Освіта має бути доступною для всіх — незалежно від фізичних, ментальних чи соціальних обставин. Саме таке бачення лягло в основу нового флагманського проєкту Міністерства освіти і науки України — “Освітня безбар’єрність: відкриваючи нові горизонти”.
Цей проєкт — не точкові ініціативи, а системні зміни, які охоплюють усі рівні освіти: від дитячого садка до університету. Реалізація відбувається в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді Оленою Зеленською.
Дошкілля без бар’єрів: гнучкість, доступність і підтримка
Дошкілля — перша ланка освітнього шляху. Однак сьогодні в Україні майже 158 тисяч дітей не мають доступу до очного навчання в дитячих садках через виклики війни.
МОН пропонує системні рішення:
· Новий Закон України “Про дошкільну освіту” дає змогу гнучко формувати групи — як вікові, так і змішані, з урахуванням мовного середовища та культурних особливостей громади.
· Діти можуть перебувати в державних і комунальних садках до 11 годин на день безоплатно, а пріоритет надається тим, хто найбільше потребує підтримки.
· Відкриваються нові типи закладів: ясла, мінісадки, спеціальні садки, родинні садки, центри розвитку дитини, мобільні садки та центри педагогічного партнерства.
За даними МОН:
· 45% дітей до 3 років вже мають доступ до освіти.
· 96% дітей 3–6 років охоплені дошкільною освітою.
Щоб не допустити ускладнення й погіршення психологічного стану дітей з особливими освітніми потребами, педагоги мають звертати увагу на відвернення в них вторинної психологічної травми. Для цього спрямовують зусилля на організацію комфортного, інклюзивного та розвивального освітнього середовища, проводять заходи щодо запобігання психологічному травмуванню. Під час спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами важливо звертати увагу на властиві їм прояви тривожності та занепокоєння, які виражатимуться в міміці, жестах, зміні мовлення, інтонації, нервозності. Треба пам’ятати, що такі діти чутливіші до невербальних повідомлень від оточення, особливо до інтонацій і виразу обличчя. Тож педагоги мають пильно слідкувати за власною реакцією, щоб заспокоїти дітей і дати їм приклад для наслідування.