Мета: Сприяти формуванню знань учнів про вимоги до будівель та поверхонь, що підлягають штукатуренню, які конструкції штукатурять без спеціальної підготовки. Розвивати в учнів  комутативні та  професійні  навички. Виховувати в учнів почуття відповідальності, товариськості,   сумлінне ставлення до праці, інтерес до професії та ділові якості

       Прочитати конспект до теми, законспектувати виділине чорним шрифтом, вивчити.

        Повторення раніше вивченого матеріалу: перейдіть за посиланням та пройдіть тест https://forms.gle/Ne243x94w97qNt2A8

      Якість штукатурки залежить від якості розчину, способу опорядження штукатурного шару, а також від виду і якості поверхонь, що підлягають штукатуренню.

     Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою. 

        Конструкції, що штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень по вертикалі та горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, то нанесений на неї шар штукатурки буде тріскатись і відшаровуватись, а в разі відхилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар штукатурки та виконувати додаткові роботи з підготовки поверхонь: вирубувати виступи, набивати сітку або цвяхи з дротом тощо.

За технічними умовами без спеціальної підготовки штукатурять, якщо: -  поверхні і кути конструкції відхилені від вертикалі:

·       не більш як 10 мм на поверх — при кладці з цегли і дрібних блоків або при виготовленні конструкції з деревини;

·       не більш як 20 мм — при кладці з буту, бутобетону та бетону;

-                відхилення перекриття від горизонталі не більш як 2 мм на 1м довжини і не більше ніж 10 мм на одне приміщення.

На поверхнях не повинні залишатися незакладені великі отвори, щілини та борозни.

Ширина дощок, які застосовують для обшивання дерев'яних стель і перегородок, не повинна перевищувати 10 см. Ширші дошки розколюють та закріплюють цвяхами так, щоб залишились поздовжні щілини.

Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їх усадки.     Дерев'яні стіни з колод чи брусків, а також саманні стіни штукатурять лише після повної їх усадки, бажано через рік після спорудження.

До початку штукатурних робіт у приміщеннях повинні бути закінчені всі загальнобудівельні та спеціальні роботи:

Ø  встановлені та закріплені перегородки, віконні та дверні коробки,

Ø  змонтовані вентиляційні короби і сміттєзбірники, каналізація, опалення і проводи схованої електропроводки.  

Ø  закінчити настилання чорних (під паркет) дощаних підлог та кладку печей місцевого опалення.

Ø  закріплення гачків для підвішування світильників;

Ø  установлення огорож, сходів, балконів;

     Замість мокрого штукатурення, внутрішні поверхні можна облицьовувати листами сухої штукатурки (ГКЛ) Вимоги до таких поверхонь такі самі, як і при штукатуренні їх розчинами.

          Запитання для закріплення матеріалу.

Перейдіть за посиланням і зробіть вправу, зробіть скрін і відішліть мені в особисті повідомлення на вайбер https://learningapps.org/watch?v=pgch32jkn22

Мета уроку: формування знань про способи накидання розчину ковшем на стіни, розвивати самостійність та пізнавальну активність, виховувати відповідальність за раціональне використання матеріалів.

Зробіть  конспект згідно плану уроку.

Перед тим як робити конспект уважно подивіться відео drive.google.com/file/d/1nbWrJ6oNOFbk41wejJKZjWOZ8bhiWtgD/view?usp=sharing 

Після цього перейдіть до конспекту уроку https://docs.google.com/document/d/1U1Y1LYTTE3AsQ9vkUiXE-49VnkkfQqAV/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Мета уроку: формування знань про способи накидання розчину ковшем на стіни, розвивати самостійність та пізнавальну активність, виховувати відповідальність за раціональне використання матеріалів.

Зробіть  конспект згідно плану уроку. https://docs.google.com/document/d/1jPrL9s4RZRA7qD_6Ep7Op0H6ByIXFvJ2/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Після вивчення тем пройдіть тест: https://forms.gle/2C41cERMv2JmjjRD8   

Мета: Формування знань про особливості обштукатурення сітчастих поверхонь.

Прочитати, вивчити, законспектувати.

      Сітчасті поверхні обштукатурюють найчастіше цементним, рідше цементно-вапняним і у виняткових випадках вапняно-гіпсовим розчином.Коли обштукатурюють вапняно-гіпсовим розчином, сітку для запобігання від корозії (іржавіння) слід фарбувати – лаком, асфальтовим лаком, олійною фарбою або іншими спеціально рекомендованими складами.

      Оштукатурювання по сітці досить трудомістке. Нанесений на сітку свіжий цементний або цементно-вапняний розчин легко відвалюється від неї, оскільки сітка сильно вібрує навіть при невеликому дотику до неї.

 Обштукатурювання сітчастої поверхні.

До початку обштукатурювання сітчастої поверхні необхідно додати її жорсткості, щоб вона не вібрувала. З цією метою спочатку фарбують її сметаноподібним цементним розчином. Фарбування повторюють 2-3 рази через 4-8 годин. Накидають розчин щіткою, причому сильно не натискають.

Використовують і інший спосіб – сметаноподібний розчин розчин накидають на сітку кельмою з сокола – перший набризк. Набризк накидають у 2 – 3 прийоми через 2-3 години,доки елементи сітчастої поверхні повнісю закриватимуться розчином. За добу переходять до безпосереднього накидання розчину навкидь чи намазування. Накиданий розчин розрівнюють і затирають.

Приготування розчину.

Цементний розчин готують з 1 частини цементу, 3 частин піску, 0,5-1 частини волокнистих речовин і води. Цементно-вапняні розчини готують з 1 частини цемента, 3 частин піску, 0,10-0,25 частини вапняного тіста, 0,5-1 частини волокнистих речовин і води. Волокнистими речовинами можуть бути: кноп (вовняні відходи ткацьких фабрик), вичіски (дрібна шерсть), мілкощіпана повсть, шлаковата. Розчин готують наступним чином: змішують цемент з піском, вводять волокнисті добавки і все ретельно перемішують або готують вапняне молоко, кладуть у нього волокнисті добавки, вливають молоко з добавками в цементну суміш і ретельно перемішують до отримання однорідної тістоподібної маси.

Мета уроку: Формування знань про дотримання правил техніки безпеки на робочому місці. Вміння застосовувати одержані знання на практиці, працювати самостійно. Виховувати в учнів повагу та любов до обраної професії

Прочитати, запам`ятати коротко законспектувати.

Загальні правила техніки безпеки

Перш ніж приступати до виконання роботи, штукатур повинен пройти навчання з питань організації робочого місця та безпеки праці під час виконання робіт. Якщо роботи пов’язані з небезпечними умовами праці, використанням машин, механізмів та устаткування, то перед роботою необхідно отримати дозвіл на виконання таких робіт.

Перед початком роботи, штукатур повинен одягти спецодяг та засоби індивідуального захисту. У несприятливих мікрокліматичних умовах чи інших небезпечних факторах також слід використовувати засоби колективного захисту.

Під час роботи із застосуванням штукатурних розчинів і мастик, до складу яких входять леткі токсичні компоненти, слід користуватись захисними пристроями (респіратор, гумові рукавиці, окуляри тощо). Усі працюючі з такими матеріалами повинні пройти спеціальний інструктаж з правил безпечної роботи. Брати руками будь-який розчин, незалежно від його складу, заборонено.

Правила техніки безпеки при роботі з машинами та електроінструментом.

Робітники, що наносять штукатурний оббризк вручну або за допомогою форсунки, повинні працювати у захисних окулярах. Під час використання електроінструменту (змішувачів, перемішувачів тощо) для приготування розчинів або оздоблення поверхні слід пройти навчання та інструктування щодо роботи з електроінструментом. Слід пам’ятати, що перед початком роботи з електроінструментом, його необхідно візуально оглянути на виявлення ознак пошкодження корпусу та дроту електроживлення та перевірити на холостому ході. Під час роботи з електроінструментами слід працювати на сухій поверхні та сухими руками, використовуючи спеціальні тари для сумішей.

Інструмент повинен бути заземлений. Якщо інструмент обертовий, то слід не одягати захисних рукавиць, щоб виключити можливість їх затискання, брати інструмент тільки за рукоятки.

Вимоги безпеки праці.

Під час виконання робіт обов’язково слід дотримуватися всіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії, а саме:

1. Суворе дотримання правил техніки безпеки запобігає травматизму під час робіт.

2. Перед початком виконання робіт штукатура інструктують про безпечні способи виконання виробничого завдання.

3. Штукатур спочатку повинен одіти індивідуальні засоби захисту, оглянути робоче місце, підібрати необхідні матеріали, перевірити справність інструментів,інвентарю, пристроїв.

4. Збивання розчину з поверхні для ремонту виконують за допомогою ручних та електроінструментів у захисних окулярах і в рукавицях.

5. Рукоятки інструментів повинні мати надійне кріплення і бути без вибоїн і відколів.

6. Працюючи у недостатньо освітлених приміщеннях (санвузлах, сходових клітках), тимчасове освітлення повинно мати напругу не вище 42 В.

7. На висотних роботах користуються підмостками або риштуванням.

8. Після закінчення роботи слід очистити інструменти, прибрати будівельне сміття.

Додержання таких вимог запобігає появі випадків травматизму при виконанні та ремонту поліпшеної штукатурки.

           Завершальним процесом обробки штукатурки є накривка і затирання. 

     Накривка – третій шар штукатурного накиду. Накривку наносять після того, як ґрунт повністю просохне. Виконують накривку з рідкого розчину, процідженого через сітку. Проціджування необхідне для видалення великих частинок, які можуть зіпсувати поверхню при загладжуванні. Товщина накривки звичайно становить 2..5 мм і залежить від того, якої товщини вирівняний ґрунт. Накривка вирівнює поверхню ґрунту, утворюючи гладенький шар розчину, який можна легко затерти. 

       Замість затирання штукатурку часто загладжують. Чистота обробленої поверхні багато в чому залежить від якості приготовленого розчину для накривки. Добре приготовлений на дрібному піску нормальної жирності розчин легко, швидко і чисто затирається або загладжується, завдяки чому підвищується продуктивність праці штукатурів. 

        Для приготування накривного розчину слід використовувати дрібнозернистий пісок. Крупнозернистий пісок малопридатний, оскільки він дає грубу шорстку фактуру. Накривку виконують розчином того ж складу, що і ґрунт штукатурки. Додавати гіпс у вапняний розчин для накривки не рекомендується, тому що при затиранні він швидко відмолоджується і міцність накривного шару знижується. 

      Жирні розчини дають більш грубу поверхню, з великою кількістю незатертих смуг. Ці розчини більш придатні для загладжування. Пісні ж розчини недостатньо міцні і погано затираються. За 12-20 хв до нанесення накривки ґрунт слід змочити водою. З зволоженим ґрунтом накривка зчіплюється міцніше, завдяки чому досягається утворення монолітної штукатурної корки. Розчин наносять на поверхню стін і стель тонкими шарами і ретельно розрівнюють півтертками. Чим чистіше і ретельніше розрівняний розчин, тим легше буде його затирати.

       Мета уроку: формування знань про способи затирання штукатурки, технологію колового затирання штукатурки. 

 Після виконання третього шару штукатурки – накривного, його розрівнювання , приступають до затирання штукатурки. Затирання штукатурки виконують наступними способами: 

* колове затирання штукатурки;  

* затирання штукатурки врозгін.

Затирати потрібно накривку коли вона вже не  «пливе», але ще волога; 

      Затирання колоподібними рухами виконують наступним чином. Однією рукою беруть тертку, притискають полотно до поверхні штукатурки і роблять кругові рухи проти годинникової стрілки. Горбки й нерівності зрізують ребрами терки. Розчин, переміщуваний по поверхні, заповнює окремі западини і розтирає накривку. 

      Натискати на терку слід з різною силою: там, де поверхня має опуклість, – сильніше, а де угнутість – слабше. У процесі затирання на ребра полотна терки набирається зрізаний розчин. Періодично його треба зчищати і використовувати для підмазки протирин і раковин. 

    З   плином часу накривка всихає і насилу затирається. Щоб зробити її м’якшою, затираючи поверхню штукатурки слід періодично злегка змочувати її водою за допомогою щітки. При затиранні штукатурки колоподібними рухами на її поверхні залишаються злегка помітні колоподібні сліди без раковин і натасків розчину. Тому при високоякісних обробках затирання колоподібними рухами доповнюють затиранням врозгін.

Контрольні запитання:

   1.    Що треба зробити, якщо поверхня штукатурки  перед затиранням підсохла?

2. Коли беруться до затирання накривного шару?

3.  Які терки  застосовують для затирання поверхні ?

        4. Як ви зрізатимете  нерівності, що трапляються на площі затирання?  

Домашнє завдання:

Т.Є.Остапченко "Технологія опоряджувальних робіт" ст. 127-129

       Мета уроку: формування знань про затирання штукатурного шару способом "врозгін"  

        При затиранні штукатурки колоподібними рухами на її поверхні залишаються злегка помітні колоподібні сліди без раковин і напливів розчину. Тому при високоякісних обробках, затирання колоподібними рухами доповнюють затиранням врозгін. 

         Затирання врозгін більш чисте, його найчастіше виконують при високоякісної штукатурці.

        Затирання врозгін виконують так. Тертку, добре очищену від розчину, щільно притискають до поверхні і починають виконувати нею прямолінійні рухи – змахи. Таким чином усувають всі сліди від затирання колоподібними рухами. Затирання врозгін найкраще виконувати слідом за затиранням колоподібними рухами. Затерши невелику поверхню (0,5-1 м2) колоподібними рухами, її тут же слід затерти врозгін. 

      Якщо поверхня штукатурки, затерта колоподібними рухами, висохла, то її змочують водою, а потім затирають врозгін. Після затирання врозгін на поверхні штукатурки не повинно бути подряпин, раковин, протирин, виїмок, горбів і інших дефектів. 

      При затиранні врозгін стін висотою до 4 м на них повинен бути тільки один стик, для чого затирання ведуть за два помаху: один зверху від стелі до підмостків, інший від підмостків до підлоги. Чим чистіше затерта поверхню штукатурки, тим вона менше вимагає виправлень під час виконання малярних робіт. Найбільша чистота затертої штукатурки досягається, коли роботу виконують спочатку дерев’яною теркою, а потім теркою, щільно якої оббитою повстю або фетром. В даний час для затирання широко застосовують різні затирочні машинки

Домашнє завдання:

Т.Є.Остапченко "Технологія опоряджувальних робіт" ст. 127-129

 Мета уроку: сформувати знання про правила транспортування та зберігання ГКЛ.

       План

1. Транспортування ГКЛ

2. Зберігання ГКЛ

 Перейдіть за посиланням та прочитайте матеріали уроку : https://docs.google.com/document/d/1-jML3CD2I0HzxXPYyq9thZEWHtfAW6mc/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Вивчивши даний матеріал дайте відповіді на запитання  (записуємо в зошиті)

Контрольний диктант

Продовжіть речення

1. Після виходу із конвеєра ГКЛ відразу пакетується штабелеукладачем у пакети по ……  

2. Пакет розміщують на підкладках …….

3. Підкладки (не менше ніж шість) мають бути на відстані …..

4. Загальна висота ГКЛ, підготовленого до транспортування,…..

5. У разі підіймання, опускання, транспортування і ручного перенесення ГКЛ слід звертати особливу увагу …….

6. Зберігати гіпсокартонні листи слід …..

7. Температура навколишнього повітря в приміщені для зберігання ….

8. Відстань складених ГКЛ,  від опалювальних пристроїв …….

9. Габарити пакетів при зберіганні  не повинні перевищувати

       -  за довжиною …….

       -  по ширині ………..

       -  по висоті ………  

      -  масса пакета не повинна бути більше …….

10. Пакети можуть бути встановлені один на одного в штабелі загальною висотою ……. 

11. В якому положенні не дозволяється зберігати ГКЛ ? …..

Мета уроку: формування знань про провішування та розмітку поверхонь для приклеювання листів ГКЛ.

Прочитайте та законспектуйте презентацію https://docs.google.com/presentation/d/169dbx8QPAdNJU8gWwOJmv2ZW0C1ppJC5/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

 Прочитайте та законспектуйте матеріали уроку, перейшовши за посиланням https://docs.google.com/document/d/1-kypAxY8ULvhn-K_5prxa4xdDdxG2Blk/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Перейдіть за посиланням, вивчіть та законспектуйте матеріали уроку: https://docs.google.com/document/d/1w9-akFi9Mq7I7dRMHUABGw6dsVVq760Z/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Після вивчення тем дайте відповіді на тестові завдання https://forms.gle/Zv8ZG5DM89gpca5w9

 Мета уроку: формування знань про вимоги до обробки швів між листами ГКЛ, матеріали та інструменти для обробки швів.

Перейдіть за посиланням та подивіться презентацію, вивчіть і законспектуйте https://docs.google.com/presentation/d/1u3MZtxXP9ZUhcO3OJswUM5n_DzPzjEmN/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Мета: формування знань про технологію обробки швів за допомогою армуючої стрічки,  матеріали для обробки швів та інструменти.

Перейдіть за посиланням, уважно прочитайте та законспектуйте https://docs.google.com/presentation/d/1pmE0AK_IvzCYlYeKQ0UoLqt9V2QtLk1t/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Мета уроку: формування знань про технологічну послідовність та особливості обробки швів гіпсокартонних листів без армувальної стрічки, матеріали та інструменти.

Перейдіть за посиланням та уважно прочитайте презентацію, законспектуйте: https://docs.google.com/presentation/d/1gzjf1_oV9GFXwIFbwJNvGjrq7EzBaeR0/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Після вивчення тем дайте відповіді на тестові завдання https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScS1Z-cBz0tS5ylPoluOs6lLKYrqrEN6vbin8gfocOSlQpDzw/viewform?usp=sf_link

Мета уроку: знати які дефекти можуть утворитися на оштукатурених поверхнях, способи усунення дефектів

Перейдіть за посиланням, прочитайте та законспектуйте https://docs.google.com/presentation/d/1biaqg8oobP4sUNYq4GNCX7vILc-ckq--/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Після вивчення теми дайте відповіді на тестові запитання https://www.classtime.com/code/8WRG2N 

Шпаклівка стін — це заключний етап вирівнювання стін, підготовка їх до нанесення декоративних покритів (фарби, шпалер, фактурної штукатурки тощо) Шпаклівка необхідна не тільки для додання стінами гладкості і поліпшення їх зовнішнього вигляду — вона також захищає стіни від розвитку цвілі і покращує адгезію з нанесеними на неї декоративними покриттями.

Головна відмінність шпаклівки, від штукатурки - це призначення. Штукатурка стін здійснюється з метою вирівняти поверхню і захистити її від зовнішніх впливів. Натомість шпаклівка стін і стелі виконується для того, щоб вирівняти дрібні нерівності і загладити поверхню. Також шпаклівка стін і стелі підходить для закладення швів і стиків гіпсокартону. 

Підбираючи суміш шпаклівки, потрібно виходити від її призначення: для внутрішньої або зовнішньої обробки. Для шпаклівки фасадів набагато простіше підібрати матеріал: головна умова для такої шпаклівки - стійкість до температурних перепадів та вологості.

Підбираючи матеріал для внутрішніх робіт, варто враховувати практичну сторону і екологічну. Шпаклівка для стін і стелі повинна бути екологічно безпечною і при цьому вона має відповідати певним вимоги по міцності.

Крім цього, слід підбирати суміш під конкретний тип поверхні. Зокрема, існує шпаклівка для обробки бетонних, гіпсокартонних та інших поверхонь.

Інструменти для шпаклівки стін:

• Набір шпателів з нержавіючого матеріалу: 1-50-60 см для шпаклювання великих поверхонь, шпатель 30-35 см для закладення ям, вибоїн і раковин, шпатель 8-10 см використовується як «ложка» для накладання на великі шпателі, шпатель кутовий для закладання кутів і стиків;

• Дриль із міксером для рівномірного розмішування сухої суміші до однорідної консистенції (без грудочок);

• Широке відро з округленим дном (зручніше вибирати розчин);

• Правило — за допомогою правила 1,5 або 2 метри вирівнюється велика поверхня стіни;

• Шліфмашина або ручна терка зі змінними грубозернистими і дрібнозернистими насадками;

• Пензлі й валики для нанесення шару ґрунтовки після кожного етапу нанесення шпаклівки, ґрунтовка просочує шар шпаклівки, «схоплює» його і забезпечує відмінне зчіплюванння з фарбою або шпалерами.

• Правила догляду за інструментом — обов'язково тримати правила і шпателі в чистоті, після кожного виконаного етапу вимивати від слідів шпаклівки і витирати насухо. Для шпаклювання заокруглених конструкцій використовуються шпателі з білої гуми.

Приготування шпаклівки.

Готується шпаклівка без будь-яких проблем. Тут головне дотримуватися інструкції зазначеної на упаковці. Для приготування суміші використовують міксер або дриль із спеціальною насадкою. Для невеликої кількості можна застосувати звичайний шпатель. 

Підготовка поверхні до шпаклювання.

Перш, ніж приступити до шпаклювання поверхні, її слід оглянути на наявність забруднень. Якщо на ній є масляні плями, старі шпалери, або інші забруднення, то їх потрібно видалити. Робиться це за допомогою розчинника, або механічним способом (використовуючи шпатель).

На очищені стіни наноситься шар ґрунтовки. Для цього можна скористатися ворсистим валиком. Ґрунтовка забезпечує краще зчеплення шпаклівки з поверхнею. Сохне вона близько двох годин, після чого можна переходити безпосередньо до шпаклювання основи.

Технологія шпаклювання

Спочатку поверхню покривають шаром стартової шпаклівки. Вона грубозерниста і характеризується високим ступенем адгезії. За її допомогою закладають великі тріщини, вибоїни і нерівності з перепадами більше 5 мм. Рекомендується наносити її від середини стіни вгору, а потім вниз. Це дозволить виключити утворення нахлестів на стиках.

Зазвичай шпаклівка наноситься на стіни у кілька шарів. Для роботи знадобиться широкий і вузький шпателі. Вузьким шпателем розчин набирається з ємності і рівномірно розподіляється по широкому шпателю. Потім тонким рівномірним шаром шпаклівка наноситься на поверхню і розрівнюється. Зайвий розчин знімається із стіни і відправляється назад у ємність. Коли початковий шар шпаклівки підсохне, за допомогою великого шпателя або шкурки з нього видаляються утворені напливи. Потім наноситься другий шар шпаклівки, що відмінно маскує невеликі ямки і подряпини. 

Після висихання стартової шпаклівки, можна приступати до її затірки. Краще це робити мокрим способом, щоб було менше пилу. Ще це дозволить запобігти появі дрібних борозенок на оброблюваній поверхні.

Потім необхідно дочекатися повного висихання розчину і знову обробити поверхню складом ґрунтовки.

Тепер можна наносити фінішну шпаклівку. Накладається така шпаклівка тим же способом, що і перший шар. Тут головне стежити за чистотою робочого інструменту і матеріалу. В процесі роботи не бажано відкривати вікна. Це може стати причиною появи на поверхні тріщин. Коли шпаклівка висохне, її також необхідно затерти.

Фінішна шпаклівка наноситься так само, як і стартова, лише більш тонким шаром. При нанесенні розчину на поверхню, шпатель рекомендується тримати перпендикулярно. Перші два шари наносяться відразу один за одним, а два наступних, тільки після висихання попередніх. 

перейшовши за посиланням повторіть вивчений матеріал

https://jamboard.google.com/d/1TLwsQz_w-kRl-Qc2rbO0aQ9kSTO3PFdil7-GdebNDKQ/viewer

Oснoвне завдання системи вентиляції – створення та підтримання на допустимому рівні параметрів мікроклімату в приміщенні, які реалізуються різними способами.

Для приміщень з великими надлишками теплоти створити необхідні умови можливо як за допомогою звичайного провітрювання (аерації), так і системою з механічним спонуканням, подаючи в приміщення необхідну кількість повітря з потрібними параметрами. https://docs.google.com/document/d/1h-O6wfXNRpVIajng0qYtryXrhpZau1Hj/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Вентиляційна система – це сукупність засобів (обладнання та комплектуючих) призначених для обробки, транспортування, подачі свіжого з подальшим видаленням відпрацьованого повітря.  Перегляньте посилання https://docs.google.com/document/d/1vzptg1LJHaXucuqteNi-mK7QB6oLSdWf/edit?usp=sharing&ouid=103362598458834047312&rtpof=true&sd=true

Класифікуючи системи, виділяють наступні види вентиляції:

• природна вентиляція;

• механічна вентиляція або примусова;

• припливна і витяжна вентиляція;

• канальна та безканальна вентиляція;

• локальна і спільнообмінна вентиляція.

Природним способом повітря надходить через вікна, двері, димоходи і невеликі щілини у дверних та віконних отворах. Примусову вентиляцію зазвичай забезпечують вентилятори, побутові рекуператори, інша кліматична техніка. Припливна вентиляція поставляє повітря в приміщення через припливні канали, а витяжна – видаляє забруднене. Щоб допомогти відтоку повітря, купують і встановлюють витяжний вентилятор.

При закладанні будівлі обов'язково проектують і створюють канали, через які буде здійснюватися повітрообмін. Канальна вентиляція зазвичай буває припливно-витяжною. Безканальна – це організація циркуляції повітряних мас з допомогою люстри-вентилятора, спеціальних клапанів або вентилятора, встановленого у вікні. 

Схема повітрообміну в житлових будівлях така: зовнішнє повітря надходить безпосередньо в житлові приміщення, а видаляється через видаляючі канали кухонь та санвузлів. У квартирах із чотирьох і більше кімнат передбачається додаткове видалення із усіх кімнат, за винятком двох ближчих до кухні. Така схема повітрообміну надає можливість руху чистого зовнішнього повітря в житлові приміщення, а потім із них у напрямку побутових приміщень.

У гуртожитках і готелях витяжна вентиляція влаштовується в спальних кімнатах, санвузлах і підсобних приміщеннях, крім вестибюлів та кладових кімнат.

У житлових, громадських, адміністративно-побутових та комунальних будівлях повітропроводами є вертикальні прямокутні канали у капітальних внутрішніх цегляних стінах. Розміри каналів кратні розміру цегли, тобто 140×140мм, 140×270мм, 270×270мм.  Мінімальний розмір вентиляційних каналів у цегляних стінах ½ х ½  цеглини (140х140мм). Відстань між суміжними каналами та між каналами і поверхнею стін повинна бути не менше ½ цеглини (140мм).Мінімальний розмір приставних повітропроводів із блоків або плит становить 100х150мм. У приміщеннях із нормальною вологістю приставні канали виконуються з гіпсошлакових або гіпсоволокнистих плит, а при підвищеній волозі – із шлакобетонних або бетонних плит товщиною 35-40мм.

У сучасних великопанельних будівлях вентиляційні канали виготовляють у вигляді спеціальних блоків або панелей із бетону, залізобетону тощо. Форма перерізу каналів – кругла, як найбільш раціональна. 

Канали роблять вертикальними. Допускаються відводи каналів (мал. 24, в) на відстані не більш 1 м під кутом не менш 60° до обрію. Перетин каналу на ділянці відводу, вимірюване перпендикулярно осі каналу, повинне бути таке ж, як перетин вертикального каналу. Кладку похилих ділянок виконують із обтесанних цеглин, інших ділянок - із цілих. 

У всіх місцях, де дерев'яні частини підходять близько до димових каналів ( димарям), улаштовують оброблення з неспаленних матеріалів (цегли, азбесту) і збільшують товщину стінок каналу. Також обробляють місця, де конструкції наближені до вентиляційних каналів, що проходить рядом з димовими каналами. Відстань від спаленних конструкцій будинку до "диму", тобто внутрішньої поверхні газоходу, повинне бути не менш 380мм, якщо конструкції не захищені від загоряння, і не менш 250мм, якщо захищені.