18 травня - день пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №792 в Україні вшановують День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу - пам'ять про злочинні акції, сплановані керівною верхівкою колишнього Союзу РСР та здійснені радянськими каральними органами у 1944 році, які привели до масових людських жертв та завдали непоправної школди кримськотатарському народу, розвитку його культури, трагічним чином вплинули на його історичний шлях.

Вшанування пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу є важливим ще й тому, що на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим масового поширення набули прояви релігійної та національної нетерпимості до громадян України, в тому числі організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх інституцій, таких, як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу.

День Європи в Україні!

Шановні учні, батьки, педагогічний колектив школи! Вітаємо вас с Днем Європи!

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер.

У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів; широка інформаційно-роз’яснювальна кампанія; культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.

Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах – Македонії, Туреччині, Хорватії).

Щорічне відзначення згаданого заходу в нашій державі започатковано Указом Президента України від 19 квітня 2003 р. № 339, яким встановлено третю суботу травня датою святкування в Україні Дня Європи.

Протягом останніх років успішно апробовано практику широкомасштабного святкування Дня Європи у регіонах України. За сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС спільно з місцевими обласними, міськими та районними державними адміністраціями в обласних центрах та містах України щорічно проходять повномасштабні святкові заходи. Крім участі в офіційному відкритті святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄС з представниками органів місцевих та обласних влад, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації.

Багаторічній досвід організації Дня Європи в Україні вказує на те, що цей День поступово стає справою державного значення і відіграє непересічну роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в європейській сім’ї народів.

Мета відзначення Дня Європи в Україні

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи. Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:

o формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;

o ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;

o популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;

o залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС;

o поширення ідеї європейської ідентичності серед громадян Європейського Союзу, утвердження спільних європейських цінностей.

23 листопада 2019 року - День пам"яті жертв голодоморів

Голодомор - масовий голод, що охопив великі території і призвів до значних людських жертв на території Української РСР в першій половині 1933 року.

Економічно не обґрунтована примусова колективізація в СРСР у 1929-1930 роках призвела до різкого занепаду сільськогосподарського виробництва, у тому числі й хліба. Проте план хлібозаготівель був збільшений. У 1930 році з України вивезли 7,7 млн. тонн зерна, яке головним чином пішло на покриття експортних зобов’язань країни. У 1931 році республіка знову повинна була здати планові 7,7 млн. тонн, у той час як урожай зерна знизився до 5 млн. тонн.

У 1931 році внаслідок посухи був неврожай, що значно скоротило хлібні ресурси країни. Некомпетентна політика в сільському господарстві і екстенсивний експорт зерна урожаю 1931 року зробили ситуацію критичною. У 1932 році послідував ще більший спад виробництва продуктів харчування, насамперед, за рахунок основних хлібовиробних районів СРСР - зернових районів УРСР і Кубані. До початку осені 1932 року країна почала відчувати труднощі із забезпеченням міського населення продовольством.

На початку 1930-х років з українського села був вилучений за державними заготівлями весь хліб. Там, де не знаходили хліба, у боржників по хлібозаготівлі в порядку "натуральних штрафів" вилучали продукти харчування. Враховуючи, що перед колективізацією почався масовий забій худоби, у результаті план по м’ясу був виконаний лише на 10-12%. М’ясо вивозилося у великі індустріальні центри, а в селі його не було.

Позбавлені продовольства, селянські сім’ї не могли дожити до нового врожаю. На початку 1932 року голод поширився по всій Україні. Керівники Компартії України неодноразово зверталися до Сталіна з проханням скоротити план по хлібу. Проте ніяких поступок зроблено не було.

Викачування зерна з голодної республіки вимагало залізної дисципліни, повної покори. У серпні 1932 року була введена смертна кара за розкрадання колгоспної власності (Закон про "п"ять колосків"). По країні до початку 1933 року за неповні п"ять місяців за цим законом було засуджено 54 645 осіб, з них 2110 - до вищої міри покарання. Для вибивання залишків хліба з міст у села направили 112 тисяч членів партії, людей, які не знали проблем села. Райони, що не справлялися зі здачею зерна, заносилися в "чорні списки". У "чорному списку" виявилося 86 районів республіки.

Смерть від голоду набула масових масштабів на початку березня 1933 року. ОГПУ вело облік померлих тільки до 15 квітня 1933 року. За цими даними, кількість жертв за чотири з половиною місяці склало 2 420 100 осіб. Випадків людоїдства - 2 500.

За даними вітчизняних істориків, кількість жертв в Україні визначено в 7,2 млн. чоловік. За даними комісії конгресу США, ця цифра складає 10 млн. осіб.

Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини.

Вперше в СРСР 25 грудня 1987 року перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький у доповіді, присвяченій 70-річчю утворення УРСР, згадав про факт голодомору.

З початком Перебудови ця тема дедалі більше висвітлюється і в Україні.

Президент України Л.КУЧМА 26 листопада 1998 року N 1310/98 підписав Указ "Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів", який відзначати щороку у четверту суботу листопада.

Реалізація правоосвітницького проекту "Я маю право!"

На виконання наказу відділу освіти Мелітопольської РДА ЗО 27.04.2018 № 195 «Про реалізацію просвітницького проекту «Я маю право!» у закладах загальної середньої освіти Мелітопольського району», з метою формування правової культури та правової свідомості у суспільстві для підвищення рівня знань учнів щодо гарантованих їм Конституцією та законами України прав у різних сферах життя та навчання, удосконалення вмінь реалізувати та захищати свої права, в Костянтинівській спеціалізованій різнопрофільній школі І-ІІІ ступенів «Прометей» з поглибленим вивченням предметів для учнів 9-х класів було проведено засідання за круглим столом просвітницького проекту «Я маю право!» з метою інформаційного та правоосвітнього характеру.