Щорічно 1 червня в Україні та ще в понад 60 країнах відзначають Міжнародний день захисту дітей. У багатьох це свято асоціюється з початком літніх канікул, морозивом і веселощами, однак ця дата має не тільки розважальний підтекст.
День захисту дітей бере свій початок з 1 червня 1925 року. Саме цього дня відбулося дві події, які і стали визначальними при виборі дати свята: в Женеві відбулася перша міжнародна конференція, під час якої обговорювалися проблеми дітей, а генконсул Китаю в Сан-Франциско зібрав у місті групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе - свято, яке символізує початок літа.
Офіційно Міжнародний день захисту дітей засновано в 1949 році. Саме тоді у Парижі відбулася спеціальна сесія Міжнародної демократичної федерації жінок, на якій і було ухвалено рішення заснувати міжнародний День захисту дітей. Це було зумовлено тим, що після Другої світової війни багато неповнолітніх по всьому світу залишилися сиротами, без даху над головою, їжі і з різними захворюваннями.
Відзначати свято почали з 1950 року, тоді урочисті заходи відбулися в 51 країні. А вже в 1989 році ООН представила Конвенцію з прав дитини.
Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини в 1991 році, проте відзначати свято почала з 1998 року – після підписання 30 травня президентом Леонідом Кучмою указу "Про день захисту дітей". У нашій країні це свято не є вихідним днем, окрім випадків, коли День захисту дітей припадає на суботу або неділю.
Цікаво, що з 2013 року за ініціативою ООН цього дня відзначають ще одне сімейне свято – Всесвітній день батьків. А з 2001 року (за пропозицією Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН) відзначається також Всесвітній день молока.
Офіційним символом Міжнародного дня захисту дітей є спеціальний прапор. На зеленому тлі, що символізує гармонію і родючість, навколо Земної кулі зображено 5 фігурок людей. Ці фігурки символізують єдність усіх рас і народів, а зображення Землі - символ спільної домівки.
Правовий статус дітей і підлітків у сім’ї також регулюється Сімейним кодексом України від 10 січня 2001 року, Законами України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року, “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року, “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року, “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року, Національною програмою "Планування сім’ї", затверджену Постановою Кабінету Міністрів від 13 вересня 1995 року. На основі законів та нормативно-правових документів України розроблена Концепція державної сімейної політики.
У Законі України "Про охорону дитинства" передбачено: "Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".
Сімейним кодексом України передбачені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку своїх дітей, права батьків щодо захисту дитини, основи здійснення батьківських прав та виконання обов’язків щодо дитини. Основні права дитини у сімейних відносинах згідно Сімейного кодексу України наступні.
Кожна особа має право на проживання в сім’ї (ст.4).