У часи масового поширення церковнопарафіяльної освіти на Київщині (60-ті роки XIX століття) Піщана не мала своєї церкви і не становила окремої парафії. А тому довгий час не було тут і власної приходської школи. Втім, оскільки Піщана вважалася приселком білоцерківської Преображенської парафії, то бажаючі мешканці села могли віддавати своїх дітей на навчання до однієї з білоцерківських шкіл, відкритих настоятелем Преображенської церкви о. Петром Лебединцевим. Це, звичайно, було незручно — особливо у весінню та осінню негоду. Тому вже на початку 70-х років XIXст. в селі було відкрито невелику школу грамоти, де навчали не представники духовенства, як в традиційних церковнопарафіяльних школах, а місцеві грамотії. Школа була однокласною. Відомо, що в 1872 р. в ній навчалося 10 першокласників та 2 першокласниці. Проте, такі школи, не маючи жодних стабільних джерел існування, довго не функціонували. Коли минав перший ентузіазм після появи шкіл по темній кріпацькій епосі, то такі школи нерідко просто зникали. Очевидно, саме така доля чекала і на школу в с. Піщаній — документи 80-90-х років нічого не згадують про існування в селі навчального закладу. Але на початку XX ст., коли потреба в освіті стала вельми відчутною, миряни Піщаної в 1903 р. спорудили в селі новий храм в ім'я мучениці Параскеви і відкрили при ньому окрему церковнопарафіяльну школу. Піщанський храм не мав самостійного статусу — він вважався приписним до храпачанської Михайлівської парафії. Відповідно, засновником і керівником школи с.Піщаної був настоятель з с.Храпачів о.Яків Росновський. Він мав чималий досвід педагогічної діяльності - після закінчення духовної семінарії майбутній священик довгий час працював шкільним вчителем у Тетієві. Ці навики збагачувалися ще й власним досвідом навчання та виховання — пастир був батьком шести дітей. За старанну пастирську та педагогічну діяльність священик був нагороджений набедреником та скуфією від імені київських митрополитів.; Заснована о. Яковом школа була однокласною і мала титул школи грамоти — тобто, належала до нижчого типу церковнопарафіяльних шкіл.

У 1906 році громада села збудувала школу на дві класні кімнати. В одній навчалися діти українських селян, в іншій - польських. У дні жовтневих подій 1917 року приміщення школи було зруйноване. Діти навчалися в будинку економа Кветовського. У ті часи, коли Україна виборювала свою незалежність, будинок економа був зруйнований, а школу перевели в центр села, де раніше була корчма. Школа працювала нерегулярно. Лише у 1922 році, вчителі А.К. Ястреб і Я.О. Симоненко організували навчання в 1-х класах. У трьох класах було 45 учнів.

  У 1923-1925 роках школу очолював Л. К. Ястреб. У ці роки в селі й у школі розвивається художня самодіяльність, відбуваються зустрічі дітей з робітниками Білої Церкви.