Інформація про ліцей

Повна назва

Поточищенський ліцей  Городенківської міської ради Івано-Франківської області 

Поштова адреса

Україна, Івано-Франківська область, Коломийський район, с.Поточище, вул. Колодзінського, 2 

Директор

Осадчук Ірина Михайлівна

Мова навчання

українська

Нормативна наповнюваність - 240

Кількість учнів -156

Кількість персоналу -25

Кількість класів -11

Кількість приміщень -77

Історія навчального закладу

Поточищенська однокласна школа була створена у 1849 р. після революції в Австрійській імперії.

Це була низенька, зліплена з болота хатинка під солом’яною  стріхою і маленькими чотиришибковими віконцями. Одними із перших вчителів були Саковський і Підлесюк.

В 1859 році була створена непримітна народна тривіальна школа в якій єдиним господарем був директор школи Тарновський Іван Андрійович.

Школа була одноповерхова, вкрита бляхою і змурована із каменю. Тут від осені до весни вчилась сільська дітвора рахувати, писати і читати. 

1 жовтня 1897 року шкільна Рада перейменувала  однокласну школу на двокласну.

В 1910 році,  напередодні Першої світової війни, сільська громада власними силами побудувала двоповерховий будинок школи ( стара школа), де остаточно перейшли на семикласне навчання.

    У 1945 році в селі була організована неповна середня школа.

    З 1950 по 1998роки–  Поточищенська середня школа.

    В 1961році за кошти місцевого колгоспу -  добудована друга частина школи (нова школа).

    З вересня  1998 року назву змінено на Поточищенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

      Після смерті Підлеснюка прийшов вчитель Бабіцький. Він був директором недовго, але залишив по собі певний слід (був щирим українцем). З часом село більшало, а з тим, число дітей так, що маленької хатинки на школу не вистачало. До того мешканці Поточища стали оцінювати  значення освіти і без примусу посилали дітей до школи. Треба було розміщувати поодинокі класи в сільських хатах і подбати про більше число вчителів. Ця праця припала вже Станіславові Сагаєві, який став директором після Бабіцького і очолював роботу школи до 1932 року.

З дальшим приростом шкільних дітей росла потреба більшого числа класів, з ними й числа вчителів, а приміщення бракувало. Це примусило директора школи Сагаля і тодішнього війта Дмитра Клепея до будови більшої власної школи. З тою метою громада випалила відповідну кількість цегли таки в селі і на місці старої хатинки вибудувала цей величавий поверховий будинок з шістьма науковими залами, одною шкільною канцелярією й службовим мешканням для директора, що складалося з двох кімнат і кухні. Був час, коли школі начисляли 450 дітей в шкільному віці й обов’язаних  до відвідування школи. Тоді навчали дев’ять учителів світських і два священики  вчителі релігії, разом  11 вчительських сил. Зразу навчання усіх предметів відбувалося на українській мові згодом на основі звісного польського закону Графського, який казав, що в школах, де є двадцять польських дітей, має бути запроваджене двомовне навчання  по-українськи  і по-польськи. В той саме час в Поточищенській школі на 450 всіх учнів навчалося 22 дітей римо-католицького й Мойсеєвого віровизнань і це вистачало на переведення закону в життя. Від того часу відбувалося вже навчання римо-католицької релігії для дітей цього віровизнання. Законно такі предмети навчання подавано в школі по-польськи: польська мова, історія, географія, арифметика, рахунки і спів; а по-українськи: українська мова, природознавство, ручні роботи і рисунки. Так, з рештою було по всіх двомовних школах на Західних Українських Землях під Польщею.

В Поточищенській школі в найдавніший час вчителювали: Станіслав Сабаль, Софія Сабаль, Антоніна Іваночко, Десин Гевко, Олександра Гевко, Дмитро Зубаль, Францішка Макарська, Матильда Кшемиль, Євгенія Ліпінські. Інші працювали переходово.

         В Першу Світову війну, як село Поточище було в поясі австрійсько-російських боїв, російська граната попала в цей шкільний будинок і пошкодила фронтову стіну по стороні службового мешкання управителя школи, забивши під вікнами  одного австрійського вояка. Ту прірву в мурі поверхового будинку замурував потоцький майстер – самоук Никола Буджак без будь-якої інженерської інструкції.

         В міжвоєнний період робилось все можливе, для покращення освіти сільських дітей. В 1935 році з чотирьохрічного навчання перейшли на семирічне (неповна середня школа).

Після другої світової війни в нашій школі доводилось переходити на радянську систему освіти. Під час німецької окупації школа не припиняла своєї роботи. Директором в перші повоєнні роки був Бідний. В цей час старші чекали, щоб довчилися молодші, і тоді продовжували навчання разом в одному класі. Була нестача вчителів. Вчителі, що працювали після війни: подружжя Дідичів, Гаврилик Ірина Іванівна, Гуленчин Петро Антонович і Антоніна Дмитрівна.

         Після Бідного директором був Сеник. З 1951 року в селі Поточище почала діяти середня школа в якій навчалося 364 дітей. Директором школи був Скрипка Іван Васильович, який найбільше перебував на керівній посаді із всіх вищеназваних директорів. Він був справжнім українцем-патріотом. Не погодившись з місцевою владою (а цього партія не любила) спалив всі важливі документи в школі і виїхав, не сказавши нікому нічого. Після нього був директором   Тарас Микола Михайлович.

         Між Скрипкою і Тарасом  директором була жінка Свириденко Єфросинія (1965-1966 рр.) з Івано -Франківська, яка керувала школою тільки один рік.

         Радянська влада, роблячи різні експерименти в системі освіти, протягом 1964-66 років ввела 11-річне навчання, але ця система не прижилася і знову повернулися до 10-ти річки. З 1978 року директором школи був Заліський Петро Лук’янович .

З 1983 року директором школи  став  Осадчук Дмитро Павлович. З його приходом зразу було зроблено капітальний ремонт школи, в кожний клас завезено стінки, нові столи, парти, естетично оформлені класи і коридори. Згодом школа одержала новий вигляд – зроблено штукатурку ззовні, перекрито школу. Також за сприяння місцевої влади всередині шкільної будівлі були обладнані внутрішні туалети.


З 2016 року директором школи є Осадчук Ірина Михайлівна. 

З початку своєї роботи на посаді директра Поточищенської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Ірина Михайлівна приділяла значну увагу розвитку закладу на всіх рівнях. За цей час було оновлено кабінет інформатики, за сприяння депутата Семенюка В.П. школа отримала 10 персональних комп'ютерів. 

Також на протязі 2017-2021 обладнано 4 початкові класи відповідно до вимог програми Нової Української Школи, а саме: 4 ноутбуки для вчителя, 3 проектори, 2 мультимедійні сенсорні дошки, нові яскраві парти та стільці у всіх початкових класах, килимки, 3 принтери та матеріально-технічне забезпечення для проведення цікавих уроків. Також не забули і за старшу школу: у кабінетах математики та іноземної мови оновили парти та стільці,  деякі з них були отримані від канадського фонду завдяки Галині Микитюк. 

Також капітального ремонту зазнала спортивна кімната в Поточищенській школі: виконаний капітальний ремонт стін, стелі, підлоги, замінено підлогове покриття.

У 2019 році на території ліцею було обладнано дитячий майданчик. 

У 2021 році в школі з'явився прекрасний новий спортивний майданчик зі штучним полем відповідно до реформи децентралізації Володимира Гройсмана.

З грудня 2021 року Поточищенську Загальноосвітню школу 1-3 ступенів перейменовано на Поточищенський ліцей Городенківської міської ради. 

З початком війни в 2022 році Працівники ліцею долучаються до допомоги Збройним Силам України всіма можливими методами. Також працівники ліцею спільно з батьками та місцевою владою обладнали найпростіше укриття для ліцеїстів на час повітряних тривог.

Влітку 2024 року за сприяння місцевої влади у ліцеї повністю відремонтували систему опалення, замінили радіатори та труби, встановили нові насоси.