На час карантину шкільний психолог проводить онлайн - консультування.

Контактний телефон  - + 38 096 85 97 343

Щорічно 7 квітня світ відзначає World Health Day або Всесвітній день здоров’я. Це одна з важливих соціальних дат, значення якої переоцінити неможливо. Головна мета свята – звернути увагу суспільства на важливість здорового способу життя та вчасної профілактики захворювань.

Офіційний свій відлік відзначення Всесвітнього дня здоров’я веде з 1948 року, а 7 квітня – дата створення Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Створення Дня здоров’я – одна з перших ініціатив, з якою виступила Асамблея охорони здоров’я при ООН практично відразу ж після створення організації. Аж до 1995 року міжнародні дні проводилися виключно силами ВООЗ, проте в кінці XX століття до проблем здорового способу життя підключився Генеральний секретар ООН. Його щорічні Послання сприяють залученню уваги державних і комерційних організацій, волонтерів, простих громадян до питань захисту здоров’я і профілактики різних соціально-небезпечних захворювань.

Саме з 1995 року ВООЗ присвячує кожен рік тематиці, що стосується профільних питань охорони здоров’я. Першою стала тема поліомієліту – вкрай небезпечного захворювання, з яким, проте, вдається справлятися шляхом своєчасної вакцинації. Тож глобальне викорінення поліомієліту і стало головною ідеєю 1995 року.

Незалежно від того, чи ви ведете дитину на вакцинацію, здаєте кров у донорському пункті вашого міста, розповсюджуєте інформацію про шкоду тютюнокуріння – ви додаєте свій посильний внесок до створення здорового світу і здорового суспільства.

Чому ж ВООЗ настільки активно прагне залучити якомога більше людей до питання пропаганди правильного способу життя і захисту і збереження здоров’я? За статистикою половина людей на планеті не має можливості отримувати медичні послуги. Ще близько 100 млн. людей опинилися за межею бідності через те, що витрати на лікування були завеликі. Близько 800 млн. людей змушені витрачати більше 1/10 сімейного бюджету на послуги охорони здоров’я – такі витрати ВООЗ називає «катастрофічними». Проблеми високих витрат та обмеженого доступу до послуг охорони здоров’я вважаються однією з найважчих у світі. Саме їх викорінення і є основною метою ВООЗ, а один із засобів боротьби – Всесвітній день здоров’я

Здоров'я - це не лише відсутність хвороб і час, коли ми не приймаємо ліки. Насамперед, це фізична і психологічна гармонія з собою, злагоджена робота усіх систем нашого організму.

У День здоров'я бажаємо Вам якомога менше часу проводити в аптеках і більше - з близькими людьми. Адже позитивні емоції допомагають зміцнювати імунітет. 

Будьте здорові!

Людина, яка не вміє керувати своїми емоціями, є емоційно незрілою. У міру своєї зрілості, кожен із нас повинен навчитися емоційної інтелігентності, тобто здатності без праці стримувати ті чи інші емоції. 

Від емоційного стану залежить розумова діяльність, участь у різних сферах суспільного життя. Основне завдання тут полягає в тому, щоб зрозуміти та навчитись правильно керувати своїми емоціями, тобто розвинути свій емоційний інтелект.

Емоційний інтелект - це здатність людини брати участь в управлінні власними емоціями, а також емоціями оточуючих людей. Розвиненою особистістю вважається та, у якої рівень інтелекту і коефіцієнт вміння управляти своєю емоційністю досить високі.

Емоційно інтелігентні особистості приймають правильні рішення і менше помиляються, оскільки керуються своїм мисленням, яке не затьмарене негативними емоціями. Успішна реалізація емоційного інтелекту полягає у здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми, правильно орієнтуватись в різних життєвих ситуаціях. Це дає можливість досягнути успіху в усіх сферах суспільного життя.

Особистість розвинена і емоційно стійка настільки, наскільки розвинений її емоційний інтелект.

Емоції людини зберігають у собі інформацію про її сутність, про інших людей, про навколишню дійсність. За допомогою тієї чи іншої емоції можна зрозуміти, що думає людина, як вона ставиться до тієї чи іншої ситуації, що відчуває до інших людей.

Основні поради як навчитись керувати своїми емоціями у повсякденному житті.

ПІЗНАННЯ СЕБЕ

Якщо ви думаєте, що знаєте себе дуже добре, то ви помиляєтеся. Протягом усього життя людина тільки й робить, що впізнає себе все краще і краще. Заглянути в себе страшно, а ще страшніше - тільки познайомитися із собою в уже досить «пристойному» віці. Якщо ви не займетеся самопізнанням, то ваші емоції візьмуть над вами верх.

Щоб пізнати себе, потрібно частіше прислухатися до себе. Що знаходиться всередині нас? Чого ми дійсно хочемо? Розуміючи це, потрібно відразу ж «включити мозок» і зіставити почуття і раціональне мислення. Ми повинні зрозуміти різницю між «я відчуваю» і «я думаю». У кожній конкретній ситуації потрібно чітко розуміти, яка конкретна емоція охоплює вас. Аналізуйте себе, контролюйте те, що відчуваєте. Незабаром ви зрозумієте, як навчитись керувати своїми емоціями грамотно, щоб це призвело до позитивного результату.

Самопізнання допоможе навчитися розуміти та інтерпретувати свої емоції в кожній конкретній ситуації.

САМОКОНТРОЛЬ

Поки ви пізнаєте себе і намагаєтеся правильно розуміти те, що відчуваєте, то одночасно повинні вчитися ще й контролювати це. Правильно регулювати і координувати власні почуття, думки й емоції - це наступний крок до розуміння, як саме навчитися керувати емоціями. Якщо самопізнання дозволяє розуміти та інтерпретувати емоції, то самоконтроль допоможе правильно їх використовувати, координує їх роботу для досягнення позитивного результату. Отже, потрібно діяти раціонально, обдумано і відповідально.

Щоб розвинути самоконтроль, ви повинні не тільки розуміти, що думаєте і відчуваєте одночасно, але й уміти це зіставляти і правильно використовувати. Всі ми люди і можемо відчувати величезну гаму емоцій щодня. У нас можуть траплятися емоційні сплески і це цілком нормально. Однак важливо, щоб ці сплески не траплялися дуже часто, особливо в провокаційних повторюваних ситуаціях, необхідно вміти їх придушувати. Основне тут завдання: вчасно зрозуміти появу негативної емоції, визнати її, інтерпретувати причину, а потім відразу ж подумати, наскільки вона доречна в даній ситуації. Це і є самоконтроль в якості наступного кроку у мистецтві розуміння, як навчитися керувати своїми емоціями.

МОТИВАЦІЯ

Далі ви повинні виробити самомотивацію, яка допоможе спрямувати всю силу емоцій у позитивне русло. Якщо самоконтроль допомагає уникати недоречного використання негативних емоцій, то самомотивація вчить використовувати позитивні емоції в правильному напрямку. Ви бачите мету і кроки для її здійснення.

Щоб мотивувати себе, зрозумійте, що ви доросла свідома людина, яка розуміє і грамотно використовує те, що відчуває. Відокремте негативне від позитивного всередині себе. Все, що дарує позитивний настрій, можна використовувати для натхнення на ті чи інші звершення. Візуалізуйте картину бажаного майбутнього. Ідіть до своєї мрії за допомогою свого ж позитивного настрою. В даному випадку ваші емоції будуть працювати на вас.

Самопізнання, самоконтроль і самомотивація в тандемі – це ключ до успіху!

Таким чином, навчившись керувати своїми емоціями, ви зможете зрозуміти, як керувати емоціями і почуттями інших людей, легко встановлюватимете контакти, розумітимете, як налаштована до вас та чи інша людина.

Підготовка дітей до школи в світлі сучасних вимог.

1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – одне з найбільш «дитячих» свят у світі. В цьому році це буде 69-е свято дитинства, захисту життя, здоров’я і прав дітей.

«Міжнародний день захисту дітей» — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

     10 жовтня відмічають Всесвітній день психічного здоров’я. Тому в сьогоднішній публікації хочемо поділитись деякими порадами щодо того, як його зберегти.

    До складових психічного здоров’я можна віднести: самостійність, соціальний і особистий інтерес, вміння ризикувати, турбота про майбутнє, прийняття невизначеності і прийняття себе, гнучкість, терпимість, захоплення і відповідальність за власні емоції.

    Отже, психічне здоров’я – це коли людина може  насолоджуватися життям та створювати рівновагу між життєвою діяльністю та зусиллями для досягнення психологічної стійкості. І для такої життєвої психологічної стійкості нам дуже необхідно мати свій внутрішній ресурс. Ресурс це те, до чого ми можемо звернутися коли:

– ми перебуваємо в нерішучості

– немає сил, здійснити бажане;

– хочемо змін в житті;

– немає інтересу до життя, і мало що радує;

– хочеться скинути вантаж втоми;

– не вистачає життєвих сил;

– руки опускаються;

– не вистачає впевненості;

– відчувається тривога і неспокій;

– немає відчуття гармонії;

– відчуття безсилля і відсутності опори в житті.

      І я думаю, що кожен може продовжити цей список, адже в житті бувають такі ситуації, коли відчуваєш, що сам не можеш справитись, що потрібно «поповнити» внутрішні сили, щоб вистояти.

    То що ж робити, коли потребуєш таку «підзарядку»? Можна скористатись зовнішніми і внутрішніми ресурсами.

           Зовнішні ресурси:

-пам’ятні речі, спілкування з друзями, сім’я, будинок, дерево і т. д.

          Внутрішні ресурси бувають:

– тілесні відчуття тіла, заняття спортом, танець, сон, масаж, хобі і заняття, які вимагають роботи з використанням ручної моторики (вишивання, плетення, ліплення, малювання,  різьблення і т.д.), відпочинок, голос і спів.

– емоційні: чутливість, прояв емоцій, сприйнятливість, сентиментальність, творчість.

– когнітивні: плани, розуміння, уяву, допитливість, ідеї, цінності, права, спогади, самоідентифікація, медитація, творчість, усвідомлення.

Сподіваюсь, що наша публікація з порадами допоможе Вам відновлювати вчасно свій ресурс і стійко долати життєві перешкоди. А також нагадуємо, що Ви завжди при потребі можете звернутись за консультацією до фахівців соціально-психологічної служби школи.

“Толерантність – це мистецтво жити у світі таких не схожих людей та ідей”

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило «Декларацію принципів терпимості».

Статтею 6 була урочисто проголошена дата щорічного святкування події.

У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів толерантності (від лат. tolerantia — терпіння), «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Населення Землі складається з представників різних культур, які сповідують різну релігію, мають різноманітні традиції. Кожна особистість індивідуальна, і насильство не повинне мати місце в житті людей. Невідповідність людини вигаданому ідеалу призводить до агресії, насильства, екстремізму. Така ситуація спостерігається в останні роки в усьому світі. Людство повинно навчитися поважати не тільки себе, але і свій народ зокрема, виступати проти будь-якого роду прояви дискримінації та усувати стереотипи, що склалися. Виявляючи терпимість, ми сприяємо припиненню воїн і розбіжностей.

У повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних. Разом із тим, прояв толерантності який співзвучний принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступки перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Кожна людина має право жити в мирі та зберіганні своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як усі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності?

Чи є терпимим ставлення до людей ознакою Вашої особистості?

Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе з боку інших людей?

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

Прихована сила усмішки