А ми принагідно пропонуємо кілька цікавинок про каву.

1. Все почалося нібито з того, що в одній ефіопській місцині, де росла кава, кози стали об’їдати кавові плоди з дерев. Пастух на ім’я Калдим зауважив, що тварини помітно збадьорюються, весело стрибають. Спробував і собі – відчув приплив енергії. Було це начебто у 850 р.

2. До Х ст. каву їли, а не пили. Ефіопи робили кульки з перетертих кавових зерен та тваринного жиру і брали їх у подорожі, щоб додати собі в дорозі сил і енергії.

Коли ж каву почали вживати як напій, то спочатку заварювали оболонки кавових зерен. Згодом їх почали підсушувати, а потім – смажити та молоти зерна.

3. До ХІХст. кава поширилася не лише Близьким Сходом, а й Західною Європою та Америкою. 1555 р. відкрилася перша кав'ярня у Константинополі. При султанському дворі з’явилася посада — кавовар. Перші константинопольські кав'ярні називалися qahveh khaneh (школа мудрості), адже тут збиралися літератори і художники.

1592 р. італійський лікар Просперо д'Альпіно після мандрівки до Єгипту повернувся з нотатками про кавове дерево та його зерна. 1612 р. у Венеції з’явилася перша європейська кав’ярня. До речі, вже за наших часів у Неаполі постав факультет кави, де навчають усіх тонкощів та секретів створення напою.

В англійській мові назва напою створилася від голландського слова «koffie». У деяких європейських мовах (і в українській також) має місце запозичення з турецької «kahve» — назви ефіопської місцини Кафи.

4. Каві присвячено чимало поетичних творів, п’єс і картин. Скажімо, в Парижі 1703 р. було оприлюднено цілу низку кантат, які оспівували каву. Поет Пікандр написа жартівливу новелу, в якій влада забороняє пити каву, внаслідок чого країна потерпає від епідемій та повстань, а коли заборону скасовують, усі катаклізми вщухають. Й.С.Бах створив одноактну оперету, яку назвав кантатою №211 – про життєві перипетії батька, що намагався відучити свою доньку від пристрасті до кави.

5. Невиправними кавоманами були О. де Бальзак, Вольтер, Н.Бонапарт, К.Лінней, В.Гюго, С.Далі, Ф.Шаляпін, Жорж Санд, Анна Ахматова. У багатьох з них були свої «кавові дивацтва». Скажімо, Людвиг ван Бетховен вважав, що найкраще кава смакує, коли на кожну філіжанку припадає 60 кавових зерен, тож рахував їх щоразу перед тим, як йому заварювали каву. А Вольтер випивав щодня не менше 50 філіжанок кави.

6. У Японії вважають, що кава дуже позитивно впливає на шкіру: зменшує кількість зморщок, додає здорового вигляду. Японці навіть приймають ванни з кавовою гущею.

7. Бразилія 2001 р. випустила поштову марку із запахом бразильської кави, котрий зберігався протягом 5 років.

8. Французи п'ють каву тричі на день. На сніданок — каву з молоком, в обід — еспресо, увечері — з різними лікерами.

Мешканці скандинавських країн посідають друге (після італійців) місце за обсягами вживання кави. Вони буквально не розлучаються з термосами, наповненими цим напоєм. А в Копенгагені є цілий район Латте, де розташовано безліч кав’ярень.

9. Молоти кавові зерна вперше почали у Великій Британії: кавомолку винайшов лондонський коваль у 1665 р.

10. В Україні кава вперше з’явилася в Кам'янці-Подільському, де 1672 р. турки відкрили першу кав'ярню. У Львові першу кав’ярню, що мала назву «Під синьою фляжкою», заснував 1683р. галичанин Юрій Кульчицький. Саме його кав’ярня сприяла поширенню кави у цілій Європі. Вживання кави в Україні постійно зростає й нині становить 23% загальної кількості напоїв. Україна є четвертою країною в Європі за кількістю філіжанок кави на день. Приблизно 60% кави українці випивають вдома, 25% — у кав’ярнях та ресторанах, 15% становить офісна та «вулична» кава.

Отже, зі Святом кави!

«Кeep calm & drink coffee!» — як полюбляють говорити американці. Тобто – зберігайте спокій й пийте каву!

https://ridna.ua/2020/04/17-kvitnya-mizhnarodnyj-den-kavy-international-coffee-day/

28 грудня Річниця першого у світі кіносеансу

28 грудня 1895 року Антуан Люм'єр з сином Огюстом і Шарлем Муассоном в якості кіномеханіка (Луї був відсутній) тридцятитрьом глядачам, що заплатили по франку, показали десять «німих» фільмів тривалістю до 50 секунд. Відкривав кіносеанс все той же «Вихід робітників з фабрики», проте найбільше враження справили перші у світі постановочні комедії «Вольтижування» і «Политий поливальник».

Перший комерційний кіносеанс братів Люм'єр мав шалений успіх і попри відсутність на кінопрем'єрі преси чутки про їх фільми розлетілись містом й вже у наступні дні поліц отопластина, відома під торговою маркою «Etiquette Bleue», а також запатентована у 1903-у технологія кольорової фотографії «Автохром», які використовувались аж до початку Другої світової війни.

Наступного року брати Люм'єр відправилися на гастролі в Брюссель, Бомбей, Лондон, Монреаль, Нью-Йорк і Буенос-Айрес. Їх винахід зразу став популярним і за наступні три роки студія «Брати Люм'єри» зняла 1428 (за іншими даними — 1423) короткометражні кінострічки. Проте вони виявились не в змозі конкурувати з новими, художньо більш професійними кінематографістами, що з'явились у Європі, і вже у 1897 році Луї Люм'єр відійшов від кіновиробництва, в 1902-у продав усі свої патенти на кінематограф і займався удосконаленнями в галузі кольорової фотографії. У 1919 році він став членом Французької академії наук, а основним бізнесом братів стало виробництво 35-міліметрової кіноплівки.

Але при розкопках давньоримського поселення Корінум в 1868 році в Англії була знайдена плита з зображеним на ній малюнком, дуже схожим на кросворд. Знахідка датувалася III-IV століттями.

Щось подібне було виявлено і на колоні в знаменитих Помпеях при розкопках 1936 року. Це творіння відносилося до 79 року нашої ери і вражало тим, що кросворд міг читатися однаково зліва направо, справа наліво, зверху вниз і знизу вгору.

Версії його виникнення на сьогоднішній день дуже суперечливі. Три країни - Великобританія, Сполучені Штати Америки та Південно-Африканська Республіка - оскаржують нині право називатися батьківщиною кросворду.

Жителі туманного Альбіону вважають, що перший кросворд з'явився в Англії. На їхню думку, перші кросворди друкувалися вже в середині XIX століття в лондонській газеті «Таймс», а першим автором гри був Майкл Девіс.

Ці головоломки були дуже прості і призначалися в основному для дітей. Завдання полягало в наступному: заповнити літерами клітинки квадратів таким чином, щоб одне і те ж слово виходило і по горизонталі, і по вертикалі.

Жителі США стверджують, що перший в світі кросворд був опублікований 21 грудня 1913 року в недільному додатку «Fun» до газети «Нью-Йорк Уорлд» і придумав його журналіст Артур Уїнн, що емігрував до Америки з Англії. Він винайшов новий підхід у роботі зі словом: уклав літери в клітини, клітини розмістив у смужки і назвав нову головоломку "cross-word puzzle". Автор направив свій кросворд з 32 слів в газету "Нью-Йорк уорлд", де він був надрукований 21 грудня 1913 року.

А справа була так. Видавець доручив Уінну скласти до різдвяних свят додаток до газети, який викликав б інтерес не просто окремого читача, але відразу цілої родини. І тут журналіст згадав, як його дід створював для нього в дитинстві головоломки.

Це були так звані «магічні квадрати», в яких горизонталі і вертикалі заповнювалися однаковими словами. Уїнн удосконалив цю гру.

Він вирішив, що якщо слово в задачі буде зустрічатися тільки один раз, це зробить її цікавішою. І Уїнн, що називається, потрапив в точку. Його винахід так сподобалася читачам, що вони у своїх численних листах просили газету продовжити друкувати подібні завдання. Артур Уїнн першим також застосував в кросворді затемнені клітини для поділу слів.

Є й зовсім романтична історія появи першого в світі кросворду. На початку XX століття житель ПАР Віктор Орвілл, який спричинив автомобільну катастрофу, був засуджений до трьох років тюремного ув'язнення.

У камері, де він сидів, підлога була вимощена кам'яними плитами, які представляли собою своєрідну сітку. Від нудьги він став заповнювати клітки буквами пересічних слів. Потім це було перенесено на папір, а до слів підібрані визначення. Товариші по нещастю схвалили новинку Віктора. Тоді Орвілл вирішив відправити свій винахід поштою до редакції великої газети Кейптауна.

Він назвав гру «Туди-сюди по квадратах». Редактор не відразу оцінив її, але його друзям гра так сподобалася, що вони весь вечір тільки й займалися відгадуванням слів, після чого редактор змушений був опублікувати кросворд: саме таку назву отримала гра до моменту виходу її автора на свободу.

Кросворди стали друкувати інші газети і журнали, в результаті чого на рахунку Орвілла зібралася чимала сума гонорарів.

Отже, з трьох версій походження першого в світі кросворду за основу взята американська.

Найбільші кросворди в світі:

Кросворд з сорока тисяч клітин і 8469 слів склав Звонко Янан.

Більше шести місяців знадобилося жителю міста Тулузи, щоб скласти кросворд з 54 тисяч клітин і який включає 12 200 слів.

Французи Жанна Луїза і Гі Брут склали кросворд на аркуші паперу довжиною в п'ять і шириною в три метри. 18 000 слів і 50 тисяч клітин.

Найбільший кросворд світу, який був опублікований, склав Роберт Тюрко з Квебека. 82951 клітка і 25614 слів.

На сьогодні перше місце серед укладачів кросвордів займає Роже Боукарт з бельгійського міста Брюгге. Своє 65-річчя він відзначив тим, що запропонував для книги рекордів Гіннесса найбільший у світі кросворд – довжиною 31 метр і шириною 53 сантиметри, який містив 50 400 слів. питання зайняли 2734 сторінки. Автор становив своє творіння майже чотири роки.

Трохи цікавого про кросворди:

Мінімальний час на рішення кросворду з газети «Таймс» – 3 хвилини 45 секунд – затратив в ході змагання, організованого радіопрограмою Бі-бі-сі «Сегодня», 43-річний англієць в грудні 1970 року.

У травні 1966 р. лондонська газета «Таймс» отримала лист від Жінки з острова Фіджі, що повідомила, що їй тільки що вдалося вирішити Кросворд 673 у випуску газети від 4 квітня 1932 Таким чином, максимально витрачений час на розгадку кросворду становить 34 роки.

Максимальна кількість кросвордів склав Андріан Белл. З січня 1930 року до своєї смерті в 1980 році він надіслав у газету «Таймс» 4520 кросвордів.

Найпродуктивнішим упорядником кросвордів є Роджер Ф. Сквайерс. Він «виробляє» щотижня 35 публікованих завдань.