Психологічна підтримка

Як пережити кризу та зберегти спокій

Міністерство охорони здоров’я України опублікувало низку рекомендацій щодо того, як діяти під час кризових станів.

Психологічні опори може бути зовнішні — це оточуючі люди, які підтримують нас та навколишня ситуація, у якій ми перебуваємо. Але ці опори не завжди стабільні, тому є більш надійні — внутрішні.

Внутрішня опора — це компас, який допомагає в складні періоди.

З чого вони складаються?

Вміння розраховувати на себе.

Світогляд та усвідомлення своїх цінностей. Це є орієнтиром, ґрунтуючись на чому ми приймаємо рішення та діємо.

Набутий досвід (досвід справляти у важких ситуаціях, досвід успіхів).

Знання та навички. Це розуміння того, що ми вміємо, з чим можемо впоратися.

Знання про свої емоції, почуття та довіра до собі. Це дозволяє орієнтуватися у ситуації та діяти виходячи з усвідомленості.

Віра в себе та внутрішня сила.

Взяття відповідальності за своє життя, що дозволить не залежати від іншого і вибирати те життя, яке хочеться.

Збудовані власні межі.

Баланс життєвих сфер, що виконує роль страховки. Якщо в якійсь із частин життя негаразди, то можна спертися на іншу для того, щоб були ресурси на подолання їх.

В основному зовнішні опори з'являються в дитинстві у вигляді турботи від дорослих. Там ми отримуємо комфорт і стабільність. З часом ця зовнішня опора інтегрується і стає внутрішньою, але так відбувається не завжди. Є кілька ознак, які можуть вказувати на втрату зв'язку зі своїми опорами:

Залежність від інших людей;

Спроба догодити всім;

Необхідність бути поруч із людиною, яка скаже як робити.

Прагнення до досконалості.

Почуття страху перед авторитетними людьми.

З чого розпочати вивчення своїх внутрішніх опор?

Найкраще досліджувати свої опори разом із психологом, тому що може спостерігатися знецінення того, що людина має. Психолог допомагає все ж таки помічати і присвоювати те, що є. Але для початку можна самостійно обміркувати кілька питань:

Що для мене важливе?

Які в мене цінності?

Які маю сильні сторони?

Які заняття мені приносять радість та задоволення?

Що я вмію?

Чи помічаю я свої емоції та сильні реакції на якісь події? Які це події?

Чи помічаю я різні тілесні реакції? Чи я розумію про що це?

Відповівши на ці питання, буде основа для вибудовування внутрішніх опор та знайомства із собою. Деколи не відразу приходить відповідь на запитання, але обмірковування його — це вже початок.

ПСИХОЕМОЦІЙНА ПІДТРИМКА: ТУРБОТА ПРО СЕБЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Турбота про себе – це обов’язок 24 години на добу 7 днів на тиждень, а особливо в умовах воєнного стану. Якщо ми не подбаємо про себе, то не зможемо допомогти комусь іншому. Тільки якщо ми будемо якісно дбати про себе, свій емоційний і психологічний стан, ми зможемо з мінімальними втратами  для нашого життя і нервової системи впоратися з наслідками жахливих подій навколо.

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської МОН спільно із ГО «Підтримай дитину» та проєктом «Подбай про себе», ГО «Асоціація дієвих психологів України» психологи нагадують про базові речі на кожен день, які дозволять підтримувати психоемоційний стан.

Дихання – це один із фізіологічних процесів, інтенсивність та глибину якого ми можемо контролювати. Глибоке дихання – це ефективний спосіб зменшення почуття тривоги та стресу. Стежте за диханням та періодично запитуйте себе «А як я дихаю?».

Покладіть одну або обидві руки на живіт. 

Повільно вдихніть через ніс. Ваша рука і живіт повинні піднятися, оскільки повітря наповнює легені. 

Повільно видихайте через рот. Ваша рука і живіт повинні опуститися під час видиху. 

Робіть це протягом 1-2 хвилин. Подивіться, як ваша рука підіймається і опускається під час дихання.

Іноді ми намагаємося приховувати або уникати неприємні емоції. Але насправді корисніше розпізнавати ці емоції та проживати їх. Якщо ви почуваєтеся пригніченими, тривожними, сумними або розлюченими — дайте собі знати, що це нормально. Скажіть: «Все, що я відчуваю, – нормально. Це навколо мене події не нормальні, війна – це не нормально. А все, що відбувається зі мною і з моїм тілом, це все нормально»

Учені порахували, що кількість думок в голові людини сягає близько 6 тис. в день. До того ж більшість з них є негативними, особливо у нинішній ситуації. Щоб зменшити кількість саме негативних думок, варто виконувати такі вправи:

Заплющіть очі. Ви запам’ятаєте все чорне, а якщо попросити назвати, що є у вашому оточенні, наприклад, блакитного кольору – навряд чи згадаєте. 

Ми концентруємося на чорному (негативному) особливо у важких обставинах. Проте, щоб вистояти, – маємо бачити й те, задля чого йдемо до Перемоги. 

Привчайте мозок помічати не лише негатив.

Протилежність негативному мисленню – ПОЗИТИВНЕ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ, навіть під час війни.

Три ключові ідеї позитивного світосприйняття:

 «Так буде не завжди».