Прочитати та вивчити

Для забезпечення довготривалого зручного використання будівель за їх призначенням необхідна грамотна технічна експлуатація будівель і споруд.

Технічною експлуатацією називають процеси, пов’язані з підтриманням будівель у справному стані.

  Технічна експлуатація — це динамічний процес протягом довгого часу. При цьому виконується цілий ряд технічних та економіко-організаційних заходів щодо підтримання будівельних конструкцій і будівель та споруд у цілому в стані, придатному до нормальної експлуатації. Ці заходи повинні забезпечити надійну роботу всіх елементів будівель чи споруд при мінімальних затратах на їх експлуатацію.

  Ефективність експлуатації залежить від ряду факторів. Одним із основних є підготовленість та компетентність технічного персоналу, який повинен спостерігати за станом конструкцій і вчасно вживати адекватні заходи для збереження будівель, їх підсилення, ремонту або захисту.

      Функціонування будівлі – безпосереднє використання будівлі за призначенням, виконання ним заданих функцій. Функціонування будівлі включає в себе період від закінчення будівництва до початку експлуатації, період ремонту. 

       У процесі експлуатації будівля вимагає постійного обслуговування і ремонту. Технічне обслуговування будівлі являє собою комплекс з підтримання справного стану елементів будівлі та заданих параметрів та режимів роботи технічних пристроїв, спрямованих на забезпечення довговічності будівель. Система технічного обслуговування і ремонту повинна забезпечувати нормальне функціонування будівель протягом всього періоду їх використання за призначенням. 

Якщо будівлі не можуть експлуатуватися нормально в подальшому, то необхідно їх реконструювати.

  Реконструкція будівель та споруд — це їх перевлаштування з метою часткової чи повної зміни функціонального призначення, встановлення нового ефективного устаткування, приведення до вимог діючих норм.

Необхідність у реконструкції може бути викликана такими причинами:

-        фізичний знос конструкцій, у результаті чого зменшилась їх несуча здатність, виникли недопустимі за розмірами тріщини (якщо вони допустимі), деформації (прогини, кути повороту) перевищили допустимі значення;

-        збільшення навантаження на конструкції в майбутньому від перепланування, зміни устаткування чи призначення будівлі тощо;

-        забезпечення нормативних вимог до огороджуючих конструкцій, наприклад, необхідність утеплення житлових будинків із метою зменшення втрат теплової енергії.

Реконструкція включає в себе перепланування приміщень, зміну технологічного процесу, підсилення конструкцій, захисту їх від дії агресивного середовища. Проведення реконструкції замість нового будівництва дає можливість зекономити кошти, скоротити час будівельно-монтажних робіт, прискорити окупність виробництва.

Контрольні запитання.

1. Що називають технічною експлуатацією будівель?

2. Від чого залежить ефективність експлуатації будівель?

3. Що включає в себе функціювання будівлі?

4. Що називають реконструкцією будівель та споруд?

5. Які причини викликають необхідність реконструкції будівлі?

6. Що включає в себе реконструкція?

      Прочитати.

      Для забезпечення якісного систематичного спостереження за технічним станом будинків і споруджень і їх окремих елементів власник або уповноваженим їх орган на підприємствах, установах, організацій незалежно від форм власності видів їх діяльності повинен створити службу за спостереженням за експлуатацією будинків і споруджень і призначити відповідальних за правильну експлуатацію, схоронність і своєчасність ремонтів будинків або споруджень. Служба спостереження входить у структуру підприємства, установи, організації, як одна з основних виробничо-технічних служб і залежно від чисельності працюючих може функціонувати, як самостійний структурний підрозділ, або її функції можуть покладати на відділ капітального будівництва, будівельну групу, а також на відповідні експлуатаційні служби: відділ головного енергетика, транспортний відділ і ін.  

  Служба спостереження виконує такі основні функції:

1.Проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об’єктів, розробок нових технологій на відповідність нормативним актам.

2.Разом із структурними підрозділами підприємства складає комплексні заходи для встановлених нормативів безпеки, планує проведення планово-запобіжних ремонтів (підвищення існуючого рівня технічного стану, якщо встановлені норми досягнуті).

3.Організовує:

· паспортизацію цехів, будівель, дільниць щодо їх відповідності вимогам нормативних документів;

· підготовку статистичних звітів підприємства з питань спостереження.

4.Бере участь у:

· розслідуванні нещасних випадків та аварій;

· роботі комісій із питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд підприємства;

· роботі комісії з уведення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

· розробленні положень, інструкцій, інших нормативних документів із питань спостереження за безпечною експлуатацією, що діють у межах підприємства.

5.Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, у тому числі ергономіки, прогресивних технологій, захисту населення й навколишнього середовища.

6.Розглядає листи, заяви та скарги працюючих із питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд.

7.Готує проекти та розпорядження з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд, загальних для всього підприємства.

8.Контролює:

· дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій із питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд;

· виконання приписів органів державного нагляду з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд;

· виконання заходів, наказів, розпоряджень із питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків й аварій, які визначені в актах розслідування 

        Законспектувати та вивчити!!!

     Під час експлуатації виробничих будівель і споруд слід керуватися вимогами Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, яке подане в „Нормативних документах з питань обстежень, паспортизації та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд“.

         Працівники служби спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд проводять технічні огляди, які підрозділяються на загальні або комплексні, а також часткові або вибіркові. Результати всіх видів оглядів мають бути оформлені актами, в яких зазначають виявлені дефекти, а також приписами із зазначенням заходів і термінів виконання робіт.

        За періодичністю робіт, котрі проводяться, технічні огляди поділяються на систематичні або чергові та періодичні або позачергові.

Під час загального огляду обстеженню підлягає вся будівля або споруда в цілому, різні види оздоблення й усі елементи зовнішнього благоустрою чи весь комплекс будівель і споруд (наприклад, залізничні колії зі штучними спорудами).

      При частковому огляді обстеженню піддаються окремі будівлі (споруди) комплексу або окремі конструкції, види обладнання (наприклад, ферми і балки будівлі, мости і труби на автомобільному шляху, колодязі на каналізаційній та водопровідній мережі).

       Чергові загальні технічні огляди будівель проводяться два рази на рік — весною й восени.

Весняний огляд має на меті обстеження стану будівлі (споруди) після танення снігу чи зимових дощів. Під час весняного огляду уточнюються обсяги робіт із поточного ремонту будівель (споруд), що проводиться в літній період, і робіт із капітального ремонту для включення їх у план наступного року.

Під час весняного технічного огляду:

перевіряється стан несучих і огороджувальних конструкцій і виявити можливі пошкодження, що виникли в результаті атмосферних та інших впливів;

встановлюються дефектні місця, що потребують тривалого спостереження;

перевіряються механізми елементів вікон, дверей, ліхтарів, воріт та інших пристроїв, що відкриваються;

перевіряється стан і впорядковуються водостоки, відмостки і зливоприймальники.

Крім чергових оглядів, можуть бути позачергові огляди будівель і споруд після стихійного лиха (пожежі, ураганних вітрів, великих злив чи снігопадів, після коливання поверхні землі в районах із підвищеною сейсмічністю й т. ін.) або аварій.

Під час осіннього огляду проводиться перевірка підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу мають бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.

Під час осіннього технічного огляду:

перевіряються несучі та огороджувальні конструкції будівель і споруд та вжити заходів щодо усунення різного роду щілин і зазорів;

перевіряється підготовленість покриттів будівель до зчищення снігу і потрібних для цього засобів (робочий інвентар), а також стан жолобів і водостоків:

перевіряється справність та готовність до роботи в зимових умовах елементів вікон, ліхтарів, воріт, дверей та інших пристроїв, що відкриваються.

Крім чергових оглядів, можуть проводитись позачергові огляди будівель і споруд після стихійного лиха або аварій.

Контрольні запитання.

1. Які функції виконує служба спостереження?

2. Яким документом керуються при експлуатації виробничих будівель та споруд?

3. Як підрозділяються технічні огляди?

4. Яка періодичність чергових загальних технячних оглядів?

5. Що підлягає обстеженню під час загального технічного огляду будівель?

6. Що перевіряють під час весняного технічного огляду?

7. Що перевіряють під час осінього технічного огляду?

8. Крім чергових технічних оглядів, які ще огляди можуть проводитись?

       Прочитати, законспектувати основні визначення, вивчити. Виділене синім - прочитати.

     Ремонт будівлі – комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів щодо усунення фізичного і морального зносу, не пов'язаних зі зміною основних технікоекономічних показників будинку. 

       Система планово-попереджувального ремонту включає поточний і капітальний ремонти. 

      Поточний ремонт – ремонт будівлі з метою відновлення справності його конструкцій і систем інженерного обладнання, підтримання експлуатаційних показників. Поточний ремонт проводиться з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва до моменту поставки на черговий капітальний ремонт. При цьому враховуються природно-кліматичні умови, конструктивні рішення, технічний стан і режим експлуатації будівлі.                    Капітальний ремонт – ремонт будівлі з метою відновлення його ресурсу із заміною за необхідностю конструктивних елементів і систем інженерного устаткування, а також поліпшення експлуатаційних показників. 

     Пошкодження аварійного характеру, що створюють небезпеку для працюючого персоналу чи призводять до пошкодження обладнання, сировини і продукції або до руйнування конструкції будівлі, повинні усуватися терміново. 

     Капітальний ремонт включає усунення несправностей всіх зношених елементів, із відновленням або заміною (крім повної заміни кам'яних і бетонних фундаментів, несучих стін і каркасів) їх на більш довговічні й економічні, що поліпшують експлуатаційні показники будівель. 

       Капітальний ремонт виробничих будівель і споруд може бути ви­бірковим або комплексним, а також уключати роботи з поліпшення благоустрою будівлі.

       Вибірковий капітальний ремонт будівель і споруд – такий що скла­дається з ремонту окремих конструкцій будівлі чи споруди або окре­мого виду інженерного обладнання.

     Комплексний капітальний ремонт охоплює будівлю чи споруду в цілому, залежно від їх капітальності й умов експлуатації має здій­снюватись із додержанням періодичності, наведеної у рекомендаціях нормативних документів.

    2.  Планування ремонтів. Основою стратегічного планування ре­монтів мають бути технічні звіти обстежень, їх аналіз та техніко-еко­номічні показники, які дають можливість визначити необхідність виконання відповідного ремонту.

        Усі роботи, передбачені системою планово-запобіжних ремонтів на виробничих будівлях і спорудах, виконуються за річними планами (графіками), що затверджені власниками (керівниками) підприємств.

У річних планах-графіках установлюються терміни проведення пла­нових технічних оглядів, поточних і капітальних ремонтів із роз­несенням усіх заходів за місяцями.

• за періодичності ремонту до 1 року – поточний;

• за періодичності ремонту більше від 1 року – капітальний.

      Плани ремонтів складаються на основі даних технічних оглядів будівель та споруд, окремих конструкцій і видів інженерного облад­нання. План капітального ремонту складається підприємствами у грошовому еквіваленті та натуральних показниках і повинен містити:

• затверджений керівником об’єднання, підприємства титульний список об’єктів ремонту;

• перелік основних робіт;

• кошторисну вартість робіт;

• календарні графіки ремонтів;

• потребу в основних матеріалах, будівельних виробах, транс­пор­ті, засобах механізації і робітниках.

    Ремонт будівель і споруд, що обслуговують виробництва сезонного характеру, необхідно проводити у період найменшого завантаження або цілковитого їх зупинення.

      Організація проведення ремонтних робіт. Роботи з усіх видів ре­монтів можуть виконувати підрядні будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні організації і підприємства-виробники обладнання, якщо вони мають обладнання, досвід та ліцензію на виконання таких робіт.

     При поєднанні ремонтно-будівельних робіт із капітальним ре­мон­том обладнання, а також при проведенні капітального ремонту буді­вель та споруд без припинення експлуатації підприємства, обов’яз­ково розробляється й узгоджується з усіма учасниками проект про­ведення робіт за участю субпідрядної організації і замовника.

                                  Прочитати

    При проведенні ремонтних робіт необхідно керуватися норма­тив­но-технічною документацією з проведення будівельних робіт і прави­лами прийняття окремих видів робіт при спорудженні будівель та споруд, що діють на час ремонту.

    Ремонтно-будівельні роботи повинні проводитися з додержанням діючих правил техніки безпеки, правил протипожежної охорони і виробничої гігієни.

      Щоденний контроль та нагляд за якістю і строками виконання ре­монтних робіт здійснюється силами підприємства.

     У процесі капітального ремонту будівель і споруд службою спо­стереження проводяться проміжне приймання й огляд прихованих робіт, а також робіт, від якості виконання яких залежить технічний стан будівлі і споруди та їх частин.

Приймання в експлуатацію об’єктів виробничого призначення з не­доробками, що перешкоджають їх експлуатації й погіршують сані­тарно-гігієнічні умови та безпеку праці працюючих, заборонене. 

     Прочитати, законспектувати основні визначення, вивчити.   Виділене синім - прочитати.

 Експлуатація дахів і горищних приміщень. 

     Дах - верхній конструктивний елемент, що захищає будівлю від атмосфер­них впливів: опадів у вигляді дощу та снігу, втрат тепла взимку і перегрівання влітку. Стан дахів певною мірою відбивається на технічному стані та експлуа­таційних якостях інших нижче розташованих конструкцій і приміщень.

Виходячи з основного призначення, дах повинен задовольняти такі важливі експлуатаційні вимоги:

- бути міцним - витримувати навантаження від власної маси, снігу, вітру і тих, що виникають під час експлуатації даху;

- захисна частина даху - покрівля повинна бути водонепроникливою, вологостійкою, стійкою проти впливу морозу і сонячної радіації, агресивних хімічних домішок, що містяться в атмосферному повітрі, не зазнавати жолоблення, розтріскування і розплавлення та забезпечу­вати відведення атмосферних опадів;

• захищати розташовані під ним приміщення від холоду взимку і пере­грівання сонячними променями влітку;

• теплоізоляційна частина даху має захищати від зволоження знизу пароповітряною сумішшю від опалюваних приміщень;

• мати певний ступінь довговічності, що відповідає нормам і класові будівлі.

     Технічна експлуатація конструкцій дахів і горищних приміщень перед­бачає періодичне очищення їх від сміття і снігу, огляди і поточний неперед­бачений ремонт, а також проведення заходів, скерованих на забезпечення температурно-вологісного режиму приміщень і конструкцій. Особливу увагу під час оглядів необхідно звернути на такі недоліки:

• деформації несучих елементів покрівлі;

• руйнування (пошкодження) покрівельного матеріалу;

• пошкодження гідроізоляційного килиму;

• пошкодження в місцях приєднання до стін та інших частин будинку;

• засмічення розжолобків, водовідвідних труб, жолобів і лійок.

      У зв'язку з особливим значенням покрівель в експлуатації будівель їх оглядають і очищають не рідше як двічі на рік (навесні та восени), влітку - не рідше одного разу на два місяці. Огляди дахів починають з горищного примі­щення, при цьому звертають увагу на стан несучих конструкцій та їх з'єднань, а також елементів інженерно-технічного устаткування, що розміщені на горищі.

Стан покрівлі перевіряють спочатку з боку горища, потім - із зовніш­нього боку.

      Експлуатація перекриттів і підлог. 

      Перекриття поділяють будівлю на поверхи за висотою, сприймають постійні і тимчасові навантаження і передають їх на стіни, а також відіграють роль горизонтальних діафрагм жорсткості. За розташуванням у будівлі пере­криття можуть бути напівпідвальними, міжповерховими й горищними.

З метою забезпечення довготривалої експлуатаційної придатності пере­криття повинні відповідати експлуатаційним вимогам:

- бути міцними і жорсткими;

- мати теплотехнічні властивості (перекриття горищні, над підвалами і проїздами, а також перекриття, які відокремлюють опалювальні при­міщення поверхів від неопалювальних);

- мати акустичні і водоізоляційні властивості (перекриття в санвузлах, душових, лазнях, пральнях);

- бути достатньо вогнестійкими залежно від призначення приміщень;

- відповідати спеціальним вимогам залежно від призначення приміщень.

     Експлуатуючи перекриття і підлоги, систематично перевіряють горизон­тальність підлоги, звертають увагу на провисання і хиткість перекриття, появу тріщин, вологості, підвищену звуко- і теплопровідність. Темні смуги на стелі свідчать про переохолодження залізобетонних балок або плит горищних перекриттів. У такому разі необхідно додатково утеплити перекриття по всій площині або утеплити балки.

       У процесі технічної експлуатації залізобетонного перекриття треба звертати увагу на прогини перекриттів, тріщини в несучих елементах перекрит­тів і місцях приєднання між собою і з суміжними конструкціями, відшарування штукатурки, руйнування захисного шару арматури, звукопровідність і появу плям, висолів і т. п.

     Важливою задачею експлуатації перекриттів є забезпечення вологісних режимів приміщень, гідроізоляція підлог, справність санітарно-технічного устаткування.

        Забороняється пробивати отвори, борозни і гнізда, а також посилювати перекриття без спеціального проекту.

      Термін служби міжповерхового перекриття значною мірою залежить від стану підлоги. Несправність підлоги сприяє появі значних пошкоджень пере­криттів (особливо дерев'яних) та антисанітарії приміщень.

      Підлоги, як жоден іншій конструктивний елемент будівлі, найінтенсивніше зношуються, часто ремонтуються, за ними ведеться постійний догляд.   

- бути міцними, без прогинів і хиткості, безшумними і стійкими до витирання;

- мати гладку, але не ковзку поверхню, легко прибиратися;

- мати відповідні санітарно-гігієнічні якості;

- бути теплими і мати гарний зовнішній вигляд відповідно до призна­чення приміщень;

- мати спеціальні якості (підвищену міцність, надійну гідроізоляцію, вогне-, кислотостійкість і т. п.), обумовлені технологічними проце­сами.

     З метою довготривалого збереження експлуатаційних властивостей підлог необхідно досконало знати їх улаштування, причини і закономірності зношен­ня, способи попередження і усунення дефектів і пошкоджень.

      Експлуатація сходів. Сходи призначені для сполучення людинопотоків між поверхами. Відпо­відно до призначення сходи повинні задовольняти такі експлуатаційні вимоги:

- бути міцними, жорсткими і довговічними;

- створювати відповідні зручності і безпеку під час руху людей;

- бути вогнестійкими відповідно до ступеня вогнестійкості будівлі.

       У процесі експлуатації сходів головне завдання - забезпечення міцності й елементів (сходинок, косоурів, площадок).

Заходами з технічної експлуатації сходів має бути передбачено попереджен­ня можливих дефектів, а саме;

- корозію металевих елементів сходів;

- прогини і перекіс косоурів, маршів;

- злом (надмірне зношення) сходинок і площадок;

- поява тріщин в сходових маршах, площадках і сходинках;

- деформації огорожі та ослаблення кріплень огорожі і поручнів;

- задирки на поручнях;

- незадовільний технічний стан приладів освітлення;

- загнивання і витирання елементів дерев'яних сходів;

- руйнування оздоблювального шару стін і підлог сходових площадок.

        Входи у сходові клітки, на горище, в підвал, а також підходи до пожеж­ного обладнання повинні бути вільні.

        Не допускається складування матеріалів, обладнання та інвентарю в сходових приміщеннях і під сходовими маршами.

       З метою забезпечення нормального температурно-вологісного режиму сходових кліток необхідно щорічно готувати будівлі до експлуатації в зимовий період: забезпечувати нормальну роботу пристроїв для закривання вхідних дверей і ущільнення дверних і віконних прорізів.

       Відновлення експлуатаційних властивостей всіх елементів сходової кліт­ки повинно виконуватись не рідше одного разу в 5 років.

Несучі елементи сходових кліток фарбують не рідше, як через 6-9 років.

      Експлуатація вікон, дверей, воріт, світлових та аераційних ліхтарів. Вікна є основними вертикальними або похилими конструкціями для за­безпечення освітленості приміщень денним світлом і природною вентиляцією.

Ліхтарі в будівлях влаштовують для освітлення робочих місць і венти­ляції робочих приміщень.

Виходячи з призначення вікон і ліхтарів, вони повинні задовольняти такі експлуатаційні вимоги:

- мати добру світлопропускну здатність;

- мати нормативні теплозахисні і повітроізоляційні властивості;

- мати нормативні звукоізоляційні властивості;

- відповідати естетичним і санітарно-гігієнічним вимогам. Двері призначені для організації входу в будівлю, сполучення між при­міщеннями та їх ізоляції за відсутності руху людей.

Двері повинні відповідати таким експлуатаційним вимогам:

- мати звукоізоляційні властивості, приблизно одинакові зі стіновими огороджувальними конструкціями приміщень;

- мати теплозахисні властивості, що особливо важливо для вхідних і балконних дверей;

- забезпечувати нормативні вимоги з евакуації людей із приміщень на випадок пожежі.

      Загальні тепловитрати через вікна і балконні двері становлять 25-50 % всіх тепловитрат будівлі. Ці втрати можна значно зменшити певними заходами в процесі їх технічного обслуговування. Наприклад, ущільнення притворів, вікон і дверей зменшує на 50 % їх повітропроникнення і покращує мікроклімат в приміщенні. З метою збільшення звукоізоляційної здатності віконних заповнень рекомендується під час їх ремонту застосовувати для внутрішнього засклення скло дещо більшої товщини (3-4 мм), ніж для зовнішнього (1,5-2 мм).

     Для відведення атмосферних опадів від вікон встановлюють зливи із оцинкованої бляхи з необхідним ухилом і виносом їх від стіни. Для стікання води в нижній частині коробки необхідно періодично очищати капельники зливу від снігу, бруду і пороху.

      З метою зменшення кількості конденсату і відведення конденсаційної вологи, особливо під час великих морозів, необхідно:

- підтримувати установлений для даного приміщення температурно-вологісний режим;

- щільно герметизувати з боку приміщень простір між шибками;

- забезпечувати щільність прилягання стулок;

- відновлювати деформовану герметизаційну замазку.

       З метою покращання санітарно-технічного стану під'їздів будівель, особ­ливо в зимовий період, на вхідних дверях під'їздів влаштовують кодові електро-замки з дистанційним управлінням і домофонним зв'язком.

Прочитати, законспектувати основні визначення, вивчити.   Виділене синім - прочитати.

Головним завданням паспортизації будівель (споруд) є продовження терміну їх нормальної експлуатації.

     Для кожної будівлі чи споруди під час проведення обстеження рекомендується оцінювати:

·   техногенні зміни навколишнього середовища;

·   інженерно-геологічні умови майданчика;

·   хімічний склад ґрунтових вод;

·   конструкції й споруди, що захищають будівлі (споруди) від небезпечних геологічних процесів;

·   вимощення та елементи благоустрою;

·   основи і фундаменти;

·   уведення та випуски інженерних мереж;

·   підземні несучі, огороджуючі і гідроізолюючі конструкції;

·         стан повітряного середовища в будівлі та навколо неї (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря);

·   покриття і покрівлі;

·   антикорозійний захист конструкцій, зовнішнє та внутрішнє опорядження;

·   теплотехнічні, сантехнічні і вентиляційні системи й обладнання;

·   ізоляційні покриття;

·   інші елементи будівель та споруд і їх систем, проектування й улаштування яких регламентується будівельними нормами.

     Обстеження й паспортизація будівель і споруд повинна виконуватись регулярно (планове обстеження), з періодичністю, яка встановлюється у відомчих правилах (інструкціях) з експлуатації будівель.

     Термін першого після введення в експлуатацію обстеження та паспортизації будівель (споруд) повинен призначатися проектною організацією (автором проекту). Термін наступних обстежень та паспортизації встановлюється спеціалізованою організацією, яка провела обстеження. Відповідальність за виконання вчасних обстежень і паспортизації будівель та споруд покладається на власника будівлі (споруди).

Підсумком роботи спеціалізованої організації, що провела обстеження для паспортизації об’єкта, є звіт.

      Він повинен містити:

·   дані про технічну документацію, її повноту і якість, опис конструктивних рішень, висновки про невдалі, застарілі й хибні рішення;

·   стислий опис технології будівництва з позначенням відхилень від проекту, що мали місце, а також дефектів та пошкоджень, які виникли на стадії будівництва;

·   відомості, які характеризують проектний і фактичний режим експлуатації конструкцій будівель, що містять дані про фактичне навантаження та діяння, а також про характер внутрішньовиробничого середовища;

·   результати огляду будівель (споруд) із зазначенням стану окремих конструкцій і частин;

·   відомості й схеми дефектів і пошкоджень конструкцій;

·   результати геодезичних та інших вимірів конструкцій, неруйнівних методів контролю, інших натурних досліджень і випробувань;

·   результатів фізико-механічних випробувань зразків матеріалів, хімічних аналізів матеріалів та середовища;

·   результати аналізу дефектів та пошкоджень, а також причин їх виникнення;

·   перевірні розрахунки конструктивних елементів і систем;

·   висновки про стан конструкцій та їх придатність до подальшої експлуатації або ремонту;

·   відомості, які потрібні для заповнення Паспорта технічного стану будівлі (споруди);

·   стислі технічні рішення щодо методів ремонту або заміни дефектних конструкцій, рекомендації до поліпшення експлуатації будівельних конструкцій і основ.

      Прочитати та законспектувати.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом нових будівель і споруд здійснюється відповідно до вимог ДБН А.3.1-3-94 

    Приймання будинків після їх капітального ремонту в експлуатацію здійснюється державними комісіями із наступним затвердженням актів приймання згідно ВСН 42-85(р)  Правила приймання в експлуатацію закінчених капітальним ремонтом житлових будинків

   До пред'явлення об'єктів державним приймальним комісіям робоча комісія, яка призначається замовником, повинна перевірити відповідність об'єктів і змонтованого обладнання проекту, відповідність виконання будівельно-монтажних робіт вимогам будівельних норм і правил, а також результати випробувань та комплексного випробовування обладнання, підготовленість об'єктів до експлуатації та випуску продукції. Необхідно виконання заходів щодо забезпечення умов праці відповідно до вимог техніки безпеки та санітарних норм, захисту навколишнього середовища.

   Закінчені будівництвом об'єкти виробничого і житлово цивільного призначення підлягають прийняттю в експлуатацію в тому випадку, коли вони до неї підготовлені, на них ліквідовані недоробки і розпочато випуск продукції, передбаченої проектом (виробничі будівлі).

   Житлові будинки та громадські будівлі нового житлового мікрорайону підлягають прийняттю в експлуатацію у вигляді закінченого містобудівного комплексу, в якому повинно бути завершено будівництво установ і підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення, виконано всі роботи з інженерного обладнання, благоустрою та озеленення територій відповідно до затвердженого проекту забудови мікрорайону.

   Датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта Державною приймальною комісією. Для перевірки об'єктів перед роботою державних приймальних комісій рішенням організації-замовника призначаються робочі комісії. До складу таких комісій включаються представники замовника, генерального підрядника, субпідрядних організацій, експлуатаційної організації, генерального проектувальника, органів санітарного та пожежного нагляду.

  За результатами перевірки робоча комісія складає акт про готовність будівель і споруд для пред'явлення Державній приймальній комісії за встановленою формою. Остаточне приймання будівель і споруд виробляє Державна комісія.

          Мета: формування знань про технічний стан будівель, мету та  завдання технічного стану будівель, обстеження та інструментальну діагностику технічного стану конструкцій будівель, 

      Прочитати, законспектувати, вивчити.

План

1. Мета та завдання обстеження технічного стану будівель

2. Етапи обстеження.

3. 3віт про результати обстеження

4. Інструментальна діагностика технічного стану конструкцій будівлі

5. Неруйнівний метод обстеження будівельних конструкцій.

   Технічний стан – сукупність схильних до змінювання в процесі експлуатації властивостей будівлі, які характеризуються в певний момент часу ознаками й параметрами стану, встановленими технічною документацією 

            Мета і завдання обстеження технічного стану будівель та споруд.

1. Важливою складовою частиною комплексу робіт з оцінювання технічного стану конструкцій та будівель i споруд у цілому є обстеження. Метою обстеження є встановлення реальної несучої здатності й експлуатаційної придатності будівельних конструкцій та основ для використання цих даних при визначенні їх надійності, необхідності підсилення і розробленні проекту реконструкції. 

     Обстеження дають можливість виявити найбільш характерні дефекти i розробити рекомендації стосовно ремонту й підсилення конструкцій.

    2. Щоб забезпечити безпечну експлуатацію будівлі, потрібно підтримувати на відповідному рівні технічний стан споруди. Це забезпечується відновленням і реконструкцією, а також продовженням нормативних термінів використання.

Виконання дій з обстеження ділиться на два етапи: попередній і детальний.

При попередньому обстеженні виявляють дефекти і пошкодження елементів, їх властивості, відхилення фактичних показників характеристик експлуатації об’єкта від нормативних, крім того, визначаються причини їх появи.

Головним інструментом попереднього обстеження потрібно назвати візуальний огляд із застосуванням найпростіших приладів для вимірювання. 

Детальне обстеження проводиться на об’єктах, де при попередньому огляді виявлено пошкодження, які впливають на експлуатаційні характеристики, або після впливу стихії перевищують розрахункові несучі параметри конструкцій. 

В ході детального обстеження наявні дані уточняються, визначаються деформаційні та міцнісні властивості конструкцій, елементів, експлуатаційні параметри споруди:

• герметичність;

• температурний режим;

• вологість;

• звуко – і теплоізоляція;

• освітленість.

       3. На підставі техобстеження складається звіт про результати обстеження та оцінки станів конструкцій будівлі. У нього включені наступні розділи:

• підстави для обстеження і його мета;

• відомості про техдокументацію, яка є;

• характеристика будови або її частини;

• стан конструкцій за попередньою оцінкою;

• фото, ескізи та плани;

• описова частина результатів експертних робіт, вимірювань неруйнівними методами;

• висновки про техстан, придатності до подальшого використання і рекомендації по ремонту будови.

Діяльність з обстеження будівель регулюється такими нормативними актами:

• Закон України про регулювання містобудівної діяльності, ст. 39-2, 2012 року.

• ДСТУ-НБВ.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану.

• ДБН В. 1.2-6-2008 (основні вимоги до будівель і споруд, механічний опір та стійкість) і ДБН В. 1.2-14: 2018 (системи забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів).

• ДСТУ Б В.2.6-210:2016 Оцінка технічного стану сталевих будівельних конструкцій, що експлуатуються.

• ДСТУ Б В.3.1-2:2016 Ремонт і підсилення несучих і огороджувальних будівельних конструкцій та основ будівель і споруд.

• ДК 018-2000. Державний класифікатор будівель та споруд.

    4.    Інструментальна діагностика технічного стану конструкцій будівель

      Діагностика – встановлення й вивчення ознак, що характеризують стан будівельних конструкцій будівель і споруд для визначення можливих відхилень і запобігання порушенням сталого режиму їхньої експлуатації. 

     До базових параметрів експлуатаційної якості будівлі, що визначають його безпеку й комфортні умови довкілля й діагностуються в процесі обстежень, належать: міцність, деформативність, герметичність, температурновологісний режим, теплопровідність (опір теплопередачі), вологість матеріалу конструкції, звукоізоляція та освітленість. 

Можна зазначити не так багато методів інструментального аналізу. Проводять їх за допомогою спеціального обладнання. Буває два методи такого огляду:

1. Неруйнівний. Не проводяться ніякі руйнівні роботи. Дає небагато інформації.

2. Часткове руйнування. Дає майже всю інформацію про конструкцію. Цим методом визначають слабкі місця в споруді.

Інструментальний огляд включає

• Перевірка на виявлення об’єму (ступінь) деформації споруди. Її проводять за допомогою нівеліра.

• Виявлення зсувів і прогинів в опорній конструкції.

• Перевірка за допомогою ультразвукового обстеження. Дає змогу визначити показники цілісності, міцності і вологості розчину та бетону. Для визначення цього переліку найчастіше і використовують популярний ультразвуковий метод.

• Додаткова перевірка на виявлення деформуючих процесів.

• Виявлення та аналіз тріщин. Вираховування їх глибини та величини.

• Аналізування таких характеристик приміщення як: повітропроникності, звукопровідності і теплоізоляції.

• Перевірка будівлі або споруди на вібрації.

• Визначення ступеня просадки фундаменту.

5. Засоби неруйнівного контролю технічного стану конструкцій 

• Ударні методи 

• Методи контролю за тріщинами 

• Ультразвуковий метод 

• Радіометричні методи 

• Теплофізичні методи 

• Магнітний метод 

• Акустичний метод 

• Геодезичні методи 

     До неруйнівних методів обстеження належать такі, що не порушують цілісності конструкції або призводять до невеликих місцевих пошкоджень її поверхні й не знижують несучої здатності. 

    До фізичних неруйнівних методів визначення міцності матеріалу будівельної конструкції належать: акустичний, радіометричний, магнітометричний і вібраційний. Вони базуються на залежності швидкості проходження хвиль різної довжини від структурних, пружних властивостей матеріалів і їх геометричних розмірів. 

           Застосування спеціального обладнання дозволяє отримати такі дані:

• характеристики міцності матеріалу конструкції;

• характеристики повномірності матеріалу і відсутності дефектів його структури;

• найбільш точні геометричні параметри перетинів елементів;

• хімічний склад матеріалу.

Прочитати, законспектувати, вивчити.

Оцінка технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд полягає у визначенні ступеня пошкодження, категорії технічного стану і можливості подальшої експлуатації їх за прямим або зміненим (за час реконструкції) функціональним призначенням.

Стан окремих конструкцій будівель i споруд визначається ступенем їх пошкодження та зносу.

        Оцінкою технічного стану називають виявлення ступеня деформації і категорії техстану несучих конструкцій будови на підставі зіставлених критеріїв оцінки, які отримані фактично з проектними або нормативними.

       Оцінювання технічного стану конструкцій проводиться з метою встановлення небезпеки їх руйнування, тобто ступеня її критичного стану, а також можливості подальшого використання конструкції (з підсиленням або без нього). Це оцінювання проводиться на основі натурного огляду, інструментальних досліджень, а також перевірних розрахунків або випробувань. Система технічного обстеження стану будівлі, його конструктивних елементів та інженерного обладнання залежно від цілей обстеження і періоду експлуатації передбачає такі види контролю: 

– інструментальний приймальний контроль технічного стану конструкцій та інженерного обладнання капітально відремонтованої або реконструйованої будівлі; 

– інструментальний контроль технічного стану конструкцій та інженерного обладнання будівлі в процесі планових і позачергових оглядів, суцільного технічного обстеження (профілактичний контроль); 

– технічне обстеження конструкцій та інженерного обладнання будівлі для планування капітального ремонту та реконструкції; 

– технічне обстеження конструкцій та інженерного обладнання будівлі під час пошкодження елементів і аварій у процесі експлуатації (експертиза). 

     За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструкції належать до одного із таких станів:

- стан конструкцій Ι – нормальний. Фактичні зусилля в елементах і перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти й пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність чи довговічність;

- стан конструкції ΙΙ – задовільний. За несучою здатністю й умовами експлуатації конструкції відповідають стану Ι. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Необхідні заходи щодо захисту конструкцій;

- стан конструкцій ΙΙΙ – непридатний для нормальної експлуатації. Конструкція перевантажена, або мають місце дефекти та пошкодження, які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків і аналізу пошкоджень можна зробити висновок, що цілісність її на час підсилення буде забезпечена;

- стан конструкцій ΙV – аварійний. Те саме, що і за станом конструкцій ІІІ. Але на основі перевірних розрахунків й аналізу дефектів та пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий “крихкий” характер їх руйнування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, виконати негайне розвантаження, вжити інших заходів для безпеки.

    Будівлі (споруди) в цілому залежно від стану несучих та огороджуючих конструкцій належать до одного із наступних станів:

- стан будівлі (споруди) І – нормальний. У будівлі (споруді) відсутні несучі й огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІ (задовільний), ІІІ (непридатний до нормальної експлуатації) і ІV (аварійний);

- стан будівлі (споруди) ΙІ – задовільний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІІ (непридатний до нормальної експлуатації) і ІV (аварійний);

- стан будівлі (споруди) ΙΙІ – непридатний до нормальної експлуатації. У будівлі (споруді) відсутні несучі й огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІІ (непридатний до нормальної експлуатації) і ІV (аварійний);

- стан будівлі (споруди) ІV – аварійний. У будівлі (споруді) є несучі та огороджуючі конструкції, які відповідають стану конструкцій ІV (аварійний).

Прочитати, законспектувати, вивчити.

Технічний стан будинку в цілому є функцією працездатності окремих конструктивних елементів і зв'язків між ними

Чинники, що викликають зміни працездатності в цілому і окремих елементів, поділяються на 2 групи: внутрішнього і зовнішнього характеру.

До групи причин внутрішнього характеру відносять: - фізико-хімічні процеси, що протікають в матеріалах конструкцій

У процесі експлуатації будівель їх технічний стан змінюється. Це виражається в погіршенні кількісних характеристик працездатності, зокрема, надійності. Погіршення технічного стану будинків відбувається в результаті зміни фізичних властивостей матеріалів, характеру сполучень між ними, а також розмірів і форм. Також причиною зміни технічного стану будівель є руйнування та інші аналогічні види втрат працездатності конструктивними матеріалами.

Повний час експлуатації будівлі можна розділити на три періоди: експлуатування, нормальної експлуатації, інтенсивного зносу

Найбільша кількість дефектів, відмов і аварій доводиться на процес будівництва і в перший період експлуатації будівель і споруд. Головні причини – недостатня якість виробів, монтажу, осаду підстав, температури та вологості зміни і т.д.

       Для збереження споруд першочергове значення має забезпечення безвідмовної роботи всіх конструкцій і систем на протязі не менш нормативного теміну служба, а також правильна і своєчасна оцінка їхньго технічного стану, виявлення дефектів і початку пошкодження.

  Можливі пошкодження класифікують за такими ознаками:

- причинами, що викликають пошкодження;

- механізмом корозійного процесу руйнування конструкцій;

- значенням наслідків ушкодження і трудомісткості відновлення будівель.

     Причинами, що викликають пошкодження будівель, можуть служити: дія зовнішніх і штучних факторів; вплив внутрішніх факторів, обумовлених технологічними процесами; поява дефектів внаслідок помилок, допущених при вишукування, проектуванні і зведенні будівель; недоліки і порушення правил експлуатації будівель, споруд і санітарно-технічного обладнання.

     При оглядах будівель необхідно в першу чергу звертати увагу на елементи, які неоднаково провітрюються ( металеві консольні балки балконів у місцях замуровування, закладні деталі збірних залізобетонних конструкцій тощо). Слід пам'ятати, що зволожені ділянки металевих елементів, до яких обмежений доступ кисню, руйнуються швидше відкритих.

   Конструктивні елементи будівель і споруд найчастіше виходять із ладу в реезультаті дії не одного, а багатьох факторів.

 За ступенем руйнування або значенням наслідків виділяють три категорії ушкоджень:

І — ушкодження аварійного характеру, викликані дефектами проектування, будівництва, стихійними явищами, а також грубим порушенням правил експлуатації будівель і споруд; відновлення всієї будови або її частини в цьому випадку виконується шляхом заміни всіх або деяких конструкцій за спеціально розробленим проектом;

ІІ — ушкодження основних елементів не аварійного характеру, які усувають при капітальному ремонті;

ІІІ — ушкодження другорядних елементів (відпадання облицювання тощо), які ліквідують при поточному ремонті.

 Категорії дефектів та пошкоджень:

1. Надзвичайно небезпечні - дефекти та пошкодження особливо відповідальних елементів та з'єднань, що спричиняють небезпеку руйнування. При їх виявленні необхідно оперативно повідомити про це відповідальну особу і, насамперед, забезпечити безпеку людей. Виконати термінові роботи щодо запобігання небезпеці обвалення конструкцій для збереження майна (категорія А).

2. Небезпечні - дефекти та пошкодження, які не становитимуть у момент виявлення безпосередньої загрози для конструкцій, але надалі можуть перейти до першої категорії. Тут є час для ґрунтовного обстеження та висновку про технічний стан конструкцій та відповідних рішень (категорія Б).

3. Звичайні - дефекти та пошкодження, які не належать до першої чи іншої категорії, та їх наявність не пов'язана із загрозою суттєвого погіршення технічного стану конструкції (категорія В).

     Дефекти в конструкціях будівель можна поділити на зовнішні (поверхневі) і внутрішні (глибинні). Кожен дефект характеризується причинами, що його викликали, розмірами, обсягом пошкоджень та прогнозом його можливого розвитку

       Нерівності  - є найбільш поширеним видом браку лицевої поверхні бетонних конструкцій. До нерівностей належать невеликі напливи, потовщення, гострі гранні, порушення горизонтальних та вертикальних площин, випирання щебеню і гравію за поверхню конструкції. Цей дефект знижує якість внутрішнього та  зовнішнього опорядження приміщень. 

     Каверни та чарунки - на поверхні конструкції виникають в результаті  проникнення в бетон і розчин  повітряних бульбашок, ум'ятин та виступів опалубки, наявності зайвої води в  бетонній суміші, укладання частково замерзлої чи затужавілої суміші. Такі дефекти можуть сприяти зниженню міцності бетону і появі технологічних тріщин.

     Оголення арматури викликає порушенням або відсутністю захисного шару бетону, що призводить до корозії металу.

     Раковини в монолітних конструкціях є найбільш поширеним видом із числа відомих дефектів. Вони впливають на загальну монолітність і міцність конструкції . Головною причиною появи раковин є недостатнє ущільнення бетонної суміші.

     Пустоти на відміну від раковин являють собою ділянки, де утворюються порожнини й розриви невизначених розмірів при повній відсутності бетону.

    Сколи в бетоні  виникають від механічних пошкоджень під час розопалублювання виробів, неправильного транспортування, складування і монтажу конструкцій. При замерзані води, що попала в пустоти  збірних та монолітних залізобетонних конструкцій також можуть виникнути сколи.

      Тріщини вказують на неблагополучний стан конструкці. Вони з часом можуть розкритися і стати причиною розвитку деформації. 

Мета:формування знань про корозію матеріалів, види корозії та вплив оточуючого середовища на спричинення корозії.

Прочитати, законспектувати, вивчити.

План

1. Загальні поняття про корозію матеріалів.

2. Характеристика агресивності оточуючого середовища

3. Види корозії

Загальні поняття про корозію матеріалів

   З плином часу практично кожен будівельний матеріал приходить в непридатність і руйнується. Це стосується багатьох матеріалів, що застосовуються в будівництві: металів різних типів, цегли і газобетону, пінобетону, азбестоцементу і залізобетону. 

    Корозія - це процес самочинного руйнування матеріалів  внаслідок їх фізико-хімічної взаємодії з навколишнім середовищем, яка призводить до змінювання властивостей матеріалів.

   Найважливіші причини  корозії - атмосферні фактори, дія підземних вод, тваринних і рослинних організмів, а також механічні навантаження конструкцій.

  Характеристика агресивності оточуючого середовища

    Усі будівельні конструкції, крім силових факторів, у процесі своєї експлуатації сприймають дію оточуючого середовища. Сумісна дія цих факторів значною мірою визначає технічний стан і надійність роботи конструкцій та їх систем.

  Агресивним є таке середовище, під дією якого змінюється структура і властивості матеріалів, що, в свою чергу, призводить до зниження їх міцності та руйнування конструкцій, виготовлених із цих матеріалів, тобто до корозії.

    За ступенем дії на матеріали будівельних конструкцій оточуючі середовища підрозділяються на неагресивні (пасивні), слабо-, середньо- й сильноагресивні.

   Агрегатний стан агресивного середовища може бути твердим, рідким та газоподібним. Найчастіше зустрічається багатофазове агресивне середовище. Так, у виробничих спорудах, у яких під час технологічного процесу виділяються гази (аміак (NН5), сірководень (Н2S), вуглекислий газ (СО2) й ін., що створюють агресивне газове середовище. З'єднуючись із вологою повітря, конденсованою вологою, атмосферними опадами, що просочуються в примі­щення, ці гази утворюють рідке агресивне середовище. Прикладом твердого агресивного середовища можуть бути склади мінеральних добрив, хімічних реактивів на хімічних виробництвах тощо.

    Властивість матеріалів опиратися руйнівному впливу зовнішнього агресивного середовища називають корозійною стійкістю, а граничний термін служби конструкцій, протягом якого вони зберігають необхідні експлуатаційні якості, називається довговічністю. 

  Деякі речовини або впливи можуть пришвидшувати корозійні процеси (вони називаються стимуляторами корозії), інші навпаки — сповільнювати ці процеси (пасиватори та інгібітори).

    Поняття про агресивність середовища є відносним, оскільки одна й та ж речовина або вплив для одних матеріалів можуть бути стимуляторами корозії, а для інших — інгібітором. Прикладом цього є тепле вологе повітря, яке для сталевих конструкцій пришвидшує процес корозії, а для бетону навпаки — не знижує, а навіть підвищує міцність матеріалу.

 Види корозії

   За механізмом протікання корозійного процесу розрізняють основні види корозії: хімічну, фізичну, фізико-хімічну.

   Хімічна корозія — процес взаємодії матеріалу з агресивним середовищем, який супроводжується незворотними змінами його хімічної структури. При цьому окислення металу та відновлення окислювальної компоненти корозійного середовища відбуваються в одному акті. Різновидом хімічної є електрохімічна корозія, при котрій іонізація атомів металу і відновлення окислювальної компо­ненти корозійного середовища протікають не в одному акті, а їх швидкості залежать від електродного потенціалу.

  Фізична корозія — це процес фізичного руйнування матеріалу, який не супроводжується зміною хімічної структури. Цей вид корозії проявляється при стиканні пористих матеріалів із солями (наприклад, ґрунту). В цьому випадку пори заповнюються солями та механічно руйнують його. Аналогічні процеси спостерігаються під час замерзання води в порах матеріалів.

  Фізико-хімічна корозія є таким процесом, під час якого проявляється і фізичне руйнування матеріалу, й зміна його внутрішньої структури.

   В бетоні цей вид корозії проявляється в результаті вилужування, а також осмотичних та контракційних явищ. Корозія вилужування зумовлюється тим, що складові цементного каменю, головним чином гідрат окислу кальцію Са(ОН)2, розчиняються у воді.

  Осмотичні явища визначають корозію бетону, зокрема за рахунок реакції взаємодії лугів цементу із заповнювачами, що мають кремнезем в активній формі.

   Під час гідратації проходять контраційні процеси, в результаті яких у цементному камені з'являються розтягуючі зусилля, що зосереджуються в перемичках між мікропорожнинами і призводять до їх розриву.

  Для металевих конструкцій корозія носить хімічний (електрохімічний) характер.

   Неметалеві конструкції зазнають корозії хімічної, фізичної та фізико-хімічної. Як правило, ці види корозії проявляються не роздільно, а в тому чи іншому сполученні.

   Швидкість корозії суттєво залежить від інтенсивності змінності, оновлення й поповнення агресивності середовища. Цим пояснюється той факт, що найбільший агресивний вплив на матеріали має рідке агресивне середовище.

Контрольні запитання.

1. Що називають корозією?

2. Які причини корозії?

3. Яке середовище називають агресивним?

4. Яким може бути агрегатний стан агресивного середовища?

5. Як називають речовини які пришвидшують корозійні процеси, і речовини які сповільнюють корозійні процеси?

6. Які є види корозії?

7. Що називають хімічною корозією?

8. Що називають фізичною корозією?

9. Що називають фізико-хімічною корозією?

   Мета: формування знань про демонтажні роботи, засоби руйнування та розбирання будівельних конструкцій.

    Завдання: 

1. Уважно прочитайте матеріали лекції

2. Дайте відповіді на запитання.

Контрольні запитання.

1. Що називають демонтажно-монтажними роботами?

2. Чим відрізняється руйнування від демонтажу?

3. Яка різниця між поелементним розбиранням конструкцій і розбиранням укрупненими блоками?

4. Які є основні способи руйнування матеріалів будівельних конструкцій? Охарактеризуйте іх.

  Демонтажно-монтажні роботи характеризуються значними обсягами робіт, пов'язаних із забезпеченням попереднього повного або часткового усунення будівлі або його елементів, руйнуванням матеріалу стиків конструкцій. Ці роботи відрізняються великою трудомісткістю і в значній мірі визначають тривалість реконструкції в цілому.

При повному або частковому усунення будівель або їх елементів здійснюється руйнуванням, розбиранням, демонтажем або різною комбінацією перерахованих способів.

    Руйнування - знищення будівель або споруд обваленням або подрібненням його елементів. Розбирання передбачає членування будівельних конструкцій на окремі елементи з розмірами, придатними для транспортування і повторного використання цих елементів або матеріалу конструкцій.

     Демонтаж являє собою процес, зворотний монтажу, і передбачає після звільнення від кріпильних елементів демонтаж конструкції її опускання (підйом з подальшим опусканням) на підготовлене місце. Ці конструкції в подальшому використовуються або за функціональним призначенням, або окремими елементами. У деяких випадках після переробки повторно використовується матеріал конструкцій. При цьому в процесі розбирання та демонтажу конструкцій здійснюється руйнування їх матеріалу для членування будівель на окремі конструкції або конструкції на окремі елементи. Залежно від послідовності розбирання конструкцій по вертикалі розрізняють методи «зверху - вниз» і «знизу - вгору».

    Руйнування здійснюється дробленням конструкції на шматки, брили, оскільки або плавленням з використанням машин, механізмів, інструменту та обладнання, вибір яких при заданих конкретних умовах визначається в залежності від вимог техніки безпеки та економічної ефективності. У зв'язку з цим виникає проблема оцінки цих методів при розробці ППР.

     Під час реконструкції проводиться часткове або повне розбирання будинків і споруд. Повне розбирання будинків (знесення) виконується при недоцільності чи неможливості його подальшого використання. Розбирання конструкцій може бути поелементне або укрупненими блоками. 

    Поелементне розбирання конструкцій виконується при їх значному фізичному зносі (рекомендації в матеріалах обстеження), що вимагає дотримання безпеки і забезпечення стійкості.

    Розбирання укрупненими блоками виконується при умові загальної стійкості конструкцій, наявності великих об′ємів робіт. Розбирання укрупненими блоками дозволяє скоротити строки в 1,5-2 рази в порівнянні з поелементним.

Розбирання будівельних конструкцій і будинків повинно виконуватись у відповідності розробок (вимог) ПВР- проекту виконання робіт. До початку робіт необхідно від′єднати всі мережі від діючих, намітити місця роз′єднання конструкцій у відповідності схеми їх видалення, установити тимчасові кріплення конструкцій, облаштувати об′єкт огорожею, козирками, настилами.

     У відповідності зі сформованими в практиці уявленнями початковий вигляд енергії, як правило, визначає найменування методу руйнування. Всього можна виділити сім основних способів руйнування матеріалів будівельних конструкцій:

1. Механічний - ручний (ручний інструмент, пристосування), напівмеханізовані (відбійні молотки, бетоноломи, перфоратори, ручні свердлильні машини, дискові та ланцюгові пилки), механізований (бульдозери, екскаватори, канатна тяга, пристрої для роздавлювання, різання, сколювання і скручування, машини з дисковими і ланцюговими пилами, свердлильні машини);

2. Гідравлічний (потік рідини високого тиску; пороховий скалолом, електрогідравлічні пристрою);

3. Електромагнітний (лазер, високовольтний пробій, високочастотний тепловий пробій, струми промислової частоти);

4. Хімічний (розширюються суміші);

5. Термічний (газове різання, кисневе спис, порошковокіслородное спис, киснево-флюсовий різак, алюмінотермічне різак, термобур, установки для плавлення незалежної і залежної електричною дугою);

6. Вибуховий (заряди ВВ);

7. Комбінований (термомеханічні і взривомеханіческіе установки, взривогенератор, гідровзрив, термогідробури).

Законспектуйте тему уроку згідно плану.

1.     Причини пошкодження кам’яних.

2.     Ступінь пошкодження кам’яних стін

3.     Ремонт тріщин у стінах.

4.     Технологія ін’єкцювання стін.

Причини пошкодження кам’яних стін можуть бути класифіковані на дві групи:

·   силові:

·   викликані дією оточуючого середовища.

До силових відносяться:

§  нерівномірне просідання будівлі, обумовлене, як правило, порушенням основи під фундаментом;

§  збільшення навантаження у зв’язку з перебудовою або надбудовою будівлі без належного врахування несучої спроможності стін;

§  порушення місць опирання будівельних конструкцій;

§  збільшення прогинів перемичок віконних та дверних пройомів та ін.

Вплив оточуючого середовища виявляється у

§  надмірному зволоженні й промерзанні стін; агресивній дії газів та пилоподібних часток , які знаходяться у складі диму від промислових підприємств і транспорту;

§  вивітрюванні матеріалів стін і у вогняних пошкодженнях.

 Ступінь пошкодження кам’яних стін визначається втратою ними несучої здатності і умовно розділяється на:

• слабке – зниження несучої здатності до 15 %;

• середнє – до 25 %

• сильне – 50%.

Зруйнованими вважаються стіни , які втратили більше 50 % несучої здатності

До робіт з ремонту і зміцнення кам’яних стін відносяться:

• замурування тріщин; з

• міцнення кладки способом ін’єкції;

• зміцнення стовпів і простінків;

• забезпечення просторової жорсткості будівлі та ін.

Найбільш часто у кладці стін виникають тріщини, які мають різноманітний характер. Замурування тріщин виконують після усунення причин, які їх викликали, переконавшись, що деформації стін закінчилися і тріщини не збільшуються. Перевірку затухання деформацій здійснюють за допомогою маяків – тоненьких пластинок з гіпсового або цементно-піщаного розчинів, які наклеюються на тріщини. Замурування тріщин ненаскрізних і невеликих за розмірами, виконують цементним розчином з додаванням 30 % вапняного тіста. Перед заповненням розчином тріщину розшивають, ретельно відчищають від пилу, промивають водою і обробляють поверхню цементним молоком. При значному ослабленні стін проводять ін’єкціювання кладки розчином.

 Зміцнення способом ін’єкції полягає в подаванні під тиском до пошкодженої кладки цементного, полімерного або полімерцементного розчинів заданої в’язкості, які, проникаючи до щілин і тріщин, після затвердіння забезпечують необхідну монолітність кладки.

Технологія робіт з ін’єкціювання складається з наступних процесів:

ü  визначення місця знаходження отворів, які розташовуються на ділянках з найбільшою концентрацією тріщин;

ü  свердління отворів у тілі кладки на глибину до 200 мм;

ü  очищення поверхні отворів і тріщин стиснутим повітрям з наступним промиванням водою;

ü  встановлення в отворах ін’єкційних металевих патрубків діаметром 12 мм на глибину до 50 мм; нагнітання розчину за допомогою спеціальних шприців або розчинонасосів.

Розчин у кладку нагнітають під тиском до 0,6 МПа. Ін’єкціювання ведуть горизонтальними рядами знизу вгору. У разі витікання розчину в процесі ін’єкціювання, ці місця заповнюють цементним або гіпсовим тістом. Розчин нагнітають у кожний отвір безперервно з метою виключення можливого утворення пробки розчину.

При закладанні тріщин шириною до 40 мм у стінах товщиною в 1,5 цеглини кладку розбирають і замуровують послідовно окремими ділянками на всю товщину стіни у вигляді цегляних замків. Якщо тріщини мають значну ширину, то для зміцнення кладки часто ставлять анкери або балки (металеві зв’язки). Ці балки замуровують у кладку так само, як і під час перекладання ділянок стін із збереженням вищої кладки. При замуровуванні тонких тріщин у стіні товщиною в 2 цеглини і більше (рис. 6.3,в) спочатку розбирають кладку вздовж тріщини на глибину в 0,5 цеглини з кожного боку. Після цього тріщину промивають водою, встановлюють опалубку і нагнітають рідкий цементний розчин складу 1:3 або 1:2. Потім розібрану кладку закладають з двох боків тріщини цеглою перев’язкою із старою кладкою.

При наявності в стіні наскрізних тріщин у вигляді розривів кладки в місцях спряження зовнішніх і внутрішніх стін або в зовнішніх кутах для зміцнення застосовують металеві накладки із штабової сталі. Накладки фіксують болтами, які розташовують від тріщини на відстані, що приблизно дорівнює півтори товщини стіни. Для підвищення несучої здатності кам’яних стовпів і простінків застосовують обойми, які за використовуваним матеріалом бувають: стальні, залізобетонні й армовані розчинові.