Однією з важливих особливостей традиційної культури етнічних груп України є українська кухня.
Загальна характеристика української кухні:
Украї́нська ку́хня — характерний стиль приготування їжі, практика і традиції, які пов'язані з українською культурою, кулінарне мистецтво українців.
Українська кухня створювалась протягом багатьох віків, тому вона в певній мірі відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні умови, природні та кліматичні особливості, в яких перебував український народ в процесі свого історичного розвитку.
В українській кухні дуже багато продуктів зазнають складної теплової обробки — спочатку їх обсмажують або варять, а потім тушкують або запікають.Це є найбільш відмітною рисою технології української кухні. Складна теплова обробка дає змогу зберегти аромат страв і надає їм соковитості. Велику кількість страв (крученики, завиванці, фарширована птиця й овочі, шпиговане салом і часником м'ясо) готують у шпигованому і начинюваному вигляді. Особливо смачні і корисні комбіновані страви з м'яса та овочів — голубці з м'ясом, крученики волинські, яловичина шпигована з буряками і тд. Українські страви відомі своєю різноманітністю та високими смаковими якостями. Українська кухня нараховує сотні рецептів: борщі й пампушки, паляниці й галушки, грибна юшка, грибний соус, бануш, вареники й ковбаси, печені та напої з фруктів і меду, відомі далеко за межами України. Деякі страви мають багатовікову історію, як-от, український борщ. Уже в період трипільської культури (5-6 тисяч років тому), яку сприйняли східні слов'яни, населення Правобережної України вирощувало зернові культури — пшеницю, ячмінь і просо
Багато особливостей української кухні були обумовлені способом життя народу, переважна більшість якого займалась важкою хліборобською працею. Щоб виконувати важку працю, людям була потрібна ситна, калорійна їжа. Тому для української кухні характерні страви, що багаті і на білки, і на жири, і на вуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа була смачною. Саме тому для більшості страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів.
В XIX столітті в Україні дуже широко поширюється картопля, що використовується для приготування перших та других страв й гарнірів до рибних та м'ясних страв. Цей овоч став в Україні «другим хлібом» і знайшов широке застосування — практично всі перші страви починають готуватися з картоплею, заміняючи нею традиційну городину — пастернак, ріпу.
Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені історичними особливостями та традиціями.
Багато страв української кухні — борщі, вареники, сирники, м'ясо шпиговане салом, фарширована риба та ін. — дістали загальне визнання російського населення. Борщ, вареники, куліш — не тільки смачні та поживні страви, а й яскравий кулінарний бренд України, який має свою глибоку і захопливу історію .
Завдання:
Опрацювати матеріал.
Скласти конспект.
Домашнє завдання:
Підготувуати інформацію про особливості харчквання українців певних регіонів.
На формування українського національного характеру вплинула відкритість і незахищеність території. Українці постійно відчували на собі натиск сусідів, що активно прагнули їх підкорити. Згадаймо хозарів, печенігів, половців, монголо-татар, поляків, кримських татар, росіян, турків… Тому українці часто змушені були захищатися від ворогів. Це сформувало такі риси як волелюбність та войовничість. Часто зовнішні вороги були дуже сильними, перемогти іх було неможливо в певних історичних умовах. Тому серед рис національного характеру з’являється адаптивність. Куди б його не закинула доля, українець пристосується до будь-яких обставин. Кілька потужних хвиль еміграції підтверджують цю тезу. Разом з тим, перебуваючи далеко від історичної батьківщини українці ретельно зберігають свої традиції і шанують українську мову і культуру. На формування національного характеру певною мірою вплинуло землеробство, яким традиційно займались наші предки. Саме зв’язок з землею визначив особливості світобачення наших предків, їхні культурні орієнтири та соціальну організацію. Звідси беруть початок тонке відчуття гармонії, виважений підхід до вирішення складних справ, працьовитість, відсутність агресії, ліричне сприйняття життя, м’який гумор, відчуття господаря та певний індивідуалізм. Думку про індивідуалізм як одну з домінант характеру українця розвивали такі мислителі і діячі, як М. Грушевський («Хто такі українці і чого вони хочуть?»), В. Янів («Релігійність в житті українського народу»), М. Костомаров («Две русские народности»), І. Мірчук («Світогляд українського народу. Спроба характеристики») та ін. Ця риса українського характеру сприймається неоднозначно. З одного боку, індивідуалізм є фактором, який запобігає формуванню в суспільстві диктаторів і вождів, оскільки велика кількість особистостей не дозволить сформуватися диктаторові, що стоятиме над ними. Саме тому так наполегливо і відважно українці боролися з тоталітарними режимами у ХХ столітті, віддаючи життя за своє право мати власну думку. З іншого боку, індивідуалізм роз’єднує, через нього не можна дійти загальної, одностайної позиції.
Крім рис національного характеру важливою характеристикою народу є менталітет.
Менталітет – це характер та спосіб людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому.
Найбільш вагомими архетипами українського народу вважаються: -архетип Матері, який є уособленням Землі, України, Жінки; -архетип домінування минулого над майбутнім, який пов'язаний із ідеалізацією минулого; -архетип долі, за яким вона визнається сильнішою за розум; -архетип едукативності, який забезпечує переконаність у тому, що завдяки навчанню можна змінити своє життя. Менталітет зберігає генетичний код народу, допомагає зрозуміти закономірності розвитку культури, суспільної моралі. На його основі виникає відчуття ідентичності, що визначає політичну і побутову поведінку. Загалом, українцям як нації, притаманні всі риси, які властиві всім націям, що перебувають на високому ступені соціально-культурного розвитку , але серед інших народів українці виділяються своєї неповторною особливістю світосприймання, що зумовлена як географічним положенням, так і власної неповторною історичною долею. Греко-візантійське християнство, що є релігією суто інтровертованою, орієнтованою на внутрішній світ, а також численні національні катастрофи, століття чужоземного гноблення і бездержавності сприяли виробленню в характері українця замкненості в собі, спрямованості на себе, підозри як до чужих, так і до своїх, а особливо до влади, котра весь час уособлювала собою загарбників. Одним із наслідків тривалої бездержавності є комплекс меншовартості, який і досі заважає будувати власне українську державу. Прадавній афоризм “пізнай самого себе”, не раз проголошуваний античними мудрецями і розвинутий вітчизняним філософом Григорієм Сковородою, не втратив свого значення й сьогодні. Тож усвідомлення того, що кожен українець є спадкоємцем мудрої нації, багатої духовно і морально в значній мірі може сприяти нашому подальшому вдосконаленню та розвитку
Народній світогляд є національно-зумовлене становисько даного народу до світу та життя. Він виявляється і в тім, щò цей нарід в світі любить, чого в житті він уникає, що в людині найвище оцінює, до чого ставиться негативно і т. д.
Розуміється, протягом віків народній світогляд не залишається все тим самим. І впливи чужих культур і великі зміни у власнім житті — все це накладає свій відбиток на психіку народню. Народній світогляд є, таким чином, сполучення певних надісторичних та історичних елементів. Історично-зумовлені елементи, розуміється, легше піддаються зміні, ніж зумовлені певним психічним укладом нації. Але й ті й інші в кожен даний момент накладають свій відбиток на філософічну творчість представників даної нації.
Не треба думати, одначе, що народній характер і світогляд є повна та цілісна єдність. Є завше в кожній нації ріжні психологічні типи людей, є певні ріжноманітні соціяльні типи, є, нарешті, місцеві відміни, що можемо назвати племінними. Усі такі відміни дуже ускладнюють національне обличчя народу і роблять його характеристику надзвичайно складним завданням. Від цієї ріжноманітности характерів залежать і певні ухили у світогляді.
Завдання:
Опрацювати матеріал.
Скласти конспект.
Домашнє завдання:
Дати відповідь на питання:
Ви згодні, що в українців і зараз залишається " комплекс меншовартості"? Обгрунтуйте свою думку.