Шановні учні! Через ситуацію, яка склалася в нашому місті, ми разом з вами протягом розпочинаємо дистанційне навчання . Для зручності навчання для вас створена окрема сторінка дистанційного навчання "Фінансова культура 7 клас" з підсторінками, на яких будуть розміщуватися навчальні матеріали для вивчення та опрацювання. Звертаю вашу увагу, що на сторінці дистанційного навчання ви маєте можливість переглянути графік додавання навчального матеріалу, на якому будуть вказані терміни:

• додавання для опрацювання навчального матеріалу

• терміни виконання заданих робіт

Завдання для оцінювання будуть надаватися на сторінках віртуальних кімнат класів GoogleClassroom. Кожен із вас має код приєднання

zz63to2

Пам'ятайте! Ви заходитеся на дистанційному навчанні. Всі оцінки, які ви отримаєте, будуть виставлені до класного журналу. Усі записи, конспекти уроків, вправи записувати у робочих зошитах .

Я розумію, що ситуація складна, але тільки всі разом – учні, викладачі та батьки – ми зможемо реалізувати дистанційне навчання. Витривалості, взаємної підтримки та здоров’я! Успіхів вам!

02.11.2020 р. Тема 4. Зародження банківської системи. Лихварство. Перші безготівкові операції. Перший банк в Генуї. Амстердамський банк – найбільший банк Європи початку XVIІ ст.

Д.р. Прочитайте. запам'ятайте і дайте письмово у робочому зошиті відповіді на питання 1. Яка етимологія слова «банк»?

2.Чому Амстердамський банк був найбільшим банком Європи початку XVIІ століття? ( до 07.11.2020 р. )

Ключові питання 1. . Перші безготівкові операції.

2. Перший банк у Генуї. Амстердамський банк – найбільший банк Європи початку XVIІ століття.

3. Початок формування банківської системи окремих країн у XVIII–XIX століттях.

Цілі уроку: дізнатись про виникнення банків; охарактеризувати окремі банківські операції;

порівняти лихварство з діяльністю сучасних фінансових установ; з’ясувати роль банківської діяльності для розвитку товарно-грошових відносин.

Основні поняття: лихварство, банк, банківська операція, банківська система.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

І. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

1. Лихварство. Перші безготівкові операції

Історія розвитку банківської справи тісно пов’язана з історією діяльності банків і виникненням грошей. На жаль, немає достовірних відомостей про виникнення перших кредитних установ і характер здійснюваних ними позичкових операцій. Однак історичні дані свідчать, що перші банківські операції з обміну грошей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Греції (IV ст. до н. е.), у Стародавньому Вавилоні (VI ст. до н. е.), у Стародавньому Єгипті та Римі.

Певний інтерес становить етимологія слова «банк». Термін «банк» походить від італійського «banco» й означає «конторка», «стіл», за яким здійснювався обмін грошей. Французьке слово «bangue» означає «скриня», тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.

Багатьма мовами світу слово «банк» завдяки його єдиним кореням має аналогічне значення: bank (англ., нім.), banco (італ., ісп.), bangue (фр.).

В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництва французької мови.

За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювались у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів і видавання за ними певних відсотків. Зародилася банківська справа і подальшого розвитку набула у Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві із половиною тисячі років тому в давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н. е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля, що велася з використанням різних монет, які карбували як держави, так і міста, зумовила виникнення таких учасників торговельних операцій, які б розбиралися в монетах, що були в обігу. За цих умов виникла така професія, як міняйли, які розкладали монети на спеціальному столі (від грец. «trapeza» – трапедза) і перевіряли їхню якість. Звідси грецька назва – міняйли-трапедзити.

Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започаткована в Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяльності почалося у XII столітті. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія була на перехресті торговельних шляхів, через які європейські держави мали можливість підтримувати зв’язок із різними частинами світу, а це сприяло розвиткові торгівлі грошового обігу. На той час відродилася професія міняйлів, які займалися під час купівлі-продажу обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції. Міняйли не тільки обмінювали одні гроші на інші, а й займалися кредитними операціями і лихварством.

Кредитні операції полягали в безготівковому переказі грошей (відомий з XI ст.). Роль готівки стала відігравати розписка міняйли (вексель), за якою його агент у певному місці видавав тій чи іншій особі суму, яку та внесла попередньо. Міняльні контори стали називати банками (по-італійськи банк – лава, на якій, зазвичай, сидів вуличний міняйло), а їхніх господарів – банкірами.

Банки нагромаджували значні суми, які потім давали в позику під великий відсоток. Лихварський капітал в основному кредитував престижні видатки феодалів (купівля предметів розкоші) і воєнні видатки держави.

Багаті банківські контори створювали власні торговельні та промислові підприємства, а великі купці спрямовували вільний капітал у кредитно-лихварську сферу. Так виникали торговельно-банкірсько-лихварські фірми, які відіграли важливу економічну і політичну роль у феодальній Європі.

Капітал такої компанії утворювався за рахунок внесків учасників і депозитів, які вносили жителі міста в основну контору, або іноземців, що вносили свої кошти у філії, відкриті в інших містах чи країнах.

Найприбутковішими, хоча й не найбільш поширеними операціями щодо розміщення капіталів торговельно-банкірських компаній були кредити під відсотки. Останні були різними і залежали від мети й тривалості

позики. Так, венеціанські документи ХІІ століття свідчать, що короткостроковий кредит (до одного року) міг надаватися без стягування відсотків.

Але по закінченні цього терміну позика починала приносити 20% річних. Крім того, за неповернення кредиту передбачалася сплата штрафу, що становив подвійний розмір кредиту і нарахованих процентів. У Флоренції на початку XIV століття відсоток за звичайними позиками коливався в межах 10–15%. З часом від зростав до 20–30%, що залежало від ситуації на грошовому ринку.

Неодноразово банкірські асоціації розорялися, бо їхніми дебіторами були королі, царі чи імператори. Вони часто не тільки не сплачували борги, а й фізично розправлялися з позикодавцями. Найуспішніше розвинулася кредитно-лихварська система у Флоренції. У XIV–XV століттях її очолювали відомі банкіри з родів Альберті й Медичі. У Німеччині кредитно-лихварськими операціями керували банкіри Фуггери і Вельзери. В їхніх конторах широко застосовувалися безготівкові розрахунки. Небувалого розвитку набула банківська справа і в Нідерландах, незабаром представників цієї країни стали називати світовими банкірами.

У XVI столітті з’явилися перші банкірські доми – Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки – «жиробанки», що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Банківська справа в сучасному варіанті зародилася в період манфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток.

Досить відомими на той час банкірськими домами були: Чайльда в Англії, Ротшильдів у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні. А 1694 року створено перший центральний акціонерний банк Банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банкнот і цінних паперів для оплати урядового боргу.

З розвитком торгівлі відбувалося становлення грошової та фінансово-кредитної систем. Протягом середньовіччя і періоду розквіту феодалізму не існувало державної монополії на карбування монет. Цим правом, поряд із королем, володіли також суверенні сеньйори і міста. Подібне різноманіття монетних систем привело до поширення міняльної справи.

2. Перший банк у Генуї. Амстердамський банк – найбільший банк Європи початку XVIІ століття

У Генуї 1407 року було засновано Банк Святого Георгія, який спочатку являв собою асоціацію кредиторів держави, а згодом розпочав діяльність із приймання внесків від приватних осіб, про що останнім видавали свідоцтва, які могли переходити із рук у руки. Це перший банк, який повністю виконував усі функції сучасних банків. Перші банки обслуговували виробництво й обіг товарів і сформувались як універсальні банки. Банкнотну емісію здійснювали багато комерційних банків. Випуск банкнот був безконтрольним і нерегулярним. Випускаючи банкноти, вони сприяли розширенню товарного й грошового обігу. Особливо помітною ця роль була на регіональних ринках. Однак із посиленням тенденцій становлення загальнонаціональних ринків банкнотна емісія, що здійснювалася багатьма комерційними банками, стає перешкодою на шляху розвитку товарного і грошового обігу. Вони не мали довіри населення всієї країни. Ситуація ускладнювалася також випуском незабезпечених банкнот і банкрутством окремих комерційних банків. Істотним недоліком банкнотної емісії, яку здійснювали комерційні банки, було й те, що такі банкноти могли обслуговувати переважно регіональні процеси обміну товарів. Тому з розвитком товарного виробництва і становленням єдиного національного ринку виникла потреба в регулярній банкнотній емісії, яка б здійснювалась з єдиного центру. Таким центром став центральний банк.

Амстердамський банк (нід. Amsterdamsche Wisselbank) – банк, заснований в Амстердамі 1609 року підприємцем Дірком ван Осом. Був якщо не першим, то принаймні попередником першого центрального банку.

Причиною появи банку стали великі збитки, які терпіли торговельні компанії від постійних коливань у вартості монет. Амстердамські купці вирішили ввести загальну рахункову одиницю, для чого потрібно було зосередити всі платежі і розрахунки в одній установі. Так і з’явився Амстердамський банк.

Будь-якій особі, яка зробила внесок не нижче за 300 флоринів, відкривали кредит на відповідну суму. Всі векселі понад 300 флоринів мали сплачуватися не інакше, як чеками на банк. Вклади повинні були бути недоторканні, і місто не мало права запозичати з них на свої потреби. Витрати покривалися податком у полстюйвера з кожних 100 флоринів, що стягуються при зведенні рахунків.

Банк установив незмінну рахункову одиницю, що являла собою вартість певної кількості срібла, дорівнює 211,91 асам чистого срібла, її назва банківський флорин. Банк приймав усякого роду монету, але рахунок вівся тільки в банківських флоринах, які користувалися лажем1 проти карбованих флоринів, звичайно в розмірі 5,84%. Вклади могли бути передані іншим особам, але не поверталися назад дзвінкою монетою. Якщо внаслідок занадто великого накопичення вкладів у банку кількість банківських грошей збільшувалася в розмірі, що перевищує попит на них, і лаж на банківські флорини падав нижче за 5,84%, то банк робив розпорядження про вилучення відомого числа банківських флоринів шляхом викупу їх дзвінкою монетою. Таким чином банк завжди підтримував курс своїх грошей на належній висоті. Капітал банку складався з внесків, цифра його трималася в суворій таємниці. Припускають, що він доходив до 60 млн

1 Лаж – доплата до одного роду монети, при обміні її на іншу, наприклад паперових грошей на срібло, срібла на золото; додаткова цінність монети одного роду при сплаті нею за товар.

До кінця XVIII століття банкові найбільше довіряли. Ніхто не сумнівався, що кожному банківському флоринові, що перебував в обігу, дійсно відповідає срібний або золотий флорин у сховищах банку.

Але після того, як у середині XVIII століття банк став таємно (хоча статутом банку це заборонялося) видавати позики уряду Нідерландів і Ост-Індської компанії, у нього виникли проблеми зі своїми вкладниками.

Зростання корпоративної та урядової заборгованості змусили банк 1790 року видати розпорядження про вилучення на свою користь 10% приватних вкладів, а також про обов’язкове резервування всіх вкладів у розмірі до 2 500 ахтенвінтигів. Однак це не тільки не зупинило відплив, а, навпаки, різко скоротило приплив нових вкладів у каси банку. Коли 1794 року Амстердам узяли французи, у касах банку не вистачало понад 10 млн флоринів, відданих у позику урядові і Ост-Індській компанії. І вже 1795-го банк був ліквідований.

ЦЕ ЦІКАВО!

Північноіталійська область під назвою Ломбардія була батьківщиною світських банків міських общин, де можна було взяти кредит під заставу цінних речей під %. Так були створені перші ломбарди.