Embedded Files
Шановні батьки! Вітаю вас та ваших дітей зі святом 1 вересня - ДНЕМ ЗНАНЬ!!! Бажаю вам психологічної витримки та душевної рівноваги!!!!!!!
Шановні батьки! Вітаю вас та ваших дітей зі святом 1 вересня - ДНЕМ ЗНАНЬ!!! Бажаю вам психологічної витримки та душевної рівноваги!!!!!!!
Психологія підлітка: що потрібно знати батькам?
Психологія підлітка: що потрібно знати батькам?
ДО УВАГИ Батьків
ДО УВАГИ Батьків
13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей
13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей
Розуміння психології потрібно батькам для того, щоб виховати дитину здоровою й успішною в житті
Розуміння психології потрібно батькам для того, щоб виховати дитину здоровою й успішною в житті
childdevelop.com.ua/articles/psychology/8763/
Як допомогти дитині, яку не приймають у гру
Як допомогти дитині, яку не приймають у гру
Батьки можуть допомогти дітям, які часто відчувають себе обділеними при спілкуванні або грі з однолітками
Батьки можуть допомогти дітям, які часто відчувають себе обділеними при спілкуванні або грі з однолітками
childdevelop.com.ua/articles/conflict/10732/
Анаграма як тренажер для дитячого мозку
Анаграма як тренажер для дитячого мозку
Дослідження мозку під час і після вирішення анаграм дають результати, що надихають
Дослідження мозку під час і після вирішення анаграм дають результати, що надихають
Без нервів! Робіть зауваження по-новому – і дитина буде слухатися
Без нервів! Робіть зауваження по-новому – і дитина буде слухатися
Як навчити дитину читати: поради батькам
Як навчити дитину читати: поради батькам
Уміння читати - це одна з головних навичок, яку дитина починає розвивати ще в дошкільному віці
Уміння читати - це одна з головних навичок, яку дитина починає розвивати ще в дошкільному віці
Як допомогти учневі 1-4 класів у навчанні
Як допомогти учневі 1-4 класів у навчанні
Допомога батьків у початкових класах школи допомагає дитині адаптуватися до змін та нового оточення
Допомога батьків у початкових класах школи допомагає дитині адаптуватися до змін та нового оточення
Питання дитині, альтернативні «Як справи у школі?»
Питання дитині, альтернативні «Як справи у школі?»
Двадцять п'ять питань, які батьки можуть ставити своїй дитині, обговорюючи з нею навчання у школі
Двадцять п'ять питань, які батьки можуть ставити своїй дитині, обговорюючи з нею навчання у школі
Як допомогти дитині зберігати дружбу на відстані
Як допомогти дитині зберігати дружбу на відстані
Нові інструменти для відеозв'язку допомагають дітям підтримувати взаємини з друзями і родичами на відстані
Нові інструменти для відеозв'язку допомагають дітям підтримувати взаємини з друзями і родичами на відстані
Психологічні умови адаптації першокласників в умовах інклюзивної освіти
Адаптація першокласників до навчання у школі - одна з найактуальніших проблем дитячої психології. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості.
Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.
Адаптаційний період у шестирічок більш тривалий, ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
У вересні хворіють більшість дітей, деякі скаржаться на втому, головний біль. Саме про це попереджають медики. Це фізіологічна адаптація учнів. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем. Діти швидко звикають до класовода. Але проблема в тому, що інших дорослих вони не сприймають як вчителів. Для малечі існує школа, директор, завуч і класний керівник.
Біологічна адаптація — це пристосування до нового режиму навчання й життя. Траплялися випадки запізнень на уроки. Режим дня змінився не лише у дітей, а й у батьків в першу чергу. Психологічна адаптація — це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Всі спілкуються між собою, знаходять партнерів для гри. Діти вже звикли до певних правил: привітання, шикування для переходу в інший клас або в їдальню, миття рук перед сніданком, закінчення уроку по дзвіночку класного керівника. Більшість дітей дотримуються правил поведінки в школі, в їдальні, але потребують постійного нагадування. Особливо, під час перерви. Діти не вміють самостійно складати портфель до школи, самостійно підготуватися до уроку вміють не всі.
Соціальна адаптація — це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
· функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
· вік початку систематичного навчання: не випадково
· стан здоров’я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
· рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
· особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
· психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
· раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
· відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.
Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:
Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.
Дезадаптація
Причини дезадаптації:
1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).
2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).
3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.
4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.
5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.
Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.
При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.
Адаптації для дитини з особливими освітніми потребами треба проводити паралельно в кількох напрямах:
· пристосування середовища;
· психолого-педагогічні стратегії;
· навчальні матеріали та завдання;
· система та критерії оцінювання.
«Життя «До» і «Після» пандемії корона вірусу: як правильно налаштуватися і сприймати зміни, що відбуваються
«Життя «До» і «Після» пандемії корона вірусу: як правильно налаштуватися і сприймати зміни, що відбуваються
«Почніть робити те, що треба. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом виявите, що робите неможливе». - Св. Франциск
Такий довготривалий карантин є доволі важким випробуванням як для батьків, так і для дітей. Адже їм доводиться багато чого опановувати самостійно, а зробити це учням початкової школи доволі складно.
Учні 1-4 класів можуть перебувати самі вдома, якщо батькам потрібно працювати, не більше однієї чи трьох годин на день. Бути більше дітям без батьків психологічно важко. У дітей з'являється тривожність. На жаль, саме під час карантину стається найбільше травмувань дітей, якщо вони залишаються без нагляду.
Дітей середньої та старшої школи можна залишити вдома самих на довший період, але, обов'язково треба проговорити правила безпеки, приготувати їм їжу та разом придумати план роботи на день, аби їм не було нудно. Діти можуть спокійно бути шість годин вдома, але їм треба настільні ігри, кросворди, книжки й дозовано – гаджети. Найскладніше під час карантину буде батькам дошкільнят. Адже їх не можна лишати без нагляду, і в цей час доведеться працювати. Батькам можна використовувати психологічний прийом: «Показати деталь одягу з роботи». Наприклад: мати – хустинку на шиї, батько – краватку. «У малюків важко з критичним мисленням, тому якщо мама або тато вдома, то вони мають гратися і приділяти їм увагу. Під час роботи вдома це неможливо. Тож, встановіть, наприклад, таке правило: якщо мати – з хустинкою на шиї, а батько – з краваткою, то вони на роботі і не можуть гратися з дітьми, коли ж деталі знімають, то знову вони мама і тато». Особливо важливо зберігати рівновагу і теплі стосунки, адже робота вдома вносить деяке роздратування, батьки втомлюються, оскільки доводиться багато разів переключатися з дитини на роботу й навпаки.
Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Ситуація, що охопила практично весь світ, не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.
1. Хвилюватися – це нормально
Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві – дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі – це не може не викликати реакцій. Такий психологічний тиск ніби «вмикає» наш рептилоїдний мозок (мигдалевидне тіло – ділянка головного мозку, що відповідає за реакцію на виживання) і організм людини переходить у стан «бий або втікай». Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим – це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати певний страх та паніку в цій ситуації – нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.
2. Приємні спогади
Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому я пропоную декілька практик, котрі здатні повернути нас до власних «приємних спогадів», що допоможуть пережити цю кризу. Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані «приємні спогадів» – це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стрес. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?
3. Спокій - не що інше, як належний порядок в думках
Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові приємні спогади, будувати внутрішній «Стоунхендж» всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою «радість та задоволення» щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі. Вправа для тренування спокою – «дихання та м’язова релаксація» Глибоке дихання та усунення м’язового напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт «Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), 170 глибокий видих (1-2-3), не дихаємо/розслабляємось (рахуйте: 1-2-3)». Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.
4. Щоденник позитивних дій
Наш мозок, з одного боку, – геніальна машина, а з іншого – дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати – так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати «щоденник позитивних дій» – щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (пташки, які ви побачили через вікно – теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.
5. Як покращити сон
Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Ваша поведінка протягом дня, а особливо перед сном, впливає на якість сну. Навіть кілька незначних коригувань в деяких випадках можуть докорінно змінити ситуацію. Кілька корисних звичок допоможуть вам поліпшити сон: Дотримуйтесь режиму сну: лягайте спати та прокидайтесь в один і той самий час. Навіть на вихідних. Створіть заспокійливу атмосферу: тиха, темна, заспокійлива атмосфера та комфортна прохолодна температура в спальні сприятимуть сну. Увечері не вмикайте яскраве світло. Приберіть девайси: приберіть електронні пристрої, зокрема - телевізори, комп’ютери, смартфони зі спальні або принаймні вимикайте їх за 30 хвилин до сну. Стежте за раціоном: уникайте кофеїну (протягом 6 годин перед сном), алкоголю (протягом 4 годин перед сном) та великої кількості їжі перед сном. Дотримуйтесь здорового харчування протягом дня. Не пийте перед сном: вгамувати спрагу перед сном можна і треба, однак надмірне пиття може спровокувати проблеми зі сном. Не паліть: не починайте палити або киньте цю шкідливу звичку. У будьякому випадку не паліть безпосередньо перед сном. Тренуйтесь: фізична активність протягом дня допоможе вам легше заснути вночі. Використовуйте ліжко виключно для сну: не їжте в ліжку, не дивіться телевізор і не працюйте.
6. Свіже повітря
Гуляйте, пийте каву/чай на вулиці. Оберіть для себе «персональний затишок», де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що.
7. Ритуали
Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас подій. Вранішня кава, молитва, зустріч із подругами (онлайн) – це все те, що здатне повернути нас до життя. «Застав хоч одну людину посміхнутися і може ти зміниш світ – не весь, але хоча б світ цієї людини». Ні ви, ні я – ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!
Як розпланувати день і чим зайняти дітей. Карантин схожий на відпустку чи довгі вихідні, тому варто розуміти, що для дорослих і дітей – це все-таки період розслаблення. Не варто гнатись за досягненнями й змушувати дітей виконувати нереальний план.
Важливо дотримуватись розпорядку дня: чищення зубів, зарядка, прогулянка (якщо це можливо), денний сон та інші звичні для дитини ритуали повинні бути щодня. Дуже важливими є спільні прийоми їжі.
Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і дитина отримуватиме достатньо уваги. Те, як наповнювати весь інший час, залежить від уподобань дитини.
Згідно із системою Монтессорі, найбільш продуктивною частиною дня у дітей є час до обіду. Тому всі заняття, які спрямовані на розвиток дитини, краще планувати на першу половину дня. Не потрібно примушувати дитину: лише йти за її інтересами. Дитина хоче читати – можемо почитати, вирішує складати пазли – займімось цим. Не варто складати список занять і виконувати їх по черзі: дуже важливо прислухатись до дітей та їхніх бажань. На період карантину батькам або іншим членам сім’ї треба домовлятись, хто зараз сидітиме з дитиною. Наприклад: батько працює, поки мама грається з дитиною. Потім мама займається роботою, а батько грається із дітьми. Одному дорослому повноцінно працювати та займатися дитиною буде важко - діти рідко можуть три години спокійно гратись самі, не відволікаючи. Планувати всі види активності: варто з урахуванням інтересів дитини, бо для кожного віку вони свої. Час, який зараз батьки проводять із дитиною, можна використовувати для спільних приготувань їжі, занять йогою чи танцями, наведення порядку вдома. Дітей варто залучати до домашніх справ: вони за прикладом батьків вчаться багатьох речей. Якщо дитина виявляє інтерес до хатніх справ, потрібно заохочувати її до цього, навіть якщо в неї не все виходить добре. Удома можна гратися і з кінетичним піском, пластиліном, робити аплікації з паперу. Для дітей дуже важливо, коли батьки граються з ними на одному рівні. Наприклад: сідають разом на килим і роблять щось спільне. На час карантину потрібно підготуватись і знайти нові варіанти для ігор з дітьми: дитина не зможе робити одне й те саме щодня.
У YouTube чи навіть у соцмережах інших мам можна знайти багато ідей, чим зайняти дитину. У періоди карантину варто стежити за кількістю солодкого, яке вживають діти. Солодощі збуджують дитину: їй важче заснути, складніше сконцентруватись на чомусь. Для ігор та розваг не використовуйте часто гаджети. Краще звідти видалити усе зайве й залишити лише додатки для розвитку та навчання. Мультики варто обирати документальні та навчальні. Наприклад: після прочитання енциклопедії дитина зацікавилась Антарктидою – це чудово і можна наступного дня показати відео на цю тему. Не варто сприймати карантин як те, що ускладнює життя. Використовуйте його для того, щоб провести більше часу з дітьми: вони насправді дуже потребують нашої уваги. І навіть разом розкласти речі після прання – це вже чудова спільна активність. Крім класичних способів проведення часу з дітьми, як-от: читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.
Ігри на кухні. Можна малювати фарбами по крупі, ховати невеликі іграшки й знаходити їх, викладати аплікацію та придумувати до неї історію.
Також гратися з тістом: ліпити фігурки, випікати, розфарбовувати. Сюжетно-рольові ігри, або ігри, що розвиваються за сюжетом, її учасники беруть на себе певну роль. Тут додатково можна використовувати іграшки, конструктор тощо.
Театралізовані ігри. Театр може бути як ляльковим, тіньовим, так і драматичним. Вибираєте ви.
Рухливі ігри. Під час таких занять можна обіграти всі речі, які є вдома. Наприклад, стілець – оббігати, на нього можна залазити, його штовхати, піднімати тощо. Кінезіологічна зарядка. Спробуйте з дітьми вивчити кілька вправ такої зарядки, вони розвивають взаємодію між півкулями мозку.
Шептак Н. А.
ПРОПОНУЮ АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ВІД ВІДОМОГО АРТ-ТЕРАПЕВТА ВІКТОРІЇ НАЗАРЕВИЧ
ПРОПОНУЮ АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ВІД ВІДОМОГО АРТ-ТЕРАПЕВТА ВІКТОРІЇ НАЗАРЕВИЧ
Звикаємо до простору. Сходіть з дитиною в школу погуляйте і помалюйте… класи і коридори. Перегляньте такий альбом кілька разів.
Формуємо ефективну активність. Перемальовувати через копірку або напівпрозорий папір будь-які зображення і робіть їх дуже схожими на оригінал.
Моделюємо соціальні контакти. Створіть ляльковий клас і вчителя. І програвайте з дитиною різні ситуації від найпростіших … – «Хочу в туалет», і до конфліктних ситуацій.
Помалюйте зображення осіб з різними емоціями … і пробуйте з дитиною малювати щось, що допоможе підняти або поліпшити настрій. Зробіть такий альбом для гарного настрою.
Привчайте дитини до шкільного ритму. Помалюйте автопортрети на тему «Я- учень» в різних ситуаціях: встаю в школу, снідаю перед школою, йду в школу … і так далі до вечора.
Учіть приймати різниці – формуйте толерантність. Підберіть картинки або фотографії різних шкільних ситуацій від радісних до конфузних і обговоріть з дитиною, нехай цей набір буде мовчазним помічником для дитини в подальшому процесі звикання до інших.
Укріпляйте руку і розвивайте дрібну моторику. Малюйте восковими олівцями, розминайте скульптурний пластилін і малюйте ним, ліпіть з глини.
Корисні сайти для батьків
Корисні сайти для батьків
https://ditvora.com.ua/ditvora-plyus/dytyna
http://schastlivoeroditelstvo.blogspot.com/
Діти України www.children.edu-ua.net/documents.php?section_id=79
Сторінка для батьків порталу "Діти України", містить посилання на ресурси мережі Інтернет, які можуть бути корисні батькам, в тому числі - дітей з особливими потребами.
Український сімейний ресурс www.baby.com.ua
Сайт присвячений питанням народження, розвитку та виховання дітей і призначений для батьків, які шукають докладну інформацію в Інтернет. Надана інформація охоплює період від планування дитини до молодшого шкільного віку. В окремому розділі - розвиваючі комп'ютерні ігри www.baby.com.ua/igr.html
Інтернет-енциклопедія сім'ї, материнства, дитинства www.uaua.info
Статті, огляди, відгуки, думки на теми: планування дитини, вагітність, розвиток дитини; здоров'я, хвороби, лікування дітей; психологія дітей і підлітків, сімейних стосунків та інші. Також: новини, каталоги необхідних товарів і послуг по Україні, інформація про організацію дозвілля. Є можливість отримати консультацію лікаря, психолога, юриста; взяти участь в обговоренні проблем.
"Малеча" - ресурс для сучасних батьків www.malecha.org.ua
Інформація про планування дитини, вагітність, пологи, догляд, виховання та розвиток дітей, здоров'я, красу. Фотоконкурси, форуми, журнали, приватні сторінки.
"Мама-Тато" www.mama-tato.com.ua
Інформація для батьків: вагітність та пологи, грудне вигодовування, виховання та навчання дітей, статті, форум, консультації спеціалістів, законодавство про сім'ю. Для дітей - скоромовки, загадки, вірші та пісні, розфарбовки.
Дитячий портал "Солнышко" www.solnet.ee
Проект орієнтований на три основні групи відвідувачів: на дітей (ігри, конкурси, казки, розмальовки, дитячий журнал, віртуальна школа, форуми); на батьків (on-line консультації з виховання, раннього розвитку і освіти дітей, обмін досвідом, форуми); на педагогів (скарбничка дидактичного та сценарного матеріалу, авторські методики і розробки).
Сторінка "Виртуальная школа" - уроки, тексти, ілюстрації за темами: готовність до школи, навчання історіі, математиці, російській мові, малювання і т.д. www.solnet.ee/school/index.html
"Словограй". Літературний сайт Ігоря Січовика http://slovogray.narod.ru
Дитячі вірші, ігри зі словами, оповідання, казки, загадки, скоромовки, каламбури, дражнилки.
Дитячий розважально-розвиваючий сайт "Кошки-Мышки" http://koshki-mishki.ru
Пісеньки, вірши, ігри, загадки, прислів'я, розвиваючі ігри, розмальовки, статті, конкурси, форум.
Ребенок.ру www.kid.ru/index.php3
Сайт для батьків. Містить довідкову інформацію, бібліотеку для батьків і дітей, ігрові матеріали, загадки, розмальовки, пісенькі (тексти і караоке). Є форум, об'яви.
Детский сад.Ру www.detskiysad.ru
Сайт для батьків і педагогів. Містить статті про фізичний розвиток дітей, про основи дитячої гігієни, про значення дитячих ігор у виховному процесі, про трудове виховання дитини, про організацію святкових ранків у дитячому садку, про деякі дитячі хвороби та про багато іншого.
Дитяча психологія для батьків http://psyparents.ru
Головна мета сайту - психолого-педагогічна просвіта батьків з вікових проблем навчання, виховання і розвитку дітей, а також профілактики порушень особистісного розвитку. Сайт містить інформацію про особливості розвитку дітей різного віку, статті, психологічний словник, каталог ресурсів Інтернет, інформацію про книжки. Є можливість задати питання спеціалісту.
Дитячий психолог: статті, консультації http://mir-detej.kiev.ua
Inter-Педагогіка www.inter-pedagogika.ru
Сайт Ірини Хоменко для вчителів і батьків. Є бібліотека книг, методичних рекомендацій з педагогіки, психології дітей і підлітків; форум, можливість отримати консультацію.
"Детисайт". Ліцей для батьків www.detisite.ru/parents
Популярні статті та методичні матеріали з дитячої психології, педагогіки, медицини. Можливість отримати відповідь на запит. Є розділ для дітей: бібліотека, ігри, галерея малюнків.
"До и после трех" http://azps.ru/baby/index.html
Розділ для батьків сайту А.Я.Психологія. Виконаний у вигляді довідника, збірника занять і вправ, які батьки можуть проводити зі своєю дитиною.
Сторінки дитячого психолога Олени Прудіус http://eprudius.narod.ru/glavnaya.htm
Статті, рекомендації дитячого психолога; дидактичні, творчі, психокорекційні ігри, казки, каталог посилань.
Презентації для дітей http://gankeshet.com/play.html
"Почемучка" - Сайт для дітей та їх батьків http://pochemu4ka.ru
Розвиваючі заняття, стінгазети, ігри власними руками, презентації, розмальовки, аплікації, вірші, оповідання, казки для дітей, книжки для батьків.
Безплатна дитяча електрона бібліотека КП http://flashsait.com
Ігри, мультфільми, дитячі вірші, дитячі книжки та аудіо-книжки, казки та аудіо-казки, дитячі пісні mp3.
Іграшка - енциклопедія майстерності http://igrushka.kz
Іграшки, ігри, дитячі ігри та розваги.
10 пізнавальних сайтів для школярів, а також їхніх батьків
10 пізнавальних сайтів для школярів, а також їхніх батьків
Не знаєте, як мотивувати дитину до навчання? Кращий спосіб – зробити науку цікавою. Візуалізація навчальної інформації здатна творити чудеса!
Ви впевнені, що навчання має бути не тільки корисним, але і по-справжньому захоплюючим! Тому ми підготували для вас добірку з 10 фантастично цікавих інтерактивних візуалізацій, які можна використовувати на уроках історії, географії, астрономії, математики та хімії.
Попереджаємо: «залипнути» на цих сайтах можна на багато годин: як дітям, так і дорослим.
Історія
https://ybogdanov.github.io/ – розкішна горизонтальна візуалізація історії в особах: можна наочно побачити, хто з видатних діячів мистецтва, політиків, вчених, релігійних лідерів і бізнесменів жив в один час.
Чи знали ви, що Конфуцій, Будда, Піфагор, Сунь-цзи і Лао-цзи жили одночасно? Або останній імператор ацтеків Монтесума II і Леонардо да Вінчі були сучасниками? Якщо ні, то негайно переходите по посиланню.
Географія
https://windyty.com – неймовірно яскрава інтерактивна візуалізація потоків вітру, температури, тиску, опадів і морських течій в режимі реального часу на всій земній кулі. Можна подивитися, як в Атлантичному океані народжуються шторми, або на течія Гольфстрім.
Крім Windyty, існує кілька подібних проектів. Зокрема, на сайті http://www.ventusky.com ви зможете оцінити величину снігового покриву. А сервіс https://earth.nullschool.net дозволить також оцінити рівні забруднення пилом і хімічними сполуками.
Як повинен виглядати атлас в XXI столітті? Наприклад, так – http://dsl.richmond.edu/panorama.University of Richmond створює інтерактивний атлас історичної географії США. Замість пасивного вивчення сторінок атласу користувачі можуть переміщатися в часі та просторі, взаємодіяти з вбудованими в атлас слайдерами та діаграмами, а також просто насолоджуватися неймовірною красою візуалізації даних.
Впевнені, що наявність таких атласів в сучасних школах збільшило б інтерес учнів до географії.
Можливо в дитинстві ви мріяли пробурити свердловину на іншу сторону Землі. Інтерактивний сервіс http://visual.ly/ дозволить вам це зробити.
Ви досягнете Земної ядра і паралельно дізнаєтеся купу фактів про речі, які зустрічаються на неймовірних глибинах: Паризькі катакомби, нафтові свердловини і багато іншого. Паралельно ви також зможете зануритися в океан в батискафі і «побачити» драйверів, китів і Маріанську западину.
Астрономія
http://htwins.net/scale2 – відмінна візуалізація розмірів Всесвіту. Ви зможете наочно порівняти розміри всього, що нас оточує: розміри тіла людини з габаритами слона, Ейфелевої вежі або хромосоми.
Завдяки цьому сервісу стає зрозумілим, наскільки малим є атом або електрон і що таке нанометр. Більш того, тут можна не тільки оцінити відстань від Землі до Місяця, але і зрозуміти розміри всього нашого Всесвіту. І найголовніше, що вражає: все, що ви побачите – що відкрив людський розум.
Чи знаєте ви, скільки разів Велика китайська стіна вміститься між Сонцем і Венерою? А скільки хвилин світло подорожує від нашого світила до Плутона?
Сервіс http://joshworth.com/…/pixelspa…/pixelspace_solarsystem.html дозволить вам представити відстані між об’єктами в Сонячній системі. 1 піксель вашого екрану буде прийнятий за 3474 км – такий діаметр Місяця. Перемістити майже на 17 000 точок, ви побачите Меркурій.
Звичайно, програма дозволяє вимірювати відстань також в астрономічних одиницях, кілометрах, діаметрах Землі тощо. Випробуйте себе та дістаньтеся до межі нашої Сонячної системи.
Математика
А цей сервіс https://www.desmos.com дозволяє візуалізувати будь-яку математичну функцію або побудувати графік по сукупності певних даних.
Для початківців цікавими видаються приклади, які вмонтовані в сервіс – це графіки найпопулярніших «шкільних» прикладів, в яких ви зможете довільно змінювати параметри, відразу спостерігаючи їх вплив на зображення. Більш того, навіть існує можливість тільки мовою формул намалювати місто Лас-Вегас чи планети Сонячної системи.
Хімія
http://ed.ted.com/periodic-videos – ви вважали хімію складною наукою, а таблиця Менделєєва вас лякала? Сервіс TEDed створив інтерактивну таблицю хімічних елементів.
Клік мишкою по будь-якому осередку таблиці автоматично відкриває відео, в якому дивний професор з університету Ноттінгема протягом 2-3 хвилин зрозумілою мовою покаже і розповість основні хімічні властивості обраного елемента і його застосування в повсякденному житті.
Події останніх місяців, які відбуваються в Україні, вкрай складна соціально-політична ситуація у суспільстві показали необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як дітям і окремим людям, так і цілим соціальним групам.
З метою попередження або мінімізації негативних наслідків конфліктних подій важливо формувати знання у дітей, батьків та педагогічних працівників про ситуацію, що склалася. Особливо це стосується необхідності відстеження нових законів та інших нормативно-правових актів, які активно зараз приймаються з метою захисту та надання допомоги особам у складних життєвих обставинах. Своєчасне донесення такої інформації до дітей, батьків та педагогічних працівників сприятиме зверненню по допомогу від осіб, які її потребують, водночас запобігаючи більш складним наслідкам перенесених подій.
Психологічна служба системи освіти має надавати психологічну і соціально-педагогічну допомогу постраждалим, переселеним, біженцям, членам їх сімей і родичам загиблих в ході АТО. Зазначаємо, що така робота має бути системною, довготривалою та проводитись на високому науково-методичному рівні.
Психолого-педагогічна допомога дитині, яка переживає горе, потребує від дорослих не лише володіння конкретними методами і прийомами організованої психотерапевтичної допомоги, а й уміння в межах повсякденного життя підтримати, допомогти пережити горе, запобігти розвитку неврозів.
Особливості переживання дитиною втрати близької людини
Дорослі часто відчувають розгубленість, ніяковість і збентеженість, не знаючи, як і яким чим допомогти дитині в цій ситуації. Важливо знати характерні реакції дитини на втрату близької людини.
Дитина переживає горе дуже нерівномірно: прояви її печалі можуть мати стрибкоподібний характер.
Період гострого переживання горя дитиною зазвичай коротший, ніж у дорослих.
Справжнє усвідомлення і переживання втрати може прийти з великим запізненням і під впливом будь-якої значної події: «1 вересня в школі я побачила, що всі прийшли з мамами, і тільки я прийшла з татом і бабусею».
Дитина може проявляти надмірний інтерес до похорону, що з погляду дорослих є нетактовним. Дорослим варто поставитися дуже лояльно до можливої «нетактовності» дитини, розуміючи, що це зовсім не зовсім не свідчення байдужості до померлого.
Заперечування і несприйняття смерті. Дитина знає, що близька людина померла, бачила її мертвою, але протягом якогось часу дитина просто не в змозі повірити в те, що більше ніколи не побачить свого тата чи мами.
Пошуки – це логічна стадія горя дитини. Вона втратила одного з батьків і тепер повинна знайти його. Неможливість знайти породжує численні страхи.
Відчай настає, коли дитина усвідомлює неможливість повернення померлого. Тоді знову починає плакати, кричати, відштовхувати любов інших людей.
Дитина може приховувати гнів, спрямований на померлого, але в той же час вона спрямовує цей гнів на оточення.
Почуття провини. Основні його джерела це:
- дитина може сприймати смерть близької людини як покарання: «Мама померла і залишила мене тому, що я був поганим»;
- смерть близької людини дитина може інтерпретувати як результат власного бажання: «Мама мене лаяла, і я хотів, щоб її не стало»;
- провина може виникати в дитини через те, що вона нічого не відчуває, у той час, як усі навколо неї сумні та пригнічені.
Зміни в поведінці: часто з’являється непослух, прояв агресії, неуважність, надмірна старанність у вчинках і висловлюваннях.
Невротичні та психосоматичні симптоми: підвищена збудливість або фізична перевтома, порушення сну або харчування, напади блювоти, головний біль, енурез на інше.
Тривога і страх: у дитини з’являється страх померти самій або втрати ще іншого з батьків.
Як допомогти дитині пережити втрату
Будь-яке горе - це робота для душі. Якщо дитині вдалося правильно його пережити, горе дає маленькій людині щось важливе: досвід, який робить його дорослішим, сильнішим і чутливішим до чужих бід. Якщо ж щось пішло не так, горе приймає патологічний характер.
Які причини ведуть до цього? Їх декілька:
- дорослі не говорять про свою скорботу з дітьми;
- факт смерті взагалі ховається від дитини;
- дитина переживає почуття провини у зв'язку зі смертю близької людини.
У разі приховування від дитини того, що сталося, у неї зростає тривожність, виникає підґрунтя для страхів і недовіри до дорослих, адже дитина, здебільшого все одно відчуває втрату або здогадується про смерть близької людини.
Повідомити дитину про смерть треба обов’язково, але як це зробити правильно, мінімально травмуючи дитину?
Бажано, щоб про це повідомила близька дитині людина. Про смерть необхідно висловлюватися прямо, простими, чесними словами. Варто уникати слів: «ми його втратили», «він пішов від нас», «пішов в інший світ». Ці висловлювання підживлюють страхи дитини, вона боїться, що її знову покинуть. Ніколи не можна казати, що близька людина «заснула». Дитина через це може боятись спати.
Участь у похоронах – одна з найважливіших сторін переживання горя, що допомагає дитині визнати реальність втрати, усвідомити, що померлий не повернеться. Дитину можна брати на похорони, тільки якщо вона цього хоче і внутрішньо до цього готова і коли вона старша семи – восьми років. Якщо вона не хоче йти, то в жодному разі не можна її примушувати. Якщо дитина бере участь у похороні, то слід подбати про таке:
- з дитиною постійно повинен перебувати хтось із знайомих дорослих, людина, якій дитина довіряє;
- дитину треба ретельно підготувати до прощання з померлим: розповісти, що буде відбуватися на похоронах.
Навіть маленькій дитині треба знати, що горе – це переживання, у якого є початок і кінець.
Головне – не мовчати і не робити вигляд, що "нічого не сталося": той, хто не бачив сліз рідних над померлими бабусями і дідусями, можливо, не зуміє поплакати і про матір з батьком, коли прийде їхній час.
Психологічні техніки пошуку ресурсу
1. Техніка «8 квадратів». Запропонувати клієнту 8 пустих квадратів на листах А-4. Треба замалювати маленьким пензликом усі квадрати різними фарбами (кожний квадрат новою фарбою).
2. Техніка «Карта ресурсу» (20 найяскравіших, найприємніших спогадів за життя). Згадати і намалювати у вигляді піктограм 20 найприємніших подій у своєму житті і себе. Добрати предмети до цих спогадів і сфотографувати їх. Потім можна зробити своєрідний алтарь (фотографії, предмети).
Вплив батьків на результат ЗНО
Вплив батьків на результат ЗНО
Як гадаєте, скільки балів з результату ЗНО учня – заслуга батьків? 30, 40, 80? По-різному буває. Батьки – це також невід’ємні, але непомітні учасники зовнішнього тестування. Вони допомагають, підтримують, радять, хвилюються, частенько також готуються і на якомусь рівні переживають усі етапи разом зі своїми дітьми.
Шкода тільки, що вони не можуть скласти тести замість свого чада. Впевнена, відсоток бажаючих здивував би всіх, адже більшість батьків готові зіроньку з неба дістати, яка б освічувала шлях до щасливого майбутнього своїх дітей. Тільки чи варто аж так старатись.
Якою може бути допомога батьків?
1. Фінансовою
Статистика говорить, що 75% випускників користуються послугами репетиторів для підготовки до ЗНО. Відповідно, батьки цих випускників однозначно докладають свої зусилля, які згодом перетворюються у бали. Крім того, не за особисті кошти учня купуються підручники, посібники для підготовки. Тому ця допомога чи не найвагоміша у вигляді балів.
2. Психологічною
На перший погляд, нічого особливого у підтримці та порадах немає. Але частенько для багатьох майбутніх абітурієнтів – це чи не найважливіше. Одна справа дати гроші на курси чи підручники, інша – мотивувати, підтримувати, щоб можна було навіть самостійно готуватись. Це цілком можливо. Запитайте у всезнаючого Гугла, скільки сторінок з різними ЗНО-ресурсами він вам видасть? Вагон і ще трішки. Ось і економія, і гарні стосунки з дітьми у такий важкий для них період. У нас є розповідь 200-бальниці, яка вважає, що підтримка - це запорука успіху. Раджу почитати.
3. Фактичною.
Часто можна чути, що батьки беруть безпосередню участь у підготовці до ЗНО. Якщо один з них учитель або гарно розбирається у предметі, ось і фактична допомога під рукою. 200-бальниця Іра розповідала мені саме про це. До того ж, батьки можуть просто регулярно цікавитися успіхами, проблемами, намагатися дійсно підказати, пояснити чи розібратись у розмаїтті ресурсів.
4. Нейтральною
Кожен живе своїм життям. У 16 років дитина вже повинна бути самостійною. Для чого в школі 11 класів проведено? Ось нехай ЗНО покаже результат. Мінімум втручань, вся відповідальність на дитині. Навіть у разі провалу вступу завжди можна знайти роботу на рік, щоб і прожити, і краще підготуватись.
5. Котролюючо-набридаючою.
З самої назви може скластись враження, що це не найкращий варіант для батьків. Так воно і є. Адже дехто підтримку та допомогу вбачає саме в надмірному контролі, забороні ігор чи відпочинку з друзями заради навчання. Навчання - понад усе. «Вчись, аби не стати жебраком». «Чудова» мотивація, нічого не скажеш. Безумовно, це не варіант, а лише імітація допомоги та турботи про майбутнє дитини.
Звичайно, комбінації допомоги можливі і потрібні. Як кажуть, сім’я – це маленька держава, де свої правила поведінки та життя. Тільки краще, коли устрій її не авторитарний, а демократичний, де не нехтують правилами та вміють прислухатись одне до одного. Тоді кількість батьківських балів у заповітних 200 не буде настільки важливою, а сприйматиметься як досягнення ще однієї спільної мети.
Шановні батьки учнів 4-х класів, а скоро вже - п*ятикласниікв!
Шановні батьки учнів 4-х класів, а скоро вже - п*ятикласниікв!
Ця інформація стане Вам у пригоді для більш повноцінного розуміння ситуацій з якими дитина зустрінеться у 5 класі.
Пропоную цікаву інформацію для особистого користування та підтримки дитини в цей час!
Головне - це знання якими володіють батьки та віра в Дитину її можливості та здібності!
satanivska-gromada.gov.ua/rekomendacii-dlya-batkiv-pyatiklasnikiv-11-28-02-10-11-2016/
П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчаннІ, це і новий етап у розвитку особистості.
П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчаннІ, це і новий етап у розвитку особистості.
У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи.
У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи.
satanivska-gromada.gov.ua/rekomendacii-dlya-batkiv-pyatiklasnikiv-11-28-02-10-11-2016/
Адаптація, що потрібно знати!
Адаптація, що потрібно знати!
Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
satanivska-gromada.gov.ua/rekomendacii-dlya-batkiv-pyatiklasnikiv-11-28-02-10-11-2016/
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
Переймаємося про майбутнє - забуваємо про теперішнє!
Переймаємося про майбутнє - забуваємо про теперішнє!
ПОРАДИ БАТЬКАМ ВИПУСКНИКІВ
ПОРАДИ БАТЬКАМ ВИПУСКНИКІВ
1.Не переймайтеся кількістю балів, які отримає дитина на ДПА та ЗНО, не критикуйте дитину після іспитів. 2.Поясніть дитині, що кількість балів не є досконалим виміром її можливостей. 3.Не збільшуйте тривогу дитини напередодні ДПА – це може негативно вплинути на результати тестування. 4.Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. 5.Посилюйте їх впевненість у собі. Так як чим більше дитина боїться невдачі, тим більш вірогідніше вона зробить помилки. 6.Спостерігайте за самопочуттям дитини, адже ніхто, окрім вас, не зможе вчасно побачити і попередити погіршення стану дитини, яке є наслідком перевтоми. 7.Контролюйте режим підготовки дитини, слідкуйте за тим, щоб не було перевантажень, поясніть, що вона повинна обов’язково чередувати заняття та відпочинок. 8.Забезпечте вдома зручне місце для занять та слідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав. 9.Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, творог, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.
25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній першокласник
25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній першокласник
Школа без стресів в режимі карантину
Школа без стресів в режимі карантину
1. Вчити дитину керувати емоціями та мислити позитивно. Вміння контролювати такі
емоції як гнів, злість або образа вбережуть дитину від необдуманих вчинків чи слів.
Пояснити, що проблем буває багато, але якщо мислити позитивно, то буде простіше
поглянути на ситуацію з іншого боку і знайти правильне її вирішення. Підійти до питання усвідомлено: моделювати різні життєві ситуації і допомагати дитині разом розібратися, як варто вчинити в тому чи іншому випадку.
2. Виховувати відповідальність і розвивати силу волі. Вчити мріяти, ставити цілі і
досягати їх, не дивлячись на труднощі. Спочатку допомагати зовнішніми стимулами, але пояснити, що найсильніша мотивація – це її власна. Давати поручення дитині виконати дорослі завдання. Нехай у неї буде свій перелік закріплених справ по дому: полити квіти або витерти пил, вигуляти або погодувати домашню тварину.
3.Займатися інтелектуальним розвитком. Читати, писати, рахувати і розв'язувати легкі математичні задачі дитину навчать у школі. Більш цінне те, що зможуть зробити батьки для своїх дітей – навчити їх правильно мислити, міркувати, аналізувати інформацію і бачити головне.
4. Прищеплювати дитині інтерес до спорту і занять фізкультурою. Найкраще тут працює особистий приклад. Знаходити час на активні заняття з дітьми вдома і на вулиці. Запропонувати дитині спробувати різні спортивні секції: плавання, гімнастику,
єдиноборства, танці. Нехай вона вибере те, що дійсно сподобається. Якщо син або донька самі нагадують вам про чергове тренування і намагаються не пропускати жодного заняття в тиждень - це успіх.
5. Розмовляти з дитиною та пояснювати, що відбувається зараз.
Також варто не забувати про те, що повернення до школи вже не буде таким, як раніше, адже через карантин з'явилися нові правила, до яких діти ще не звикли. Саме тому необхідно обговорити ситуацію щодо захворювання на коронавірус з дітьми без зайвих емоцій, адже спокійний стан батьків дуже важливий.
«Психологічні умови адаптації першокласників в умовах інклюзивної освіти. Як зберегти психічне здоров’я дітей в умовах пандемії COVID - 19»
«Психологічні умови адаптації першокласників в умовах інклюзивної освіти. Як зберегти психічне здоров’я дітей в умовах пандемії COVID - 19»
Одним із пріоритетних завдань Нової української школи є формування інклюзивного освітнього середовища.
Вступ до школи – новий етап в житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, новими формами діяльності. Закон України „Про освіту” надає право батькам дітей з особливими потребами обирати заклад освіти, освітню програму; передбачає можливість вибору різних форм здобуття освіти: інклюзивної, індивідуальної, спеціальної, дистанційної, екстернату тощо. Вибір оптимальної форми навчання має велике значення для подальшого розвитку дитини.
Комплексна скоординована робота батьків, вчителів, асистентів вчителів, практичних психологів, вчителів-логопедів в умовах інклюзивної моделі навчання створює передумови для успішної адаптації та соціалізації дітей із особливими освітніми потребами, відкриває широкі можливості для виправлення та компенсації порушень у розвитку
Дитині із особливими потребами необхідно не тільки створення інклюзивного освітнього середовища, а й підтримка, особливо батьківська.
Щоб навчання першокласника з особливими потребами було цікавим, результативним, приносило користь дитині, пропонуємо низку порад для батьків:
- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих;
- дозвольте дитині бути самою собою із своїми недоліками, перевагами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини;
- усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання;
- навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує вас;
- у взаєминах з дитиною не допускайте „вседозволеності”, інакше дитина буде маніпулювати Вами;
- для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть незначні;
- у повсякденному спілкуванні з дитиною уникайте різких заперечень, говоріть з дитиною спокійно і стримано;
- разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку;
- намагайтеся щоденно закріплювати знання, по можливості, в ігровій формі;
- допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї;
- якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю;
- будьте уважні до змін настрою дитини, намагайтеся зрозуміти, з чим вони пов’язані;
- не лякайте школою;
- ознайомтеся з закладом освіти, де навчатиметься, отримуватиме психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги Ваша дитина ;
- активно контактуйте з вчителями, будьте учасниками навчального процесу;
- не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Пандемія коронавірусу та карантин змінили нашу повсякденність, звичний спосіб життя. Багато сімей опинилися в ізоляції вдома і це не просте психологічне випробування, особливо для тих сімей, в яких взаємодія батьків і дітей була ускладнена далекими відстанями, зайнятістю дорослих, відсутністю щоденного довірливого спілкування.
Емоційний стан: як стабілізувати? У цей непростий період для всіх помилково вважати, що діти нічого не помічають. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, тож вони можуть передавати їм свою тривожність, панічні настрої, страх, безвідповідальність. Батьківська поведінка має транслювати спокій і впевненість, відповідальність, тоді у дитини буде розуміння того, що все вдасться подолати.
В психології прийнято ділити емоції на негативні та позитивні, визнаючи, що всі вони виконують важливі функції в нашій психіці, будучи певним компасом внутрішнього стану і симптомом серйозних емоційних травм, ігнорувати які не можна. Емоційна біль, про яку найчастіше і говорять негативні емоції, сигналізує нам про місце, яке вимагає лікування або про неправильні вчинки. І, якщо дитина переживає, або демонструє негативні емоційнопочуттєві стани – це сигнал «SOS» батькам, що потрібна допомога.
Потрібно спокійно поговорити і спробувати зрозуміти, яку саме емоцію переживає дитина, і що спричинило появу саме такого емоційного стану. Навчіть дитину висловлювати власні почуття. Для цього, перш за все, навчіться проговорювати та виявляти свої почуття до неї: «я щаслива(ий), бо…», «мені сумно, бо…», «я рада(ий), що ми разом». Батькам варто пам’ятати, що саме від них, дорослих членів сім’ї залежить психічний стан дітей в період карантину. Емоційний стан дитини – це наслідок, результат «роботи» батьків, саме «роботи», адже «мама», «тато», «бабуся», «дідусь» - це найважливіші професії, яким, на жаль, не вчать в університетах, які необхідно здобувати самому. Отже, емоційний стан дитини буде залежати від того, про що будуть говорити з ними батьки, якими словами будуть звертатися до них. Важливо слухати і чути кожну відповідь дитини, кожну пропозицію про те, якими справами, заняттями вони б хотіли наповнити кожен день. Тут треба пам’ятати, що значної шкоди психіці дитини наносять сварки, бійки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, насильство в сім’ї. Тому, батькам важливо налагодити взаємостосунки між собою, адже дитина буде спокійною, коли буде бачити мир, повагу взаєморозуміння, толерантність у спілкуванні найрідніших людей.
З метою уникнення стресу необхідно пояснити дітям, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки, одягати маски тощо. Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Зробіть кілька разів акцент на тому, що «ми у безпеці, що ми невразливі», що «карантин – це не покарання і не канікули». Це час, коли «ми бережемося і бережемо інших».
Дистанційне навчання: в чому проблема? Проблема виникає там, де ми не привчили наших дітей до самостійного навчання. Ми всі виявилися не готові: діти, які звикли до того, що до школи просто потрібно ходити; батьки, перекладаючи всю відповідальність на школу, і сама школа, коли дистанційне навчання зводиться до того, що вчитель надсилає по вайберу посилання на презентацію і пише завдання. У нових умовах усім необхідний час для адаптації. Мимоволі виникає відчуття того, що все виходить з-під контролю, діти поводять себе гірше і ви нічого не встигаєте. Це нормально. Дайте час собі та іншим членам сім’ї на адаптацію, прийняття ситуації. При цьому нагадуйте собі – «ми гарні батьки», «я гарний батько/мати, я впораюсь». Не витрачайте своє здоров‘я, примушуючи дітей виконувати завдання через силу. Можливо, через певний час, вони самі відчують нудьгу від бездіяльності та потребу в знаннях. Ви можете стати прикладом для своїх дітей, виконуючи робочі завдання, займаючись самоосвітою.
Зазначимо, що карантин – це можливість для підлітків підтягти «хвости», підготуватися до заліків, контрольних, ЗНО, і навіть, допомогти самотнім сусідам похилого віку. Онлайн-платформи пропонують безліч навчальних курсів, спрямованих як на підвищення рівня підготовки зі шкільних предметів, так і з напрямів, які ми можемо віднести до категорії «хобі». Для того, щоб адаптація до нового формату навчання відбувалась легше і мотивація до навчання росла, не забувайте хвалити дитину і підтримувати її віру в себе такими словами «Ти молодець», «Дай-но я тобі допоможу», «Ти – моя найбільша цінність», «Ти робиш мене щасливим, коли я бачу..». Вказуйте на всі її успіхи, якими б дрібними вони не були.
Уважно вислухайте дитину про усі її труднощі онлайннавчання, спробуйте зрозуміти причину, адже дитина не завжди знає як правильно її сформулювати. Під час вимушеної ізоляції непросто всім, а добрі слова від найрідніших підтримують найкраще! Як налагодити довірливі стосунки? Важливо використати перебування вдома для налагодження довірливих стосунків з дітьми, адже це найкращий час пізнати і зрозуміти їх внутрішній світ, встановити той важливий контакт, який стане запорукою успішного майбутнього.
Моралізування, авторитарний тон розмови, не вміння та не бажання слухати один одного дуже шкодять взаєморозумінню між батьками і дітьми. Основою невимушеного контакту завжди постає щира зацікавленість батьків усіма справами дитини, вміння будувати діалог, який ґрунтується на принципах партнерства, рівноправ'я, взаємоповаги, визнання, розуміння та знання своєї дитини.
Дорослим важливо пам'ятати, що діалог не можна перетворювати у монолог, тобто зосереджуватися на одній особі (собі чи дитині), замість партнерського спілкування. В таких випадках контакт буде втрачений. Запитайте в дитини: «Як ти себе почуваєш?», «Через що ти ображена?». Уважно слухайте відповіді. Зацікавленість та абсолютна відкритість у спілкуванні – це дуже важливо. Не допускайте відповіді «угу», «ага» і «ну все ж добре?», якщо дитина вам 192 розповіла щось, що її хвилює. Ні, «не все ж добре», якщо це її бентежить. Або навпаки, вона хоче поділитись своєю радістю з вами, й чергове «угу» відбиває потребу розповідати щось батькам. Якщо, наприклад, дитина, грюкнула дверима, чи щось вигукнула, не треба продовжувати спілкування з нею в цей момент. Вона дала ясний сигнал про те, що зараз їй потрібен спокій. І батькам краще заспокоїтись. Всі конструктивні розмови потрібно проводити, коли емоції вляжуться, розум стане більш ясним .
Для кращої взаємодії з дітьми, особливо підліткового віку, рекомендуємо дотримуватися наступних правил: Звертаючись до дитини, говорити менше, а не більше. У такому випадку у дорослого підвищується ймовірність бути зрозумілим і почутим. Підлітку потрібно більше часу на осмислення того, що вони чують, перш ніж щось відповісти (у них зовсім інша швидкість перероблювання інформації, ніж у дорослих). Таким чином, якщо потрібно запитати або попросити про що-небудь, спочатку потрібно почекати, принаймні, п’ять секунд – доки дитина сприйме більше інформації та, цілком можливо, дасть адекватну відповідь. А далі говорити коротко і точно, уникаючи тривалих монологів. Так дитина зрозуміє, що не доведеться вислуховувати цілу лекцію. Говорити доброзичливо, ввічливо і тихо. Знижений, приглушений голос зазвичай застає людину зненацька, і дитина обов’язково зупиниться, щоб послухати. Бути уважним слухачем, не відволікатися на сторонні справи, коли дитина щось розповідає. Слухайте її у два рази більше, ніж говорити самому. Дитя, яке дорослішає, просто не зможе стати уважним слухачем, якщо йому ні у кого цьому вчитися. Якщо батьки дуже сильно роздратовані, розмову починати не варто. Роздратування, агресія моментально передадуться дитині, а в такому настрої конструктивної розмови не вийде. Перш ніж щось сказати потрібно встановити зоровий контакт з дитиною. Дивитися один одному в очі – означає довіряти співрозмовнику та відчувати його настрій. Якщо постійно починати розмову з дитиною методом «очі-в-очі», то спілкуватися буде все легше і легше. Нерідко підліткам буває складно швидко перемикнути свою увагу на запитання, особливо якщо вони зайняті тим, що їм дуже подобається. Дитина і справді може не чути (така особливість уваги в цьому віці). У такому випадку краще зробити попередження – встановити тимчасове обмеження: «Я хочу з тобою поговорити через хвилину» або «Мені знадобиться твоя допомога через дві хвилини». При цьому встановлений часовий інтервал не повинен перевищувати п’яти хвилин, інакше підліток просто забуде .
Ефективною психологічною установкою для налагодження позитивних взаємостосунків з дітьми, незалежно від віку та статі, є така мовна формула:
«Я приймаю свою дитину такою, якою вона є незалежно від її здібностей, задатків та поглядів. Вона (тут бажано ім’я сина чи доньки) частинка моєї душі, моя кровинка. Вона (тут бажано ім’я сина чи доньки) – це я. Я люблю її (тут бажано ім’я сина чи доньки) і люблю себе». Повторення такої установки щодня не менше 21 разу трансформує енергетичне поле взаємодії між вами, і буде сприяти побудові міцних конструктивних і довірливих взаємовідносин. Дитина має бути впевнена, що за будь яких умов – ви завжди її приймете, вислухаєте, зрозумієте та допоможете. Будьте терплячими, дочекайтеся моменту коли вона сама захоче розповісти вам про своє життя. Якщо раптом відчуєте незадоволення, гнів до своєї дитини. Замість того, щоб критикувати, висловлювати незадоволення, кричати – обійміть її. Рекомендовано обійматись не менше 8 разів за день. Обійми та конструктивний діалог – найкращий шлях до порозуміння . Якщо підліток сторониться прямих обіймів з боку батьків – потрібно набратися насамперед терпіння, перечекати період «колючості», зрозуміти, що відчуває дитина на даний час, дати їй зрозуміти, що батьки завжди підтримають. Дотики та рукостискання теж є проявом позитивного тілесного контакту між батьками та дитиною. В період кризи підліток розуміє, що він не один, що підтримка завжди поряд, а тому легше долає труднощі, бореться з внутрішніми переживаннями, шукає вихід. Формування дорослої особистості напряму пов’язано з методами та способами поведінки батьків з дитиною .
Щаслива дитина – та, яка зростає в любові, турботі, увазі та піклуванні з боку батьків! Ситуація, в якій ми опинились, вимагає витривалості, а її ніде взяти, окрім як у собі. Знайте, внутрішніх ресурсів у нас достатньо для повноцінного життєіснування, розвитку та самореалізації в будь-яких умовах!
І пам’ятайте: ми дітям не потрібні 24 години на добу, їм треба побути самим, без нас, ми не аніматори в їхньому житті. Треба дати дітям можливість самим організувати себе. Налаштуйтеся, що ми вийдемо з карантину більш близькими та адаптованими до життя .
Романовська Д. Д.
Google Sites
Report abuse