Життєдіяльність як дорослої людини, так і дитини  перебігає у постійних контактах з іншими людьми, предметами та явищами навколишньої дійсності. До всього, що оточує людину, вона виявляє певне ставлення, яке проявляється у різноманітних емоціях. Це ставлення може бути позитивним, негативним або нейтральним. Нейтральне ставлення не пов’язане з виникненням емоцій.

       Емоції впливають на перебіг різних психічних процесів – сприймання, пам’яті, уяви, мислення, зумовлюють формування певних рис характеру особистості. Емоційний тон присутній уже у відчуттях, які можуть бути приємними та неприємними, викликати позитивні та негативні емоції. Процес сприймання людини, що охоплена радістю, незалежно від об’єкту сприймання, буде разюче відрізнятися від сприймання особи, що переживає сум, смуток.

        Діти, що демонструють такі особистісні якості, як чесність, чуйність, товариськість, здатність до співчуття, чутливість, дійсно переживають «за всіх», сприймають чужий біль як власний, вболівають за інтереси іншої людини. Вони можуть заплакати від жалю до людини, тварини, пташки, рослини, готові прийти на допомогу тим, хто відчуває в ній потребу.

       Виразність почуття власного «я» у дошкільному віці полягає, перш за все, у підкресленому почутті власної гідності, потребі у самоствердженні. Ці діти завжди мають та намагаються відстояти свою позицію, прагнуть до самостійності, проявляють цілеспрямованість та активність у досягненні мети. Вони не можуть терпіти авторитарного тону, принижень та фізичних покарань. У відповідь на зневажливе ставлення діти, про яких ідеться, ображаються, замикаються в собі, іноді плачуть, їм властива висока чутливість до похвали, ставлення інших людей, їм складно відмовитися від своїх переконань, не бути собою, грати не властиву для себе роль.

        Зростання нервово-психічного напруження в складних соціально-екологічних умовах, занепокоєння здоров’ям та долею дитини, сім’ї спричинюють невротизацію батьків. Це негативно відбивається на емоційних контактах дорослих з дитиною. Батьки, які перебувають у стані емоційного стресу, переживають тривогу, хвилювання, не можуть забезпечити дитині психологічний комфорт. Навпаки, вони є джерелом підвищеного неспокою, що створює передумови для виникнення емоційних розладів у дитини.

        Однією з причин, яка не сприяє стабілізації позитивно-емоційного стану дітей, є авторитарний характер навчально-виховного процесу в дошкільних закладах освіти, особливостями якого є зосередження уваги лише на процесі засвоєння знань, формування вмінь та навичок, відсутність постійно діючих засобів зняття емоційної напруги, стимулювання позитивних емоцій.

     Тому так важливо, щоб батьки усвідомлювали важливість та необхідність підтримання позитивного настрою та фізіологічних способів позбавлення негативних емоцій у дітей у процесі становлення гармонійної особистості.

                            Перелік  простих справ, які допоможуть вам та вашій дитині стабілізувати                                                                   емоційний стан в ці важкі для нашої України часи.

     Початок боротьби з негативними емоціями пропонуємо почати з тіла.

     Обіймайте рідних та близьких, обіймайте дитину.

     Для заспокоєння дитини рекомендуємо використовувати гумор: шуткуйте, згадуйте смішні історії з минулого, гарні сумісні спогади. Робіть разом рутинні справи. Проговоріть із дитиною план дій у різних ситуаціях заздалегідь.

     Якщо почуваєте панічний стан, то використовуйте дихальні вправи, зокрема

квадратне дихання (вдихаємо – затримка дихання – видихаємо – затримка дихання).

     Не забороняйте дітям "заліпання" у гаджетах ( із результатами так званої мобільної залежності розберемося потім), головне спостерігати за тим, яку інформацію дитина отримує в гаджеті. Нехай це будуть не складні ігри, мультфільми - все, щоб відволікти від того, що знаходиться навкруги.

     В екстреній ситуації дитина повинна бути готова виконувати те, що каже дорослий (без питань).       Хай роль "командування" візьме на себе спокійніший з батьків.

     Пийте теплі напої (не холодні, не гарячі).

     Розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

     Їжте смачну їжу, обговорюйте плани на завтра.

Пам'ятайте, що нам є задля чого боротися та жити. Ми у себе вдома. Мирного нам неба та бережіть себе.

Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей😉

👀 Візуальний канал (НЕ гаджети):
* Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
* Малювати мандали.
* Малювання одночасно на одному аркуші.
* Малювання зубною щіткою.
* Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі).
* Малювання з закритими очима.
* Викладання малюнків нитками.
* Робити ангелів з макаронів.
* Робити іграшки з втулок від туалетного паперу.
* Дітям різного віку подобається «відривні аплікації» - спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.
* Кожен день тижня назвати «своїм кольором» - наприклад, понеділок - червоний, вівторок - помаранчевий, середа - жовтий і т.д. за кольорами веселки. Кожен день надягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, спробувати знайти продукти такого кольору, або - час від часу кричати - наприклад, «червоний» - і потрібно швидко доторкнутися до предмета цього кольору.

👄 Вербальний канал
* Вчити кожен день одне нове слово на іноземній мові
(З цього ж слова, написаного багато разів - можна зробити малюнок.)
* З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор - можна придумати - торт, трон, рот, форма та ін.)
* Гра "телеграма" - на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН - суворий лікар обіймає нас  :-)
* Співати.
* Говорити скоромовки.
* Грати  у «вгадай предмет» (частина тіла, транспорт...) ставлячи питання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».

🙌 Тактильний
* Ігри з кінетичним піском ( "розкопки динозаврів - промислова гра з формочками - динозаврів, раніше  грали в пасочки, зараз - ховати в пісок "скарби", дитя відкопує).
* Лотки з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).
* Ігри з водою - наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням.
* Домашні басейни з кульками.
* Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти. Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти - за ароматом.

👂 Аудіальний
* Слухати тишу ( улюблена гра  :-))).
* Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
* Написати букву р - в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук - підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
* З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем ...).

🧠 Просторове сприйняття, концентрація, 3D (такі ігри стимулюють і розвиток часток мозку, пов'язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).
* Змійка .
* Магнітний конструктор.
* Мозаїка, яку потім можна прасувати праскою і виходять підставки під чашки.
* Орігамі.
* Джанга.
* Мікадо (можна замість промислових «паличок» використовувати олівці, ложки ...).
* Шашки, шахи, доміно.
* Пазли.
* Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в'язати, плести макраме.
* Запускаємо дзиги, спостерігаємо за їх кружлянням.
* Домашній квест, пошуки скарбів.
* Переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити - вправо, вліво, прямо ... а можна мовчки - торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

🗣 "Оральний праксис" і "ігри з диханням"
* Мильні бульбашки.
* Аеробол - дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, "задуваючи" голи).
* Задуваємо свічки.
* Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо.
* Разом співати.
* Через широкі коктейльні трубочки дути на кульку з паперу - потрапляти нею в «яблучко».

👨👩👧👦 Соціальні ігри
* Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
* Тіньовий театр.
* Можна разом займатися кулінарією, грати в ресторан (це добре допомагає, коли потрібно швидко приготувати обід, посадити дитину за малюванням меню  :-)
* Варити разом шоколад.
* Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону.
* Робити будиночок з подушок і пледів - ходити в гості  :-)
* "Зустріти" дітей з друзями - в zoom, чаті Вайбера та ін.
* Оркестр (інструменти - все, що видає звук в будинку).

🏃♀️🏃♂️ Рух:
* Твістер.
* Пальчиковий твістер.
* Стрибки на кулі-стрибунці (Замість батута - стрибки на дозволеній подушці  :-)
* Хованки.
* Битва подушками.
* Битва кульками.
* Коли ми обмежені в русі -  особливо люблять настільний (наліжковий  :-) футбол.
* Танцювати «різні настрої». (Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило - за них не виходити).

Важливо пам'ятати, що діти до 6 років прагнуть грати в «егоцентричні» гри - за своїми правилами. Але коли ми їм пропонуємо гру з встановленими правилами - це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм (це профілактика «соціальної депривації»).

Веселого дорослішання і сил всім батькам.

   Тривале перебування в укриттях, розлука з родичами і друзями та переїзд із рідних місць можуть сприяти виникненню стресу в дітей.

              Для зняття напруження батьки можуть використовувати прості ігри.

    Грати рекомендується у тихому місці на віддалі від речей та явищ, які можуть відволікти. Правила гри треба пояснювати зрозуміло й доступно для дітей. Усі вправи відразу робити не обов’язково, спершу можна просто спостерігати за дитиною. Так, заглиблювати дитину в гру треба поступово, залежно від того, наскільки вона сама нею захоплена.

                       Ось шість вправ, які рекомендують для зняття стресу:

1. Квітка та свічка

Вправа для розслаблення та глибокого дихання.

Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій — запалена свічка.

Повільно зробіть вдих через ніс й уявіть, що відчуваєте запах квітки.

Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку.

Повторіть кілька разів.

2. Лимони

Вправа для зняття м’язового напруження.

Уявіть, що у вас у руці лимон.

Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному в кожну руку.

Сильно здавіть лимони, щоби вичавити сік – вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте!

Киньте лимони на підлогу та розслабте руки.

Потім повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду.

Після останнього натискання та кидка струсіть руки, щоби розслабитися.

3. Лінивий кіт

Вправа для зняття м’язового напруження.

Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного довгого сну.

Широко позіхніть.

Помурчіть, як кіт: “мяу-мяу”.

Тепер витягніть руки, ноги та спину – і потягніться повільно, як кіт. Розслабтеся.

4. Пір’їнка і статуя

Вправа для зняття м’язового напруження.

Уявіть, що ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд.

Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся!

Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі.

Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що закінчите пір’їнкою в розслабленому стані.

5. М’яч для зняття стресу

Вправа для зняття м’язового напруження та масажу рук.

Зробіть собі м’ячик для зняття стресу. Наприклад, для цього ви можете наповнити повітряні кульки сухим горохом або рисом.

Візьміть м’яч у руку, можете взяти два в обидві руки, стисніть м’яч і розслабте руку.

Поекспериментуйте зі стисканням м’яча. Знайдіть спосіб, який підходить саме вам, змінюйте швидкість стискання, силу та тривалість стискань так, як вам буде подобатися.

6. Черепаха

Вправа для зняття м’язового напруження.

Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку.

Уявіть, ніби раптово почався дощ.

Щільно згорніться в калачик під панциром десь на десять секунд.

Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку.

Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

Вік: 3-6 років.

Спрямованість: Невпевненість в собі. Тривожність. Страх самостійних дій.

Ключова фраза: «! У мене не вийде»

    В одному лісі жило маленьке зайченя. Найбільше на світі йому хотілося бути сильним, сміливим і зробити що-небудь добре, корисне для оточуючих. Але насправді у нього ніколи нічого не виходило. Воно боялося і не вірило в себе. Тому всі в лісі прозвали його «Зайченя-боягуз». Від цього йому ставало сумно, прикро, і воно часто плакало, коли залишалося одне. Був у нього один-єдиний друг – Борсучок.

    І ось, одного разу вони удвох вирушили гратися до річки. Найбільше їм подобалося наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев’яний місток. Першим наздоганяло зайченя. Коли Борсучок пробігав по мосту, одна дошка раптом зламалася і він впав в річку. Борсучок не вмів плавати і став борсатися у воді, просячи про допомогу. А Зайченя, хоча і вміло трохи плавати, але дуже злякалося. Він бігав по берегу кликав на допомогу, сподіваючись, що хтось почує і врятує Борсучка. Але нікого поблизу не було. І тоді Зайченя зрозуміло, що тільки воно може врятувати свого друга. Воно сказало собі: «Я нічого не боюся, я вмію плавати і врятую Борсучка!» Не думаючи про небезпеку, воно кинулося в воду і попливло, а потім витягнуло свого друга на берег.                  Борсучок був врятований!

 Коли вони повернулися додому і розповіли про випадок на річці, ніхто спочатку не міг повірити, що Зайченя врятувало свого друга. Коли ж звірі переконалися в цьому, то стали хвалити зайченя, говорити, яке воно сміливе і добре, а потім влаштували велике веселе свято на його честь. Цей день для зайченяти став найщасливішим. Всі пишалися ним і він сам пишався собою, тому що повірив у свої сили, в те, що здатний робити добре і корисне. Він на все життя запам’ятав одне дуже важливе і корисне правило: «Вір у себе і завжди і в усьому покладайся тільки на свої сили!» І з тих пір більше ніхто і ніколи не дражнив його боягузом!

                                         Запитання для обговорення:

Чому зайченяті було погано і сумно?

Яке правило запам’ятало Зайченя?

Чи згоден ти з ним?

Дитина реагує на емоційний стан мами, за принципом акумулятора. Спокійна мама впродовж дня – дитина спить спокійно вночі. 

- Ваша будь-яка реакція нормальна в цих ненормальних умовах.

- Дихайте! За будь якою методикою. 

- Згадайте, чим ви займалися раніше, що у вас виходить найкраще. Якщо ви ніколи не робили бутерброди – то не намагайтеся зараз стати першокласним колбасонарізувачем. Гарно шили? – шийте, гарно малювали – замалюйте все для історії. Були бухгалтером – займіться організацією запасів продуктів харчування та ліків. Не можете думати, емоції переповнюють? – мийте підлогу. Як не допомогло – помийте ще раз. 

- Більше тактильності з дитиною. Обіймайте впродовж дня, можете полоскотати, посміятися. Разом пострибайте, зробіть одне одному масаж. 

- Займіться «пошуком скарбів» разом з дитиною. Навіть якщо ви весь час в бомбосховищі – займіться дослідженням місцевості. Розгляньте підлогу, стіни, знайдіть різні образи в тріщинках чи нерівностях поверхні. Уявіть, що ви досліджуєте невідому планету і треба для нових жителів скласти план території (наприклад для комах, що прокинуться влітку чи створіть самі цих мешканців з будь-яких маленьких предметів – іграшок, монет, камінчиків, шматочків паперу). Назвіть цю нову планету (наприклад, планета Тиші, Нових вражень – і ви вже будете спускатися не в бомбосховище, а на вашу планету).

- Нехай дитина побуде репортером. Можна сказати: «Я знаю одного сміливого репортера, який також розказує нам всім що відбувається. Ти можеш взяти інтерв’ю у людей, що поруч, розказати що ти бачиш».

-  Не забувайте хвалити дитину. Хай вона щось зробить вперше! – Свій перший бутерброд, складений рюкзак чи розмову з іншим дорослим про допомогу.

- Спробуйте інтелектуазувати інформацію. В нашу лексику ввійшли нові слова – Евросоюз, громадська оборона, гуманітарна допомога – запропонуйте дитині знайти в інтернеті значення цих термінів.

- Не забороняйте дитині відчувати! Гнів, страх, тривога, безпорадність – це нормальні відчуття. Обніміть її, спитайте – «Ти зараз боїшся? Я також. Давай подумаєм, а що б нам допомогло зараз бути сміливими?» 

- Малюйте. Олівцями, фломастерами, фарбами. Будь-чим на будь-чому. Малюйте мрію, весну, перемогу. Малюйте побажання нашим воїнам, викладайте ці малюнки на власних сторінках в соц мережах!

- Не соромтеся емоцій дитини. Не соромтеся самі проявляти емоції. Чесні емоції значно краще, ніж приховані. В такому разі дитина не почне фантазувати про власні страхи.

При прояві страху дитини, плачу вночі

- Покладіть руку дитини собі на зап'ясток чи груди, щоб вона відчувала ваш пульс, ваше спокійне дихання. 

- Дихайте глибоко та рівно, щоб дитина почала дихати з вами в одному ритмі.

- Зробіть легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла дитини.

- Якщо дитина починає говорити – слухайте, покажіть заінтересованість в її словах та емоціях.

- Якщо дитина плаче – не зупиняйте. 

- Дайте відчути, що ви поруч – покладіть свою руку на плече чи спину дитини. Погладьте по голові.

- При руховому збудженні – обніміть дитину зі спини, притуліть спиною до себе. Дихайте спокійно.

- Промасуйте «позитивні» точки – мочки вух, потріть від переносиці вверх лоба, внутрішні сторони долонь.