полиці. Після цього між арматурним каркасом і нижньою площиною полиці балки утвориться простір, в який під час штукатурення буде заходити розчин. Це сприятиме кращому зчепленню розчину з металевим каркасом. Потім з-під хомутів виймають поздовжні прути і хомути переплітають м'яким дротом 5 або прив'язують до них сітку.

Підготовити балки до штукатурення можна після повного влаштування перекриття. У цьому випадку арматурний каркас приварюють до нижньої площини балки.

Одним із різновидів армованих конструкцій, що підлягають штукатуренню, є підвісна стеля. її влаштовують у вигляді суцільної сітки, яку розміщують на певній відстані від залізобетонного перекриття і обштукатурюють. Сітку натягують по попередньо змонтованому з арматурної сталі каркасу.

Каркас складається з двох частин: несучої і розподільної. Несуча частина каркаса складається з гачків, закріплених у перекритті  і поздовжніх арматурних прутів, закладених у загиби гачків. Для встановлення несучої частини каркасу у перекритті висвердлюють або вибивають шлямбуром відповідні отвори, вставляють в них гачки, закріплюють їх металевими клинками і ці місця в перекритті замазують цементним розчином. Потім укладають поздовжні прути. Якщо підвісна стеля була передбачена проектом, то залізобетонне перекриття влаштовують так, щоб кінці арматури виступали з його площини. До цієї арматури приварюють поздовжні прути каркаса.

Розподільна частина каркаса складається з поперечних арматурних прутів, які прив'язуються м'яким дротом або приварюються до несучого каркаса. Кінці прутів закріплюють в стіні так само, як закріплювали гачки. Потім до цих прутів прив'язують арматурну сітку, з розмірами отворів 10x10 мм, на яку будуть наносити штукатурний розчин.

          Прочитати та законспектувати.

      Зовнішні укоси та зливи штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Спершу штукатурять укоси, а потом -зливи. На фасаді укоси мають бути по одній вертикалі. Зовнішні укоси штукатурять так, як і внутрішні. 

 Це роблять так. До зовнішнього підвіконня прибивають напрямну рейку, паралельну нижньому бруску коробки, перевіряють її горизонтальність рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою, прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий — по напрямній рейці. Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.

       Для естетичного оформлення віконних  прорізів на стінах  поверхніхукосах влаштовують смужки розчину , які називають ремінцями. Влаштовують ремінці навколо укосів на стінах за допомогою спеціальної  малки  одночасно  з обштукатурюванням укосів.

    Обштукатурюючи укоси , доводиться працювати на висоті. Тому особливо потрібно дотримуватися  правил безпеки праці 

Вимоги ДБН до опорядження віконних  і дверних прорізів:

Точність виконання різноманітної  штукатурки має відповідати вимогам нормативних документів, якими також обумовлена і товщина штукатурки. Штукатурка повинна  мати таку товщину: проста – до 12 мм,  поліпшена – до 15 мм, високоякісна – до 20 мм.

Правильність  виконаної штукатурки перевіряють контрольним правилом ,  рівнем, рейкою з виском.                 

      Прочитати та законспектувати

 Укоси відливають на місці у формі. Форму роблять із сухої деревини, стругають, просочують-гарячою оліфою, висушують і фарбують за два рази олійною фарбою. Пофарбована форма не жолобиться і може прослужити тривалий час. Лицьові сторони форми можна підбити лінолеумом. Деталі форми мають у з'єднаннях еластичні гумові прокладки, щоб вони могли трохи стискуватися від розширеня гіпсового або вапняно-гіпсового розчину, що застосовується при литві укосів. Якщо пружних прокладок не поставити, то відлитий з розчину укіс дасть тріщини і при зніманні форми може розвалитися. 

    Форму встановлюють на клини, за допомогою яких її піднімають або опускають до потрібного рівня. Встановивши форму, до її бічних сторін прибивають рейки. Перед заливкою форму покривають мастильним матеріалом. Приготований розчин з осадкою конуса 7 .... 9 см заливають через пазуху в простір між формою і стіною вручну або з розчинонасоса. Спочатку його заливають для утворення бічних сторін форми (бічних укосів), а потім встановлюють верхню рейку і відливають верхній укіс.       Після схоплювання розчину форму знімають і зачищають укоси. При централізованому виготовленні деталі укосів відливають у дерев'яних формах, що складаються з струганих дощок шириною не менше 250 мм, довжиною на 250 мм більше висоти укосу і рейки для утворення бортика відповідної довжини товщиною 25 мм і шириною 80 ... 100 мм. Рейки прибивають до широкої  деталі укосу. Потім форму змащують і заливають шаром розчину, попередньо уклавши для армування нарізану дрань. Після схоплювання розчину рейки бортиків знімають і звільняють деталь від опалубки. Відлиті укоси товщиною 24 мм встановлюють на розчині, притискаючи їх за допомогою шаблону. 

    Деталі слід відливати повністю по ширині укосів. Для цього необхідно насамперед провісити стіни, на яких є віконні прорізи, влаштувати маяки і по ним визначити ширину укосів для кожного приміщення окремо. Деталі можна відливати будь-якої довжини і ширини, перебиваючи для цього тільки рейки (бортики) на дошці форми. Розчин для відливання деталей рекомендується складу 0,5:1:2 (цемент: вапно: пісок), а для установки 1:1:4 (цемент: вапно: пісок). Таким же способом можна відливати і встановлювати віконні заглушин. 

    Часто на вертикальних укосах роблять фаску. У формах для цих укосів у кут, утворений дошкою і рейкою, прибивають брусок трикутного перерізу. Щоб виготовлені форми були гладкими, їх прооліфлюють і зафарбовують за два рази олійною фарбою, можна оббити лінолеумом, клейонкою або листовий пластмасою. Форми встановлюють на легкий складаний стіл-верстак довжиною 2 м, заввишки 0,7 м і шириною 1,2 м. По середині кришки столу прибивають поздовжню обмежувальну стругану рейку заввишки 4 см, яка служить упором при установці форми на столі. Щоб затверділий розчин легше виймався з форми, її покривають змащенням (мильною емульсією, тавотом і т.д.). Приступаючи до обробки вертикальних укосів, форму укладають на стіл так, щоб вона впиралася в обмежувальну планку. Готують потрібну кількість гіпсового тесту (в середньому 10 л для заповнення однієї форми). Уклавши шар гіпсового тесту у форму, йому надають ухил до зовнішньої сторони форми і дають можливість трохи схопитися. Потім форму швидко підносять до отвору, один край спирають на нижню частину прорізу, швидко піднімають до вертикального положення і притискають до стіни в тому місці, де потрібно встановити укіс. Форму ставлять по схилу чи рівню, простукують її тильну сторону (киянкою, дерев'яним молотком), ущільнюючи гіпсове тісто і усуваючи неправильність встановленої форми. Точно так само обробляють другий бічний укіс. Через 15 ... 20 хв, тобто після схоплювання гіпсового в'яжучого, за формою постукують киянкою і стягують форму з укосу за ручку. 

    Обробивши бічні укоси і виправивши вгорі розчин, в такій же послідовності обробляють верхній укіс. При такій послідовності установки бічні укоси можуть бути забруднені гіпсовим в'яжучим, тому краще спочатку обробити верхній укіс, а потім бокові. Для зменшення витрата гіпсового в'яжучого в тісто рекомендується додавати тирсу (гіпсоопілочная маса складу: 1 ч. гіпсового в'яжучого і 3 ч. тирси), золу, шлак-перліт або інший легкий заповнювач. Укоси попередньо провішують і влаштовують чотири марки з гіпсового в'яжучого або розчину: дві на краю укосу і дві біля коробки. Замість марок в коробку можна вбити два цвяхи. 

      Повторення вивченого матеріалу.

       У місцях примикання двох стін або стелі та стін утворюється внутрішній кут, званий лузгом. У місцях примикання двох стін утвориться зовнішній кут, гостра частина якого називається усенком. Гострі кути часто обламуються, тому для додавання їм міцності їх притупляють, закругляючи або знімаючи плоску стрічку. Такий затуплений кут називається фаскою        

    Таким чином, фаски бувають закруглені і плоскі 

       Вивчення нового матеріалу. 

      Витягування кутів та фасок за допомогою шаблонів

      Для натирання лузгів, усенків і фасок застосовують звичайні напівтерки або більш продуктивні фасонні напівтертки, а іноді спеціальні малки та шаблони. Щоб лузги, усенки і фаски були чистішими, при їх остаточній обробці штукатурку накривають розчином, приготовленим на дрібному піску.  

     Коли для натирання лузгів або усенків застосовують фасонні напівтерки, їх приставляють до лузгу або усенка, роблять натиск потрібної сили і рухають ними то вниз, то вгору, притискаючи то до однієї, то до іншої сторони стіни. Щоб точно виконати усенки, при оштукатурюванні прибивають на одну стіну вистругану рейку, по кромці якої розрівнюють розчин. Це відразу оформляє точний усенок.

   Остаточне виправлення лузгів, усенків і фасок виконують за допомогою маленьких напівтерків. 

     Якщо необхідно зробити фаску, роблять так. При маленькій закругленій фаски до усенка приставляють звичайний напівтерток і, злегка натискаючи на нього, виробляють натирання, повертаючи напівтерток то на одну, то на іншу стіну. При натиранні сильно закругленою фаски з усенка краще зрізати трохи розчину. 

    Застосування різних малок і шаблонів для витягування лузгов, усенков і фасок дає можливість відразу, без додаткових виправлень отримати точний елемент. Витягування виконують за попередньо навішеним правилами.  

  Технологічна послідовність витягування фасок і кутів за допомогою малок і шаблонів

•     Підготовка поверхні для виконання усенків

•     Приготування розчину

•     Нанесення розчину для усенків

•     Надання форми кутовим шаблоном

•     Затирання розчину

•     Перевірка якості кута