Embedded Files
Майбутнім першокласникам
Майбутнім першокласникам
Готуємо до навчання у школі
Гармонійний розвиток
v Ліпіть із пластиліну чи солоного тіста. Стискайте його й розтягуйте, відщипуйте й надавайте певної форми. Це зміцнює м’язи пальців, а дотик до матеріалу розвиває тактильний досвід.
v Малюйте пальцями, долонями, губками. Такі вправи розвивають зорово-моторну координацію та спритність.
v Витискайте губки. Поставте перед дитиною на столі дві посудини. Одну з водою, другу — порожню. Запропонуйте їй заповнити водою порожню посудину за допомогою губки. Для цього слід намочувати губку у воді, а потім вичавлювати її в порожню посудину. Така вправа зміцнює м’язи пальців і стане забавою для дитини, якщо розчинити у воді мильні бульбашки чи харчовий барвник. Як варіант — влаштуйте змагання на кшталт «Хто перший наповнить склянку».
v «Розписуйте» стіни за допомогою гумової мозаїки. Запропонуйте дітям вирізати будь-які фігурки з декоративної пористої гуми, а потім використати ці форми на пластиковій площині як мозаїку. Для цього намочіть фігурки, щоб вони ліпше прилипали до основи. Цей спосіб розвиває спритність рук і навички точного вирізання.
v Розфарбовуйте маленькими олівцями. Проблеми з дрібною моторикою впливають на те, чи правильно діти тримають олівець або ручку. Запропонуйте їм щось розфарбувати маленькими, списаними або надламаними олівцями. Це дієвий спосіб, аби діти навчилися тримати олівець правильно — між великим і вказівним пальцем, спираючи на середній. Також стануть у пригоді маленькі шматочки крейди й олійні олівці.
v Вирізайте паперові ляльки. Запропонуйте дітям вирізати нескладні силуети людини та одягу для неї. Скористайтеся власноруч виготовленими заготовками або придбайте їх у книгарні. Нехай спочатку діти виріжуть великі ляльки та вбрання для них, а потім поступово перейдуть до менших з дрібними деталями. Залучайте до цієї вправи і дівчат, і хлопців, адже завдяки їй у них зміцняться важливі для моторики м’язи рук.
v Грайтесь із нитками. Практикуйте роботу з вовняною ниткою або мотузкою довжиною до 1,3 м, кінчики якої зав’язані вузликом. Запропонуйте дітям утворити пари. Відтак нехай один учасник натягне нитку або мотузку між пальцями двох рук та утворить «плетінку», а напарник спробує перечепити її на свої пальці так, щоб змінилася конфігурація «плетінки». Завдяки цій забаві в дітей поліпшаться м’язова сила пальців і зорово-моторна координація.
v Зав’язуйте вузлики. Запропонуйте дітям у другій половині дня сплести з ниток «павутини», заплутуючи все навколо, переплітаючи ними столи та стільці, з’єднуючи нитки й зав’язуючи різні вузлики.
v Нанизуйте. Запропонуйте дітям виготовити намисто чи інший «дизайнерський» виріб. Нехай нанизують на товсту нитку крупний бісер або пластмасові намистини, шматочки нарізаних коктейльних трубочок, ґудзики тощо. Коли діти виконуватимуть це завдання вже вправно, нехай попрацюють із дрібнішими деталями над складнішими проєктами. Такі вправи розвивають у них креативність і поліпшують зорово-моторну координацію.
v Шнуруйте. Ігри-шнурівки можна купити в магазині. Вони різнотипні — площинні й об’ємні, геометричні й тематичні, з наскрізними прямими та скісними отворами, з ґудзиками, кульками, тематичними предметами тощо. Шнурки до них також можуть бути різними за кольором, товщиною та довжиною. Хоч якими шнурівками не грали б діти, вони розвивають дрібну моторику рук, координацію рухів, концентрацію уваги. Коли діти шнурують, то навчаються планувати й виконувати завдання за планом.
v Виготовляйте картини-панно. Залучіть дітей до створення об’ємних композицій із природних матеріалів. Запропонуйте їм як матеріал для творчості використати насіння, крупу, палички, листя, тирсу, мушлі, тополиний пух тощо. Робота з природними матеріалами розвиває в дітей дрібну та крупну моторику, мовлення, концентрацію уваги, координацію рухів.
v Грайтеся з прищіпками. Запропонуйте дітям розстібати й застібати прищіпки різних розмірів і створювати з них певні образи за допомогою різноколірних картонних геометричних фігур, наприклад, із круга — сонечко чи квітку, з трикутника — їжака тощо. Такі дії розвивають силу рук і вміння співвідносити їх рухи.
v Вправляйтеся застібати ґудзики та кнопки, розстібати й застібати «змійки». Застосовуйте їх під час навчання дітей лічби та вивчення мір довжини. Це розвиває дрібну моторику, увагу, пам’ять, мислення, мовлення, навички самообслуговування.
v Складайте пазли, мозаїку. Практикуйте вправи з паличками для лічби, стрічками, намистинками. Вони розвивають увагу, пам’ять, творчість, мислення, дрібну моторику.
v Малюйте, штрихуйте, розфарбовуйте та домальовуйте графічні фігури. Це спосіб тренувати окомір, дрібні м’язи кистей рук, розвивати довільну увагу, просторову уяву, координацію рухів, посидючість, уміння доводити розпочату справу до кінця.
v Виготовляйте вироби з паперу — аплікацію, оригамі, квілінг. Це розвиває увагу, уяву, конструктивне мислення, дрібну моторику, виховує волю й терпіння.
v Малюйте дзеркально. Запропонуйте дітям під ритмічну музику на аркуші паперу одночасно обома руками намалювати й розфарбувати дзеркально симетричні малюнки — літери, сонечка, краплинки, квіточки тощо. Як ускладнення — запропонуйте розфарбувати несиметричні малюнки.
v Конструюйте, викладайте різні фігури. Залучіть дітей як індивідуально, так і в групах до створення пласких чи об’ємних конструкцій з геометричних фігур, пластинок танграма, цеглинок LEGO, блоків Дьєнеша, паличок Кюїзенера, кубиків. Для роботи з об’ємними конструкціями запропонуйте дітям спертися ліктями на стіл так, щоб передпліччя були розташовані перпендикулярно до стільниці. У такому положенні пальці рук вільно й комфортно працюють над з’єднанням дрібних деталей.
v Перевтілюйтеся в акторів. Залучайте дітей до драматизацій у ляльковому, пальчиковому й комбінованому театрах як під час занять, так і під час самостійних ігор.
Чи готова дитина до 1 класу та як адаптувати її до шкільного життя: поради вчителів і психологів .
Чи готова дитина до 1 класу та як адаптувати її до шкільного життя: поради вчителів і психологів .
Навесні батьки традиційно записують дітей до першого класу. Часто для ухвалення такого рішення вони беруть до уваги кілька чинників: треба йти до школи, бо виповнилося 6 чи 7 років, випали молочні зуби, а якщо дитина вже вміє читати й писати – отже, точно пора.
Насправді ці вміння можуть і мають дати вчителі першого класу. Як стверджують освітяни, навмисно вчити писати букви, розв’язувати приклади перед школою – не варто. Заміна зубів може початися в чотири чи вісім років через індивідуальні фізіологічні особливості. Тому звертати увагу лише на це теж не можна.
А от допомогти дитині адаптуватися до шкільного життя, підготувати її за літо до нових умов, у яких вона опиниться 1 вересня, вчителі та психологи дуже радять. Адже дитина має прийти в школу соціалізованою та самозарадною.
“Нова українська школа” поспілкувалася зі Світланою Ройз, дитячою і сімейною психологинею, Інною Большаковою, методисткою, авторкою підручників НУШ та методичних посібників для вчителів, та Наталією Блозовською, вчителькою початкових класів Золочівської “Школи радості” – як допомогти дітям стати успішними та впевненими першокласниками.
У новій статті читайте:
навіщо школам адаптивні дні для першачків;
чому замість писання краще ліпити з дітьми вареники;
як батьки можуть соціалізувати дитину в ненав’язливій формі;
навіщо дітей вчити гратися і домовлятися;
які 11 запитань мають поставити собі батьки майбутніх першокласників.
ЩО ТАКЕ АДАПТИВНІ ДНІ: ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ ЧЕРЕЗ ІГРИ ТА Із ЦУКЕРКОВИМ ДЕРЕВОМ
Іноді, віддаючи дитину до школи, батьки хвилюються, чи не поспішають із цим, чи не варто почекати ще рік, якщо дитині тільки-но виповнилося шість. Хтось переймається, що дитина не говорить чітко певні звуки. А деякі діти, які не відвідували дитсадки, бояться залишатися надовго в незнайомому просторі без батьків.
Якщо в мам чи тат є сумніви, чи варто віддавати сина або доньку до школи саме зараз, треба знайти відповіді на всі хвилюючі питання. І на основі отриманих “за” та “проти” ухвалювати виважене рішення.
Бо буває так, що дітей із другого класу переводять у перший, оскільки ті не тягнуть навчальну програму. Або ж дитина провчилася перший клас в одній школі, а наступного року прийшла знову до першого класу в інший заклад освіти, бо щось пішло не так з опануванням навчального матеріалу.
Щоби таких випадків траплялося менше, а батьки розуміли, чи готова їхня дитина до першого класу, у “Школі радості” щороку проводять на початку червня адаптивні дні для майбутніх першокласників.
Упродовж трьох днів діти з батьками приходять до школи та перебувають у ній по 3–4 години. Психолог розповідає батькам, на що саме вони можуть впливати в навчальному процесі, як до нього долучатися, пояснює, що діти приходять до школи не задля оцінки, а для зростання в кожній сфері навчання.
З майбутніми першачками знайомляться їхні перші вчителі, показують школу, класи та шкільний сад. Проводять із дітьми нестандартні заняття в ігровій формі, наприклад, вивчають тварин, які живуть у шкільному саду, описують їх та малюють.
Зрештою, діти, виконуючи всі завдання, знаходять у саду цукеркове дерево, на якому розвішані солодощі. А також отримують першу книжечку з аркушів завдань, які вони виконували в школі. Тобто в пізнавальному, діяльнісному та інтегрованому підході проходить перше знайомство дітей зі школою.
У такий спосіб діти бачать, що в школі немає чого боятися, що там на них чекатимуть друзі, з якими вони вже познайомилися. Як додає Ярина Сухецька, такі адаптивні дні показують і шкільному психологу, і батькам, яких дітей варто залишити ще на рік вдома, а хто справді готовий сідати за парту та вчитися.
ПОПРАЦЮВАТИ ПЕРЕД ШКОЛОЮ МАЮТЬ БАТЬКИ, А НЕ ДІТИ
– 5 ПІДКАЗОК ВЧИТЕЛЬКИ
Оскільки такі заходи проводять не всі заклади освіти, то батьки можуть попросити дозволу в адміністрації організувати маленьке знайомство зі школою та першим вчителем хоча б індивідуально для дитини.
До речі, у вчителів початкової школи можна запитати, що саме має вміти майбутній першокласник. Наталія Блозовська, вчителька початкових класів Золочівської “Школи радості”, наголошує, що передусім треба дати можливість дитині побути дитиною.
А завдання для батьків:
у ненав’язливий спосіб включати в життя навчальні моменти, наприклад, під час прогулянки в парку роздивлятися квіти, шукати білочку, нехай дитина описує побачене;
читати дітям казки й просити їх переказати;
ліпити разом із дітьми вареники з тіста чи грибочки з пластиліну – так розвивається дрібна моторика, а ще можна порівняти, хто і скільки їх зліпив;
навчити того, що люди можуть бути різними;
а в школі дітей із радістю чекає вчителька, яка навчить правильно тримати ручку, писати та читати.
“У школу дитина має йти зі сформованими діяльнісними навичками, яких можна навчити в сім’ї ненав’язливим способом. Дитина має хотіти це робити, а виконувати ці завдання треба разом із батьками, а не просто давати писати рядочок букв чи цифр – такого не має бути, – наголошує Наталія Блозовська. – Все повинно бути в міру, а батьки мають бути для дитини прикладом.
Також треба пам’ятати, що кожен місяць дитина розвивається. У травні вона вміє одне, а за літні місяці може суттєво додати у своєму розвитку, і так часто буває. Але дитині треба допомагати в цьому“.
БЕЗ ЯКИХ НАВИЧОК ДІТЯМ БУДЕ ВАЖКО В ШКОЛІ
Емоційний, соціальний та фізіологічний розвиток дитини може відбуватися нерівномірно. Приміром, вона може бути готова до школи академічно, але не готова емоційно. Інна Большакова пояснює, як соціалізація, емоційний та фізіологічний стан дитини комплексно впливають на її готовність до школи.
Фізіологічний розвиток демонструє, як дитячий організм готовий витримувати шкільне навантаження. Перевірити його можна за філіппінським тестом (якщо дитина може доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою, отже, із цим усе гаразд). Про фізіологічну готовність може свідчити зміна молочних зубів, але це не основний показник.
Фізіологічний розвиток демонструє, як дитячий організм готовий витримувати шкільне навантаження. Перевірити його можна за філіппінським тестом (якщо дитина може доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою, отже, із цим усе гаразд). Про фізіологічну готовність може свідчити зміна молочних зубів, але це не основний показник.
“Для фізіологічної готовності важливий розвиток моторики, а також фізичні вправи. Тож нехай діти бігають на вулиці, граються, стрибають – у такий спосіб вони будуть готові до навантажень”.
“Для фізіологічної готовності важливий розвиток моторики, а також фізичні вправи. Тож нехай діти бігають на вулиці, граються, стрибають – у такий спосіб вони будуть готові до навантажень”.
Емоційний і соціальний розвиток дає змогу дітям бути успішними в соціумі. Від того, наскільки успішною буде комунікація дітей у класі, залежить їхнє академічне навчання.
Емоційний і соціальний розвиток дає змогу дітям бути успішними в соціумі. Від того, наскільки успішною буде комунікація дітей у класі, залежить їхнє академічне навчання.
“Соціальна й емоційна успішність дає дітям відчуття безпеки. Тоді діти витрачають свій енергетичний ресурс не на переживання щодо однолітків чи стосунків із вчителем, а на досягнення академічних успіхів, – зазначає Інна.
“Соціальна й емоційна успішність дає дітям відчуття безпеки. Тоді діти витрачають свій енергетичний ресурс не на переживання щодо однолітків чи стосунків із вчителем, а на досягнення академічних успіхів, – зазначає Інна.
Щоби допомогти із цим дитині, батьки мають створити сприятливе домашнє середовище. Зокрема, навчити, що треба виконувати правила родини, а відповідно – класу та школи. Також дітей треба вчити, як вирішувати конфліктні ситуації, не за допомогою агресивних дій”.
Щоби допомогти із цим дитині, батьки мають створити сприятливе домашнє середовище. Зокрема, навчити, що треба виконувати правила родини, а відповідно – класу та школи. Також дітей треба вчити, як вирішувати конфліктні ситуації, не за допомогою агресивних дій”.
Для соціального розвитку важливі спонтанні ігри, які діти організовують між собою. Так вони вчаться домовлятися, ділитися і діяти за певними правилами.
Для соціального розвитку важливі спонтанні ігри, які діти організовують між собою. Так вони вчаться домовлятися, ділитися і діяти за певними правилами.
Отже, чек-лист для батьків від Інни Большакової з підказками, як підготувати дитину до школи, яка стає для неї новим простором:
Отже, чек-лист для батьків від Інни Большакової з підказками, як підготувати дитину до школи, яка стає для неї новим простором:
дитина має навчитися доглядати за собою, тобто бути самозарадною (це означає, що вона вміє самостійно користуватися туалетом, сама складає речі в рюкзак, самостійно одягається, розуміє, як поводитися з книжками, зошитами). “До речі, підготовчі курси до школи цьому не вчать. Тому якраз батьки мають створити такі умови, щоб дитина навчилася виконувати певні дії самостійно”;
дитина має навчитися доглядати за собою, тобто бути самозарадною (це означає, що вона вміє самостійно користуватися туалетом, сама складає речі в рюкзак, самостійно одягається, розуміє, як поводитися з книжками, зошитами). “До речі, підготовчі курси до школи цьому не вчать. Тому якраз батьки мають створити такі умови, щоб дитина навчилася виконувати певні дії самостійно”;
щоб не було страху залишитися без батьків у новому просторі, можна домовитися із друзями та залишити в них дитину на певний час, водночас вона має знати, що батьки точно за нею прийдуть;
щоб не було страху залишитися без батьків у новому просторі, можна домовитися із друзями та залишити в них дитину на певний час, водночас вона має знати, що батьки точно за нею прийдуть;
навчити керувати своїми емоціями. Для цього діти мають знати хоча б одну-дві техніки саморегуляції (з прикладами дихальних вправ для заспокоєння можна ознайомитися тут);
навчити керувати своїми емоціями. Для цього діти мають знати хоча б одну-дві техніки саморегуляції (з прикладами дихальних вправ для заспокоєння можна ознайомитися тут);
не треба транслювати на дітей свій шкільний досвід, натомість розповідати, що навчання – це процес, який пов’язаний з успіхом та неуспіхом. На неуспіх, який називають помилками, треба реагувати спокійно й подумати, як можна змінити ситуацію;
не треба транслювати на дітей свій шкільний досвід, натомість розповідати, що навчання – це процес, який пов’язаний з успіхом та неуспіхом. На неуспіх, який називають помилками, треба реагувати спокійно й подумати, як можна змінити ситуацію;
розвивати концентрацію уваги, яка впливає на академічну успішність. Дитина має чути інструкцію вчителя і послідовно виконувати певну дію. Для цього дітям треба давати певні завдання, які вимагають максимальної концентрації, наприклад, грати з нею в настільні ігри. Але в жодному разі не залучати до цього гаджети;
розвивати концентрацію уваги, яка впливає на академічну успішність. Дитина має чути інструкцію вчителя і послідовно виконувати певну дію. Для цього дітям треба давати певні завдання, які вимагають максимальної концентрації, наприклад, грати з нею в настільні ігри. Але в жодному разі не залучати до цього гаджети;
дитина має розуміти, що означає “ні”, тобто, що чогось не можна робити;
дитина має розуміти, що означає “ні”, тобто, що чогось не можна робити;
важливо, щоб дитина могла вчасно зупинитися, коли відчуває, що не може впоратися із ситуацією, тобто вміє сказати собі “стоп”;
важливо, щоб дитина могла вчасно зупинитися, коли відчуває, що не може впоратися із ситуацією, тобто вміє сказати собі “стоп”;
якщо в родині спілкуються російською, треба переходити на українську, бо діти можуть не чути й не розуміти вчителя.
якщо в родині спілкуються російською, треба переходити на українську, бо діти можуть не чути й не розуміти вчителя.
“Готовність до школи – це комплексна річ. Не можна вважати, що дитина не готова за всіма показниками. У чомусь вона краща, у чомусь ні, – пояснює Інна Большакова. – Поспостерігайте за своєю дитиною, зрозумійте, що їй потрібно для того, щоби бути більш успішною в новому оточенні, новому просторі та з новою діяльністю навчання”.
“Готовність до школи – це комплексна річ. Не можна вважати, що дитина не готова за всіма показниками. У чомусь вона краща, у чомусь ні, – пояснює Інна Большакова. – Поспостерігайте за своєю дитиною, зрозумійте, що їй потрібно для того, щоби бути більш успішною в новому оточенні, новому просторі та з новою діяльністю навчання”.
11 ЗАПИТАНЬ БАТЬКАМ ВІД ПСИХОЛОГИНІ
11 ЗАПИТАНЬ БАТЬКАМ ВІД ПСИХОЛОГИНІ
Аби розвіяти всі сумніви, коли ж віддавати дитину до школи, батьки мають порадитися з усіма, хто може із цим допомогти – вихователями, вчителями й психологами.
Аби розвіяти всі сумніви, коли ж віддавати дитину до школи, батьки мають порадитися з усіма, хто може із цим допомогти – вихователями, вчителями й психологами.
Світлана Ройз підготувала перелік запитань, на які мають відповісти батьки, готуючи дитину до школи.
Світлана Ройз підготувала перелік запитань, на які мають відповісти батьки, готуючи дитину до школи.
1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?
1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?
2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.
2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.
3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?
3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?
4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?
4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?
5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?
5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?
6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?
6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?
7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?
7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?
8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.
8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.
9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?
9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?
10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?
10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?
11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?
11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?
Тож школа – це новий етап життя дитини, до якого дійсно треба готуватися. Але свої зусилля краще зосередити не на якомога більшій кількості гуртків та підготовчих курсів, а на спільно проведеному часі з дітьми. Коли батьки з дитиною ліплять, малюють, рахують, співають, розмовляють, домовляються і вчаться діяти за певними правилами – це теж навчання і підготовка до шкільного життя.
Тож школа – це новий етап життя дитини, до якого дійсно треба готуватися. Але свої зусилля краще зосередити не на якомога більшій кількості гуртків та підготовчих курсів, а на спільно проведеному часі з дітьми. Коли батьки з дитиною ліплять, малюють, рахують, співають, розмовляють, домовляються і вчаться діяти за певними правилами – це теж навчання і підготовка до шкільного життя.
БАТЬКІВСЬКИ СЕКРЕТИ УСПІШНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Аби бути успішною від початку шкільного ставленні до неї близьких, зрозуміти та прийняти зміни, що відбуваються в ній. Дитина має бути фізіологічно зрілою,соціально й інтелектуально розвиненою відповідно до свого віку.
Але не всі першокласники готові до шкільного життя. Майже в кожного другого не сформовані моделі соціальної поведінки. Це завдає перешкод дитині на шляху до активного включення в широкий соціальний простір, яким є сьогодні шкільне життя.
Шестирічний першокласник за особливостями свого психічного розвитку є дошкільником. Він повністю залежить від свого емоційного стану, що, у свою чергу, ускладнює стосунки з педагогом та колективну роботу на уроці. Сучасна школа – це серйозне фізичне, інтелектуальне, психологічне та соціальне навантаження на організм першокласника. І якщо з інтелектуальним навантаженням більшість дітей може впоратися, то із соціально – особистісним – зазвичай ні. Шестирічки швидко вчаться підкорювати свою поведінку шкільним правилам, та при цьому страх порушити їх переважає над задоволенням від їх дотримання. Видатний дитячий психолог Даниїл Ельконін вважав, що головним критерієм готовності до шкільного навчання є розвиток довільності поведінки, формування соціальних правил як внутрішніх утворень особистості. Аби дитина змогла успішно адаптуватися до умов школи, батьки мають забезпечити формування в неї основ її соціальної компетентності у дошкільному віці.
Дошкільне дитинство є важливим періодом для первинного становлення особистості дитини. В цей період вибудовується ієрархія мотивів та їх супідрядність, окреслюється перша цілісна картина світу, формується самосвідомість, самооцінка та особистісна культура, у центрі якої – система ставлень дитини до себе, інших людей та світу в цілому. Важливо, що цей складний процес, з одного боку, не завершується в момент вступу дитини до школи, а з іншого – на межі дошкільного та молодшого шкільного віку він може зазнати перших серйозних змін, навіть зламів. Передусім вони пов’язані зі вступом дитини до школи та сформованістю в неї психологічної готовності до систематичного навчання.
На розвиток особистості дитини найбільше впливає сім’я, зокрема система взаємин батьків і дитини. В цій системі формується фундамент загальнолюдських і культурно – національних цінностей особистості, який обумовлює психічний розвиток та соціальну компетентність дошкільника. Батьки мають закласти у дитини основи культури спілкування, доброзичливого ставлення до інших людей, використовуючи сам процес спілкування як важливий виховний чинник, постійно підвищуючи особистісну виховну активність і культуру спілкування в сім’ї.
Емоційне спілкування з батьками стимулює розвиток емоційної сфери дитини. Проте існує і зворотній вплив – розвинута емоційна сфера визначає характер і ефективність процесу спілкування. Саме за такого взаємовпливу дитина набуває навичок встановлення і подовження контакту в певних ситуаціях, вчиться розпізнавати емоційний стан співрозмовника, порівнюючи його зі своїм. Цей досвід стає допоміжним інструментом у спілкуванні з дорослими та однолітками поза межами сім’ї.
Також у дошкільному віці формується такий важливий особистісний компонент як базова довіра до світу – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. Якщо в сім’ї сформована правильна система взаємин, правильне ставлення батьків до дитини, до процесу її виховання, то дитина зростає відкритою до світу, проявляє інтерес до процесу спілкування, готова сприймати нових його учасників. За таких обставин у неї поступово розвивається ідентичність особистості – основна умова її психічного здоров’я. Від того, як відбуватиметься процес психосоціального ототожнення в дошкільному віці, залежить, чи знайде дитина себе, своє місце в суспільстві.
Сім’я може чинити як позитивний, так і негативний вплив на формування особистості дитини та її соціальної адаптації. Аби вплив сім’ї на процес соціальної адаптації дитини не набув ознак негативного, батьки мають пам’ятати, що, виховуючи дитину, вони насамперед виховують себе. Дитина це особистість: любити і розуміти її – це найголовніший обов’язок батьків, допомагати стати собою в гармонії з навколишнім світом – велика відповідальність.
Ніхто не ставиться до дитини ліпше, ніж батьки, не любить її сильніше за них, не піклується про неї так, як вони. Саме тому рівень відповідальності батьків за процес виховання, особливо в старшому дошкільному віці, має визначний вплив не лише на успішність навчання в школі, а й на майбутнє життя дитини.
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ БАТЬКАМИ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Шановні батьки!
Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до навчання у школі. Ваші відверті відповіді на запитання опитувальника допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини у школі.
Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов’язковими, а лише бажаними. Пам’ятайте: дитина не має володіти всіма без винятку переліченими характеристиками та навичками.
Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «завжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».
ПОБУТОВИЙ ДОСВІД ДИТИНИ
- Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?
- Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?
- Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої – небудь діяльності, чи має хобі?
- Чи маєте ви змогу регулярно читати дитині книжки, розповідати історії? Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй у голос?
- Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно? Чи проявляє вона інтерес до читання?
- Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?
ПОЧАТКОВІ ЗНАННЯ З РІЗНИХ СФЕР
- Чи орієнтується дитина в основних просторових поняттях (правий – лівий, зверху – знизу, чи розрізняє величини (великий – малий, довгий – короткий тощо)?
- Чи розуміє дитина найпростіші принципи класифікації, наприклад: знайти серед кількох картинок одну «зайву» або назвати речі, які можуть котитися і які не можуть тощо?
- Чи може дитина втримати в пам’яті й виконати, принаймні, три вказівки?
- Чи може дитина назвати більшість літер абетки?
КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ:
- Чи бере дитина участь в іграх інших дітей, чи ділиться з ними іграшками?
- Чи дотримується вона черги, коли цього потребує ситуація?
- Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?
- Чи може дотримуватися загальних правил у грі з іншими дітьми?
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК:
- Чи може дитина назвати основні предмети, які її оточують?
- Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?
- Чи може дитина пояснити призначення побутових речей, як-от: пилосос, лійка, стіл тощо?
- Чи може дитина пояснити, де розміщено певні предмети: над столом, за стільцем, на підлозі, біля стіни тощо?
- Чи може дитина розповісти історію, описати випадок, що стався з нею?
- Чи чітко дитина вимовляє слова, звуки?
- Чи вміє дитина утворювати різні граматичні форми слів?
- Чи здатна дитина брати участь у спільній розмові, розігрувати які-небудь ситуації?
ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
- Чи весела дитина (удома та в колі товаришів)?
- Чи сформувався в дитині образ себе як людини, яка багато чого може?
- Чи легко дитині підлаштуватися до змін у звичному розпорядку дня, «переключатися» з одного завдання на інше?
- Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдань з іншими дітьми?
- Чи бадьора та зацікавлена дитина?
ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
- Чи добре дитина чує?
- Чи добре вона бачить? Пам’ятайте, що навіть незначне, вчасно не скореговане зниження зору в дитини може стати причиною невстигання в навчанні, а надалі – призвести до зниження самооцінки, проблем у поведінці.
- Чи здатна дитина посидіти спокійно впродовж певного часу?
- Чи розвинена в дитині координація моторних навичок? Наприклад, чи може вона вільно гратися м’ячом, стрибати, спускатися та підніматися сходами? За потреби проконсультуйтеся у дитячого невролога.
- Чи здорова, активна та бадьора дитина?
СЛУХОВЕ ТА ЗОРОВЕ СПРИЙМАННЯ:
- Чи здатна дитина розпізнавати слова, які починаються з різних звуків, як-от: ліс – ніс, мак – лак?
- Чи може дитина повторити за дорослими декілька слів або цифр?
- Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність подій?
- Чи здатна дитина розкласти по порядку (в логічній послідовності) серію з чотирьох рисунків?
- Чи розуміє дитина, що читати правильно зліва направо?
- Чи може дитина ідентифікувати схожі та несхожі форми? Наприклад, знайти картинку, яка не схожа на інші?
- Чи може дитина зорово розрізняти букви й короткі слова, наприклад: [б]- [п], сум – шум, лоб – рот, кіт – лід?
ЗАГАЛЬНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ВСТУПУ В ШКОЛУ.
Чи вміє дитина:
- Пояснити за допомогою слів, а не показуючи пальцем, що вона хоче?
- Розмовляти зв’язно, наприклад, «покажи мені…», «поясни, як…»?
- Розуміти зміст того, про що їй читають?
- Чітко вимовляти своє ім’я, прізвище? Чи пам’ятає свою домашню адресу?
- Писати олівцем чи восковою крейдою на папері?
- Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами?
- Вирізати ножицями з тупими кінцями, до того ж рівно і не поранившись?
- Слухати й виконувати отриманні вказівки?
- Уважно слухати, коли хтось із нею розмовляє?
- Зосередитися мінімум на десять хвилин, щоб виконати отримане завдання?
- Захоплено слухати, коли їй читають уголос або розповідають історії?
- Позитивно оцінювати себе: я – людина, яка багато чого може?
- «Підлаштовуватися», коли дорослі змінюють тему розмови?
- Виявляти інтерес до предметів та явищ, які її оточують?
- Добре ладнати з іншими дітьми, без значних конфліктів і образ?
ВАШІ ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ, ВАША РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ ЇЇ ДО НАВЧАННЯ (важливо відповідати чесно):
- Чи подобається вам ваша дитина?
- Чи дивитеся ви на дитину, коли вона з вами розмовляє?
- Чи справді ви слухаєте те, про що дитина говорить?
- Чи намагаєтеся ви викликати в дитини відчуття значимості того, про що вона говорить?
- Чи виправляєте ви вимову дитини?
- Чи дозволяєте ви дитині припускатися помилок?
- Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте її?
- Чи говорите дитині про свої почуття?
- Чи ви смієтеся, жартуєте разом з нею?
- Чи щодня ви відводите час для читання дитині книжок і для бесід із нею?
- Чи граєте ви з дитиною в ігри?
- Чи підтримуєте ви захоплення та інтереси дитини?
- Чи є у дитини власні книжки?
- Чи є у дитини вдома власна кімната чи особливе місце – «особиста територія»?
- Чи намагаєтеся ви показати дитині приклад, читаючи газети, журнали, книжки, виявляючи інтерес до навколишніх подій?
- Чи обговорюєте ви з дитиною і з усією родиною щось з прочитаного або почутого вами?
- Чи намагаєтеся ви сказати все за дитину, перш ніж вона сама встигне відкрити рота: наприклад, у магазині, на прийомі у лікаря або в інших ситуаціях?
- Чи дивитеся ви телевізор разом із дитиною?
- Чи ставите ви дитині запитання за змістом побаченого по телевізору?
- Чи обмежуєте ви перегляд дитиною телевізора, користування комп’ютером, планшетом тощо?
- Чи намагаєтеся ходити з дитиною на звичайні, «безцільні» прогулянки?
- Чи були ви з дитиною в зоопарку, у театрі, у музеї? Чи збираєтеся піти куди-небудь із нею найближчим часом?
ДЯКУЄМО!
Аби бути успішною від початку шкільного навчання, дитина має усвідомлювати себе в новому статусі, відчувати зміни у ставленні до неї близьких, зрозуміти та прийняти зміни, що відбуваються в ній. Дитина має бути фізіологічно зрілою, соціально й інтелектуально розвиненою відповідно до свого віку.
Але не всі першокласники готові до шкільного життя. Майже в кожного другого не сформовані моделі соціальної поведінки. Це завдає перешкод дитині на шляху до активного включення в широкий соціальний простір, яким є сьогодні шкільне життя.
Шестирічний першокласник за особливостями свого психічного розвитку є дошкільником. Він повністю залежить від свого емоційного стану, що, у свою чергу, ускладнює стосунки з педагогом та колективну роботу на уроці. Сучасна школа – це серйозне фізичне, інтелектуальне, психологічне та соціальне навантаження на організм першокласника. І якщо з інтелектуальним навантаженням більшість дітей може впоратися, то із соціально – особистісним – зазвичай ні. Шестирічки швидко вчаться підкорювати свою поведінку шкільним правилам, та при цьому страх порушити їх переважає над задоволенням від їх дотримання. Видатний дитячий психолог Даниїл Ельконін вважав, що головним критерієм готовності до шкільного навчання є розвиток довільності поведінки, формування соціальних правил як внутрішніх утворень особистості. Аби дитина змогла успішно адаптуватися до умов школи, батьки мають забезпечити формування в неї основ її соціальної компетентності у дошкільному віці.
Дошкільне дитинство є важливим періодом для первинного становлення особистості дитини. В цей період вибудовується ієрархія мотивів та їх супідрядність, окреслюється перша цілісна картина світу, формується самосвідомість, самооцінка та особистісна культура, у центрі якої – система ставлень дитини до себе, інших людей та світу в цілому. Важливо, що цей складний процес, з одного боку, не завершується в момент вступу дитини до школи, а з іншого – на межі дошкільного та молодшого шкільного віку він може зазнати перших серйозних змін, навіть зламів. Передусім вони пов’язані зі вступом дитини до школи та сформованістю в неї психологічної готовності до систематичного навчання.
На розвиток особистості дитини найбільше впливає сім’я, зокрема система взаємин батьків і дитини. В цій системі формується фундамент загальнолюдських і культурно – національних цінностей особистості, який обумовлює психічний розвиток та соціальну компетентність дошкільника. Батьки мають закласти у дитини основи культури спілкування, доброзичливого ставлення до інших людей, використовуючи сам процес спілкування як важливий виховний чинник, постійно підвищуючи особистісну виховну активність і культуру спілкування в сім’ї.
Емоційне спілкування з батьками стимулює розвиток емоційної сфери дитини. Проте існує і зворотній вплив – розвинута емоційна сфера визначає характер і ефективність процесу спілкування. Саме за такого взаємовпливу дитина набуває навичок встановлення і подовження контакту в певних ситуаціях, вчиться розпізнавати емоційний стан співрозмовника, порівнюючи його зі своїм. Цей досвід стає допоміжним інструментом у спілкуванні з дорослими та однолітками поза межами сім’ї.
Також у дошкільному віці формується такий важливий особистісний компонент як базова довіра до світу – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. Якщо в сім’ї сформована правильна система взаємин, правильне ставлення батьків до дитини, до процесу її виховання, то дитина зростає відкритою до світу, проявляє інтерес до процесу спілкування, готова сприймати нових його учасників. За таких обставин у неї поступово розвивається ідентичність особистості – основна умова її психічного здоров’я. Від того, як відбуватиметься процес психосоціального ототожнення в дошкільному віці, залежить, чи знайде дитина себе, своє місце в суспільстві.
Сім’я може чинити як позитивний, так і негативний вплив на формування особистості дитини та її соціальної адаптації. Аби вплив сім’ї на процес соціальної адаптації дитини не набув ознак негативного, батьки мають пам’ятати, що, виховуючи дитину, вони насамперед виховують себе. Дитина це особистість: любити і розуміти її – це найголовніший обов’язок батьків, допомагати стати собою в гармонії з навколишнім світом – велика відповідальність.
Ніхто не ставиться до дитини ліпше, ніж батьки, не любить її сильніше за них, не піклується про неї так, як вони. Саме тому рівень відповідальності батьків за процес виховання, особливо в старшому дошкільному віці, має визначний вплив не лише на успішність навчання в школі, а й на майбутнє життя дитини.
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ БАТЬКАМИ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Шановні батьки!
Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до навчання у школі. Ваші відверті відповіді на запитання опитувальника допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини у школі.
Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов’язковими, а лише бажаними. Пам’ятайте: дитина не має володіти всіма без винятку переліченими характеристиками та навичками.
Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «завжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».
ПОБУТОВИЙ ДОСВІД ДИТИНИ
- Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?
- Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?
- Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої – небудь діяльності, чи має хобі?
- Чи маєте ви змогу регулярно читати дитині книжки, розповідати історії? Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй у голос?
- Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно? Чи проявляє вона інтерес до читання?
- Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?
ПОЧАТКОВІ ЗНАННЯ З РІЗНИХ СФЕР
- Чи орієнтується дитина в основних просторових поняттях (правий – лівий, зверху – знизу, чи розрізняє величини (великий – малий, довгий – короткий тощо)?
- Чи розуміє дитина найпростіші принципи класифікації, наприклад: знайти серед кількох картинок одну «зайву» або назвати речі, які можуть котитися і які не можуть тощо?
- Чи може дитина втримати в пам’яті й виконати, принаймні, три вказівки?
- Чи може дитина назвати більшість літер абетки?
КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ:
- Чи бере дитина участь в іграх інших дітей, чи ділиться з ними іграшками?
- Чи дотримується вона черги, коли цього потребує ситуація?
- Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?
- Чи може дотримуватися загальних правил у грі з іншими дітьми?
МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК:
- Чи може дитина назвати основні предмети, які її оточують?
- Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?
- Чи може дитина пояснити призначення побутових речей, як-от: пилосос, лійка, стіл тощо?
- Чи може дитина пояснити, де розміщено певні предмети: над столом, за стільцем, на підлозі, біля стіни тощо?
- Чи може дитина розповісти історію, описати випадок, що стався з нею?
- Чи чітко дитина вимовляє слова, звуки?
- Чи вміє дитина утворювати різні граматичні форми слів?
- Чи здатна дитина брати участь у спільній розмові, розігрувати які-небудь ситуації?
ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
- Чи весела дитина (удома та в колі товаришів)?
- Чи сформувався в дитині образ себе як людини, яка багато чого може?
- Чи легко дитині підлаштуватися до змін у звичному розпорядку дня, «переключатися» з одного завдання на інше?
- Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдань з іншими дітьми?
- Чи бадьора та зацікавлена дитина?
ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
- Чи добре дитина чує?
- Чи добре вона бачить? Пам’ятайте, що навіть незначне, вчасно не скореговане зниження зору в дитини може стати причиною невстигання в навчанні, а надалі – призвести до зниження самооцінки, проблем у поведінці.
- Чи здатна дитина посидіти спокійно впродовж певного часу?
- Чи розвинена в дитині координація моторних навичок? Наприклад, чи може вона вільно гратися м’ячом, стрибати, спускатися та підніматися сходами? За потреби проконсультуйтеся у дитячого невролога.
- Чи здорова, активна та бадьора дитина?
СЛУХОВЕ ТА ЗОРОВЕ СПРИЙМАННЯ:
- Чи здатна дитина розпізнавати слова, які починаються з різних звуків, як-от: ліс – ніс, мак – лак?
- Чи може дитина повторити за дорослими декілька слів або цифр?
- Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність подій?
- Чи здатна дитина розкласти по порядку (в логічній послідовності) серію з чотирьох рисунків?
- Чи розуміє дитина, що читати правильно зліва направо?
- Чи може дитина ідентифікувати схожі та несхожі форми? Наприклад, знайти картинку, яка не схожа на інші?
- Чи може дитина зорово розрізняти букви й короткі слова, наприклад: [б]- [п], сум – шум, лоб – рот, кіт – лід?
ЗАГАЛЬНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ВСТУПУ В ШКОЛУ.
Чи вміє дитина:
- Пояснити за допомогою слів, а не показуючи пальцем, що вона хоче?
- Розмовляти зв’язно, наприклад, «покажи мені…», «поясни, як…»?
- Розуміти зміст того, про що їй читають?
- Чітко вимовляти своє ім’я, прізвище? Чи пам’ятає свою домашню адресу?
- Писати олівцем чи восковою крейдою на папері?
- Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами?
- Вирізати ножицями з тупими кінцями, до того ж рівно і не поранившись?
- Слухати й виконувати отриманні вказівки?
- Уважно слухати, коли хтось із нею розмовляє?
- Зосередитися мінімум на десять хвилин, щоб виконати отримане завдання?
- Захоплено слухати, коли їй читають уголос або розповідають історії?
- Позитивно оцінювати себе: я – людина, яка багато чого може?
- «Підлаштовуватися», коли дорослі змінюють тему розмови?
- Виявляти інтерес до предметів та явищ, які її оточують?
- Добре ладнати з іншими дітьми, без значних конфліктів і образ?
ВАШІ ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ, ВАША РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ ЇЇ ДО НАВЧАННЯ (важливо відповідати чесно):
- Чи подобається вам ваша дитина?
- Чи дивитеся ви на дитину, коли вона з вами розмовляє?
- Чи справді ви слухаєте те, про що дитина говорить?
- Чи намагаєтеся ви викликати в дитини відчуття значимості того, про що вона говорить?
- Чи виправляєте ви вимову дитини?
- Чи дозволяєте ви дитині припускатися помилок?
- Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте її?
- Чи говорите дитині про свої почуття?
- Чи ви смієтеся, жартуєте разом з нею?
- Чи щодня ви відводите час для читання дитині книжок і для бесід із нею?
- Чи граєте ви з дитиною в ігри?
- Чи підтримуєте ви захоплення та інтереси дитини?
- Чи є у дитини власні книжки?
- Чи є у дитини вдома власна кімната чи особливе місце – «особиста територія»?
- Чи намагаєтеся ви показати дитині приклад, читаючи газети, журнали, книжки, виявляючи інтерес до навколишніх подій?
- Чи обговорюєте ви з дитиною і з усією родиною щось з прочитаного або почутого вами?
- Чи намагаєтеся ви сказати все за дитину, перш ніж вона сама встигне відкрити рота: наприклад, у магазині, на прийомі у лікаря або в інших ситуаціях?
- Чи дивитеся ви телевізор разом із дитиною?
- Чи ставите ви дитині запитання за змістом побаченого по телевізору?
- Чи обмежуєте ви перегляд дитиною телевізора, користування комп’ютером, планшетом тощо?
- Чи намагаєтеся ходити з дитиною на звичайні, «безцільні» прогулянки?
- Чи були ви з дитиною в зоопарку, у театрі, у музеї? Чи збираєтеся піти куди-небудь із нею найближчим часом?
ДЯКУЄМО!
ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ. ПОРАДИ БАТЬКАМ
Зовсім скоро 1 вересня. Перед батьками майбутніх школярів постає безліч питань: де придбати форму, канцелярське приладдя, рюкзак та ін… Але не менш важливо підготувати дитину психологічно до майбутнього «випробування» для вашої дитини.
Багато батьків бояться початку шкільного життя навіть більше, ніж сам першокласник. І цей страх мимоволі передається малюкові. Дорослі весь час говорять, що школа – це щось дуже серйозне і відповідальне, що все твоє життя тепер зміниться, ти станеш зовсім дорослим, все потрібно робити дуже добре, тому що вчителі будуть ставити оцінки. Тут хочеш не хочеш злякаєшся.
Краще пояснити дитині, що школа – це природний етап в житті кожної людини, згадайте, як ви ходили до школи, розкажіть цікаві кумедні випадки з вашого шкільного життя. А щоб дитина розуміла, що вчитися в школі важливо і потрібно, згадайте відомих людей.
Поради батькам майбутнього першокласника
Для того, щоб навчання дитини було успішним, продуктивним і дитина з радістю ходила до школи, зверніть увагу на наступні поради фахівців:
Не вимагайте багато від дитини.
Помилки властиві всім людям, особливо маленьким дітям.
Не треба надто навантажувати дитину заняттями.
Звертайтеся до фахівців, якщо бачите, що у дитини виникли проблеми.
Чергуйте відпочинок з навчанням, адже дитині потрібно відпочивати, сходіть з дитиною в кіно, до кафе тощо.
Читайте книжки, особливо перед сном. Зробіть його сон повноцінним і спокійним. Гуляйте на свіжому повітрі. Не грайте з дитиною в галасливі ігри перед сном.
Слідкуйте за харчуванням дитини, воно має бути повноцінним.
Дивіться за реакцією дитини. У 5-7 років дитина повинна адекватно сприймати ситуацію навколо і спокійно реагувати. Зверніть увагу, якщо дитина влаштовує істерики в супермаркеті чи на вулиці, через те, що батьки зробили щось не те, що він хотів.
Зробіть певне місце для зберігання пластиліну та фарб, щоб дитина могла самостійно розпоряджатися всіма матеріалами.
Давайте дитині час на відпочинок, якщо він втомився, поступово привчіть дитину сидіти мінімум 20 хвилин за заняттями.
Будьте поблажливі до можливих відмов і істерик. Виявляйте свою фантазію, щоб захопити дитину заняттями, не треба погрожувати дитині, що віднімете іграшку або улюблену річ. Така поведінка з боку дорослих, може викликати агресію і антипатію з боку дитини до будь-якого виду занять і вправ.
Зробіть оточення вашої дитини корисним.
Не треба лякати дитину труднощами, з якими стикаються школярі. Розкажіть, як ви вчилися в школі, покажіть свої фотографії і спробуйте заспокоїти дитину. Поговоріть з дитиною про плюси школи, наприклад: знайде нових друзів, дізнається багато нового і цікавого і т.д.
Не розмовляйте з дитиною в наказовому тоні, зробіть спілкування ввічливим і культурним, щоб дитина володіла необхідним запасом «чарівних» слів: вибачте, спасибі, будь ласка.
Методичні рекомендації для батьків щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання.
Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших. Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність. Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.
Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі
· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
· Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.
· Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
· Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.
· В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.
· Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.
· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.
· Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.
· Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.
· Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.
· Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.
· Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.
· Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.
· У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
· Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.
· Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.
Десять заповідей для мами і тата першокласника:
1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей
Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.
Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:
1. Відпочинок між заняттями в школі
Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.
2. Сон
У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.
3. Скільки необхідно спати дитині?
З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.
Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають. Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати “ритуалу сну". Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з’ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона обов’язково засне, якщо мовчки буде повторювати: “Я обов’язково засну". Або запропонувати старий спосіб – порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.
4. Відпочинок у вихідний день
Він допоможе усунути 4 “дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.
Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах – це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.
5. Канікули
Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:
активний відпочинок на свіжому повітрі;
допомога родині та участь у суспільно корисних справах;
читання книжок;
розваги.
Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.
Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров’я.
Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження
У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.
Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.
Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.
1. Глибоке дихання
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше, до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись хворобливості та хвилювання.
2. Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.
3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
4. Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
5. Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
6. Театр
Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.
7. Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.
8. Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.
9. Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.
10. Гра
Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це діяльність, без якої дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому батькам учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.
Поради для батьків, чия дитина вже першокласник
Усі труднощі школи ви будете проходити разом з ним. Від вашої участі в процесі навчання залежить рівень його навчання.
Прислухайтеся до наступних порад:
Не забувайте, що ваша дитина тільки пішла до школи, а не закінчує її, не перестарайтеся з вимогами.
У дитини тепер є особисті справи, своє коло спілкування, вчителі, уроки та однокласники.
Не намагайтеся контролювати кожен крок дитини в школі. Якщо ви хочете поговорити з учителем, то краще зробити це тоді, коли дитина не буде бачити і чути вас.
Ні в якому разі не принижуйте дитини в присутності інших людей. Від цього його самооцінка може сильно впасти і підняти її буде дуже складно.
Цікавтеся його шкільними справами, як пройшов день, що нового дізнався, яке завдання дали додому і т.д.
Не розкладайте речі в шафі без його відома, не рийтеся в його портфелі – такою поведінкою ви порушуєте його особистий простір і позбавляєте дитину самостійного вибору.
Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам'ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?
Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам'ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?
Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи є різноманітними. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто - дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?
Фізичний розвиток дитини
Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв. на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.
І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя - фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров'я дитини - це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.
Не можна забувати і про біологічну зрілість - досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).
Психологічна готовність дитини
Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:
· соціальний
· емоційно-вольовий
· інтелектуальний
· мотиваційний
Соціальний компонент
Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.
У дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:
· адекватну самооцінку
· потребу в спілкуванні з іншими
· уміння приймати інтереси групи дітей
· уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими
Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.
Емоційно-вольовий компонент
Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:
· упевненість у собі
· переважання позитивного настрою
· прагнення стримувати негативні емоції
· уміння керувати своєю поведінкою
· розвиток емоційної стійкості
· довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам'яті, а також уваги
· довільність поведінки - здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця
Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.
Інтелектуальний компонент
Про сформованість інтелектуальної готовності дитини до школи свідчить:
· розвинуте сприймання
· стійка пізнавальна увага
· розвинуті мислення та мисленнєві операції - проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами
· здатність відтворювати зразок
· оволодіння усним мовленням
· розвиток дрібної моторики, зорової координації
· розвиток здатності до навчання
Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини.
Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі - навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.
Мотиваційний компонент
Мотиваційна готовність дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.
Виокремлюють такі мотиви навчання:
· внутрішні (пізнавальні) - характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом
· зовнішні (соціальні) - виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя
Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.
Поради батькам щодо формування психологічної готовності дитини до школи
Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.
Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:
· дбати про фізичне здоров'я дитини
· збагачувати життєвий досвід дитини
· закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини
· розвивати мовлення дитини
· навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте
· учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших
· поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи
Варто пам'ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи - це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину - це мистецтво, адже процес виховання - це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.
«Типові помилки в мовленні дітей, їх причини, шляхи виправлення»
«Типові помилки в мовленні дітей, їх причини, шляхи виправлення»
Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.
Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей – матері, батька, бабусі, дідуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.
Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі.
Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення.
Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.
У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.
Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.
Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення (звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.
Причини мовних порушень
Граматичний лад мовлення.
Що повинні вміти діти?
Оволодіти граматичним ладом мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префіксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, будувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.
З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рідної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у повному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.
Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити правильно. Граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання, а й звичка, досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно у мовленні й на письмі.
Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволодіння рідною мовою, діти часто помиляються.
Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей:
· Граматичні помилки словотворення (неправильне вживання суфіксів, префіксів).
· Граматичні помилки в словозміні.
· Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.
· Відмінювання невідмінюваних іменників.
· Неправильне вживання роду іменників.
· Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що мають тільки множину в однині.
· Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.
Граматичні помилки у дитячій мові – це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у засвоєнні дитиною граматики – вчасно звертайтесь до логопеда!
Що повинні знати діти?
У дитини 5-го року життя відмічаються значні успіхи в розумовому і мовленнєвому розвитку. Дитина починає виділяти і називати найбільш суттєві ознаки і якості предметів, встановлювати простіші зв'язки і точно відтворювати їх у мові.
Їх мовлення стає більш різноманітним, точнішим і багатшим по змісту. Діти звертають більше уваги на мову дорослих, стараються її наслідувати. Збільшення активного словника від 2500 до 3000 слів, створює дитині можливість повніше будувати свої вислови, точніше висловлювати свої думки. В мові дітей цього віку все частіше з'являються прикметники, якими вони користуються для визначення ознак і якостей предметів. Свої висловлювання діти будують з 2- 3 і більше простих поширених речень.
Діти 5-го року життя починають оволодівати монологічним мовленням. В їх мові вперше з'являються речення з однорідними обставинами. Вони засвоюють і вірно узгоджують прикметники з іменниками. У дітей різко збільшується інтерес до звукового оформлення слів. Прислухаючись до слів, які вимовляє дорослий, дитина намагається встановити схожість у їх звучанні. Відповідно, значно покращується їх звуковимова. Повністю щезає пом'якшення приголосних і рідше бувають випадки пропусків звуків, складів.
Більшість дітей до 5-ти років засвоюють і вірно вимовляють .свистячі (С, З, Ц, ДЗ), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ, ДЖ), сонорні (Л, ЛЬ, Р, РЬ) звуки. Правильно вимовляють багатоскладові слова, точно зберігаючи в них складову структуру. Частіше вірно вживають в словах наголос, дотримуючись літературної норми вимови слів. На 5-му році життя дитина спроможна визначити на слух наявність того чи іншого звуку в слові, підібрати слова на заданий звук.
Достатньо розвинений мовний слух дитини дає їй змогу розрізняти в мові дорослих підвищення і зниження сили голосу, підмічати прискорення і уповільнення темпу мовлення, вловлювати різноманітні інтонаційні засоби виразності мовлення.
Отже, до 5-років у дітей закінчується процес оволодіння звуковою стороною мовлення. Мова в цілому стає чистішою і виразнішою. Підвищується мовна активність і діти все частіше задають питання.
Шановні батьки! Слідкуйте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлення у вашої дитини!
Словник.
Скільки слів повинна знати ваша дитина?
Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі межі існують.
Словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник – це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.
Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:
до 1 року 6 місяців – 10-15 слів;
у кінці 2 року – 300 слів;
у кінці 3 року – 1000 слів;
в 4 роки – 2500 слів;
в 5 років - 3 500 слів;
в 6 років - 4 000 слів;
в 7 років - 4 500 слів.
У дорослої людини словник нараховує 6-8 тисяч слів.
Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники – 50%, дієслова – 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дитина у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкільному віці є свої труднощі у засвоєнні слів. Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.
Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів.
Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.
Консультація для батьків на тему:«Розвиток мовлення засобами художньої літератури»
У мовленні виявляються емоційність дитини, її потреби, інтереси, темперамент — увесь психічний склад особистості.
Одним з найбільш ефективним засобів загального й мовленнєвого розвитку дитини є художнє слово. Тому всім, хто бере участь у вихованні дітей раннього віку, необхідно чітко розуміти особливості сприйняття малюками художніх творів.
Перші пів місяці життя дитина сприймає, передусім, не зміст слова, а його інтонаційне забарвлення. Малюк по-різному реагує на звернену до нього мову (посміхається, плаче, робить різні рухи головою, руками) залежно від інтонації мовлення дорослого (ласкаві, веселі, суворої, роздратованої). Психологи відзначають раннє тяжіння дітей до ритмічного сполучення звуків, слів та інтонацій, з якими вони вимовляються. Це дозволяє під час спілкування з дитиною раннього віку використовувати нескладні віршовані твори.
Після шести місяців дитина починає розуміти мову дорослих на рівні окремих слів. Це виявляється у тому, що вона повертає голову в ту сторону, де знаходиться названий дорослим предмет. З цього часу важливо супроводжувати читання художніх творів показом реальних предметів, іграшок, малюнків, рухів, дій тощо.
Розвиток сприйняття літературних творів дітьми раннього віку залежить від уміння слухати. Формування слухової зосередженості є одним з найважливіших завдань дошкільного виховання. Здатність зосереджуватися на слуханні тексту починає інтенсивно розвиватися в дітей після 1,5 років за умови систематичного використання дорослими художніх творів. При цьому слід мати на увазі, що багаторазове повторення дорослими художніх текстів позитивно позначається на формуванні в дітей інтересу до слухання. Ритміко-мелодійна структура твору, інтонаційна виразність читання дорослого й знайомі слова сприяють розумінню тексту.
Діти після 1,5 років здатні розуміти зміст нескладних художніх творів. Особливістю цього віку є наочно-дійовий тип мислення. Тому під час ознайомлення малюків з художніми творами необхідно використовувати різноманітну наочність і залучати дітей до виконання активних рухів, дій з предметами й одночасно повторення окремих слів. Заохочення і спонукання малюків до відтворення кінця віршованої фрази сприяє розвитку пам’яті й дає можливість дитині 2,5 років читати напам’ять невеликі вірші. Сприйняття тексту без використання наочність читає доступним дітям 3-го року життя при повторному читанні знайомих творів.
Отже , у ранньому дитинстві формується здатність розуміти й емоційно відгукуватися на зміст творів художньої літератури. Створення сприятливих умов і систематична робота з художніми творами дозволяє забезпечити такий рівень розвитку мовлення дітей, який надає їм можливість висловлювати своє бажання, думку, повторити те, що запам’ятали.
Художня література в освітньому процесі
Дитина…Художня література…Дитяча книжка…
Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.
Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.
Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.
Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного молвення.
Художня література і усна народна творчість –важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління. Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.
Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.
Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.
Серед фольклорних жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування. Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий. Злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж.
Наприклад:
· Відтворити ситуацію та діалоги персонажів, зображених на малюнку;
· Відтворити мовленнєві особливості, характер певного персонажа;
· Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке позитивно характеризує персонажів ( привітність, вдячність, жаль, жарт, готовність допомогти, співчуття);
· Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке негативно характеризує персонажів (роздратування, байдужість, нехтування, зверхність, вередливість, глузування, ігнорування, висміювання).
Подальша робота щодо розвитку здатності дошкільників доречно й адекватно володіти інтонаційним забарвленням знайде своє місце не лише в іграх-драматизаціях, а й у мовленнєво-комунікативній діяльності різних змістових ліній.
Народні казки стимулюють художньо-мовленнєву діяльність дитини, збагачують її мовлення словами, взятими із усної народної творчості, сприяють оволодінню граматично впорядкованим зв’язним мовленням, спонукають дитину до влласної творчості.
У навчально-методичному посібнику до Базової програми «Я у Світі» - «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників» А .Гончаренко надає приклад мовленнєвої роботи з казкою, яка проводиться зі старшими дошкільниками.
Пори року в казках
Сюжет багатьох казок вибудовується в чітко означений сезон або містить певні ознаки-загадки, на що дитина не відразу звертає увагу. Пригадавши з дітьми кілька казок, можна запропонувати їм знайти ті, де є зима чи літо, осінь чи весна, й аргументовано підтвердити своє припущення. Пора року причаїлася або мандрує по всій казці, треба лише прислухатися й знайти згадку про неї або хоча б натяк. Коли педагог або хтось з дітей відтворить цей фрагмент-загадку, доцільними будуть такі завдання: пригадати назву казки та відповідну частину сюжету, визначити сезон і подати щодо нього переконливі факти, ознаки, прояви. Тут знадобляться також народні прикмети, прислів’я, приказки, вірші про природу, власний досвід, спостереження дитини за прогностичною поведінкою тварин, рослин тощо. Тож цілісна аргументована відповідь стане розповіддю.
У яких казках оселилося літо?
* «Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Аж лізе Рак-неборак…» («Коза-Дереза»);
* «Наївшись досхочу, вовк пішов, простягся на зеленому лужку під деревом і заснув». («Про Вовка і семеро козенят»);
* «От дідова дочка закотила рукава, обполола і пісочком присипала яблуньку; яблунька подякувала , а дівчина пішла своєю дорогою». («Дідова дочка і бабина дочка»);
* «Лисиця шмигнула і помчала щодуху, аж курява встала». («Журавель і Лисиця»);
* «А кабан лежав близько біля столу у хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же думав, що то миша, та кабана за хвіст». («Пан Коцький»);
* «А бичок доти стояв на сонці, доки не розтанув». («Солом’яний бичок”)
З чого помітно, що в цих казках причаїлася осінь?
* «Ось якось підмітав Півник у дворі та й знайшов пшеничний колосок». («Півник і двоє мишенят»);
* «Коли ж летить каченят табуночок…» («Кривенька качечка»);
* «А незабаром зайчик приніс дідові капусти, стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий і баба рада». («Солом’яний бичок”)
Де в цих казках відпочиває зима?
· «Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку…». («Рукавичка»)
· «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на річку та знайдемо ополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст всунь в ополонку, сиди та й говори «Ловись ,рибко, маленька і велика». («Про Лисичку-сестричку і Вовка»)
· «Була у Зайчика хатка луб’яна, а у Лисички – льодяна». («Зайчикові хатка»)
Як у цих казках господарює весна?
· «Поприходили сини увечері додому та й кажуть матері:
«Весь день орали, а ви нам не прислали обідати”. («Котигорошко»)
Окрім використання казкового жанру, варто вдаватися й до інших фольклорних форм і будувати, спираючись на розуміння та знання дітьми природи рідного краю, тематичні фрагменти міні-занять, що сприятимуть розвитку мовленнєвої компетентності.
Орієнтовані запитання (За методикою Н.Гавриш):
· У яких казках гуляє і веселиться весна (літо, осінь, зима)?
· По яких піснях мандрує, співаючи весна (літо, осінь, зима)?
· У яких віршах заховалася весна (літо, осінь, зима)?
· У яких народних прикметах знайдемо весну (літо, осінь, зиму)?
Подібні вправи-завдання готують дошкільників до складання цілісних логічних розповідей.
Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.
Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.
У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів.
· виду заняття;
· етапу опрацювання літературного твору.
В пухнасті сукні і свитки
Ялини повлягались,
Кущі насунули шапки
І вовною пишались.
Під час аналізу можна запитати, чому про ялини сказано, що вони одягли пухнасті сукні і свитки? А про кущі – що вони насунули шапки і вовною пишались?»
Слухання музичних творів, як правило, проводиться перед ознайомленням з літературними творами про пори року. Більш детальніше на цьому зупиниться керівник музичний – Діденко Тетяна Вікторівна.
Навчання висловлювати враження та переживання
У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку передбачено формування у дітей молодшого дошкільного віку умінь висловлювати свої враження, оцінювати характери та вчинки літературних героїв.
Морально-етичне оцінювальне судження дитини дошкільного віку, як зазначає А.Богуш, - невелике за обсягом зв’язне монологічне висловлювання (1-3)речення, в якому дитина свідомо висловлює своє ставлення до поведінки, вчинків, характеру літературних персонажів, мотивує і аргументує свої судження.
Результативність процесу навчання висловлювань із значенням оцінки:
1. Оцінювальна діяльність дітей буде успішною за умови формування в них необхідних знань про загальнолюдські цінності й життєві ситуації, у яких вони виявляються.
2. Роботу над певною цінністю треба починати з розкриття її сутності (дітям важко оцінити чийсь учинок, якщо вони не розуміють сутності загальнолюдських цінностей, їх ролі у взаєминах з людьми.
3. Необхідно надати дітям уявлення про те, що означає висловити оцінне судження, побудувати розповідь-роздум. Важливо також познайомити дітей з тим, як будується висловлювання із значенням оцінки, які мовні та мовленнєві засоби для цього використовуються.
Дітей молодшого дошкільного віку навчають умінь виділяти і називати характерні ознаки персонажів, оцінювати вчинки героїв. Ці уміння формуються під час емоційно-оцінювальної бесіди, аналізу змісту й узагальнюючої бесіди.
Будувати естетичні та морально-етичні судження, висловлювати враження від почутого літературного твору діти вчаться під час емоційно-оцінювальної бесіди, яка проводиться безпосередньо після первинного сприйняття вірша, казки чи оповідання. Початкове уявлення про характери персонажів, причини їх учинків доповнюється та уточнюється під час аналізу літературного твору.
Усвідомлюючи зміст, дитина знайомиться із загальнолюдськими чеснотами – добротою, працьовитістю, правдивістю, чесністю, чемністю тощо, вчиться емоційно реагувати на різноманітні життєві ситуації та вчинки персонажів. Дитина хоче бути схожою на улюблених літературних персонажів, протидіяти злу, приходити на допомогу, приносити користь, захищати слабких – так формується її характер.
Під час слухання літературних творів малюк вчиться бути уважним, передбачає подальший розвиток подій, фантазує. У нього розвивається творча уява, логічне мислення, здатність установлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Художня література сприяє пізнавальному та художньо-естетичному розвитку дитини. Під впливом художнього слова дитина засвоює норми культури поведінки, відбувається національне виховання, урізноманітнюється ігрова діяльність. Книга впливає на розвиток почуття гумору. «Лікуючи книги», дитина навчається працьовитості й бережливого ставлення до довкілля.
Художня література й дитяча книжка сприяють зближенню батьків і дітей, виступають засобом родинного виховання й формування культури сімейного дозвілля.
Отже. Завдяки художній літературі та дитячій книзі відбувається розвиток усіх психічних процесів дитини – пам’яті, мислення\, уваги, уяви, фантазії та спостережливості; формується мовлення, розширюється кругозір, здійснюється залучення до загальнолюдських і духовних цінностей, відбувається соціалізація дошкільника.
Дитина, у якої спостерігається порушення мовлення, крім систематичних спеціальних занять з вчителем-логопедом, потребує постійних занять з розвитку органів артикуляційного апарату, мовлення, сприймання і розуміння мовлення оточуючих.
Змалку з дитиною слід постійно розмовляти, не спотворюючи вимову, оскільки діти схильні до наслідування.
До 2-х років дитина має вимовляти до 100 слів. У неї мають з’явитися перші короткі речення, втім можуть виникати і «власні» слова (які позначають ті чи інші предмети: няч – м’яч; бабака – собака тощо).
Батьки мають розширювати тематику спілкування, а не зводити його лише до побутових ситуацій. Слід говорити з дитиною про все, що ви бачите на прогулянці, описувати предмети і явища, які ви спостерігаєте, функції і якості окремих предметів, людей (їх вік, стать, у що одягнені), погоду, природу тощо.
Якщо дитина не вимовляє правильно окремі звуки, в неї все одно формується уявлення про правильну вимову звуків, побудову речень, інтонацію тощо. Порушення звуковимови у 5-річних дітей має стурбувати батьків і спонукати їх звернутися до фахівців.
Вправи та ігри для малюків
Ігри та вправи для найменших малюків мають привертати їхню увагу, викликати позитивні емоції, містити слова, які дитина може запам’ятати.
Серед них добре відомі всім: «Ладусі», «Баран-буц», «Гулі-гулі», «Кую, кую чобіток», «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик» та багато інших. Систематичні повторення цих ігор стимулюють дитину повторювати окремі слова, імітувати дії, запам’ятовувати їх порядок, розвиває дрібну та загальну моторику.
Гра «Один – багато»
Дитині демонструють один предмет і поряд – кілька таких самих предметів (на малюнках чи реальні об’єкти). На цій основі моделюють різні варіанти гри: батьки чітко називають один предмет і багато: квітка – квіти.
Пропонують показати один предмет, багато предметів; назвати їх.
Об’єкти можна міняти, згодом знову повертатися до попередніх.
Мета такої гри полягає в тому, щоб дитина навчилася називати однину і утворювати множину.
Гра «Все гарненьке і маленьке»
У процесі гри діти навчаються утворювати слова (в цьому випадку – зменшувально-пестливі слова).
Для цього потрібні пари предметів (великих і маленьких), реальні об’єкти або малюнки. Їх розкладають на підлозі.
Дорослий: я великий, і буду вибирати великі предмети, а ти маленький – і вибиратимеш маленькі. Грають по-черзі, вибираючи предмети і називаючи їх.
Батьки мають кілька разів показати, як це робити.
Яблуко – яблучко, квітка – квіточка, ложка – ложечка, шапка – шапочка...
Казки і вірші для читання та інсценізації
Батьки малюків мають зібрати бібліотеку казок і віршів з хорошими ілюстраціями, сюжет яких можна не лише слухати і повторювати, а й виконувати почергово (батько – дитина) або за ролями. Це можуть бути як народні казки, так і авторські твори (Н. Забіла, М. Підгірянка, П. Воронько та інші). Серед них – «Курочка Ряба», «Два півники», «Колобок», «Рукавичка», «Котик» та ін.
В процесі періодичного повторення цих творів у дитини розвивається мовлення, пам’ять, вона навчається координувати рухи, зображуючи певних персонажів. Емоції пробуджують уяву і творче переосмислення художніх творів. А загалом, такі заняття зближують батьків і дітей.
Дихальні вправи
Для покращення дихання і вироблення цілеспрямованого повітряного струменя, необхідного для вимови певних звуків, варто систематично виконувати спеціальні вправи. Їх можна перетворити в цікаві ігри.
Кульки
Можна з дитиною насправді надувати повітряні кульки чи надувні іграшки. Або ж погратися в «дзеркало», сидячи один навпроти одного, надувати щічки і повільно випускати повітря.
Вода в роті
Навчіть дитину тримати воду за однією щокою, а потім переміщати її в другу щічку. Потім цю вправу можна робити без води, просто надуваючи почергово щічки.
Шторм на морі
В мисочку чи склянку наливають воду. Дитині дають коктейльну трубочку. Трохи відкривши рота і витягши злегка плаский язичок, дитина має дмухати повітря в трубочку так, щоб створити «шторм».
Батьки мають стежити, щоб малюк не надував щічки, а видихав легенями.
Щоб дитині було цікаво, в «море» можна випустити маленькі паперові кораблики, зроблені заздалегідь.
Тренування артикуляційного апарату
Вгадай, хто це?
Цю гру маєте створити ви самі. Придумайте разом з дитиною певні вирази обличчя, положення губ, відповідний звук, позу, які відповідатимуть образу якоїсь тваринки (або ж предмета). Наприклад: рот трохи відкритий, губи розтягнуті, вимовляється довгий звук і-і-і-і-і (комар).
Коли ви придумали певну кількість таких образів, пограйте з дитиною. Вона має зображати якогось персонажа, а ви відгадуйте. Кілька разів просіть дитину повторити і «намагайтесь» вгадати.
Бублик-акробат
Для гри-вправи знадобиться маленький бублик (баранка). Навчіть дитину виконувати різноманітні маніпуляції бубликом губами та язиком: тримайте бублик губами, просуньте в отвір язик, розслабте губи, утримуйте бублик лише язиком; візьміть бублик губами і спробуйте його обертати не допомагаючи собі язиком; спробуйте підняти бублик язиком з тарілки тощо.
Малювання язиком
Вправа спрямована на зміцнення м’язів язика, розвиток гнучкості.
На чистій пластиковій дощечці варенням, медом (іншим смаколиком) намалюйте просте зображення (коло, овал, хвилю, зубчасту хвилю тощо). Дитина має максимально витягти вперед язик і повільно злизати смаколик-зображення.
Другий варіант – виконання рухів язиком за командою. Батьки дають вказівку: вгору, вниз, праворуч, ліворуч, оберти тощо. Дитина виконує не поспішаючи. В перерві дитина може набрати в рот води і перекочувати її від однієї щічки до другої.
Графічні вправи
Малюнки за крапками
Вправи цієї групи тренують дрібну моторику кисті руки і сприяють підготовці до письма. Батьки можуть підготувати малюнки, які на пунктиром чи крапками окреслюють обриси знайомих дитині предметів (сонце, квітка, чайник, машина, пташка тощо). Дитина має з’єднувати крапки (пунктири) плавною лінією.
Робіть малюнки різноманітними, щоб дитина мала змогу тренуватися у накресленні різних варіантів ліній (прямих, похилих, ламаних, знизу-вгору, згори-вниз тощо). Доречно, якщо в малюнку будуть присутні окремі геометричні фігури невеликого розміру (кола, овали, трикутники, багатокутники), аби дитина обводила їх не відриваючи руки. Це цікаве заняття, якщо дитина ще й добиратиме відповідні кольори для малюнків, а ви розповідатимете, що це за предмет, його якості та властивості (де росте, як цвіте, чим корисне тощо).
Написання букв
Ці ігри-вправи можуть бути багатоваріантними. Букви можна писати пальцем на вологому піску, висипати їх піском (манкою) на картоні; ліпити з пластиліну (тіста); викладати з квасолин (ґудзиків) тощо. Писати один одному на спині пальцем і відгадувати, яка це буква; обмальовувати шаблони або ж малювати в шаблонах. Ці вправи можна супроводжувати змаганням «Хто більше назве слів на літеру...», яку також можна варіювати (слова, в який ця літера на початку слова, в яких наприкінці слова; слова що позначають живих істот тощо).
Батьки можуть вирізати букви з різних матеріалів (наждачний папір, картон тощо). Із зав’язаними очима дитина може вгадувати літери, попередньо обстеживши її руками.
Google Sites
Report abuse