Якщо дорослий помічає щось у поведінці дитини, що може бути проявом агресії, можна скористатися таким алгоритмом дій:
Найкраща допомога для дитини, яка поводиться агресивно, це наше співчуття та небайдужість. Це не завжди просто – відреагувати на агресію емпатією. Одним із проявів емпатії може бути діалог із дітьми. Однак це не має бути агресивна розмова з
образами та звинуваченнями чи вказівками, що робити.
Діалог має базуватися на:
✓зацікавленості,
✓небайдужості,
✓визнанні й зворотному зв’язку.
Зацікавленість означає, що під час розмови варто спробувати встановити контакт із дитиною, але не вказувати їй, як вона має почуватися . Якщо діти починають довіряти дорослим, тоді розмови стають тривалішими і відвертішими. Будуючи такий діалог, варто пам’ятати, що ви – людина, яка не має відповідей на всі запитання, але ви проявляєте зацікавленість до дитини, яка щось переживає». Так само й у розмові з дітьми треба дати місце справжній цікавості та небайдужості, розуміючи, що кожна дитина – це цілий всесвіт. Тоді вона покаже, чи готова до розмови з дорослим.
Визнання передбачає не просто звернення уваги на агресивну поведінку дитини, а можливість дорослого поділитися своїми емоціями. Визнання передбачає розуміння, а не лише втішання.
Якщо хтось поводиться агресивно, то важливо це зупинити. Але не варто говорити про агресивну поведінку, що вона погана, що так не можна поводитися. Дитина й так розуміє, що її поведінку вважають проблемною, інакше б ця розмова не відбувалася. Завдання дорослого в такій ситуації – налагодити співпрацю з дитиною, вибудувати довіру та показати їй, що насправді у світі бувають різні люди, багато хто з них, може бути для дитини надійним дорослим.