Embedded Files
shool 230 buling (скорочено).pptЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!
Маєш питання?
Телефони довіри за якими можна звернутися за допомогою:
Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини
0 800 50 17 20
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги
0 800 213 103
Національна поліція України
Поради для вчителя, який виявив булінг:
Поради для вчителя, який виявив булінг:
Порада №1 Звертайтесь до керівництваЯкщо ви виявили насилля або маєте конкретні причини для підозр щодо булінгу учня, терміново поінформуйте адміністрацію закладу освіти. Діти, які цькують інших завжди приховують від дорослих факт знущань. Тож, якщо ви помітили агресивні настрої в бік одного учня, скоріш за все, ваші побоювання небезпідставні. Порада №2 Сповістіть батьківПриховування інцидентів, пов’язаних з насиллям у класі – заздалегідь деструктивна стратегія. Погодьтеся, репутація школи не варта психологічного чи фізичного здоров’я дитини. Тому, аби не стати мовчазним свідком цькування, краще одразу ж повідомте батьків обох сторін, причетних до конфлікту. Порада №3 Ігнорування – помилкаТеорії «діти самі розберуться» та «всі через це проходили» цілком себе дискредитували. Кожного року близько 67% українських тінейджерів стають причетними до булінгу (у ролях жертв, кривдників чи свідків). Отже, будь-яка агресивна чи провокативна поведінка учнів – це вагома причина вашого втручання в конфлікт. Порада №4 Нейтралітет усьому головаЯкщо ви підтримаєте одну зі сторін-учасників цькування, то конфлікт ускладниться. Тож не шукайте винуватця, адже негативне ставлення до будь-кого з учнів навряд допоможе розв’язвати проблему. Краще зверніться до шкільного психолога за кваліфікованою допомогою. Порада №5 Наша зброя – неупередженістьНайкращий спосіб впливу на дітей – стати для них авторитетом. За такої умови з вас братимуть приклад учні, що, погодьтеся, дуже відповідально. Тож будьте для них прикладом виваженого та неупередженого ставлення до усіх. Зрештою, до слів вчителя щодо булінгу, який толерантно поводить себе з оточенням, обережний в оцінках дій інших, прислухатимуться більше. Порада №6 Обговорення – лише наодинціВимагання публічного вибачення або пояснень у цьому випадку – це те ж саме, що лікувати перелом кістки подорожником. Для того, щоб зупинити булінг, необхідно впливати безпосередньо на причину конфлікту, а це можливо лише встановивши довірчу комунікацію. Тож, краще проводити бесіду з учасниками конфлікту віч-на-віч.
Рекомендації для вчителів початкових класів: "Формування навчальної мотивації учнів початкових класів"
Рекомендації для вчителів початкових класів: "Формування навчальної мотивації учнів початкових класів"
Для формування повноцінної мотивації учіння молодших школярів особливо важливо забезпечити такі умови:
збагачувати зміст особистісно-орієнтованим цікавим матеріалом;
утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;
задовольняти потреби в спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;
збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;
формувати допитливість і пізнавальний інтерес;
формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;
утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;
використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям;
виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов'язку.
Рекомендації для вчителів середньої та старшої школи: "Формування позитивної мотивації під час уроків"
Рекомендації для вчителів середньої та старшої школи: "Формування позитивної мотивації під час уроків"
Основною формою організації навчальної діяльності є урок. Для проведення уроку існують такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів. 1. Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається. 2. Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу. 3. Стимулювати учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь. 4. Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізувати під час уроку різні способи виконання завдань, запропоновані дітьми, відзначати та підтримувати всі ііроя"ви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети. 5. Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи. 6. Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому. 7. Під час опитування на уроці (виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань. 8. Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка-забезпечить виконання домашнього завдання. З огляду на вищевикладене можна відзначити, що учень на уроці повинен бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат.
Як сприяти саморозвитку учнів?
Пам’ятка для педагогів
1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.
2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомендації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.
3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих проблем, пропонувати чіткий алгоритм, виконання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних рекомендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.
4.Учням з низькою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здійснення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи інших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропонованих.
5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розвивають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.
6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.
Психологічні рекомендації з налагодження взаємодії із сучасним учнем
· Будьте уважні до потреб дитини.
· Демонструйте модель толерантного ставлення до інших.
· Будьте послідовними у покараннях дитини, карайте лише за конкретні вчинки.
· Покарання не мають принижувати дитину.
· Учіть дітей спритним формам вираження гніву.
· Учіть дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих.
· Розвивайте здатність до емпатії.
· Розширюйте поведінковий репертуар дитини.
· Учіть брати на себе відповідальність.
· Намагайтесь до кожної дитини знайти необхідний підхід, який буде сприяти розкриттю в дитини того потенціалу, який у ній закладений.
· Пам’ятайте, що немає позитивних чи негативних учнів, є бажання знайти конструктивний підхід до взаємодії.
Рекомендації педагогам по роботі з дітьми,
схильними до девіантної поведінки та труднощами у навчанні.
• Виявлення у підлітків якостей, здібностей, умінь, які можуть отримати позитивну оцінку в колективі, і їх розвиток.
• Залучати підлітка до колективної роботи, періодична звітність його перед колективом і оцінка колективом його успіхів.
• Надання допомоги підлітку для відновлення його дружніх відносин в школі та поза нею.
• Систематичне заохочення за успіхи.
• Поступове привчання до правильного відношення до критики.
• Доручення підлітку не завжди цікавих справ для нього, але необхідних для колективу.
• Навчання правильній самооцінці особистості та вчинків, здійснення допомоги при самовихованні.
• Естетичне виховання при особливій увазі до естетики одягу та поведінки.
• Поступове залучення підлітка до керівництва колективною роботою.
• Систематичне здійснення допомоги підлітку в навчальній та іншій роботі, в спілкуванні з ровесниками.
• Залучення підлітка до участі в добрих справах по відношенню до ровесників, молодших, хворих та людей похилого віку.
• Направлення на психоневрологічне обстеження, лікування нервових, психічних, соматичних відхилень.
Правила роботи з агресивними дітьми
1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.
6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.
7. Розвивати здатність до емпатії.
8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.
10. Учити брати відповідальність на себе.
Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми
1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.
2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.
3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:
1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;
2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.
Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів
1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.
2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.
3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.
4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.
Практичні рекомендації педагогу, який працює з гіперактивною дитиною
Для того, щоб допомогти дитині упоратися із труднощами в навчанні, необхідні:
1. Зміна оточення:
· Роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина повинна завжди перебувати перед очима вчителя;оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду.
· Змініть режим уроку із включенням фізкультхвилинок.
· Дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хвилин підводитись. Надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів.
· Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, запропонувати дитині вимити дошку, роздати зошити тощо.
2. Створення позитивної мотивації на успіх:
· Частіше хваліть дитину.
· Уникайте завищених або занижених вимог до учня із СДУГ.
· Використовуйте на уроці елементи гри й змагання.
· Великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них.
· Створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони.
· Будуйте процес навчання на позитивних емоціях.
· Пам’ятайте: з дитиною потрібно домовитися, а не зламати її.
3. Корекція негативних форм поведінки:
· Сприяйте припиненню, зникненню агресії.
· Навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування.
· Регулюйте взаємини дитини з однокласниками.
4. Регулювання очікувань:
· Пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не одразу, а через деякий час.
· Пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить від спокійного й поміркованого ставлення до неї.
Адаптація до нової рельності.
Адаптація до нової рельності.
Як пережити ізоляцію?
Як пережити ізоляцію?
Поради від Американської психологічної асоціації з адаптацією до реалій українського карантину від Національної психологічної асоціації. Як впоратися?1. Обмежте споживання новин надійними джерелами.Важливо отримувати точну та своєчасну інформацію про охорону здоров’я щодо пандемії COVID-19, але масована інформаційна атака та вал ненадійної інформації в засобах масової інформації може призвести до посилення почуття страху та тривоги. Психологи рекомендують обмежувати час, проведений у новинах та соціальних медіа та міксувати його з іншими видами діяльності, не пов'язаними з карантином чи ізоляцією, такими як читання, прослуховування музики чи вивчення нової мови. Надійні джерела такі як інформаційні ресурси Всесвітньої організації охорони здоров'я, Центру по контролю та профілактиці захворювань США, Міністерства охорони здоров’я України - ідеальні джерела інформації про вірус. Зауважте, що новини та ток-шоу часто можуть роздмухувати паніку. Оперуйте цифрами, перевіряйте інформацію та ставтеся критично до джерел з яких до вас доходять данні (прим. Національна психологічна асоціація).2. Створюйте та дотримуйтесь розпорядку дня.Дотримання розпорядку дня може допомогти дорослим та дітям зберегти почуття впорядкованості та мети у своєму житті, незважаючи на новизну ізоляції та карантину. Намагайтеся включити регулярні щоденні заходи, такі як робота, вправи чи навчання, навіть якщо вони повинні виконуватися віддалено. За необхідності інтегруйте інші здорові розваги.3. Залишайтеся практично на зв’язку з іншими.Ваша взаємодія віч-на-віч може бути обмеженою, але психологи пропонують використовувати телефонні дзвінки, текстові повідомлення, відео-чат та соціальні мережі для доступу до мереж соціальної підтримки. Якщо вам стає сумно або тривожно, використовуйте ці розмови як можливість обговорити свій досвід і пов'язані емоції. Покладатися на домашніх тварин для емоційної підтримки - це ще один спосіб бути із кимось в контакті. Якщо ви живете із домашнім улюбленцем, то прямо зараз почухайте його за вушком ;) (прим. Національна психологічна асоціація). Втім до контактів із тваринами також потрібно ставитися з обачністю та вживати усіх необхідних гігієнічних процедур аби убезпечити себе та пухнастого друга.4. Ведіть здоровий спосіб життя.Висипайтеся, добре харчуйтеся та займайтеся фізичними вправами у вашому домі, якщо ви маєте для цього можливості. Якщо не маєте – створіть їх. Намагайтеся уникати вживання алкоголю чи наркотиків як способу впоратися зі стресами ізоляції та карантину. При необхідності розгляньте дистанційні варіанти психотерапії. Якщо у вас вже є психолог, зверніться до нього, щоб дізнатися, чи можете ви продовжувати сеанси, використовуючи телефонний зв’язок чи відео-месенжери. Зверніть увагу, що сьогодні велика кількість українських психологів організовують консультації за пожертви або створюють групи взаємної підтримки за символічну плату (прим. Національна психологічна асоціація). 5. Використовуйте психологічні стратегії для управління стресом і залишайтеся позитивними.Реалістично оцініть міру вашого занепокоєння та будьте реалістичними у оцінці вашого стану. Наскільки ваші ресурси дозволяють вам впоратися? Не панікуйте, а зосередьтесь на тому, що ви можете зробити, і прийміть те, чого ви не можете змінити. Один із способів зробити це - вести щоденний журнал подяки. Ви також можете завантажити додатки для смартфонів, які допомагають розслаблятися. Зосередження уваги на альтруїстичних причинах соціального дистанціювання, карантину чи ізоляції також може допомогти пом’якшити психологічний дискомфорт, пов’язаний із ізоляцією. Пам’ятайте, що, вживаючи таких заходів, ви зменшуєте можливість передачі COVID-19 та захищаєте тих, хто найбільш уразливий.
Адаптація першокласників до навчання в закладі освіти
Адаптація першокласників до навчання в закладі освіти
Адаптація дитини до школи – процес пристосування,зміни психіки дитини в умовах переходу до систематичного організованого шкільного навчання.
Шкільна дезадаптація –з цим поняттям пов’язують відхилення у навчальній діяльності, утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Звідси результат об’єктивних утруднень, небажання відвідувати школу.
Динаміка працездатності 6-річної дитини
Тижнева:
Понеділок –призвичаювання;
Вівторок,середа – найвища і стала працездатність;
Четвер – початок спаду працездатності.
Розумова працездатність зростає аж до середини тижня, залишаючись низькою на початку (понеділок) і в кінці (п’ятниця).
Річна:
Перші 6 тижнів – адаптаційні. З кінця жовтня до початку грудня – відносно сталий стан і високий рівень працездатності, потім спад (канікули).
Після канікул 1-2 тижні призвичаювання, далі – короткий період стабільної роботи. У кінці березня настає загальна втома і спад, який зберігається і у квітні –травні.
У роботі з шестирічними першокласниками треба враховувати їх можливості та норми навантаження:
v Загальне навчальне навантаження – 4 години на день;
v Безперервна письмова робота -4-5 хвилин;
v Безперервне читання – 8 хвилин;
v Середня активнысть уваги – до 15 хвилин;
v Прослуховування звукозапису – 6-10 хвилин;
v Перегляд кінофільмів,передач – 15 хвилин;
v Перебування на свіжому повітрі – не менше 4 годин;
Тривалість сну – 15 годин на добу,із них денний сон (бажано) – 1,5 годин.
Ознаки адаптації дитини:
Ø Перебування в спокійному,врівноваженому стані;
Ø Стриманість,уважність на уроках;
Ø Активність та рухливість на перервах;
Ø Проявлення інтересу до нових людей;
Ø Зацікавленість в огляді інтер’єру класу,школи;
Ø Комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу;
Ø Успішне опанування навчального матеріалу.
Ознаки дезадаптації:
Ø Труднощі у навчанні,стійка неуспішність;
Ø Порушення відносин з батьками, однолітками, учителем;
Ø Небажання відвідувати школу;
Ø Соматичні прояви: біль,порушення апетиту і сну,біль у животі;
Ø Підвищена тривожність,плаксивість;
Ø Емоційні порушення: емоційна нестійкість,зниження самоконтролю,замикання у собі;
Ø Прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.
Основні причини труднощів під час адаптації:
1.Психологічні особливості:
§ Слабкий тип нервової системи;
§ Підвищена сенситивність;
§ Збудження нервових процесів.
2.Особливості розвитку:
§ Несформованість емоційно-вольової сфери;
§ Слабка саморегуляція поведінки.
3.Хибні методи виховання в сім’ях:
§ Виховання за типом «кумир у сім’ї»;
§ Батьківська вседозволеність.
4.Недосконала система організації навчально-виховного процесу.
Пам’ятка для роботи з першокласниками
1. Формуйте позитивне ставлення до школи; спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання;
2.Формуйте впевненість у подоланні шкільних труднощів, звертайте увагу дитини на зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
3. Прищеплюйте у дитини дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
4. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враження від почутого, побаченого. Підвішуйте навчальну мотивацію, знімайте тривожність та інші невротичні комплекси, пов’язані з періодом адаптації, за допомогою вправ на перевтілення, малюнків «Моя проблема», «Мій жах»…
5. Продовжуйте забезпечення змістовної діяльності учня з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.
6. Використовуйте у роботі з дітьми вправи на розкладання об’єкта на частини, порівняння предметів, виявлення закономірностей, формування
умовисновків.
7. Розвивайте навички концентрації та стійкості уваги за допомогою вправ на пошук ходів у лабіринтах, складання простих візерунків, ігри «Графічний диктант», «Заплутані доріжки».
8. Формуйте елементи конструкторських навичок і творчої уяви за допомогою гри на перевтілення, простої мозаїки, завдань пошукового характеру.
9. Розвивайте слухову, зорову, тактильну пам'ять за допомогою вправ на запам’ятовування різних предметів, ігор «Неуважний художник», «Знайди
відмінності», «Сніговий шар», «Зоровий диктант».
10. Використовуйте забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.
Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
11. Розвивати почуття впевненості, навички колективної діяльності, формувати почуття відповідальності за прийняття рішень.
12. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учителем, вихователем; налагодження з нею довірливих відносин.
Рекомендації
вчителю щодо корекції поведінки дезадаптованих учнів
Рекомендації з організації комунікацій:
Будуйте спілкування на основі руйнування психологічних бар'єрів (вікових, соціально-психологічних, інтелектуальних, мотиваційних, естетичних, емоційних).
Дотримуйтеся принципу, більше уваги і вимогливості до особистості виховання.
Розуміння внутрішнього стану, ситуативного настрою, врахування їх у процесі взаємодії.
Підгримуйте неформальний стиль спілкування.
Умійте передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв'язанні його проблем.
ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ 3...
Агресивними дітьми — поведінка суперечить нормам і правилам існування у суспільстві:
•демонструйте модель неагресивної поведінки;
• не принижуйте;
• розвивайте емпатійність.
2.Тривожними дітьми — в яких є прояви занепокоєння:
• не порівнюйте їх із іншими учнями;
• частіше використовуйте тілесний контакт;
• частіше звертайтеся на ім'я, не принижуйте.
3. Аутичними дітьми - які живуть у світі власних переживань («аутизм» — від гр. «сам»):
• частіше розмовляйте з ними;
• уникайте перевтоми;
• терпляче пояснюйте зміст їхньої діяльності.
4.Гіперактивними дітьми (від гр. «гіпер» — «над», «понад») — підвищена рухова активність, імпульсивність:
• знизьте вимоги до акуратності;
• посадіть якнайближче до дорослого;
• заохочуйте одразу ж уникати невтішних оцінок на перших етапах навчання;
• використовуйте тактильний контакт;
• піднімайте авторитет дитини у класі.
5.Діти зі зниженим рівнем навчальних досягнень:
• послабте вимогливість;
•використовуйте ігри і вправи на розвиток довільної уваги;
•використовуйте вправи на розвиток когнітивної сфери;
• піднімайте авторитет у класі.
Рекомендації
вчителям із профілактики та подолання дезадаптації першокласників
Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.
Демонстрація віри в успіх учня.
Використання системи фішок і грамот в оцінюванні діяльності.
Розрізнення оцінки конкретного вчинку та особистості дитини загалом.
Запобігання груповій критиці дитини або її рис, а також порівнянню помилок із постійними гарними результатами інших учнів.
Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
Зауважуючи помилку, вкажіть шлях до успіху.
Акцентуйте увагу учня на досягненнях, перемогах.
Створюйте ситуації успіху.
Надавайте емоційну підтримку словами, поглядом, дотиком.
Не використовуйте надто часто слів- заперечень.
Підтримуйте і заохочуйте прояви активності на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звернути увагу інших на їхні досягнення, підвищувати їхній статус у класі.
Шпаргалка для вчителя:
Шпаргалка для вчителя:
Адаптація учнів 5-х класів:
Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
Ознаки успішної адаптації:
Ø задоволеність дитини процесом навчання;
Ø дитина легко справляється з програмою;
Ø ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
Ø задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації:
Ø змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
Ø небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.
Ø прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
Ø небажання виконувати домашні завдання.
Ø негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
Ø скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
Ø неспокійний сон.
Ø труднощі ранкового пробудження, млявість.
Ø постійні скарги на погане самопочуття.
Чим можна допомогти ?
Ø Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.
Ø Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність.
Вікові особливості п’ятикласників
Вікові особливості десятирічних школярів визначаються домінуванням емоційної сфери у функціонуванні психіки і поруч особистісних новоутворень.
Основні вікові особливості учнів п'ятих класів:
• підвищена стомлюваність
• прагнення уникнути ізоляції
• відраза до необгрунтованих заборон
• прагнення відмежуватися від усього дитячого
• підвищений інтерес до питання про «співвідношення сил» у класі
• стійкість першого враження
• сприйнятливість до промахів вчителів
• тенденція віддаватися мріям
• переоцінка своїх можливостей
• відсутність адаптації до невдач
• підвищена емоційність
• «солодкий» до класного керівника або іншого вчителя
• сильно виражене емоційне ставлення до предмета
• орієнтація на оцінки (цінують «хороших» учнів)
• відкритість по відношенню до дорослих
• значущість оцінок і суджень дорослих
• прагнення до незалежності, самостійності
• значимість визнання, позиція відстоювання своїх прав
• демонстративна поведінка (протест, образа, впертість, негативізм)
• підвищена чутливість, вразливість
• потреба робити щось корисне, соціально визнане
• змагальність (прагнення виграти, показати себе, самоствердитися)
• самооцінка визначається ставленням оточуючих
• виникнення почуття «Я» (бажання краще зрозуміти себе, своє місце
ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-го КЛАСУ
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
- Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.
- Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.
- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів - предметників до життя класу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
- уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
- зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
- високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.
- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
- Забезпечуйте систематичне повторення.
- Уникайте перевантаження дітей.
Як зберегти рівновагу
Як зберегти рівновагу
під тиском стресу?
під тиском стресу?
Вміння, яке всім нам час від часу потрібне, — контроль над власними емоціями. Особливо це важливо в критичних та стресових ситуаціях. Тому сьогодні пропонуємо ознайомитись з методами, які допоможуть Вам зберігати рівновагу під тиском стресу.
Здатність керувати своїми емоціями і зберігати спокій під тиском обставин має прямий зв’язок з вашою продуктивністю. Компанія TalentSmart провела дослідження, в якому взяли участь більш ніж мільйон людей, і виявила, що 90% кращих працівників навчені управляти своїми емоціями під час стресу для того, щоб зберігати спокій і контроль.
Тривалий стрес може бути вкрай небезпечний. Крім очевидних психічних розладів, може статися деградація ділянок мозку, що відповідають за самоконтроль. Однак вражаюча річ полягає в тому, що стрес необхідний нашому організму. Його важливість полягає в тому, що мозку важко почати будь-яку дію, поки він знаходиться під низьким рівнем тиску. Найбільшої продуктивності ми досягаємо тоді, коли рівень стресу є помірним. І поки він змушує нас діяти і не переходить у хронічний — це вкрай корисно.
Дослідження Каліфорнійського університету в Берклі показало існування потенціалу зростання стресостійкості людей. Але це також підтверджує необхідність тримати стрес під контролем. Дослідження під керівництвом доктора Елізабет Кірбі, виявили, що виникнення стресу провокує мозок до вирощування нових клітин, які відповідають за покращення пам’яті. Однак цей ефект спостерігається тільки при переривчастому стресі. Як тільки стрес починає заповнювати собою весь цикл, а не бути хвилеподібним, він пригнічує здатність мозку створювати нові клітини.
“Я думаю, що періодичні стресові події — це те, що змушує мозок бути більш пильним. А коли ми пильні — наша продуктивність зростає”, - говорить доктор Кірбі. Для тварин періодичний стрес — це велика частина того, що вони відчувають у вигляді фізичних загроз в їх природному оточенні. Дуже давно це було справедливо і для людини. Але з розвитком мозку ми виробили здатність хвилюватися і переживати окремі події, що тягне за собою появу тривалого стресового стану.
Крім збільшення ризику серцевих захворювань, появи депресії і ожиріння, стрес знижує когнітивні функції. На щастя, (звичайно, якщо лев не женеться за вами) велика частина вашого стресу суб’єктивна і знаходиться під вашим контролем. Найкращі працівники мають добре налагоджену стратегію виживання, яку вони використовують в стресових ситуаціях. Це знижує рівень їх стресу незалежно від того, що відбувається навколо, і дає гарантію, що стрес матиме періодичний характер, а не постійний.
Нижче наведено 10 найбільш ефективних способів, за допомогою яких фахівці з різних областей справляються зі стресом. Деякі з цих стратегій можуть здатися очевидними, але вся складність полягає у визначенні, коли саме необхідно використовувати ці поради, і в тому, щоб скористатися ними під час стресової ситуації.
1. Цінуйте те, що маєте!
Виділити час, щоб поміркувати про те, за що ви вдячні — це не просто “правильне” заняття. Це підвищує ваш настрій та знижує кількість гормону стресу кортизолу на 23%. Дослідження, проведені в Каліфорнійському університеті в Девісі, виявили, що люди, які протягом дня виділяють час для подяки, ставали більш бадьорими, енергійними і позитивно налаштованими. Очевидно, що більш низький рівень кортизолу зіграв свою роль.
2. Уникайте запитання: “Що, якщо..?”
Запитання “Що, якщо..?” підкидає хмизу у вогонь стресу і занепокоєння. Все може відбуватися дуже по-різному, і чим більше часу ви витрачаєте на занепокоєння про ці варіанти, тим менше часу ви фокусуєтеся на діях, які можуть вас заспокоїти і допомогти впоратися зі стресом. Не кажучи вже про ті дії, які безпосередньо вирішують ваші завдання.
3. Залишатися позитивними
Позитивні думки допомагають зробити стрес переривчастим, фокусують ваш мозок на тому, що є абсолютно вільним від стресу. Ви повинні допомогти вашому блукаючому розуму, свідомо вибравши для нього позитивну тему для думок. Будь-яка позитивна думка буде змінювати напрямок вашої уваги.
Коли справи йдуть добре і у вас хороший настрій, це відносно легко зробити. Коли ж справи йдуть погано і в голові цілий рій негативних думок — це може стати для вас викликом. У такі моменти подумайте про ваш день, і знайдіть в ньому хоча б одну позитивну річ, яка сталася, і не важливо, наскільки малою вона була. Якщо ви не можете сфокусуватися на цьому дні, то згадайте про попередній або навіть весь тижня. Або, якщо ви очікуєте на якусь хорошу подію в майбутньому, зосередьтеся подумки на ній. Мета в тому, щоб “перемкнути” ваші думки з негативу на щось хороше.
4. Не засиджуйтесь в соцмережах.
З огляду на важливість створення переривчастого стресу легко зрозуміти, наскільки важливо регулярно виходити з соцмережі для контролю над стресом. Коли ви доступні для роботи 24/7, то піддаєте себе постійному стресу. Змушуючи себе виходити з мережі, і навіть вимикати мобільний телефон, ви даєте своєму тілу відпочинок від постійного джерела стресу. Дослідження підтверджують, що така дрібниця, як перерва в перевірці і відповіді на e-mails, знижує рівень вашого стресу.
Технології забезпечують постійний зв’язок, і тому виникає думка, що ви також повинні бути на зв’язку 24 години 7 днів на тиждень. Неймовірно важко насолодитися вільним часом і думками поза роботою, коли ви постійно приймаєте повідомлення, пов’язані з роботою. Якщо ви не можете “від’єднатись” протягом робочого тижня, тоді практикуйте це на вихідних. Виберіть для себе час, коли ви зможете стати недоступними для всіх. Ви будете вражені тим, наскільки позитивно це впливатиме на вас, знижуючи рівень стресу. Якщо ви боїтеся можливих негативних наслідків від подібної практики, то спочатку спробуйте зробити це в той час, коли ви і так навряд чи зможете бути на зв’язку, наприклад, в недільний ранок. Коли рівень вашого комфорту буде рости, а колеги почнуть визнавати час, коли ви офлайн, поступово почніть збільшувати кількість часу, звільненого від технологій.
5. Не зловживайте кофеїном.
Кофеїн стимулює вироблення адреналіну. Адреналін викликає реакцію організму “бийся або біжи” — механізм виживання, який змушує вас стояти на місці і битися або бігти в гори і ховатися, коли ви стикаєтеся з загрозою. Цей механізм заставляє ухилятись від раціонального мислення на користь прийняття найбільш швидкого вирішення. Це дуже добре, коли за вами женеться ведмідь, але не настільки, коли вам потрібно відповісти на короткий лист.
Коли кофеїн занурює ваш мозок і тіло в гіперзбуджений стан стресу, ваші емоції керують поведінкою. Стрес, викликаний кофеїном, дуже далекий від переривчастого, а довгий період напіввиведення кофеїну гарантує, що він буде з вами протягом найпродуктивнішого робочого часу.
6. Висипайтеся!
Коли ви спите, ваш мозок буквально заряджається. Саме тому щоранку ми прокидаємося зі “свіжою головою”. Ваш самоконтроль, увага і пам’ять — все це зменшується, якщо ви мало спите. Позбавлення сну викликає збільшення гормонів стресу навіть при відсутності стресової ситуації.
Стресові проекти часто змушують вас почуватись так, ніби у вас немає часу на сон. Але нестача хорошого сну може стати причиною того, що ви не можете тримати все під контролем.
7. Пригнічуйте негативні внутрішні діалоги
Великим кроком в управлінні стресом є припинення негативних внутрішніх діалогів. Чим більше ви роздумуєте про негативне, тим більшу силу воно має.
Більшість наших негативних думок саме цим і є — думками, а не фактами. Коли ви зловите себе на обмірковуванні негативних і песимістичних думок, скажіть собі: “Час зупинитися і записати їх!”. Справді зупиніть те, що ви робите, і запишіть те, про що думаєте. Як тільки ви змогли перервати імпульс негативних думок, ви зможете бути більш раціональними і з “ясною головою”, щоб правдиво їх оцінити.
8. Переосмислюйте свої погляди
Стрес і занепокоєння підживлюється нашим власним спотвореним сприйняттям подій. Легко вірити, що нереальні терміни, зарозумілі шефи і неконтрольовані затори — це ті причини, через які ми постійно відчуваємо стрес. Ви не можете контролювати обставини, але ви можете контролювати свою реакцію на них. Тому, перш ніж витрачати багато часу на щось, зупиніться і поставте цю ситуацію в перспективу.
Якщо ви не впевнені в тому, чи потрібно щось робити, спробуйте знайти докази того, що ваші занепокоєння завищені. Якщо ви думаєте, що “все йде не так” або “нічого не вийде”, ви повинні переглянути ситуацію. Відмінний спосіб виправити ситуацію, це скласти список тих речей, які йдуть не так. Майже завжди там можна побачити лише кілька пунктів. І тепер викликаний ними стрес вже на здається всеосяжним і легко піддається управлінню.
9. Дихайте
Найпростіший спосіб зробити стрес періодичним — дихати. Практика бути присутнім тут і зараз зі своїм диханням тренує ваш мозок до виконання одного конкретного завдання і заспокоює зсередини. Коли ви відчуваєте стрес, зосередьтеся на кілька хвилин на своєму диханні. Зачиніть двері, відкладіть всі відволікаючі фактори, сядьте на стілець і просто дихайте. Вам потрібно на деякий час зосередитися виключно на своєму диханні, щоб перервати блукання розуму. Думайте про те, як це — вдихати і видихати. Це звучить просто, але на ділі не так й легко зробити. Цілком природно, якщо через кілька вдихів ви почнете думати про щось інше. Тоді просто знову зосередьтесь на диханні і продовжуйте вправу. Якщо для вас це легке завдання, почніть рахувати свої вдихи і видихи до 20. Потім почніть спочатку.
Ця вправа може здаватися простою чи навіть непотрібною, але ви будете здивовані, наскільки спокійно будете почуватися після неї, і як легко вам стало позбуватися від відволікаючих думок, які в іншому випадку могли надовго засісти в вашому мозку.
10. Не соромтесь просити допомоги
Інколи ми думаємо, що можемо зі всім впоратись самостійно. Але для того, щоб залишатись спокійними і продуктивними, ви повинні визнати свої слабкості і попросити допомоги тоді, коли потребуєте її. У кожного з нас є людина, на яку можна покластись, і яка готова допомогти в будь-яку хвилину.
Звичайна розмова про ваші занепокоєння і труднощі може послабити стрес і створити новий погляд на ситуацію. У більшості випадків інші люди бачать вирішення ваших проблем тому, що не прив’язані емоційно до ситуації і не переживають її зсередини. Прохання про допомогу може не тільки пом’якшити ваше занепокоєння, але і зміцнити взаємини з тими, на кого ви покладаєтеся.
Кожен раз, коли ви долаєте стрес і відчуття тривоги, які можуть болісно позначитися на вашій продуктивності, згадайте вищенаведені інструкції. Дотримуючись їх, ви будете наділені силою і зможете відновити контроль над ситуацією.
Асоціативний тест "Кольорові двері"
Асоціативний тест "Кольорові двері"
(час для самопізнання)
(час для самопізнання)
Уявіть, що ви перебуваєте в слабо освітленому і загадковому коридорі. У напівтемряві ви йдете вперед у пошуках виходу. І раптом перед вами виникають чотири двері, розфарбовані в різні кольори.
Питання:
1. Перші двері зеленого кольору. Ви відкриваєте її, за нею кімната. Ви входите всередину. Подивіться по сторонах. Що це за кімната? Опишіть як вона виглядає, що знаходиться всередині. Як ви відчуваєте себе, опинившись в цій кімнаті? Запам'ятайте предмети, запам'ятайте свої думки і поверніться назад в коридор.
2. Друга двері блакитного кольору. Відкрийте її. Оцініть кімнату за нею. Розміри кімнати, обстановку. Чи затишно вам тут. Що ви відчуваєте і думаєте. Запам'ятайте і повертайтеся, продовжуючи свій шлях.
3. Третя двері червоного кольору. Входити. Що виявилося за дверима? Яка кімната? Чи хочеться вам залишитися тут? Які почуття вас відвідують всередині цієї кімнати?
4. Остання двері чорного кольору. Відкривши її, ви бачите четверту кімнату. Зайдіть в неї. Що це за місце? Що ви бачите. Що ви відчуваєте, перебуваючи тут?
А зараз повертайтеся в реальний світ і згадуйте по порядку і детально все побачене вами. Описуючи кімнати, обстановку і предмети інтер'єру, не забувайте, що головне — це ваші почуття. В якій кімнаті вам було найзручніше? Яка кімната вам сподобалася більше? Була більш затишною і красивою? А в якій, може бути, вам стало страшно і неприємно, і захотілося вийти якомога швидше. Яка кімната була світла, а яка темна? Де панувало тепло, а де безлад? Відзначте для себе будь-які важливі деталі. І переходьте до інтерпретації відповідей.
Інтерпретація:
1. У психології зелений колір символізує дитинство. Увійшовши в кімнату за зеленими дверима - ви опинилися в своєму дитинстві. Що ви відчували при цьому? Якщо вам було приємно і затишно, то значить і ваше дитинство було для вас приємним і світлим часом. Якщо вам хотілося надовго залишитися в цій кімнаті, то, швидше за все, ви нерідко в думках повертаєтеся в своє дитинство і, можливо, вам не вистачає у дорослому житті того теплого, душевного часу, турботи і участі з боку інших людей. Будь-які негативні думки і почуття, що виникли в цій кімнаті, свідчать про невирішені дитячі проблеми, які впливають на все ваше подальше життя. У нормі, кімната повинна бути милою і затишною, але не має викликати особливого бажання в ній залишитися, тому що цікавість побувати за іншими дверима, повинно виявитися сильніше.
2. Друга кімната за дверима блакитного кольору символізує ваш душевний стан зараз, в цю саму хвилину, коли ви проходите даний тест. Ваші відчуття розкажуть про те, як ви відчуваєте себе зараз. Зручно або незручно в цій кімнаті. Влаштовує вас ваша справжня життєва ситуація або у вас є бажання змінити її. У кімнаті був порядок або безлад-характеризує вас, як зібраного, організованого людини або, навпаки, хаотичного і імпульсивного. Кімната порожня або наповнена самими різними предметами? І т. д.
3. Третя двері червоного кольору і знаходиться за нею кімната символізує чуттєву любов і ваше ставлення до неї. Велика простора кімната — ви схильні відчувати сильні почуття. Маленьке приміщення — ви скутий, боязкий в прояві почуттів, людина. Світла — ваші любовні переживання легкі, повітряні, романтичні. Темна — любовні почуття змушують вас відчувати страждання. Затишна або незатишна-розповість про те, чи комфортно вам в любові або, може бути, ви недавно пережили в любові розчарування. Яскраві або тьмяні кольори в кімнаті. Які предмети: повсякденні, звичайні або ексклюзивні твори мистецтва.
4. Чорна двері і кімната за нею символізує ваше ставлення до професійної діяльності, до роботи і справах. Що це була за кімната? Був там порядок і лежало все на своїх місцях або кімната була захаращена різними непотрібними речами? Чи добре ви орієнтувалися в цій кімнаті або зовсім розгубилися? Простора або маленька-розповість про можливості застосування ваших професійних знань іумень. Якщо вам було комфортно в цій кімнаті — значить і в професійному житті, ви відчуваєте себе безпечно і, схоже, знаходитесь на своєму місці.
ЯК ЗАСПОКОЇТИ СЕБЕ ТА ІНШИХ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ?
МАЄМО ДЛЯ ВАС ДЕКІЛЬКА ПОРАД!
Google Sites
Report abuse