Як не прикро, період самоізоляції на карантині – це не лише можливість подбати про себе та родину, але й для когось важкий життєвий етап, коли через карантинні обмеження особи перебувають у домівках зі своїми кривдниками. Таким чином, цей період також носить і певні загрози, зокрема, щодо посилення сплеску домашнього насильства. У групі ризику тепер перебувають не лише сім'ї, де раніше були зафіксовані випадки домашнього насильства, а й ті, де хтось тимчасово втратив роботу або заробіток, сім'ї зі складною фінансовою або житловою ситуацією або сім'ї, де є літні чи недієздатні особи. Всі ці обставини, в основі яких лежить ще й психологічний тиск у період карантину, можуть викликати агресію і напруження в сім'ї.

Що ж таке домашнє насильство?

 Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (надалі - Закон) домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зазначаю, що діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім'ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім'ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).

 Які ж є ознаки домашнього насильства?

 Особу, яка тривалий час потерпає від насильства, можна виявити за низкою ознак фізичного, економічного, сексуального та психологічного характеру, зокрема:

 Фізичне насильство має такі ознаки:

• Погіршення фізичного й психічного здоров'я, емоційні та неврологічні розлади.

• Головний біль, біль у м'язах, синці, забиті місця відсутність зубів, ушкодження кісток та м'яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми та в різних частинах тіла.

• Поганий догляд за ротовою порожниною, недотримання правил особистої гігієни, відсутність догляду за волоссям, нігтями.

• Втрата ваги, зневоднення.

• Наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом; викиди плоду, мертвонароджені діти, передчасні пологи, недостатня вага у немовлят.

Сексуальне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Порушення сексуальності, зокрема зниження або втрата сексуального потягу.

• Інфекції, що передаються статевим шляхом.

• Травми та пошкодження статевих органів.

• Наявність викидів, мертвонароджених дітей та небажаних вагітностей.

• Примусове залучення до комерційного сексу.

Економічне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Неможливість розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами.

• Відмова від праці або навчання під тиском; праця на посаді/робочому місці, обраному під тиском.

• Робота, зумовлена необхідністю утримувати того, хто водночас контролює (відбирає) всі гроші.

• Одяг, взуття, що не відповідають сезону та погоді; старе вбрання; наочні ознаки існування в злиднях (незважаючи на реальні прибутки).

• Недоїдання.

• Наявність житлових проблем (негараздів).

Психологічне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Страхи, тривожність, постійне почуття небезпеки (завжди перебуває напоготові), нерішучість, повна безініціативність та відчуття безпорадності.

• Труднощі з концентрацією.

• Наявність скарг психосоматичного характеру.

• Депресія; нав'язливі рухи та думки, схильність до одноманітних рухів та дій на кшталт розгойдування в кріслі, різання паперу, розчісування одного й того ж пасма волосся тощо.

• Надмірне збудження, безсоння або, навпаки, підвищена сонливість та уповільнення рухів (останні вважаються проявом "лінощів", "нездатності добре виконувати свої домашні обов'язки" та підсилюють почуття провини).

• Втрата соціальних контактів з родичами, друзями, гостре відчуття/прагнення самотності та ізольованості.

• Уникання погляду в очі.

• Суїцидальні наміри, погрози позбавити себе життя.

• Почуття провини, сорому за отримані фізичні ушкодження.

• Звуження свідомості, нездатність адекватно оцінювати ситуацію, власне майбутнє, свої вчинки та вчинки інших людей, поєднання підозрілості з безмежною довірливістю.

• Відкладання часу звернення за допомогою або відмова від неї чи будь-якого зовнішнього втручання, спрямованого на вияснення та зміну ситуації.

• Зневіра в можливості змін у власному житті на краще, відсутність ініціативи, страх перед життям, втрата сенсу і інтересу до життя.

Звертаю увагу, що домашнє насильство є адміністративним правопорушенням, яке підпадає під дію ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Водночас його систематичне вчинення є кримінальним злочином, за яке передбачена відповідальність згідно ст.126-1 Кримінального кодексу України.

Якщо Ви або Ваші близькі зазнали домашнього насильства,  Ви можете зателефонувати:

·  Поліція – 102;

·  Урядовий центр з протидії насильству – 15-47;

·  Національна «гаряча лінія»: 0-800 – 500-225, 116-111 (з мобільного);

·  Національна «гаряча лінія» по запобіганню домашнього насильства: 0-800-500-005, 116-123 (з мобільного);