1. Харчування дітей в умовах карантину має відповідати віковим особливостям, вимогам раціонального харчування та базуватись на звичних дитині продуктах та стравах.
2. Замініть сухарики, чіпси, печиво, цукерки, кондитерські вироби, солодку газовану воду, сік з високим вмістом цукру тощо на «здорові» продукти – фрукти, овочі, цільнозернові хлібці, сухофрукти, горіхи та насіння, компоти, киселі, чисту воду. Намагайтесь привчити до цього дитину не лише на період карантину, а й надалі.
3. Стежте за різноманітністю страв в раціоні дитини.
4. Обов’язково мають бути присутні гарячі перші страви – супи, борщі тощо.
5. Використовуйте «здорові» види кулінарної обробки їжі (тушкування, запікання, варка), обмежте смажене та гостре.
6. Дотримуйтесь режиму харчування відповідно до віку (для малюків – за рекомендацією лікаря; для дошкільнят та молодших школярів – 5 – 6 разове харчування; для старших школярів – 4 – 5 разове харчування), якщо інше не прописано лікарем.
7. Слідкуйте за достатнім споживанням води дитиною відповідно до віку.
8. Найважливіше – достатня кількість білку, вітамінів та мінеральних речовин. Тож стежте за наявністю в раціоні дитини фруктів та овочів, а також найкорисніших джерел білку – молочних продуктів, нежирного м’яса, морської риби та морепродуктів, бобових та горіхів.
Як часто в дитинстві ми чули від батьків фразу: “Скоро дев’ята година вечора. Прийшов час лягати спати!” Але все поступово міняється. І якщо багато хто з нас в цей час вже бачили дев’ятий сон, то сучасна дитина добре ще якщо буде в цей час в піжамі. І то дуже неохоче. Однак вчені вважають, що пізнє засипання для дітей – це дуже шкідливе.
Чому діти повинні йти спати рано.
Батькам необхідно взяти за правило, що дитину потрібно рано відправляти в ліжко. В іншому випадку час вироблення гормону росту буде дуже коротким. Якщо він засне о 21:00, гормон росту потрапить в крoв в 00:30.
Згідно з результатами дослідження, у дітей, батьки яких звертають увагу на режим сну і укладають спати рано, краще розвинені концентрація і пам’ять. Вони менш схильні до ризику розвитку хвoрoби Альцгeймeра в похилому віці. Чому так відбувається? За словами лікарів, розвиток цього зaхворювaння може бути загальмовано хорошим сном і фізичними вправами.
Звичайно, коли батьки працюють весь день, то можуть проводити час з дитиною тільки ввечері. Але неправильний режим дня і зміни часу відходу до сну неминуче вплинуть на її здоров’я, як фізичне, так і психічне.
Як змінити звички і навчити дитину лягати спати раніше.
В першу чергу потрібно почати з себе. Покажіть своїй дитині особистий приклад. Лягайте спати рано разом з нею. Зрештою, якщо її вкласти спати і піти займатися своїми справами, вона почує голоси батьків, шум телевізора і т. д. Відповідно, дитина тут же вирішить, що вам не потрібно спати, а значить, і їй теж.
Інший варіант – читати книги перед тим, як відправити дитину спати. Завдяки цьому ритуалу у нього закріпиться установка, що якщо батьки читають книгу, значить, пора спати.
Щоб краще налаштувати дитину на сон, використовуйте лампу з теплим жовтим світлом – психологи вважають, що воно діє розслабляюче і допомагає підготуватися до засипання.
Ще одна порада – відключити всі пристрої і прибрати їх з поля зору. Коли ви постійно перевіряєте свій планшет або телефон серед ночі, то подаєте поганий приклад дітям, і вони напевно будуть копіювати ваші шкідливі звички.
Інші корисні поради.
Також не слід залишати поза увагою і активну діяльність. Набагато легше заснути після інтенсивного тренування або напруженої гри.
Намагайтеся дотримуватися цих правил. Звичка рано засинати принесе гарні плоди на майбутнє: такі діти перетворяться в рішучих, фізично і психічно здорових дорослих.
Якщо ваша дитина іноді запитує, чому так важливо лягати спати рано, відповідайте: «Тому що інакше ти не виростеш!».
Ви ніколи не замислювалися, звідки беруться дорослі хами? Напевно, такими їх виховали батьки. Але гарним манерам можна навчити, якщо бути послідовними і терплячими.
Зазвичай батьки вчать дітей ввічливості і поваги до інших. Здавалося б, це само собою зрозуміло — але деякі методи виховання можуть дати протилежний результат.
Ось що треба робити, якщо ви не хочете виховати дітей грубіянами:
1. Перестаньте їх боятися.
Якщо дитина вередує, а ви панікуєте, щоб виконати будь-яке її бажання, це формує у неї невірні уявлення. Вона звикає до істерик і сліз як до способу домогтися свого. Звичайно, іноді побалувати дитину приємно, але не перестарайтеся.
Задумайтеся, чи не надаєте ви своїм дітям незаслужені привілеї. Це часто відбувається, коли батьки задовольняють будь-яку забаганку, щоб заслужити визнання і любов, або прагнуть дати дітям те, чого не мали в дитинстві.
Навчіть їх різниці між «я хочу» і «потрібно».
2. Перестаньте їх виправдовувати.
Не варто применшувати роль поганої поведінки. Не треба виправдовувати істерики фразами типу «всі діти такі» — це лише зміцнить у дитини думку, що вона все робить правильно.
Чим довше ви терпите, тим складніше буде припинити шукати виправдання поганої поведінки. Встановіть дисципліну, засновану на любові: приділяйте увагу правилам, манерам і справам, але не забувайте і про потреби дітей.
Пам’ятайте: ваша задача — задовольняти їхні потреби і приборкувати їх бажання.
3. Не забороняйте іншим відчитувати їх.
Раніше вважалося нормальним, що вчителі та інші дорослі відчитують неслухняних дітей, але тепер це не вітається. Багато матерів вважають за краще виховувати своїх дітей, не втручаючись у життя інших.
Дозвольте іншим дорослим відчитувати вашу дитини (в розумних межах, звичайно). Наприклад, якщо вона погано поводиться на уроці, вчителька має право зробити їй зауваження.
Встановіть з нею контакт, і вона допоможе вам слідкувати за поведінкою і манерами дитини в школі.
4. Припиніть їх балувати.
Щодня задавайтеся питанням: чому я вчу дітей? Допомагаю я їм придбати навички та вміння, необхідні для повноцінного функціонування у дорослому житті?
Наприклад, даючи їм гроші, задумайтеся: чи навчаєте ви їх поваги, дисциплінованості, відповідальності та відкладеної винагороди?
Цього неможливо навчити, якщо завжди давати їм те, що вони хочуть.
5. Перестаньте спрощувати їм життя.
Жодні батьки не хочуть ускладнювати життя дітей, але іноді корисно привчити їх до праці і терпіння.
Простий приклад: ви сидите в ресторані, і дитина починає соватися від нудьги. Не варто відразу давати їй планшет, щоб вона відвернулася і залишила вас у спокої. Навчіть її терпіти і придумувати розваги без допомоги гаджетів.
Ще один спосіб навчити дитину цінувати працю — просити її допомогти в хатніх справах, навіть якщо у вас є прислуга.
Якщо дитина мріє — це прекрасно, але підкресліть, що амбіції нічого не варті без праці.
Вірте у своїх дітей, будьте з ними чесні, завжди приходьте на допомогу — і вони виростуть впевненими і слухняними не з страху, а з поваги, на якій будуються по-справжньому хороші манери.
Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік сильно зсунеться. Тож бажано продовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той самий час.
Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.
Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.
В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.
Бажано також складати план занять на наступний день звечора і дотримуватися щодня однакових часових рамок - наприклад, навчання о 10:00-12:00 вранці й о 15:00-17:00 ввечері. Це допоможе дитині організуватися і розвивати навички тайм-менеджменту.
Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання - і закреслили коло.
На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань, потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров'ю дитини. Тому виберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його.
Кімната, в якій дитина буде займатися навчальною діяльністю, має добре вентилюватися, щоб школяр міг дихати чистим повітрям, а не пилом, який накопичується за цілий день в погано вентильованому приміщенні.
Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів - вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп'ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте.
Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).
Певна фонова музика може допомогти дитині налаштуватися на навчання, але важливо, щоб вона не була занадто голосною і не стала відволіканням.
Під час виконання завдань важливо кожні 25-30 хв робити короткочасні перерви для виконання зорової гімнастики, випивання склянки води тощо. А кожні 45-60 хв - влаштовувати перерви протягом 10-15 хвилин, щоб розім'яти руки та ноги (танці, заняття спортом), уникнути перенапруження очей від комп'ютерного монітору та залишатися сконцентрованим.
Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації.
Крім фізичних вправ, дитина може під час перерви зайнятися справами по дому (скласти іграшки, погодувати риб тощо) чи погратися.
Але дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп'ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.
Бажано включати в навчальний час не лише слухання онлайн-лекцій чи виконання завдань на комп'ютері, а й роботу в зошиті, читання книг, створення проектів, спостереження, експериментування.
Важливо навчити також дитину конспектувати, робити замітки для кращого засвоєння та запам'ятовування інформації.
І не забувайте влаштовувати перевірку знань після засвоєння інформації - нехай дитини відповідає на запитання, переказує, проходить тести, робить контрольні та олімпіади. При цьому «вимірюйте» успішність навчання якісними, а не кількісними показниками. Критеріями можуть бути розуміння правил, точність виконання математичних операцій, грамотність письма тощо. Це орієнтує дитину на реальний результат, а не його імітацію.
Мотивація може бути різною - зовнішньою (заохочення, як-то дозвіл погратися на комп'ютері, купити іграшку тощо) та внутрішньою - власне пізнавальний інтерес дитини (який підвищується від підтримання допитливості дитини, похвали за її досягнення тощо).
Звісно, ви можете поєднувати обидва види мотивації, але більш ефективним для дитини буде вироблення саме внутрішньої.
Пам'ятайте: ваші заохочення та уважність показують дитині, що ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими.
Комунікація може також допомогти підвищити ефективність навчання в Інтернеті. Можна зв'язатися з учителями, зареєструватися на форумах, підтримувати зв'язок з батьками однокласників вашої дитини.
Можна об'єднатися й створити групу, де будете ділитися корисними ресурсами та досвідом. При цьому в дітей може бути власна група, де вони зможуть ставити запитання, допомагати один одному вирішувати завдання, ділитися враженнями тощо.
При цьому намагайтеся не порівнювати успіхи вашої дитини з іншими, адже всі вони - унікальні та розвиваються у власному темпі. Нехай діти чують від вас слова підтримки та отримують завдання, які відповідають їх рівню, цілям і потребам.
Залишайтеся причетними до дистанційного навчання вашої дитини, допоможіть їй скласти графік, розібратися з цілями та курсами, налагодити режим дня.
Молодші школярі, крім того, на початку онлайн-навчання потребують значної допомоги від дорослих. Батькам, можливо, буде потрібно допомогти дитині увімкнути пристрій, увійти в додаток, прочитати інструкції, натиснути в потрібному місці, ввести відповіді тощо.
Однак пам'ятайте: чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. З сьомого-восьмого класу варто підключатися до його занять лише за потреби. Підлітки цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання. Тож створіть дитині такі умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання.
При цьому цікавтеся її успіхами, враженнями від онлайн-навчання, попросіть ділитися труднощами, підтримуйте свого школяра.
Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид. До слова, за даними ВООЗ, щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей і 1,5 тисяч підлітків у світі
Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.
· за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
· за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
· за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.
Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.
1. Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.
2. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.
3. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
4. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
5. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.
6. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
7. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).