Увага на темперамент

Кожна дитина з перших днів життя має індивідуальний темперамент, який практично неможливо змінити. Темперамент пов’язаний з особливостями нервової системи дитини: з інтенсивністю, урівноваженістю, рухливістю психічних процесів і станів. Тип темпераменту є вродженим. Прояв того чи іншого темпераменту можна помітити з самого раннього віку.

Оскільки темперамент змінити не можна, дорослим потрібно знати його особливості, щоб зрозуміти причини поведінки дитини і допомогти їй знайти себе в цьому світі. При вихованні дитини потрібно враховувати властивості темпераменту, а не намагатися їх переробити.

Дитина-меланхолік

В поведінці малюка-меланхоліка багато незрозумілого, але воно випливає з його багатого внутрішнього світу. Коли він не гра, то частіше буває замисленим і сумним. Якщо турбується, плаче довго і гірко. Малюк-меланхолик малоактивний, його рухи слабкі, а мова тиха й некваплива. Важко включається в ігри інших дітей. Лякається чужих людей і однолітків, але з тими, кого любить, добрий, м який, відкритий і довірливий.

Любить усамітнюватись. Розбірливий в їжі, швидко втомлюється, важко переключається на інший вид діяльності. Засинає пізно, в ліжку любить міркувати і фантазувати. Любить тепло, боїться спорту.

Дитина-меланхолік замкнена, нерішуча й дуже недовірлива. Вона рідко виявляє приємні емоції. Ця дитина-природний песиміст і постійно чимось незадоволена.. Дитина-маланхолик не любить жодних нововведень. Зміну режиму дня,появу в її оточенні нових людей і навіть уведення нової їжі вона сприймає насторожено. Їй потрібен час, щоб звикнути до змін і прийняти їх як належне. Вона тяжко засвоює інформацію і швидко втомлюється. Меланхоліки,як правило дуже ретельні та старанні, але не люблять привертати до себе увагу. Вони відмовляються виступати на дитячих ранках і відповідати біля дошки. Будь-яке зауваження викликає у дитини розпач.

Така дитина вимагає багато турботи і дуже потребує розуміння. Батьки і вихователі повинні знати, що наголошення на багатьох проблемах є неприйнятним для дитини меланхоліка, оскільки вона довго фіксується на цьому і переживає. У дитини повинна бути людина, якій вона могла би довіритись повністю, щоб отримувати від неї тепло та увагу. Меланхоліку дитячий колектив не потрібен. Він цілком комфортно відчуває себе вдома в оточенні дорослих. Тому, чим пізніше така дитина піде в садок, тим краще . Але взагалі уникати дитячого садка не варто. Бажано щоб дитина-меланхолік до школи отримала досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Із дітьми-меланхоліками можливі проблеми. Протестувати проти походу в дитячий садок меланхолік зазвичай починає ще з вечора. А коли мама вранці нарешті звільняється з його причепливих обіймів,він може „мстити” вихователям й іншим дітям за те, що мама все ж таки наполягла на своєму і пішла на роботу. Меланхолік відмовлятиметься засинати і заважатиме іншим дітлахам у тиху годину.

На меланхоліка не можна тиснути і силоміць вести його в садок. Будь які категоричні звертання і негативні оцінки провокують зниження його активності. З таким малюком треба обговорювати майбутні події, акцентуючи увагу на позитивних сторонах.

Завдання батьків - зацікавити дитину майбутніми змінами. Потрібно розповідати дитині, як цікаво ходити в садок. На крайній батькам можна рекомендувати скласти мирну угоду: „Ти не плачеш уранці та йдеш до садочка, а у вихідні ми підемо кататися на каруселі ”.

Дитині меланхоліку потрібно частіше давати позитивні оцінки, створювати ситуації успіху, організовувати спільну діяльність з дітьми.

Якщо у дитини переважають риси меланхолічного темпераменту:

Ø Треба обмежити шум, нові знайомства, кількість іграшок, але у той же час привчати дитину не боятися незначного шуму, спокійно, без тривоги ставитись до нової людини;

Ø Не можна підвищувати голос на дитину, виявляти до нього надмірну вимогливість, карати, підкреслюючи її недоліки;

Ø Доцільно розмовляти з дитиною, так як вона відрізняється навіюваністю. Говорити потрібно переконливо але впевнено,визначено;

Ø Дитині корисно займатися спортом;

Ø Необхідно урізноманітнити життя дитини;

Ø Треба залучати дитину до спільної праці із дорослими;

Ø Важливо розвивати у неї товариськість;

Ø Необхідно підтримувати позитивні емоції, виявляти по відношенню до дитини доброзичливість, чуйність.

Дитина-флегматик

Повільний мовчун. Любить декілька іграшок, мало фантазує, грає спокійно, не шумно. Мало рухається, полюбляє поспати, засинає легко, встає пізно, в їжі нерозбірливий. Ретельно складає іграшки,одяг, любить порядок і добротність в усьому: п є лише зі своєї чашки,їсть лише своєю ложкою, в садку грається своєю іграшкою. Розмовляє повільно, терпіти не може ігри, де треба проявляти прудкість. Це „надійна” дитина, слухняна і пунктуальна.

З такою дитиною батьки зазвичай не знають проблем. Вона багато спить, уміє грати сама, рідко влаштовує батькам істерики і практично не вимагає до себе уваги. Дитина флегматик завжди стримана і розсудлива. Вона рідко проявляє зацікавленість і ініціативу. Флегматик полюбляє спокійні ігри і прагне завжди триматися в тіні. Він довго адаптується до садка, але відкрито не виражає своїх емоцій.

Адаптація до дитячого садка найбільш безболісно минає у 2-3 роки. У цьому віці дитячий колектив ще не сформувався, тож флегматику буде простіше вписатися в нове коло спілкування. Адаптуючись до дитячого садка, дитина – флегматик занурюється в себе. Вона уникає спілкування з однолітками і не йде на контакт з вихователями. Вона може цілий день просидіти сама в куточку або біля вікна. Не варто його турбувати. Він навряд чи погодиться на пропозицію побалакати, або пограти в нову гру. Флегматик взагалі погано пристосовується до всього нового. Флегматик рідко плаче вранці, коли мама йде, і не виявляє особливої радості, коли його забирають додому. Дитина-флегматик може цілий день терпіти або ходити ” в штани, хоча вже давно вміє користуватися горщиком і туалетом. Таким чином, вона демонструє, що садок для неї – чужа територія.

Вихователі рідко скаржаться на таких дітей. Флегматик не плаче і не вередує. Але він не менше, ніж дітлахи, потребує уваги. Йому необхідна присутність поруч чогось рідного і знайомого. Потрібно давати малюку в садочок речі, які нагадуватимуть йому дім. Тоді флегматикові буде простіше звикнути до нової обстановки.

У заняттях з флегматиком рекомендуються вправи на розвиток творчої фантазії, заняття музикою, вишиванням, ліпленням, малюванням. Дитину потрібно загартовувати, квапити під час їжі, не давати солодкого. У грі не потрібно залишати дитину на самоті, потрібно частіше спонукати її до дії, зацікавлювати. Не варто настирливо проявляти свою любов до дитини – флегматика. Навпаки, байдужість дорослого діятиме на нього так, що він прагне до подолання власної байдужості., завоювання любові.

Дитина з таким типом темпераменту робить повільно все, у тому числі й учиться. Але якщо флегматика не обмежують у часі, він домагається гарних результатів.

Якщо у дитини переважають риси флегматичного темпераменту:

Ø Не можна застосовувати окрик, погрози, прискорення – це призводить до гальмування нервової системи дитини;

Ø Не треба відсторонювати дитину від тої діяльності, яка потребує прикладати зусилля;

Ø Необхідно створювати для дитини умови, коли потрібні швидкі дії, корисні ігри на змагання;

Ø Потрібно спонукати дитину до руху (гімнастика, рухові ігри, плавання, біг);

Ø Спонукати дитину до гри, праці, конструювання - активізувати її;

Ø Не можна різко обривати дитину. Необхідно попереджати її за декілька хвилин до зміни виду діяльності;

Ø Залучати дитину до діяльності у колективі;

Ø Задача дорослих - підвищити самооцінку флегматика і виробити у нього необхідну впевненість у собі.

Дитина-холерик

Спокійною цю дитину ніяк не назвеш. Вона легко збуджується і довго не може заспокоїтися. Холерик віддає перевагу галасливим іграм, пустощам і постійно потребує глядачів. Із раннього дитинства він уміє працювати на публіку. Часто провокує конфліктні ситуації з однолітками й вихователями. Він легко звикає до нових ідей і нової обстановки. Але всі непередбачені ситуації сприймає дуже гостро. Він швидко схоплює нову інформацію і так само швидко її забуває. Дитина наполеглива, рішуча, хоробра. Їй подобається ризик, відчайдушні історії та пригоди. Тяжко йде на компроміс, не прислухається до думки інших. Спить мало, прокидається рано. У їжі нерозбірлива, любить хапати шматки ” . У її вчинках часто відсутній елемент обдумування, вона імпульсивна, схильна до спалаху гніву, забіяка і крикун, але потім може принишкнути і стати „ золотою дитиною ”. Грає в грубі, поривчаті ігри, часто конфліктує з однолітками. Інтереси холерика стійкі й постійні. Якщо такий малюк поставив перед собою мету – не важливо яку: дістати з верхньої полиці вашу улюблену вазу або побудувати вежу з кубиків – він її обов * язково досягне

У спілкуванні з дитиною-холериком необхідно бути терплячим і спокійним.

Потреба в дитячому колективі у холерика з являється в 3-4 роки. Це оптимальний для нього вік для звикання до дитячого садка. У цьому віці дитина вже знайома з певними нормами поведінки, й у неї з являється стримуючий фактор. У 3-4 роки холерику буде найлегше навчитися відповідати за свої вчинки і гармонійно вписатися в дитячий колектив.

Адаптуючись до дитячого садка, холерик проявлятиме ще більшу активність і задиристість – таким чином він намагається зняти нервове збудження і звикнути до розлуки з мамою. Дитина-холерик виступає ініціатором усіх дитячих пустощів.

Під час занять з холериками рекомендуються рухливі ігри, змагання, спортивні вправи, корисне плавання, стрибки на батуті, ритмічні танці. Такій дитині потрібен великий життєвий простір, тому доцільно організовувати з нею виїзди на природу, походи. В іграх бажано передбачати можливість програшу дитини і показувати їй, що часто, перш ніж щось зробити, непогано було б і подумати. Висловлювати якісь зауваження дитині краще після того, як вона заспокоїться, можливо, навіть через день, завжди пояснюючи наслідки її вчинку. У жодному випадку не потрібно соромити дитину при інших дітях! Можливо, вона і сама би хотіла навчитися тримати себе в руках, тому зрозумійте її та допоможіть!

Виховуючи маленького холерика, вам потрібні пильність, наполегливість і суворість. Намагайтеся вгадувати дії дитини. Якщо вони приховують небезпеку, слід зупинити малюка і спокійно пояснити, до чого може призвести його вчинок. Вдома установіть певні закони поведінки і вимагайте від сина або доньки, щоб вони їх дотримували. Не бійтеся робити дитині зауваження. Однак, щоб уникнути вибухів гніву і дратівливості, не обмежуйте своєї дитини більше, ніж це насправді необхідно. Завдання вихователів і батьків – скерувати енергію дитини, що б ´є через край, у мирне русло

Якщо у дитини переважають риси холеричного темпераменту:

Ø З розумінням ставитись до виявлення активності дитини;

Ø Розмовляти з дитиною спокійно, тихим голосом, але наполегливо, без умовляння;

Ø Доцільно обмежувати все, що збуджує нервову систему дитини: кіно, телебачення, читання – все повинно бути в міру. За дві години до сну – тільки спокійні ігри та заняття;

Ø Необхідно розвивати у дитини зосереджену увагу: ігри на столі (але не ті, де змагаються), конструювання, малювання, ліплення – все що потребує посидючості;

Ø Виховувати у дитини вміння керувати собою (ігри з командами, із раптовими зупинками «Завмри», де вона буде підкорятись);

Ø Привчати дитину до правил спілкування: розмовляти спокійно, не переривати того, хто говорить, рахуватися з бажаннями інших, просити, а не вимагати;

Ø Необхідно суворо дотримуватись режиму дня.

Дитина-сангвінік

Така дитина вертка і рухлива, самостійна і наполеглива. Сангвінік може довго займатись якоюсь справою, не відвертаючи увагу і не стомлюючись при цьому. Однак, вам не вдасться примусити свого малюка-сангвініка зробити що-небудь, якщо він не захоче цього сам. Батьків часто непокоїть незібраність, неуважність, неакуратність малюка, але, дитина-сангвінік може навчитись утримувати увагу з допомогою дорослого, якщо дорослий приділяє їй багато уваги під час спільних занять. Дитина приємна в спілкуванні, заводій, вигадник, фантазер. Засинає легко і швидко, так само легко і рано прокидається.

Дитина-сангвінік весела, життєрадісна, спритна і товариська, виявляє величезну цікавість до всього, що її оточує. Вона чудово сходиться з однолітками, швидко адаптується в незнайомому місці й миттєво засвоює нову інформацію. Дитина-сангвінік не злопам’ятна вона швидко прощає і забуває образу. Оскільки дитина з цим типом темпераменту може за бажання стримувати прояв своїх почуттів, вибух гніву і агресії в неї бувають вкрай рідко. Так само не властиві їй необачність і поспішність при прийнятті рішень. Кожну свою дію малюк ретельно обмірковує і зважує.

Як тільки дитина-сангвінік помічає, що навколо є діти,- вона відразу потребує спілкування з ними. Сангвініки володіють природженою готовністю до дитячого садка. Тому, чим раніше віддати таку дитину в колектив, тим краще буде для всіх. Малюк легко звикає до нової обстановки і знаходить спільну мову з дітьми і дорослими, він швидко засвоює правила поведінки, слухняний.. Ігри і повсякденне життя цієї дитини повинні бути рухливими, вимоги до спокою і врівноваженості треба узгоджувати з урахуванням особливостей темпераменту.

Спочатку сангвінік з радістю йтиме до дитячого садка. Але він швидко втомлюється від одноманітності, і тільки-но йому стане нудно ходити до дитячого садка, він обов' язково продемонструє своє незадоволення.

Ліплення, малювання, музика, танці, фізкультура, розвивальні ігри підуть малюку на користь. Дитина-сангвінік буде з задоволенням ходити в дитячий садок лише в тому випадку, якщо їй там буде цікаво.

Якщо у дитини переважають риси сангвіні стичного темпераменту:

Ø Важливо виявляти строгість, вимогливість до дитини, контролювати її дії та вчинки;

Ø Звертати увагу на дрібні порушення з боку дитини (не прибрав іграшки);

Ø Необхідно, щоб почата справа доводилась до кінця і з доброю якістю (не дозволяти братися за другий малюнок, аж поки не закінчено справу з першим);

Ø Доцільно неохайно виконану роботу запропонувати виконати ще раз. Головне – показати дитині кінцевий результат сумлінних дій.

Ø Важливо формувати у дитини стійкі інтереси. Не допускати частої зміни діяльності;

Ø Вчити уважно ставитись до товаришів, намагатися, щоб утворювались сталі відносини.

Ø Треба залучати дитину до спільної праці із дорослими;

Ø Важливо розвивати у неї товариськість;

Ø Необхідно підтримувати позитивні емоції, виявляти по відношенню до дитини доброзичливість, чуйність.