Інтернет-залежність: симптоми та наслідки
Все частіше вчені з усього світу з цього приводу б'ють на сполох, бо стикаються зі зворотною стороною вільного доступу до інформації – інтернет-залежністю.
Симптоми хвороби були описані американським психіатром Айвеном Голдбергом, а сам термін problematic Internet use (PIU) запропонований ще у 1995 році.
З 2008 року на міжнародному рівні було визнано інтернет-залежність реальною хворобою, головними проявами якої є:
· постійне бажання бути онлайн;
· роздратованість при відсутності доступу до мережі;
· відсутність бажання відволікатися від віртуального простору;
· максимальне фіксування подій життя у віртуальній реальності (світлини, переміщення, думки тощо)
· порушення уваги;
· відмова від їжі або нерегулярне харчування;
· відмова від «живого» спілкування;
· конфлікти з оточуючими, які не розділяють надмірне захоплення інтернетом тощо.
На сьогодні проблема залежності від віртуального світу набирає все більших масштабів і підіймається повсюдно.
The New York Times оприлюднив інформацію, що МРТ головного мозку інтернет-залежної людини, схоже на МРТ наркомана. Діти та підлітки більше схильні до цієї хвороби, аніж дорослі.
Дослідження, проведені спеціалістами Масачусетського інституту свідчать про те, що діти та підлітки, які регулярно використовують соціальні мережі понад 3 години на добу, схильні до депресії та самогубств на 27% більше за своїх однолітків. Причому депресивний стан в такому випадку у 5 разів важчій, ніж депресії іншого походження.
Вперше всерйоз проблему інтернет-залежності підняли у Південній Кореї. За даними Тhe Korea Times від інтернет-залежності в цій країні страждає понад 2 млн дорослих та 26% підлітків. Тому саме тут з'явилася перша в світі лікарня для геймерів. А інтернет-залежність є для цієї країни серйозною соціальною проблемою.
У 2013 році у Мілані питання проблем цифрової залежності вперше обговорювалось на найвищому рівні на І Міжнародному конгресі з боротьби з інтернет-наркоманією. Результатами чого стало привернення уваги, сумісний пошук попередження та шляхів вирішення цієї проблеми.
Наразі окремі лікарні для інтернет-залежних пацієнтів є не тільки у Південній Кореї, але і у Китаї, США, Японії, Алжирі, Росії та інших країнах. А в США діють центри на кшталт CMHC чи Netaddictio, в яких надаються кваліфіковані консультації людям, що страждають хворобою цифрового суспільства.
Зважаючи на зростання масштабів проблеми, все гостріше постає питання щодо впровадження цифрового виховання. Головна ідея якого полягає в тому, щоб не тільки контролювати час перебування у віртуальному середовищі, а й забезпечувати пріоритетний доступ до корисних інтернет-ресурсів для підлітка.
Тенденції цифрового виховання у різних країнах
Вперше питання щодо необхідності цифрового виховання порушили у Америці, і нині США задає тон у цих питаннях. Але в окремих країнах загальні тенденції цифрового виховання відрізняються:
Ассоціацією педіатрів США рекомендоване чітке обмеження використання девайсів лише для дошкільнят, а для підлітків радять тільки вимикання електронних засобів комунікації не пізніше, аніж за годину до сну.
В Австралії та Канаді для дітей віком до 4-5 років рекомендоване перебування перед екраном до 1 години на добу.
Міністерство охорони здоров'я Німеччини радить для дошкільнят обмежити час знаходження перед екраном до 30 хвилин, а для підлітків і навіть дорослих до 2 годин.
У Тайвані з цього приводу діє закон, згідно з яким батьки можуть отримати штраф 2 150 дол. за безконтрольний доступ дітей до цифрових медіа.
Але не обмеженням єдиним! Громадські організації, що займаються питаннями цифрового виховання, стають все більш популярними. Так,мCommon Sense Media (США) та Parent Zone (Великобританія) проводять власні наукові дослідження щодо впливу цифрових медіа на психіку людини, а також пропонують конкретні практичні прийоми, як облаштовувати дитячий час, проведений в інтернеті в умовах сучасного цифрового світу.
В Україні на сьогодні поки що урегулювання часу взаємодії дітей і підлітків з цифровими медіа на законодавчому рівні немає. Українські лікарі радять додержуватися тих же норм, що і у європейських країнах.
Авторитетний в Україні педіатр Є. О. Комаровський на своїй сторінці у ФБ на питання, який вплив мають на дітей планшети, зазначив: «Універсального впливу немає. Адже одних гаджети навчають, інших туплять, а когось ізолюють від реальності. Важливо, щоб дорослі вчасно вловили грань, за якою дитина втрачає різницю між реальною і віртуальною дійсністю».
Головна задача дорослих полягає в тому, щоб бути небайдужими до дітей та підлітків, вміти грамотно попередити ризики і небезпеки цифрового середовища. Чи потрібно обмежувати час перебування? Мабуть, у сучасному цифровому середовищі зробити це важко, а от приділення більше уваги якісному наповненню дитячого часу перед екранами буде значно ефективнішим за формальне його обмеження. Але й медичні рекомендації спеціалістів також варто враховувати!
