«Мамі посміхаємось»

Мета : вчити відтворювати дії і вчинки уявних героїв, оволодівати моторним компонентом відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів тощо), формувати здатність до психом’язового само розслаблення. 

Ой, ладки, лади,    Діти плескають в долоні.

Не боїмось ми води.    Розводять руки в сторони долонями вгору.

Мама каже : А ходи – но умиватися, дитино,    Поманити вказівним пальчиком.

Добре вимий з милом руки,    Імітувати миття рук.

Бо вони, як у марюки,    Покласти долоні на щоки, покачати головою.

Вичисти зуби, вимий личко,    Імітувати рухи.

Шию й вуха до полиску,    Імітувати рухи.

Бо сміятись будуть кури    Показати вказівним пальцем один на одного і

З невмиваки – замазури.    посміхатися.

«Чий спів?».

Мета : етюд для вираження уваги, інтересу, зосередження.

Хлопчик гуляє по саду і раптом чує чудовий спів пташки. Він навшпиньки тихо підкрадається і присідає, дивиться і милується її чарівним співом.

Виразна поза : шия витягнута вперед, пильний погляд, тулуб злегка нахилений уперед, ступає навшпиньках, присідає.

«Я – сонечко».

Мета : гра – медитація.

Я маленьке сонечко. Я прокидаюся, вмиваюся. Я розчісую свої промінці і піднімаюся над обрієм. Я велика куля. В мене багато тепла і світла. Я дарую своє тепло всій землі – лісам, рікам, лукам. Я вдихаю тепло. Я лечу над землею і освітлюю зелене листя, червону квітку.

«Я – хмарка».

Мета : гра – медитація.

Я – хмарка. Велика, пухнаста, легка. Мені втішно бути хмаркою, плисти в синьому небі, мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я підводжу вгору очі, вдихаю всім тілом тепле повітря.

«Кішка гріється на сонечку».

Мета : етюд для тренування окремих груп м’язів.

Я – маленьке кошенятко. У мене гладенька, м’яка шерсть, я люблю грітися на сонечку. Лягаю на спинку, простягаю свої лапки до сонечка, ніжно усміхаюся йому. Сонечко ласкає мене своїми лагідними промінчиками.

«Каченятко хлюпочеться у водичці».

Мета : етюд для тренування окремих груп м’язів.

Я – жовтеньке каченятко. Найбільше я люблю хлюпатися у водичці. Голівку опускаю, дзьобика вмиваю, крильцями махаю – водиченьку струшую, лапками – хлюп – хлюп, расочку шукаю.

«Котик і клубок».

Мета : етюд для вираження емоцій.

Котик побачив клубочок, що викотився в кошика. Він штовхнув його лапкою. Клубочок покотився, котик здивувався, побіг за клубочком і дуже зрадів. Весело гратися з клубочком.

«Сміливе козеня».

Мета : етюд для відображення позитивних рис характеру.

Козенятко любить стояти на горбочку і голосно співати пісні. Воно не боїться, що його може почути сірий вовк.

Виразна поза : положення стоячи, одна нога поперед другою, руки закладені за спину, підборіддя підняте.

Міміка : впевнений погляд.

«Боязке курча».

Мета : етюд для відображення рис характеру.

Курчатко вперше вийшло у двір, воно боїться. Йому здається, що його от – от скривдить цуценя.

Виразна поза : сидячи на кінчику стільця дуже прямо, лікті притиснуті до тіло, долоні лежать на колінах, голова опущена. 

«Брудне порося».

Мета : етюд для вираження відрази і презирства.

Вихователь показує дітям ілюстрацію «Бабусин двір» і звертає увагу на порося, яке лежить в калюжі. Діти виражають своє ставлення до поросяти.

Виразна поза : поза відрази – голова відкинута назад, брови нахмурені, очі прищурені, ніздрі роздуті і зморщені, куточки губ опущені.

Поза приниження : голова нахилена вниз, плечі зведені уперед. 

«Злий пес».

Мета : етюд для вираження гніву.

Дитина гуляє. Повз неї на повідку проходить собака, він гавкає на дитину і намагається, натягуючи повідок, дістатися її ніг. Дитина дуже налякана.

Виразна поза : голова нахилена вперед і втягнена у підняті плечі, ноги прямі, руки звисають вздовж тіла.

«Цуценя принюхується».

Мета : етюд для вираження, уваги, інтересу, зосередження.

Цуценя побачило кошеня. Воно миттєво застигає у напруженій позі. Мордочка у нього витягується вперед, очі напружено дивляться, а ніс безшумно втягує запах. Тваринки подружилися.

«Я – вітер».

Мета  гра – медитація.

Я – вітер. Я легкий, ніжний, теплий. Я лагідно торкаюся пелюстків квітів, ховаюся у гілках дерев, граюся їхніми листочками. Листочки шепочуть мені : «Ш – ш – ш …» я вдихаю свіже повітря ланів і лісів, я стаю сильнішим… Мої крила великі і невагомі. Я лечу над морем і своїм походом здіймаю хвилі. Я найшвидший.

«Собака принюхується».

Мета : розвиток вміння виражати інтерес, зосередженість. 

Мисливський собака, побачивши дичину, застиг у напруженій позі. Морда у нього витягнута вперед, вуха нагострились, очі непорушно дивляться на здобич, а ніс безшумно втягує запах.

«Роздуми».

Мета : розвивати вміння виражати роздум, зосередженість.

Хлопчик збирав гриби в лісі і заблукав. Нарешті він вийшов на велику дорогу, але в яку сторону йти – не знає. Дитина стоїть, руки складені на грудях чи одна рука на грудях, а інша підтримує підборіддя.

«Круглі очі».

Мета : вчити виражати подив.

Одного разу хлопчик зайшов до хати і побачив, що по підлозі бігає ганчірка. Він підняв ганчірку і під нею побачив кошеня. Педагог пропонує дитині показати, які круглі очі були в хлопця, коли той побачив живу «ганчірку».

«Карлсон».

Мета : вчити виражати почуття задоволення, радості.

Ведучий пропонує дітям відгадати загадку:

Мой дом – у вас на крыше, я каждому знаком,

И мой пропеллер слышен над вашим чердаком.

Потім одна дитина показує, яке обличчя у Карлсона (надуває щоки), а інша – яке задоволене обличчя у хлопчику, до якого Карлсон прилетів (посміхається).

«Попелюшка».

Мета : вчити виражати страждання, печаль.

Дівчинка зображує Попелюшку, яка приходить додому після балу дуже печальною – вона загубила чобіток. Голова дівчинки опущена, брови здвинуті, куточки губ опущені, хода  повільна.

Радість. «Кожен без винятку знає – день ясніший, як усмішка сяє.»

Гра «День радісних усмішок».

Дорослий тримає в руках кольорові кружечки, на яких написано слово «дякую». Діти називають радісного, веселого казкового або мультиплікаційного героя і отримують своє «дякую».

Психогімнастика виникла на стику практичної психології і акторського мистецтва рухів. Людські переживання і почуття «прочитуються» оточуючими по очах, за нахилом голови, ходою, рухами губ і рук. Більшу частину інформації одне про одного ми одержуємо за допомогою невербальної, безсловесної мови – мови міміки і жестів.

Невербальної мови, як і словесної, людина навчається з дитинства. Розумово відсталих дітей і дітей із затримкою у психічному розвитку часто вирізняють не тільки бідність словникового запасу і нерозвинена мова, але й нерозвиненість емоцій, невміння виражати свої почуття. Як наслідок, такі діти некомунікабельні : не вміють грати, з ними нецікаво спілкуватися.

У практиці корекційної педагогіки емоційну сферу дитини можна розвивати через навчання мови рухів, дізнання про чужі емоції за їхніми мімічними проявами. Цьому завданню і служить психогімнастика.

Гра – медитація «Тюльпан».

Подивіться на нас! Ми – майбутні тюльпанчики! Але зараз ми є маленькими пуп’янками, які, наче маминими руками, огорнуті зеленим листям.    Діти сидять навпочіпки, охопивши себе обома руками.

Пригріло сонечко, листя розкривається, і ми повільно випростовуємо свої  червоні голівки.    Діти підіймаються, руки підняті вгору і торкаються одна одної над головою.

Як хороше навкруги!    Поворот тулуба вліво – вправо.

Ми ростемо, набираємось сили, бо нас годує та напуває матінка – земля.     Діти стоять рівно, руки підняті вгору.

Ми розкриваємо свої пелюстки, милуємося світом, а люди милуються нами.    Діти розводять руки в сторони.

Ось які ми гарні та яскраві!    Поворот тулуба вліво – вправо.

Які чудові пахощі від нас линуть!    Зробити глибокий вдих. 

Лагідний вітерець потихеньку гойдає нас.    Легкі нахили тулуба вправо – вліво.

На ніч ми закриваємо свої пелюстки і спимо, щоб вранці знову зустрічати сонце.    Діти зводять руки над головою, присідають та опускають руки.

Гра – медитація «Сніжинки».

Біленькі ми сніжиночки,

Спустилися сюди.    Діти бігають по залу довільно.

Лежимо, як пушин очки,

Слухняні ми завжди.    Присідають.

Ось ця хмаринка сіренька,

Ще наша хатка, так!    Встають і показують нагору однією рукою.

Із неї ми спустилися

Тут відпочинем, так!    Присідають.

На землю лягти хочеться,

Бешкетник – вітер той    Сидять навприсядки.

Все дме та подуває,

Ми летимо юрбой!    Встають та бігають по залу в різних напрямках.

Гра – імітація «Сплетемо віночок».

Дуже хочу, любі діти,    Скласти руки на грудях.

Вас навчить віночок вити.    Витягнути руки вперед, розвести.

Без квіток не буде діла,    Руки вздовж тулуба, похитати головою.

Нарвемо квіточок сміло!    Імітувати рухи почергово обома руками.

Ось барвінок зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Символ дужого такого,    Кулаки притиснути до плечей.

Хлопця статного й міцного.    Руки на пояс, прогнути спину.

І ромашку зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Це мамусі ручки ніжні -     Погладити правою рукою ліву.

Символ квітки білосніжной.    Погладити лівою рукою праву.

І волошку зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Синя, як в ріці водиця, -     Хвилеподібні рухи правою рукою.

Добре серце мати зичить.    Притиснути обидві руки до серця.

Незабудку зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Що Вкраїна край наш любий,    Витягнути руки вперед, розвести.

Ми ніколи не забудем!    Похитати головою, погрозити пальцем

Мак червоний зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Квітка гарна, незвичайна,    Нахили голови вліво – вправо.

Символ любові й печалі.    Притиснути обидві руки до серця, опустити руки вздовж тулуба, опустити голову.

І калинку зірвемо,    Імітувати рух правою рукою.

У віночок вплетемо.    Оберти правою рукою навколо зап’ястя лівої.

Наче дівчина гарненька,    Нахил голови вправо, усмішка.

Усміхнімось всім раденько.    Нахил голови вліво, усмішка.

Ось який віночок файний!    Витягнути руки вперед.

Відпочили – і сідаймо!    Опустити руки, сісти.

Гра – імітація «Козлик та ведмідь».

Козлик в полі танцював,

На гармошці виграв.    Імітувати гру на гармошці.

З лісу вискочив ведмідь,

Став на козлика ревіть.    Імітувати ходу ведмедя.

Козлик наш не утікав,

Веселіше грати став.    Імітувати гру на гармошці.

У танок пішов ведмідь,

Так і досі тупотить!    Виконувати напівприсіди. 

Гра - імітація «Зайчик і жабка» за О.Олесем.

Глянув зайчик на бузок,

І угледів жабку.    Прикласти долоню до чола, повороти голови вправо – вліво,

Потихеньку підійшов

Та ф смикнув за лапку.    Імітувати ходу та рухи зайчика.

А зелена жабка - «Ква!»

З жаху затрусилась,    Зобразити жабку, що труситься.

Та з куща на землю – плиг!

Ледве не убилась!    Стрибнути, розвести руки в сторони.

Гра – імітація «Стоніжка» за Г.Бойком.

Гостювати йшла стоніжка,    Імітація ходьби,

Забруднила свої ніжки,    Нахил вперед, показати на «брудні» ноги.

На порозі біля хати стали ноги витирати.    Нахилитися, імітувати рухи.

Всі сто ніжок обмітала,    Присісти, імітувати рух.

Всі сто ніжок витирала,    Імітувати рух, сидячи.

А як стала на помості – із гостини йшли вже гості.    Встати, розвести руки в сторони.

 Гра – імітація «Морозець» за Г.Бойком.

Морозець, морозець, не щипай за щічки!    Імітувати рухи.

Теплі валянки у нас, шубки й рукавички.    Торкнутися ніг, тулуба, показати руки.

Морозець, морозець, плещемо в долоні,    Плескати в долоні.

У дівчаток і хлоп’ят носики червоні!    Показати пальцем носик.

Гра – імітація «Метелик» за Н.Забілою.

Я біжу, біжу по гаю, я метелика спіймаю.    Імітувати біг.

А метелик не схотів, геть од мене полетів.    Розвести руки в сторони, підняти плечі.

Сів метелик на травичку, може, думав не помічу?    Присісти.

Блиснуть крилечка ясні,    Плескати в долоні.

Не сховатися тобі!    Погрозити пальцем.

Сів метелик на листочок, може, там сховатись хоче?    Присісти.

Блиснуть крилечка рябі,    Плескати в долоні.

Не сховатися тобі!    Погрозити пальцем.

Полетів він на лужок,    Імітувати політ метелика.

Заховався між квіток.    Присісти.

Я іду, іду, іду,    Імітувати ходьбу.

Метелика не знайду!    Розвести руки в сторони, підняти плечі.

Гра – медитація «Квітка».

«Я квітка. Я зовсім легенька. Я повільно – повільно росту, піднімаюсь. Я прокидаюся від чудового сну. Я розкриваю свої тоненькі ніжні пелюстки. Я вмиваю пелюстками своє обличчя».

Гра – медитація «Соняшник» за Л.Глібовим.

До сонця я підхожий    Підняти праву руку вгору до неба.

І сонце я люблю,    Прикласти обидві руки до серця.

До нього повертаю голівоньку свою.    Руки на пояс, повернути голову справа наліво.

Стою стрункий, високий,    Руки на поясі, підняти підборіддя, випрямити спину.

В зелених шатах я,    Показати руками «шати» на тулубі.

І золотом убрана голівонька моя.    Показати руками голівку.

Гра – імітація «Весняночка».

А вже красне сонечко    Підняти обидві руки вгору.

Припекло, припекло,    

Ясне – щире золото    Розвести руки в сторони.

Розлило, розлило.    

На вулиці струмені     Робити хвилеподібні рухи руками.

Воркотять, воркотять,    

Журавлі курликають    Роботи махи руками.

Та летять, та летять.    

Засиніли проліски    Витягнути руки вперед.

У ліску, у ліску.    

Швидко буде земленька    Прикласти обидві руки до голови.

У вінку, у вінку.    

Ой, сонечко – батечко,    Підняти обидві руки вгору.

Догоди, догоди!    

А ти, земле – матінко,    Розвести руки в сторони.

Уроди, уроди!    

Сонечко.

Сонечко дарує нам тепло, енергію, здоров’я. закрийте на хвилинку свої оченята і протягніть свої маленькі долоньки до сонечка, відчуйте, як на них сідають сонячні промінчики і дарують вам своє тепло. Долоньки теплішають, і це тепло розноситься по всьому вашому тілу – стає добре, радісно, тому що сонечко дарує вам гарний настрій. Тепер відкрийте свої оченята, поверніться один до одного, посміхніться один одному, своєю усмішкою подаруйте одне одному  здоров’я, доброту, адже дарувати тепло своєї душі людям, природі – це основа нашого життя. Тож прикладіть руки до свого маленького серденька, візьміть у нього краплиночку доброти, здоров’я, тепла і подаруйте його всім – всім – всім!

Усміхнуся сонечку – здрастуй, золоте!

Усміхнуся квіточці – хай вона цвіте!

Усміхнуся дощику – лийся, мов з відра!

Усміхнуся друзям – зичу всім добра!

Гра – імітація «Жабки».

У болотяній оселі     Діти сидять навпочіпки.

Жабки мешкали веселі.    Діти встають в повний зріст.

Рано – вранці прокидались    Потягуються.

І водичкою вмивались.    Імітують рухи.

Рушничками розтирались,    Імітують рухи.

Вправо – вліво нахилялись.    Нахили тулуба.

Так старанно все робили,    Похитати головою, руки на поясі.

Що добряче зголодніли.    Погладити себе правою рукою по животу.

Не їмо ми пух, пух,    Похитати заперечно головою.

Ловимо ми мух, мух.    Плескати в долоні.

Комарів хапаєм теж.    Покивати головою ствердно.

Ой, зморилися без меж!    Витерти чоло, зітхнути.

Гра – релаксація «В лісі».

Як приємно нам лежати    Діти лежать, очі відкриті.

Й лісу пахощі вдихати.    Вільне дихання.

Вдих – видих, вдих – видих.    Вільне дихання.

Віченька стуляються,    Закрити очі.

Вся напруга вже минає,    Лежати, вільно дихати.

Тіло розслабляється.    Лежати, вільно дихати.

Живіт надимається -     Надути живіт.

Кулька надувається.    Лежати, затримавши дихання.

Животик здимається -     Видихнути.

Кулька вже здувається.    Лежати, затримавши дихання.

Руки й ноги невагомі,    Лежати, вільно дихати.

Невідчутні, нерухомі…    Лежати, вільно дихати.

Як приємно нам лежати,    Лежати, вільно дихати.

Мріяти, відпочивати.    Лежати, вільно дихати.