Інформація батькам:

Інформація вчителям:

Адаптація  дітей  до  навчання  у  школі

Вік від шести до семи років –  кризовий.

6-річний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. У нього зберігається особливість мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування (запам’ятовується,  головним  чином,  те,  що  цікаве,  а  не  те,  що  необхідно запам’ятати).

В  навчанні шестирічних  першокласників і батькам, і вчителям  необхідно  враховувати  їх можливості і норми навантаження:

   загальне навчальне навантаження  – 4 год. на день;

  безперервна письмова робота  – 4-5 хв.;

  безперервне читання – 8 хв.;

  середня активність уваги – до 15 хв.;

  прослуховування звукоз апису – 6-10 хв.;

  перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач  – 15 хв.;

  перебування на свіжому повітрі  – не менше 4 год.;

  тривалість сну – 10 год. на добу, із них денний сон (бажано)  – 1,5 год.

 Основними критеріями загальної готовності до шкільного навчання є:

–  рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність  постійних зубів);

–  достатній  рівень  розвитку  психофізіологічних  функцій  організму (рівень сформованості дрібної моторики);

–  стан здоров'я на момент вступу до школи (фізіологічна зрілість) ;

–  динаміка захворюваності за попередній рік.

Інтелектуальна  готовність   пов'язана  з  відповідним  рівнем  розвитку пізнавальної сфери дитини. Одним  з  основних  показників  інтелектуальної  готовності  дітей  до навчання  в  школі  є  рівень  розвитку  наочно-образного  і  словесно-логічного мислення.

Мотиваційно-вольова готовність дитини до навчання в школі

Вольова готовність передбачає здатність стримувати свої імпульсивні дії, зосереджуватися  на  виконуваному  завданні,  слуханні  мови  вчителя  тощо.

Мотиваційна готовність до навчання – наявність в дитини бажання навчатися, сформованість позиції майбутнього школяра.

Особистісна готовність  до  школи — це готовність дитини до нових форм спілкування,  нового  ставлення  до  навколишнього  світу  і  самого  себе,  що зумовлене ситуацією навчання в школі.

Соціальна готовність – уміння будувати взаємовідносини із дорослими і ровесниками.

Дитині необхідне підтвердження її інтелектуальних можливостей, щоб підтримати мотивацію до навчання. Тобто це переконання, впевненість дитини у тому, що вона може бути ефективною в певній діяльності. Створити уявлення в дитини «Я МОЖУ!!!».

Як допомогти дитині впоратися зі стресом

На жаль, у сучасному світі дитинство не є безтурботним. Діти все більше зазнають стресів, на які кожна дитина реагує по-своєму. Деякі діти повертаються до дитячих форм поведінки, при цьому смокчуть  великий палець, гризуть олівця, або можуть мочитися у ліжко. Підлітки, переживаючи стрес, часто ізолюються, мовчать, проявляють ознаки депресії. Для інших типів нервової системи у стресі властива  дратівливість, вербальна і невербальна агресія, імпульсивність поведінки, конфліктність.

Щоб допомогти дитині впоратися із стресом, треба мати терпіння, час і знання. Пропонуємо вам деякі прийоми, які дозволять вам і вашій дитині бути успішними у переборенні стресових впливів.

Згадайте, як відчувають стрес діти. Для цього треба згадати, як ви самі у дитинстві переживали стрес. Спробуйте побачити ситуацію з точки зору дитини. Відчуйте себе на її місці. Для дворічного малюка, стресовою ситуацією може бути момент, коли його залишають одного вдома. Для дочки-підлітка стресом можуть бути її думки про те, що її на дискотеці ніхто не запросить до танцю.

Дайте дитині достатньо часу для того, щоб все пояснити. Так як і дорослі, діти, можуть потребувати часу для того, щоб виговоритись. Відшукайте хвилинку часу, щоб вислухати дитячі проблеми. Важливо, щоб ви тільки слухали і не намагались повчати чи робити зауваження.

Підготуйте дитину до незапланованих поворотів у житті. «Я боюсь тебе до тих пір, поки не дам тобі ім’я». Ця фраза нам знайома. Ми добре знаємо, що нова життєва ситуація, у якій ми можемо опинитеся, нас насторожує і лякає. Тому вам важливо розповідати дітям про можливі життєві негаразди, які можуть з ними трапитись. Наприклад, дитині якій будуть видаляти гланди, слід розповісти про користь такого хірургічного втручання, і що їй доведеться побувати у лікарні. Дитина, батьки якої переїжджають у новий мікрорайон, місто, має мати можливість завчасно побачити свій новий будинок і свою нову школу. Чим більше отримає інформації ваша дитина про ваші плани, тим меншу силу буде мати стрес, якого вона зазнає.

 Поясніть дитині, коли і що може трапитись. Пам’ятайте, що маленькі діти не здатні орієнтуватися у часі так, як дорослі. Дитині важко зрозуміти, що мама їде ненадовго і повернеться через три дні. У такому віці дитині слід пояснити так: «Мама повернеться через три сни».

Не вимагайте від дитини тільки хороших оцінок і доброї поведінки. Дуже часто діти переживають свій стрес по причині певних очікувань дорослих. Дитина дуже рідко може повністю відповідати вимогам батьків. Якщо хочете – то ніколи! Зменшіть силу своїх очікувань і дитині стане набагато простіше жити.

Як ліквідувати нервовий тік? На думку багатьох спеціалістів, кращий спосіб позбавити дитину нервового тіку полягає у тому, щоб не звертати на нього уваги. Якщо ви постійно наголошуєте дитині про те, що у неї щось не гаразд, то цим ви тільки посилите її хвилювання. Нервовий тік – це спосіб повідомити вам про внутрішні проблеми дитини. Як тільки батьки зрозуміють відчуття дитини, тік часто зникає. Батькам і учителям слід  слідкувати за іншими симптомами, які можуть супроводжувати нервовий тік. Зміни у настрої, страхи, проблеми з увагою, зниження рівня активності – все це може бути ознаками депресії і хвилювання. У даному випадку треба звернутись по допомогу до психолога чи  педіатра.

Допоможіть дитині. Не має значення, яка ваша дитина – малюк, що тільки почав ходити, чи юнак, який переживає, що з ним буде у самостійному житті, ваші діти мають знати, що ви – безпечна бухта, куди вони можуть повернутися, коли з ними щось трапиться. Дитина, яка впевнена у своїх батьках і яка їм довіряє, яка знає, що вони прийдуть їй на допомогу у випадку труднощів, краще від інших адаптується до життєвих проблем і стійко вміє їх переживати. Дитині-дошкільнику у прямому смислі можна подати руку допомоги. Якщо дитина боїться темряви і не може відпустити вашу руку – скажіть їй: «Я знаю, що тобі страшно, але я допоможу тобі». Для підлітка будуть доречними слова: «Я знаю, що у тебе виникли труднощі з друзями, але я знаю, що ти впораєшся сам. Якщо щось не вийде і я буду потрібним тобі, то я поряд ».

Розкажіть про свої спогади. Розкажіть дітям про свої життєві проблеми, про свої злети і падіння, і поясніть як ви перебороли стресові ситуації. Розкажіть історії свого дитинства про те, що вам дошкуляло і що вам не подобалося. Такі розмови з дитиною зроблять її більш емоційно стійкою.

Покажіть свої навички контролю стресу. Намагайтеся володіти собою у стресових ситуаціях. Намагайтеся зберігати спокій у період життєвих проблем і тим самим показувати приклад власній дитині. Це самий дієвий психотерапевтичний  метод.

Встановіть певні рамки позашкільним заняттям. Дитина, яка записана до великої кількості шкільних гуртків, секцій є кандидатом номер один для стресу. Батькам і учителям слід встановити розумні рамки для позашкільних занять. Не потрапте у капкан: «Ми заплатили багато грошей за цю скрипку, тому тобі доведеться займатися у музичній школі».

 Зміцніть у них відчуття впевненості у собі. Люди, які впевнені у собі, дивляться на стресові ситуації не як на труднощі, а як на можливість перевірити свої сили.  

Допоможіть своїй дитині відшукати щось у собі, що змусить її поважати себе. Говоріть частіше: «На тебе можна покластися, молодець!». Відмічайте кожний дитячий позитив.

Демонструйте дітям свою любов!

АНКЕТА ВИПУСКНИКУ:

"Чи знаєш ти свою майбутню професію?"

1. Чи знаєш ти основний зміст професії?

2.Чи знаєш ти умови праці та оплати, можливості підвищення кваліфікації?

3. Чи знаєш ти, які навчальні заклади готують фахівців даної професії?

4. Чи є в тебе якості, необхідні для оволодіння професією?

5. Чи був у тебе досвід спілкування із представниками даної професії?

6. Чи вважаєш ти рівень своїх знань достатнім для оволодіння обраною професією?

7. Чи знаєш ти, які шкільні предмети необхідні тобі найбільше для оволодіння професією?

Якщо 60% відповідей на запитання анкети позитивні, ви орієнтуєтесь в особливостях професії.

В іншому випадку радимо звернутися за індивідуальною консультацією до спеціаліста з профорієнтування.