«Наступність між дошкільною
та початковою освітою».
«Шкільне навчання ніколи не починається з порожнього місця, а завжди спирається на певну стадію розвитку, досягнутого дитиною ».
Л. С. Виготський
Особливої актуальності в даний час набула проблема наступності між ланками освіти, а саме між дошкільною і початковою.
Що ж таке наступність? Під наступністю розуміється послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання.
Наступність між дошкільними і шкільними ланками освіти не повинна розумітися тільки як підготовка дітей до навчання. У дошкільному віці закладаються найважливіші риси майбутньої особистості. Необхідно прагнути до організації єдиного розвиваючого світу – дошкільної та початкової освіти.
Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, вчителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути у них інтерес до школи, бажання вчитися.
Дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, тому й початкова школа не може залишатися у межах старих уявлень про опору тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання. У початковій школі в останні роки є певні зрушення, щодо створення умов подальшого повноцінного розвитку здобутків дошкільного віку, і водночас для формування новоутворення молодшого шкільного віку — навчальної діяльності як провідної. Успішне розв’язання проблеми наступності вимагає оновлення методологічних засад дослідницьких робіт, впровадження в життя особистісно орієнтованих технологій виховання й навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Тому у перспективі слід прагнути до більш радикальних кроків у цьому напрямку.
Як наслідок, особливої гостроти набувають питання врахування індивідуальних, вікових і типологічних особливостей кожної дитини. Необхідним виявляється комплексне медико-педагогічне обстеження дитини з метою виявлення протипоказань до систематичного шкільного навчання. На перший план маємо поставити здоров’я дітей. Медики щороку констатують погіршення показників здоров’я дітей, і цим не можна нехтувати. Наявні середні статистичні дані змушують підходити дуже обережно до дітей 6-7-го року життя. Це вік, коли відбувається перебудова багатьох систем організму, і додаткове навантаження, пов’язане зі вступом до школи, позначається на них негативно. Отже, вчителі зобов’язані створити для першокласників таку систему організації життя, як у дошкільному закладі. І йдеться не лише про приміщення, а про форми навчання, умови для постійної активної діяльності, музичні заняття, щоденну фізкультуру, гігієнічно-загартувальні процедури, створення емоційно-позитивного клімату.
Які ж причини, що викликають відокремленість дошкільної й початкової ланок освіти? Це, по-перше, невідповідність сучасних шляхів реалізації наступності науковим уявленням про самоцінність кожного вікового періоду розвитку дитини; по-друге, відсутність спрямованості процесу навчання і виховання на вікові можливості та особливості дітей; по-третє, поспішне проходження важливих для дітей стадій розвитку.
З метою реалізації даного аспекту наступності використовуються такі форми взаємодії педагогічних колективів: семінари-практикуми щодо обговорення програм, взаємний обмін лекціями, конспектами робота творчих груп (вихователі старших груп, вчителі початкових класів) тощо.
Психологічний аспект:
• вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
• визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;
• забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;
Форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичних психологів школи та дошкільного закладу тощо.
Методичний аспект:
• взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;
• забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.
Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.
Практичний аспект:
• попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;
• кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.
Конкретними формами реалізації змісту цього аспекту є: проведення днів відкритих дверей в школі та дошкільному закладі; відвідування свят у школі (День знань, Свято букваря, останнього дзвоника); система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення "школи майбутнього першокласника"; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.
Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підготовки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільного закладу.
Щоб забезпечити реальну перспективність і наступність у роботі дошкільного закладу та школи важливо дотримуватись певних умов: співробітництво має бути довготривалим і нерозривним; робота - системною і плановою; завдання - комплексними та інтегрованими.
Комфортний перехід дитини з дитсадка у школу.
Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти. Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.
В своїй роботі практикую попереднє знайомство вихованців старшої групи з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.
Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:
Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками:
- робота з дітьми;
- взаємодія педагогів;
- співпраця з батьками.
Форми здійснення наступності:
1. Робота з дітьми:
- екскурсії в школу;
- відвідування шкільного музею, бібліотеки;
- знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;
- участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;
- виставки малюнків і виробів;
- зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);
- спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;
- участь у театралізованій діяльності;
- відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін фахівцями школи).
2. Взаємодія педагогів:
- спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);
- семінари, майстер-класи;
- круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;
- психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;
- проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;
- взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;
- відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі;
- педагогічні та психологічні спостереження.
3. Співпраця з батьками:
- спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ, психологами та вчителями школи;
- «Наш малюк іде до школи»;
- «Готуємося до школи разом»;
- «Психологічна готовність та адаптація дитини до школи»
- круглі столи, дискусійні зустрічі;
- «Ваша дитина іде в 1 клас»;
- «Психологічна підготовка дитини до школи»
- консультації батьків;
- «Готуємось у першокласники»;
- « Перший раз у перший клас»
- організація зустрічі батьків з майбутніми учителями;
- анкетування, тестування батьків напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;
- Анкета для батьків першокласника;
- Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?»;
- Експрес-тест «Чи готова дитина до школи?».
- оформлення куточку психолога в ДНЗ;
- підготовка рекомендацій та порад для батьків (розробка буклетів для батьків майбутніх першокласників).
''ШКОЛА НЕ ПОВИННА ВНОСИТИ РІЗКОГО ПЕРЕЛОМУ В ЖИТТЯ ДІТЕЙ. НЕХАЙ, СТАВШИ УЧНЕМ, ДИТИНА ПРОДОВЖУЄ РОБИТИ ТЕ, ЩО РОБИЛА ВЧОРА. НЕХАЙ НОВЕ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ У ЇЇ ЖИТТІ ПОСТУПОВО І НЕ ПРИГОЛОМШУЄ ЛАВИНОЮ ВРАЖЕНЬ''
В. О. Сухомлинский