Історія заснування Тростянецької Філії №4 І-ІІ ступенів ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 3 Тростянецької міської ради (колишньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 та залізничної школи № 63) тісно пов’язана з будівництвом і розвитком Південної залізниці, яка пройшла через землі Леопольда Кеніга в грудні 1877 року. У ті часи царський уряд особливо не переймався освітнім рівнем робітників, селян, міщан. Проте промисловий розвиток вимагав висококваліфікованої робочої сили. У слюсарях, токарях, машиністах відчувала гостру потребу й залізниця. З цією метою і була збудована на кошти Федора (Фрідріха) Леопольдовича Кеніга трикласна школа, яка призначалася лише для дітей залізничників станції Смородине і полустанків – від Басів до Гут.

У ті часи це було зразкове приміщення: побудоване з міцної цегли, з високими стелями, просторими класами та величезним коридором, облицьованим кахельною плиткою. Коридор у всі час існування школи був і залою. Будівництво тривало три роки.

У 1908 році вперше поріг новозбудованої школи переступили 28 школярів. Історія зберегла ім’я першого директора Сальнікова Костянтина Максимовича. До 1917 року школа із трикласної була реорганізована в чотирикласну, а в 1922 році – в 7–річну школу. У 1924 році школа випускає перший загін учнів із 7–річною освітою.

Кількість класів та учнів уже не вміщалася у приміщенні школи, хоча заняття проходили у дві зміни. Постає питання добудови. Як наслідок, у 1933 році школа була розширена шляхом прибудови нового крила з вузьким коридором та кімнатами для директора.

У 1934 році школа була реорганізована в десятилітку. Директорами школи в кінці тридцятих років були: Шевченко Григорій Данилович та Корзун Василь Олексійович, завідувачем навчальною частиною – Губенко Андрій Степанович.

1937 рік – рік першого випуску десятикласників у школі. Як склалася їхня доля? На це питання вони відповіли через 40 років, зустрівшись знову в рідних стінах. З матеріалів шкільного музею: „…Входившие в зал средней школы № 4 –  ученики 30 –х годов. Они, казалось, не слышали шквала аплодисментов, с удивлением и восторгом осматривали школу: как изменилась, похорошела, сколько красочных наглядностей на стенах в кабинетах. А окончили эту школу они в 1937 году. Почти все выпускники стали участниками Великой Отечественной войны. Их боевые награды соседствуют с наградами трудовыми. Одна из вдохновителей и организаторов встречи выпускников - бессменная староста класса Валентина Евдокимовна Мирошниченко. Ей подчинялись полковники и подполковники, профессора и доценты, люди, возглавлявшие крупнейшие стройки.”

До початку Великої Вітчизняної війни школа дала 5 випусків десятикласників. 22 червня 1941 року мав відбутися випускний вечір. Він проводився при затемнених вікнах, грав оркестр, танцювали юнаки й дівчата, але гарний настрій зник, усі відразу стали дорослішими. На випускному вечорі, прощаючись зі своєю школою і дитячими роками, хлопці давали слово захищати Батьківщину – і його вони дотримали. Майже всі юнаки, які закінчили до війни школу, пішли боротися з ворогом. Учні 8 класу Камишан В., Корхов А., Федорко А. пішли на війну добровольцями, не дочекавшись призову. Учасниками бойових дій з 1941 року були Гончар Михайло, Бугай Микола, Конарєв Микола, Марков Юрій, Мірошниченко Неля, Пономаренки Андрій і Павло та багато інших. На різних фронтах Великої Вітчизняної війни боролися з загарбниками випускники школи. Та жорстока кровопролитна війна забрала життя семи тисяч ста двадцяти сімох тростянчан. Серед них були і випускники школи №4: Тараненко Євген, Лемешев Олександр, Цибук Віктор, Генін Іван. В рядах воїнів були і ті, хто після закінчення війни прийшов працювати в четверту школу вчителями.

Після визволення Тростянця в 1943 році школа потребувала відбудови і ремонту. Вона в той час не функціонувала, адже фашисти використовували навчальні кабінети як конюшню, а після визволення міста приміщення школи було передане на потреби місцевого шпиталю і тільки у маленькому коридорі була вільна одна кімната, де навчався 5 клас. 1,4, 6,7 класи були розміщенні у тимчасово пристосованих кімнатах під класи у будинках, які знаходилися по вулиці Привокзальній. 2-3 класи проводили заняття у будинку по вулиці Леніна. 8-9 класи навчалися у будинку по провулку Горького і 10 клас у кількості 12 чоловік – у будинку по провулку Першотравневому. Директором школи була призначена Сладкомьодова Раїса Павлівна.

Через рік приміщення було звільнене, але проводити уроки в ньому було неможливо, тому що шибки у вікнах були відсутні, підлога у добудові прогнила. Тоді комсомольська організація школи вирішила використати літні канікули для упорядкування шкільного приміщення. Учні 8-10 класів рубали ліс і на плечах за 2-3 км носили колоди для огорожі шкільного двору, учні 5-х класів допомагали столяру робити цю огорожу. Завдяки залізничним організаціям був проведений практично увесь ремонт приміщень, виготовленні парти, дошки, вішаки для одягу.

Рік 1946. Із цього часу колектив школи майже на 20 років очолює енергійна людина, учасник бойових дій - Помазановський Степан Федорович. Саме за роки його керівництва зусиллями педагогів та учнів були збудовані майстерні, школа перейшла на водяне опалення, зміцнилася матеріально-технічна база, обладнані фізичний, хімічний, біологічний кабінети. А головне – згуртувався колектив педагогів-однодумців, професіоналів, які віддали рідній школі два, а то й три і більше десятки років свого життя. Згадаємо їх : Чікін Олександр Якович, Лад’юкова Наталя Петрівна, Кононенко Микола Матвійович, Устименко Зоя Василівна, Золотайко Ольга Кузьмівна, Коваленко Прокіп Степанович, Щербак Олександра Іванівна, Никоненко Євгенія Миколаївна, Логвіненко Марія Іванівна, Біловол Галина Леонідівна, Пригарін Іван Дмитрович, Шевченко Микола Андрійович, Охріменко Раїса Петрівна, Беспалова Раїса Петрівна, Коломак Ада Василівна, Головко Григорій Якович, Бабченко Катерина Федорівна, Діденко Василь Трохимович, Сокол Павло Костянтинович, Дзюба Микола Іванович, Баландін Василь Петрович, Лобанова Ніна Опанасівна, Нога Раїса Олексіївна.

У 1960 році 63-я залізнична школа підпорядковується системі шкіл Міністерства освіти України. Тому з 1 січня 1961 року перейменовується у Тростянецьку середню школу №4. З 1966 року її очолив Калюжний Микола Іванович, а з 1970 по 1980 рік директором школи була Гусєва Софія Пилипівна.

У цей час починається зміна поколінь у педагогічному колективі. Ряди досвідчених педагогів поповнюються Захарченко Аллою Іванівною, Карпекою Алевтиною Олександрівною, Юрковою Галиною Кіндратівною, Світенко Галиною Іванівною, Щербань Лідією Іванівною, Лустенками Анатолієм Васильовичем та Валентиною Яківною, Давидовою Любо’вю Олександрівною, Матюшенко Надією Іванівною, Яковенко Ліною Марківною, Савочкою Марією Дмитрівною, Катрич Любов’ю Миколаївною, Чеботарьовими Олександрою Геннадіївною та Віктором Васильовичем, Гапон Інною Василівною.

Зовсім молодими спеціалістами прийшли до школи і віддали їй більше 25-40 років свого життя Гулюк Тетяна Миколаївна, Заїки Григорій Васильович та Ольга Михайлівна, Шевлякова Надія Андріївна, Нікіщенко Любов Петрівна, Шацький Валерій Дмитрович, Галицька Ольга Іванівна, Негода Ірина Володимирівна, Захарченко Надія Федорівна, Мусіка Наталія Василівна, Шевченко Зоя Василівна, Міщенко Ірина Анатоліївна, Задесенець Віра Семенівна.

Школа в ці роки славиться хоровими колективами, оркестром народних інструментів, а пізніше духовим оркестром. Шкільні спортивні команди: атлетична, волейбольна, футбольна, лижна та стрілкова міцно тримали призові місця у районних змаганнях.

Та головним для педагогів школи було навчання. За післявоєнні роки школа випустила 103 медаліста. З них 53 учні - із золотою медаллю, 50 учнів – зі срібною медаллю.

1980 – 2000 роки…. У різні роки школу очолюють: Горобець Лідія Володимирівна, Яковенко Ліна Марківна, Бутко Віктор Михайлович, Лустенко Анатолій Васильович.

З роками проходить зміна поколінь. З 2006 року по 2021 рік очолює школу Заїка Ольга Михайлівна. 

За цей період значно покращився матеріально-технічний стан: збудована власна топкова ( 2008 р.), оновлені шкільні меблі ( 2008-2013 р.р.), реорганізована класна кімната під гімнастичний зал, створений зимовий сад (2009 р.), заміна старих вікон на енергозберігаючі (металопластикові) (2012-2014 р.р.), облаштований внутрішній санвузол (2014 р. ).

Багато випускників нашої школи стали лікарями і вчителями, інженерами і письменниками, підприємцями і робітниками, економістами і військовими, хліборобами і вченими, а все ж найбільше з них обрали професію залізничника. Зрозуміло, що не вистачить часу назвати сьогодні прізвища всіх випускників, якими пишається школа, які прославили її на теренах часу і простору, бо їх дуже багато. Але вона пам’ятає про кожного. Приємно, що наші випускники  поверталися в стіни школи дипломованими спеціалістами і залишалися працювати. Серед них Щербак Олександра Іванівна - учитель математики, Безпалова Раіса Петрівна - учитель російської мови, Давидова Любов Олександрівна - учитель німецької мови, Шацький Валерій Дмитрович – учитель фізичного виховання, Шабельник Наталія Валентинівна - учитель української мови, Назаренко Наталія Володимирівна – учитель математики, Мусіка Наталія Василівна, Надєїна Любов Михайлівна, Люлько Тетяна Іванівна – учителі російської мови та зарубіжної літератури, Міщенко Ірина Анатоліївна – учитель початкових класів, Тертичний Євген Олександрович - учитель хімії та біології, Жєлєзняк Віра Вікторівна – бібліотекар.

З 1 січня 2018 році Тростянецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 перейменовується у Тростянецьку Філію № 4 І-ІІ ступенів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3 Тростянецької міської ради. З цього моменту школа оновлюється сучасним комп’ютерним кабінетом, класами НУШ для першокласників, інтерактивними дошками, ноутбуками, навчальними посібниками тощо.

У серпні 2021 року на посаду завідувача Тростянецької Філії № 4 І-ІІ ступенів ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 3 призначено Отрохову Ольгу Павлівну, яка продовжує найкращі надбання і традиції закладу.

Історія закладу продовжується. Усі ми є частинкою його історії. Завжди так було, є і буде.