Дитина і телевізор

Телевізор - не розвага а небезпека!

Ось уже протягом багатьох років телевізор розважає нас і наших дітей. Втягуючись у калейдоскоп телепередач чи кінофільмів, ми забуваємо, що поруч з нами, дорослими, сидять маленькі діти, і споглядають вони те саме, що і ми..

Проблема впливу телепередач на психіку дитини є актуальною і болючою. Спеціальні дослідження показали винятковість дії образів, що побутують на екранах, на дитячу свідомість, і не лише внаслідок особливих технічних ефектів, а й унаслідок підвищеної вікової чутливості, адже дитина дошкільного віку ще не здатна захистити себе від негативної інформації.

Кінострахіття про маніяків, убивць, монстрів, демонів через екран немовби входять у життя дитини, наповнюють його наркотичними переживаннями. Мала дитина не спроможна відрізняти реальне від нереального. За сприятливих обставин (темрява, самотність) у неї спрацьовує зорова та емоційна пам'ять. Вона переживає те, що побачила нещодавно, сидячи біля екрана,але примара вже не на екрані, а поруч.

Почуття страху закріплюється, а згодом розвивається невроз, який стає причиною серйозного деформування характеру; він супроводжується розладом нервової системи та внутрішніх органів.

Екран ніби «висмоктує» нервову систему малюка. Провідні психічні процеси, що перебувають у процесі розвитку, зазнають перевтоми, а крім того, дитина від надмірності вражень пере збуджується. Вона погано засинає, вночі бентежиться, а вранці важко прокидається. Результат той, що в дитячий садок приходить похмурий, примхливий малюк. Для дитини дошкільного віку неприродно тривалий час перебувати в статичному положенні, а телевізор нав'язує саме такий стан! Відповідно, після перегляду телевізора організм дитини потребує рухової розрядки. Маля стає рухливо нестримним,та до розумових занять таке дошкільня вже не здатне.

В дошкільнят швидко формується психологічна залежність від екрана телевізора. Екран поволі витісняє традиційну природною гру з життя дитини, яка необхідна для повноцінного розвитку особистості, звужує сферу спільної діяльності батьків і дітей в сім'ї, як наслідок гальмується розвиток емоційної сфери малюка, послаблюється духовний зв'язок з рідними.

Діти, внаслідок побаченого можуть вважати насильство нормальною моделлю поведінки або способом розв'язання особистих проблем. У них з'являється «полегшене ставлення до життя та смерті, розмиваються межі дозволенного в уявленнях про моральну поведінку. Стійке звикання до екрана виникає при щоденних переглядах телевізора, нехай і нетривалих за часом. Батькам слід пам'ятати: телезалежність легше попередити, аніж потім звільнити від неї дитину.

Потрібно зацікавити дитину справді корисними заняттями – читанням, гімнастикою, розвивальними іграми. Реальність така, що батькам необхідно навчитися жертвувати своїм часом, приділяти малюку більше уваги, створити для нього позитивний ігровий простір. Татам і мамам необхідно перейнятися свідомим почуттям відповідальності за виховання дитини, щоб телевізор не був «дешевою нянько