А хто ж така дитина? З юридичної точки зору, відповідно до Конвенція ООН з прав дитини та українського законодавства, дитина – це особа до 18 років. У багатьох країнах світу, включаючи країни Європейського Союзу (ЄС) повноліття наступає також у 18 років, але ця цифра може варіюватися.
Формула щасливого дитинства – це дотримання прав «маленьких людей». Те, яким було дитинство у людини, безпосередньо впливає на розвиток її світогляду у майбутньому.
Перелік прав дітей в Україні та ЄС великий.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону дитинства
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;
дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;
забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;
{Статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 936-VIII від 26.01.2016}
жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;
Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства та його завдання
Законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства
Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Народні керамічні, дерев’яні та плетені іграшки були переважно побічним промислом у системі основного виробництва – гончарства, художнього деревообробництва чи плетіння виробів. У селах Подніпров’я, де виготовляли з дерева на продаж різноманітні побутові речі, оздоблені різьбленням, водночас створювали їхні маленькі моделі, що відрізнялися від справжніх лише масштабом. Наприклад, на Полтавщині у XIX ст. виточували і витісували іграшкові тачівки, товкачики, рублі, оздоблені різьбленням .
Народна іграшка є специфічним витвором. Вона мусить мати пізнавальну цінність для дитини, відображати явища реального світу в доступних їй формах. Народна іграшка повинна не тільки нести інформацію, а й бути естетичною, втілювати оригінальну ідею. Використання її у дитячому садку, сім’ї збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей, розширює сферу пізнання світу і свого народу, розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню. Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну. Серед народних іграшок яскраво вирізняється народна лялька. Дослідження народних ляльок у сучасних умовах пов’язане зі значними труднощами, оскільки в селах і містах України вони майже не збереглися .
Для виготовлення ляльок до тканини також додавали клаптики шкіри, клоччя (конопляне клоччя), мотузки, “коси” та качани кукурудзи, солому, суху траву, очерет, липовий луб, кору, дерево, глину, сир. Такі ляльки не шкодили здоров’ю дитини, вони розвивали естетичний смак, духовний світ, прищеплювали любов до сімейних традицій, рідного краю, рідної природи. Вони є символом, насиченим позитивною енергією. В українській традиції така іграшка уособлювала життєдайні сили: родючість ниви, плідність домашньої худоби, продовження роду. Найчастіше домашню ляльку виготовляли з найдоступніших матеріалів саме для дівчаток: з сіна, залишків ниток, клаптиків тканини, всього, що було під рукою. Цікавим є те, що мотанки виготовляли й чоловіки, оскільки вважалися очільниками роду і саме їм доручали це важливе і відповідальне завдання. Причому ляльок-хлопчиків не робили, лише дітей у сповитку, дівчат та молодиць. Лялька була не просто іграшкою. Мати виготовляла її та клала у колиску до немовляти як оберіг від хвороб, оскільки лялька сприймалася як жива істота та дарунок, що оберігав життя людини. До того ж, раніше вважали, що дитину виховує не бабуся чи мама, а саме лялька. Коли дитина підростала, мотанку спалювали десь подалі від обійстя.
Ляльки виробляли намотуванням та прив’язуванням тканини без застосування голки, тому вони відомі як вузлові. У ляльок обов’язково виділяли голову – в шматок білої тканини накладали ганчірок, сухої трави або хліба і перев’язували ниткою, надаючи таким чином круглої форми. Інші частини – руки, ноги, тулуб – спеціально не позначували. Не шили також вбрання. Його створювали, намотуючи шматки тканини на обвислі кінчики полотнини. Ганчір’яні ляльки були також із основою, яка імітує фігуру людини. Її шили з тканини й наповнювали шматинами, сухим зіллям, сіном, вирізували чи виточували з дерева. В кожному разі на основу надягали спеціально пошитий стрій. До особливих іконографічних рис українських ганчір’яних ляльок належить порожнє, без акцентування будьяких рис, обличчя. Деталі обличчя ляльки не зображували, бо вважалося, що через очі в неї може вселитися душа дитини або іншої людини. Обличчя прикрашали хрестом – символом життя. Хрести були найбільш вражаючою деталлю – набрані з різноколірних ниток, накладених і переплетених таким чином, що на розхресті утворювався квадрат або ромб. Іноді риси обличчя розмальовували сажею з печі або вишивали хрестики. Значну роль у творенні художнього образу ляльки відіграє головний убір, що вказує на її “вік” та “соціальну приналежність”: віночок, “маячки”, “волочки” – у нареченої; очіпок, хустина – у заміжньої жінки.
Завдання:
Опрацювати матеріал.
Скласти конспект.
Домашнє завдання:
Часто вони згадують своє дитинство? Чому?
Яким було їх дитинство?
Якими іграшками грали у дитинстві?
Яка була найулюбленіша іграшка?
Де брали іграшки?
Опрацювати матеріал.
Скласти конспект.
Початок підліткового віку можна помітити в активних змінах фізіологічного розвитку, поведінки, смаків, поглядів дитини. Найбільш помітним є нестабільний емоційний фон, який багато в чому пояснюється активним виробленням організмом гормонів. Підліток може болісно сприймати дуже багато життєвих ситуацій та моментів.
У соціальному плані збільшується значення спілкування з однолітками та друзями, спілкування зосереджується у соціальних мережах, телефонних розмовах, зустрічах та прогулянках з друзями. Батьки, родичі та вчителі відходять на задній план. Так, підліток може нічого, або майже нічого не розповідати батькам про себе. Часто спостерігається підвищення конфліктності у стосунках із батьками та старшими. Це зумовлюється гострим проявом почуття дорослості, яке не є фактичним, оскільки підліток залежний у фінансовому та інших планах від батьківської сім’ї.
Проте дитина заявляє про свою позицію, хоче мати такі ж самі права, як і дорослі, бажає володіти статусом дорослої людини.
Підвищується почуття несправедливості до підлітка та відстоювання власної позиції.
В певній мірі загострення почуття дорослості підкріплюється друзями, які часто є старшими (або повнолітніми), і щоб довести свою дорослість потрібно поводитись таким чином як і решта членів групи. Залежність від думки важливої для підлітка групи може мати негативні наслідки (вживання алкоголю, тютюну чи наркотичних речовин, ранній статевий досвід тощо).
Часто, навіть маючи свою думку, підліток приймає думку групи, для того, щоб не виділятись в ній та не бути відкинутим. У цьому віці відбувається розширення самосвідомості, формування та розширення бачення власного «Я», формування ідеалів, цінностей, порівняння себе з іншими, визначення свого місця у світі, які можуть бути досить нестабільними. Особливе місце займає стурбованість стосовно свого зовнішнього вигляду, яка може переходити у болісні переживання стосовно власної ваги, пропорційності та розмірів частин тіла, чистоти шкіри тощо.
Загартовування – потужний і дієвий спосіб зміцнити організм як дитині, так і дорослому. Адепти цієї методики збереження та підтримки здоров’я в 1,5-3 рази менше хворіють. Люди загартовані довше залишаються молодими, бадьорими і життєрадісними. Незважаючи на численні плюси, загартовуватися треба обережно, правильно підібравши найбільш оптимальні загартовуючі процедури.
Що таке загартовування і чому воно таке корисне?
Метод загартовування заснований на тренуванні стійкості та адаптації тіла до різних умов навколишнього природного середовища: холод, спека, сонце, вітер, перепади атмосферного тиску. Як результат – більш висока опірність організму несприятливим факторам. Особливо тим, які найчастіше використовувалися у процесі загартовування (наприклад, низькі температури).
Говорячи про загартовування, спочатку мають на увазі саме вплив холоду на поверхню шкіри. І це не випадково. Стимуляція терморецепторів на шкірі холодом позначається на загальному стані тіла, а також:
Підвищує здатність організму швидко адаптуватись до умов і підтримувати постійну температуру.
Зміцнює імунітет, нервову і серцево-судинну систему.
Прискорює обмін речовин.
Усуває проблеми з аритмією.
Загартувати дорослого або дитину можна різними методиками. Новачкам рекомендується починати з основних, більш делікатних технік. Моржування, купання взимку в ополонці – прерогатива досвідчених прихильників загартовування зі стажем. Розповімо про способи гартування, доступні звичайній людині в домашніх умовах або на вулиці.
Дуже корисна процедура для будь-якого, хто не має протипоказань (по перше, мова йде про рани і запалення на шкірі).
Обтиратися потрібно змоченим водою рушником. Енергійно, протягом 2-3 хвилин, розтираємо до почервоніння і відчуття тепла поверхню верхньої частини тіла – шию, спину, груди, потім насухо витираємося. Те ж саме проробляємо з поверхнею стегон і ніг.
Схема проведення обтирань наступна:
Перші процедури проводимо з рушником, змоченим у теплій воді температурою 33-34°C. Далі раз у 10 днів знижуємо її на 5°C, доводячи до 18-20°C.
Адаптуємо тіло до такої температури протягом 2-3 місяців. Потім знову раз у 10 днів знижуємо температуру на 5°C і використовуємо вже холодну воду.
Загартування контрастним душем – відмінна техніка тренування і зміцнення судин і серця, профілактики варикозу, посилення кровотоку і прискорення обміну речовин. Схема виконання процедури:
Протягом 10-30 секунд обдаємо тіло гарячим душем (температура 40-45 градусів). Ретельно і рівномірно обливаємо кожну діляночку тіла.
Протягом 10-30 секунд – робимо обливання холодною водою.
Повторюємо цикл 3 рази.
Можна починати з 10 секунд, додаючи по стільки ж кожні 2 тижні. Загальна тривалість процедури повинна займати приблизно 30 секунд. У перші 3 тижні температура холодного душу 28-30 градусів, потім знижуємо її до 15-20 градусів.
Починати обливатися слід поступово, краще вранці. Спочатку обливаючи окремі частини тіла – обличчя і шию, руки, ноги, а через пару тижнів вже все тіло повністю. Воду підготуйте з вечора: наберіть в ємність холодної води, а за ніч вона нагріється до кімнатної температури. Після обливання добре розітріть тіло сухим рушником.
По мірі звикання організму, знижуємо температуру на 5 градусів. Робимо це кожні 10 днів, як при обтиранні. Щоб уникнути переохолодження, у ванній, де ви робите процедуру, температура повітря не повинна бути нижче 20 градусів.
Повітря разом з водою і сонцем – ефективний чинник загартовування. Починайте процедури вдома, в добре провітреному приміщенні, на початковому етапі температура не повинна бути нижче 15°C. Тривалість перших повітряних ванн – не більше 3 хвилин, з часом її можна збільшити до 5 хвилин. Процедуру приймаємо, роздягнувшись, гріючись на початку за допомогою будь-яких вправ: ходьба, стрибки, присідання, нахили, віджимання від підлоги.
Перш, ніж приймати повітряні ванни в умовах вулиці, повинно пройти не менше місяця «домашніх» процедур. Звичайно, найкращий час для загартовування на відкритому повітрі – літо. Починати рекомендують при температурі 20-22°C. Початкова тривалість процедури – до 15 хвилин, потім час можна щодня збільшувати на 1-2 хвилини.
Якщо ж таке загартування людина проводить вже більше року, то можна приймати повітряні ванни на відкритому повітрі і в холодну пору, взимку або восени. Для цього підійде незасклений балкон. Перші такі заняття мають тривати не більше 1 хвилини, поступово можна збільшити до 15 хвилин.
Для багатьох не секрет, що на стопах розташована безліч біологічно активних точок. Вплив на них у тому числі холодом – дуже корисний і доступний спосіб оздоровити організм. Для цього у ванну наливаємо трохи води кімнатної температури, заходимо в неї на 2-3 хвилини, крокуємо на місці. Знижуючи температуру на 1 градус кожні пару днів, доводимо її до температури холодної водопровідної води. Такий метод не тільки загартує організм, але і запобіжить розвитку плоскостопості і підвищеної пітливості ніг.
Взимку, після достатньої підготовки, корисно буде пробігтися по снігу протягом 1-2 хвилин. Попередньо потрібно розігріти все тіло, особливо ноги, енергійними рухами (біг на місці, стрибки). Розминку потрібно робити в теплому приміщенні. На початковому етапі застосування такої техніки час виходу на сніг (лід, мерзлу землю) – не більше 1 хвилини. Вийшовши на мороз, не стоїмо на місці: тупотимо, підстрибуємо, бігаємо, щоб підсилити кровообіг і не замерзнути. Потім повертаємося в тепло, продовжуючи інтенсивні вправи (ходьба, тупання) і масаж стоп і ніг до почервоніння.
Домашнє завдання:
Письмово дайте відповідь на питання
1.Розкажіть як ви загартовуєте свій організм, про свої заняття спортом.
2.Як ви вважаєте, чи всім потрібно займатися загартовуванням , спортом? Свою думку обгрунтуйте.