УКРАЇНОЗНАВСТВО
8 класи
Тема: Контрольна робота.
Контрольна робота у вигляді роботи над творчим проектом.
Проєктна робота. Назви вулиць як об’єкт історичної свідомості та пам’яті.
Учнівський проект — індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів та їхніх інтересів.
Етапи
1. Підготовка (пропозиція, продумування, визначення теми, вибір проектного завдання — установча конференція (загальні збори)).
2. Планування (визначення джерел інформації, способів обробки та аналізу інформації, способів подання результатів, процедури і критеріїв оцінювання, розподіл завдань між членами групи — установча конференція).
3. Дослідження (збирання інформації, виконання окремих міні-проектів — робота міні-груп).
4. Результат (звіт про виконання міні-проектів, аналіз інформації та формулювання висновків, обговорення загального звіту — групові заняття).
5. Подання результатів або звіт (захист проекту — підсумкова конференція (загальні збори)).
6. Оцінка результатів процесу.
Творчий проект.
Такий тип проектів не має детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників і передбачає максимально вільний, нетрадиційний підхід до оформлення результатів. Він розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату. Результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колаж, ...
Можна у вигляді лепбуків, скрапбуків.
Лепбук — багатофункціональна розкладна папка, що містить ніші й кріплення для різноманітного матеріалу.
Скрапбу́кінг, скрепбукінг (англ. Scrapbooking, від англ. Scrapbook: scrap — вирізка, book — книга, букв. «книга з вирізок») — вид рукодільного мистецтва, що полягає у виготовленні та оформленні альбомів.
Цей вид творчості являє собою спосіб зберігання історії у вигляді фотографій, газетних вирізок, малюнків, записів та інших пам'ятних дрібниць, використовуючи своєрідний спосіб збереження і передачі окремих історій за допомогою особливих візуальних і тактильних прийомів замість звичайної розповіді.
СВОЇ РОБОТИ ВИ МЕНІ ЗДАЄТЕ НА НАСТУПНОМУ ТИЖНІ.
УКРАЇНСЬКА МОВА
Тема: Тире між підметом і присудком.
Завдання:
Уважно опрацюйте вправу 80.
Розгляньте таблицю( стор.40-41)
Виконайте вправу 81.
Домашнє завдання
https://www.youtube.com/watch?v=UTM_vRSxIG4
Вивчити правила
Вправа 90(тільки друга частина завдання вправи" Скласти невеличкий твір...")
Нікуди надсилати не потрібно, через тиждень ви мені принесете зошити.
УКРАЇНСЬКА МОВА
Тема: Контрольний твір
Тема твору: " Чи кожна людина може стати видатною"
Вступ, що містить тезу – положення, яке вимагає доказів;
Аргументи: не менше 2-3 доказів думок, викладених у тезі;
Висновок, в якому остаточно підтверджується теза;
Об’єм твору розраховується за формулою:
Вступ + Висновок = 1/3 обсягу твору
Іншими словами, якщо твір займає три сторінки, то загальний обсяг вступу і висновку не повинен перевищувати однієї сторінки.
Кожну частину твору-роздуму потрібно починати з нового рядка.
Як підготуватися до написання твору-роздуму
1. Сформулюйте тезу, яка буде виражати вашу згоду або незгоду (антитезу) з положенням, яке потрібно довести.
2. Доберіть аргументи, які будуть доводити вашу тезу (антитезу). Для цього можна використати:
особистий досвід; досвід інших людей (за їхніми розповідями);
тексти з книжок, журналів, газет;
довідкову літературу;
радіо- та телепередачі;
матеріали інтернету (але будьте обережні).
3. Аргументи мають бути переконливими (побудованими на логічності та послідовності їх мовленнєвої презентації), доречними, конкретними та різноманітними:
факти з історії та життя відомих історичних осіб, які є частиною загального історичного досвіду людства і мають велике значення для переконання;
приклади з художньої літератури збагачують розповідь, підсилюють авторську позицію і характеризують автора твору як вдумливого читача, обізнаного у світовій (або національній) літературі
4. Дайте назву вашому майбутньому твору (якщо вона вам не запропонована).
5. Складіть план твору.
6. Подумайте над мовленнєвими засобами, які потрібно використати, щоб ваше висловлювання було послідовним, аргументованим, емоційним і цікавим.
Розмірковуючи про те, як правильно писати твір-роздум, не варто забувати про спосіб написання висновку. Тут повинні бути зроблені висновки та підбито підсумки роздумів.
ЗАВДАННЯ
Опрацювати поданий матеріал.
Написати твір- роздум на подану тему.
Твори ви пишите на подвійних аркушах, які разам із зошитами з української мови ви мене приносите 13.11.2020 до школи.
Твори підписуєте:
Контрольна робота
з української мови
( твір)
здобувача освіти.....
ХЗОШ....
П.І. в родовому відмінку
8 класи
УКРАЇНОЗНАВСТВО
Тема: Розділ 2. Роль спільноти у творенні духовно-культурної єдності українства .
ЗАВДАННЯ
Розкрийте свої робочі зошити , запишіть число, класна робота.
Запишіть тему уроку в зошити.
Прочитайте матеріал для опрцювання.
Складіть конспект.
Стан духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Україні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.
Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок — «втеча молоді від реальної дійсності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.
Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності.
Сучасний духовний стан українського суспільства одностайно оцінюється дуже негативно і науковцями, і діячами мистецтва, і представниками релігійних конфесій. Серед найнегативніших факторів такого стану передусім: неможливість користуватися ціннісними орієнтирами своїх батьків; неузгодженість системи виховання і освіти , послаблення ролі родини, духовної спадщини попередніх поколінь і освітніх закладів в процесі виховання.
Духовність – це інтегративна якість особистості, що визначає смисложиттєві цінності, які формують людяне відношення до інших, гуманізм, забезпечують духовний розвиток особистості .
Поняття культури є дуже багатозначним. Зазвичай під нею розуміють рівень духовного (точніше, душевно-духовного) розвитку народу чи суспільства. Досягнення у мові, релігії, моралі, філософії, науці, мистецтві, системі освіти й виховання; власне, сукупність цих видів людської діяльності і звуть культурою.
Філософи зазвичай відносять до культури все, створене людиною.
ТЕРМІНИ:
Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Єдність — поняття, що має декілька значень.
Тісний зв'язок, згуртованість, цілісність, неподільність.
Поєднання в одному цілому, нерозривність зв'язку.
Схожість, цілковита подібність.
Спільність чого-небудь, зосередженість чогось в одному місці і т. ін
Духо́вна культу́ра — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію, науку і релігію.
Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки (не кажучи вже про інженерію) до складу культури.
Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура — це продукт суспільного розвитку.
Домашнє завдання
Вчити конспект.
13.11.2020, 17.11.2020 ВИ ПРИНОСИТЕ МЕНІ ЗОШИТИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА НА АРКУШАХ НАПИСАНУ КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ У ВИГЛЛЯДІ ТВОРУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ( 8-А, 8-В), ПРОЕКТИ З УКРАЇНОЗНАВСТВА,
Я БУДУ ВАС ЧЕКАТИ БІЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ВХОДУ ШКОЛИ :
Тема: Розвиток друкарства в Україні. Книжкова графіка .
ЗАВДАННЯ
Розкрийте свої робочі зошити , запишіть число, класна робота.
Запишіть тему уроку в зошити.
Прочитайте матеріал для опрцювання.
Складіть конспект.
Віками людство шукало способи збереження найціннішої інформації у незмінному вигляді – так виникли перші форми писемності: піктографія та логографія (або ідеографія), які мали безліч різних систем записування текстів. Коли фінікійці, а слідом за ними стародавні греки, створили абетку, людство отримало простий і зручний спосіб передачі будь-якої інформації. З розвитком писемності поширилися твори літератури найрізноманітнішої тематики. У світі запанувала рукописна книга. При церквах і монастирях запрацювали спеціальні майстерні скрипторії, те переписувалися тексти й створювалися власне книги – це була довготривала й непроста праця.
Здавна люди намагалися створити більш швидкий спосіб записування інформації. Розвиток різних ремесл і посилення суспільної активності призвели до появи друкарства. Варто зазначити, що задовго до початку книгодрукування мали місце спроби швидкого запису. Археологія підтверджує знайденими артефактами такі спроби: у стародавньому Єгипті та на території держав Межиріччя (насамперед у Вавилоні і стародавніх персів) знайдено печатки з ієрогліфічними знаками за допомогою яких робили потрібну кількість відтисків тексту.
Українському друкарству судилося розпочати свою історію за межами наших земель – це сталося в Кракові, де проживала велика українська православна громада, пов’язана з Ягеллонським університетом. У майстра Швайпольта Фіоля було замовлено виготовлення кількох книг староукраїнською мовою кириличним шрифтом. Рід Фіоля походить з Нейштадту в німецькій Франконії, ще в дитинстві він переїхав з батьками до Польщі, згодом став видатним механіком, де й коли навчився друкарській справі невідомо. Шрифт для друку було виготовлено також у Кракові й також німцем Рудольфом Борсдорфом. Впродовж 1491 року Фіоль надрукував «Осьмигласник» (або Октоїх) з дереворитом «Розп’яття», «Часословець», «Тріодь цвітну» та «Тріодь пісну» (книга не датована). Зазначені вище факти появи першої української друкованої книги є загальновідомими й не викликають заперечень.
Поява книгодрукування — значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, започаткувала і новий етап в історії культури — мистецтво книгодрукування. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гуманістичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність.
В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, котра була витвором малярства. Характерною такою пам'яткою є рукописне Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556—1561 pp. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. У Пересопницькому Євангелії широко використовується тогочасна термінологія, особливо волинський діалект. Пересопницьке Євангеліє здобуло славу не тільки взірця тогочасної української мови, а й пам'ятки українського мистецтва. Головний зміст орнаментики Пересопницького Євангелія — зображення української флори.
Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець". Українським першодруком вважається "Апостол", надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" історично започаткував розвиток друкарства в Україні.
Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. "Буквар" складався з двох частин: азбуки та матеріалів для читання. Крім того, що ця книга є одним з українських першодруків, вона ще й цінна пам'ятка шкільної освіти.
Згодом Іван Федоров переїздить до Острога. Князь Костянтин Острозький, захоплений ідеєю боротьби за національну культуру, за відстоювання позицій православ'я, вирішив видати повний текст Біблії. На той час повного тексту Біблії не існувало в жодного православного народу. Православні користувалися рукописними зошитами окремих частин Біблії. В 1581 р. Біблія була видана І. Федоровим в острозькій друкарні. В основу Острозької Біблії покладено текст 70 "толковників" — грецький переклад. Це видатна подія в історії української культури.
Діяльність Острозької друкарні була плідною. Крім Біблії Іваном Федоровим були надруковані: "Читанка", "Буквар", "Новий Заповіт з Псалтирем", "Хронологія" Андрія Римші. Характерною особливістю острозьких видань є поєднання вітчизняних традицій з традиціями східнослов'янських народів. У їх оздобленні переважають декоративно-орнаментальні прикраси.
Наступним етапом у розвитку книгодрукування є діяльність Львівської братської друкарні. Львівська друкарня продовжує традиції вітчизняного друку, але її діяльність не є формальним наслідуванням друкарської практики. У перших своїх виданнях друкарня Львівського братства спробувала реформувати церковнослов'янський кириличний шрифт. І хоча зміни стосувалися лише прописних букв, значення їх вагоме.
Перші видання Львівського братства були оздоблені досить скромно ("Граматика", 1591 p.). Але вже в наступних виданнях ("Часослов", 1609, "Бесіди Іоанна Золотоустого о воспитании чад", 1609 р.) з'являється новий елемент оздоблення — сюжетно-фігурна гравюра.
Вдосконалювалась організація друкарської справи у друкарні Львівського братства. Духовні особи обіймали такі посади: керівника друкарні, загального наглядача за друкарськими матеріалами. На власне друкарські посади запрошували світських осіб. Такими посадами були: "типограф" — складач і метранпаж, "наборщик" — помічник типографа, "столпоправитель" — головний коректор, "батирщик" — накатник фарби на складальну форму, "ізобразителі" — люди, котрі готували малюнки для гравюр. У друкарнях також працювали допоміжні робітники та учні, що виконували другорядні роботи.
Мистецтво книгодрукування цілком залежало від майстерності робітників словолитних та палітурних майстерень. Власне словолитні майстерні як окрема одиниця з'являються значно пізніше. У другій половині XVI ст. вони існували як частина друкарень.
На відміну від європейських та південнослов'янських першодрукарів, українські майстри у видавничій справі не використовували пергамент, книги друкувалися на папері. Папір був частково привозним, але переважна більшість його виготовлялась на вітчизняних фабриках (папірнях). Папір був особливим, з філігранями — водяними знаками. Для філіграней використовували герби засновників папірень, зображення монастирів або братських церков, яким належали друкарні, герби міст тощо.
Отже, поряд із засвоєнням та розвитком традицій книгодрукування Івана Федорова, в кінці XVI — на початку XVII ст. українські майстри вели пошуки нових засобів і елементів як в організації друку, так і в оздобленні книг. Спроба реформувати церковнослов'янський кириличний шрифт, збагачення книги новими високохудожніми прикрасами, в яких поєднувались елементи мистецтва Відродження з творчістю українських народних майстрів, свідчать про плідний розвиток друкарства в означений період.
Початки української періодики: 9 липня 1744 вийшов у Львові перший одноденний листок польською мовою «Kuryer Lwowski»; впродовж 1776 вийшло 52 номери щотижневого видання французькою мовою «Gazzeta de Leopol»; найдовше проіснувало періодичне видання « Gazeta Lwowska» - 1811 – 1939. Перша україномовна газета «Зоря Галицька» виходила у Львові з травня 1848 до 9 квітня 1857.
На підросійських територіях України перші часописи друкувалися в Харкові: 1812 вийшло 12 номерів газети «Харьковский еженедельник», 1815 виходило два журнали «Харьковский Демокрит» та «Украинский вестник», протягом 1817 – 1823 років професор Харківського університету Андрій Вербицький видавав «Харьковские известия». Впродовж 1809 – 1949 років в Одесі друкувався щотижневий бюлетень обігу товарів «Прейскурант» з інформацією для купецтва (сучасні дослідники не вважають його пресовим виданням); з 1821 р. виходила газета «Вестник Южной России», а з 1828 – «Одесский вестник». Першою газетою Києва стали «Киевские объявления», що розповсюджувалися в 1835 – 1839 роках. Новим етапом у розвитку преси в Україні стали постійні газети – з 1838 за рішенням уряду в усіх губернських центрах почали виходити відповідні до назв міст «Ведомости». Ці російськомовні видання складалися з двох частин: офіційної та неофіційної.
Домашнє завдання
Вчити конспект.
Тема: Прикладка- різновид означення.
ЗАВДАННЯ
Розкрийте свої робочі зошити , запишіть число, класна робота.
Запишіть тему уроку в зошити.
Опрацюйте матеріал .
Перегляньте відео за посиланням.
https://www.youtube.com/watch?v=Ch1WPV3jyIM
Продовжуємо розглядати означення.
Якщо ви добре розібралися у темі узгоджених і неузгоджених означень, то саме час братися до прикладки.
Прикладка — різновид означення. Вона називає ознаку предмета і водночас, будучи вираженою іменником, дає йому нову назву.
Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?
Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) «Тарас Шевченко» (О. Довженко).
Водночас прикладку можна використати і в ролі означуваного члена, якщо цей член пропустити:
Освітлений вогнями, підходить «Тарас Шевченко».
У першому реченні в ролі підмета виступає слово пароплав, а в другому — «Тарас Шевченко», яке в попередньому було прикладкою.
Правопис прикладок
Непоширені прикладки з означуваним словом пишуться окремо, через дефіс, у лапках:
1) у більшості випадків прикладки з означуваним словом пишуться через дефіс. Це прикладки на позначення якісної характеристики головного слова, визначення його вікової, національної, фахової та локативної властивості: калина-красуня, чоловік-харків’янин:
2) якщо родове поняття передує видовому, то прикладка пишеться окремо (прикладкою є видове поняття): трава звіробій, квітка пролісок, дерево смерека.
При зворотному порядку слів ставиться дефіс, і в цьому випадку прикладкою є родове поняття при видовому: звіробій-трава, пролісок-квітка.
Складні терміни типу заєць-русак, льон-довгунець пишуться через дефіс, хоча першою стоїть родова назва;
3) коли спочатку стоїть власна назва, а за нею загальна, то прикладка пишеться через дефіс (прикладкою є загальна назва): Дніпро-ріка, Шевченко-художник, якщо зворотний порядок слів — то окремо: ріка Дніпро, художник Шевченко;
4) якщо прикладкою є загальноприйняті в побуті назви людей, то вона пишеться окремо: громадяни пасажири, панове учителі, товариші філологи;
5) умовні власні назви підприємств, установ, закладів, організацій, пароплавів, потягів, творів мистецтва, журналів, газет тощо пишуться в лапках: поема «Гайдамаки», кінотеатр «Зірочка», часопис «Слово».
Від сполучень прикладковото типу слід відрізняти неприкладкові сполучення, що також пишуться через дефіс, зокрема складні слова: рутам‘ята, хліб-сіль.
Основною ознакою прикладкового словосполучення є його співвіднесеність з одним поняттям — і прикладка, і пояснюваний іменник є різними назвами того самого предмета: народ-борець, жінка-мати. лікар-терапевт.
Одне зі слів при цьому є головним, пояснюваним, а друге — залежним.
У сполученнях неприкладкового характеру компоненти означають два різних предмети і виступають як рівноправні, тобто сурядні, елементи певної єдності, і тому між ними можна поставити сполучник єднальності і.
Домашнє завдання
Скласти 6 речень з прикладками. Зробити їх синтаксичний розбір.
Тема: Братський рух та його роль у становленні української культури. Братські школи.
ЗАВДАННЯ
Розкрийте свої робочі зошити , запишіть число, класна робота.
Запишіть тему уроку в зошити.
Прочитайте матеріал для опрцювання.
Складіть конспект.
Перше братство у Львові в 1449 році, а потім і в інших містах і селах України. Братства об’єднували ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої влади церковних феодалів.
У своїй боротьбі братства широко використовували школи, друкарні і молодіжні організації – «Младенческие братства». Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл, серед яких найвідомішими були: Львівська (1586), Віленська (1592), Мінська (1592), Дубнівська (1604), Замостівська (1606), Брестська (1615), Київська (1615), Луцька (1624), Полоцька, Могилівська, Кам’янець – Подільська, Вінницька та інші. Вищі вчителі братських шкіл були авторами підручників, наприклад, Лаврентій Зизаній написав «Грамматику словянского язика» (1596), Мелетій Смотрицький – «Грамматику словенскую» (1613). Про досвід роботи братських шкіл України знав великий чеський педагог Я.А. Кменський.
Діяльність братства мала такі напрямки: охорона благочестя та порядку, благоустрій братства і боротьба за національну самостійність, охорона православ’я. Останній напрямок діяльності братства не вказувався у статутах із цілком зрозумілих причин. Можливо, це дало привід багатьом дослідникам розглядати братства як мирні організації. Але відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу («цілували кожен за всіх і всі за кожного чесний хрест») стояти за православну віру «до останньої краплі крові», «до останнього подиху».
Братські школи – це українські національні навчальні заклади в XVI – XVIII ст.
Вони почали створюватися у 80 – х роках XVI ст.; їх організовували й утримували церковні братства з метою зміцнення православ’я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині XVII братські школи засновувалися і в деяких селах.
Братські школи були двох типів: елементарного та підвищеного, які докорінно відрізнялися від інших існуючих шкіл, приміром, протестантських, католицьких, православних монастирських та національних: єврейських, вірменських тощо. Предмети у цих школах викладалися рідною мовою, вивчалася антична література, філософія, розвивалися розумові здібності учнів, певною мірою — демократизація.
Відомо, що шкільна кімната розміщувалась у братському будинку. Вчителя, який виконував обов'язки дяка та писаря, обирали на загальних зборах братства. Платню він отримував з прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За добру роботу вчитель міг отримати «святкові» — 5,5 гроша.
Учнів, як правило, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші — читати і. вчити напам'ять певний навчальний матеріал треті — міркувати, пояснювати прочитане. Читати і писали вчилися слов'янською мовою. Учнів навіть знайомили зі слов'янською нумерацією.
До змісту освіти у школах першого типу, крім читання та письма, входила лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи. Навчання-проводили у суботу. Як відомо, церковний хор складався з учнів. У деяких братських школах, наприклад у Київській, практикувався багатоголосий спів у 4, б, 8 голосів.
У школах запроваджувались елементи класно урочної системи навчання, а також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Для закріплення навчального матеріалу широко практикувалось повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх завдань стежили виділені на кожний тиждень чергові учні. В школі часто бували батьки учнів, які допомагали вчителям доглядати за поведінкою дітей.
Вивчити матеріал.
Підготувати повідомлення про меценатів освіти.
Дати відповідь на питання:
Випускниками братських шкіл стали відомі діячі освіти, політики, культури та мистецтва. Хто саме?