Цікаві факти про Станіслава Чернілевського
Чернівецький Станіслав Болеславович народився 6 липня 1950 року на Вінниччині у селі Жван в багатодітній родині. Дуже рано втратив батька і початкову освіту здобував у школах-інтернатах в Тульчині та Мурованокуриловцях, де проживав та харчувався. Мріяв поступити в Київський університет ім. Т. Шевченка на факультет філології, що йому вдалось зробити. Але закінчити університет він не зміг – був відрахований за український націоналізм та погляди. Тому змушений був закінчити педагогічний інститут у Вінниці та деякий час вчителювати. Потім була невдала спроба поступити до театрального інституту, до якого тяжіла його душа. Але через неправильні погляди та відрахування з Київського університету його не було зараховано до театрального, не дивлячись на те, що Станіслав на відмінно здавав іспити. Щоб якось приблизитись до своєї мрії він влаштовується монтувальником декорацій до Київського театру російської драми ім. Л. Українки Все ж таки доля посміхнулась йому і Станіслав Чернілевський поступив до Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка та отримав професію кінорежисера. Працюючи на кіностудії Довженка, він проявляє себе ще й як поет. За допомоги М. Вінграновського та Д. Павличка видає свою першу збірку «Рушник землі», де було зібрано всі його найкращі поезії. За неї Станіслав Чернілевський отримав премію ім. В. Симоненка у 1988 році. Наразі працює режисером та редактором «Студії 1+1». Відповідає за український дубляж іноземних фільмів та читає лекції у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенка – Карого.
Поезія Чернілевського бере свої початки і мотиви в дитячих мріях. Дмитро Павличко у передмові до книги С. Чернілевського "Рушник землі" писав: "Є такі серця, для котрих розлука з матір'ю - смертне страждання..." З його дитячих мук, з тужби за мамою, перших стражденних почувань народжувалися його вимогливі поняття людини і світу, емоційні хвилі душі, котрі проносилися через усе дитинство й молодість, щоб ударити нині гучним прибоєм поетичного слова".
Завдання:
Опрацювати матеріал на сайте.
Скласти конспект.
Прочитати поезії на стор.79
Домашнє завдання:
Опрацювати текст підручника стор.78.
Відповідати на питання на стор. 81(10, 11, 12) письмово в зошити.
Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши в зело.
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя в бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
Художні засоби
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, у спорожнілу хату, тихенько опустила
Метафора: сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички
Порівняння: зорі-жаровички
Анафора (єдинопочаток): "І курява... І вийшли ... І тихо бабка … І осінь..."
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько
Аналіз вірша Станіслава Чернілевського «Теплота родинного інтиму"
Завдання:
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив'язала до небес.
Весело і з ляском серед печі
Полум'я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив'язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
1. Які настрої та почуття висловлені в поезії?
2. Чи є зв'язок між деякими моментами біографії поета й особливим теплим ставленням до матері, свого дому («теплоти родинного інтиму»), оспіваних у вірші? Якщо так, то в чому він виявляється?
3. Як ти розумієш вислови «мотузочком диму хату прив'язала до небес», «не катує серце печія», «як душа світліє перед днем»? Чи збігається твоє розуміння цих висловів із тлумаченням однокласників та вчителя?
Домашнє завдання:
Дати письмово відповідь на питання:
Матеріал для опрацювання:
Народилася 28 квітня 1941 року в Києві в родині службовців. Її батьки загинули під час Другої світової війни, тому маленьку дитину взяла на виховання її родина. Спершу нею опікувалися дідусь та бабуся у Звенигороді, що на Черкащині.
Після війни Ірина з новою родиною повернулася до Києва. Задатки українського виховання на селі, в діда і баби, зробили із дитини впертого поборювача міського радянського зросійщення столиці України. Згадуючи шкільні роки, Ірина відзначала лише своє захоплення літературою, яке передалося їй від вчительки Діни Попель. Свої перші римовані спроби вона зробила в дитячо-шкільному віці і навіть перша її публікація відбулася, коли вона ще навчалася в школі.
Окрім літератури, юначка тяжіла до виховання: ще підлітком вона влаштувалася до дитячого садочка — доглядати малечу. Пізніше вона повністю перейшла на роботу до дитсадка і стала вихователькою. За наставництвом дорослих, вона подала документи до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на вечірнє відділення філологічного факультету, котре закінчила у 1964 році
Авторка низки дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки про буфетного гнома», збірників дитячих віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома», (1985).
А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у творах. На честь своїх улюблених фіалок вона навіть створила літературний жанр «фіалки-вірші».
Ірина Жиленко отримала премію ім. В. Н. Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі») та національну премію України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні»)
Ірина Жиленко померла 3 серпня 2013 року.
Домашнє завдання:
1) Прочитати текст.
2) Сласти конспнкт.