Домашнє насилля
Про запобігання та протидію домашньому насильству
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) дитина-кривдник - особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
2) дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;
3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
4) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
5) запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
7) обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;
8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи;
10) програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків;
11) програма для постраждалої особи - комплекс заходів, спрямованих на позбавлення емоційної залежності, невпевненості у собі та формування у постраждалої особи здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
12) протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки;
13) профілактичний облік - здійснення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України організаційно-практичних заходів щодо контролю за поведінкою кривдника з метою недопущення повторного вчинення домашнього насильства, за дотриманням ним тимчасових обмежень його прав та виконанням обов’язків, покладених на нього у зв’язку із вчиненням домашнього насильства;
14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
16) терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;
17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
Домашнє насильство існувало завжди. На щастя, відношення до нього постійно змінюється. Якихось пару десятків років тому психологічне, економічне насильство в сім’ї, навіть фізичне (якщо не приводило до жахливих наслідків) – все це вважалося нормою. Кричати та бити дітей вважалося просто одним із методів виховання. Та ситуація змінюється.
Класифікація
Дочекалися. Настав той день, коли штовхання, ляпаси, стусани, щипання, шмагання, кусання, побиття, заподіяння тілесних ушкоджень, залишення без допомоги під час хвороби або вагітності, залишення у небезпеці, погрози завдання фізичної шкоди, перешкоджання вільному пересуванню вже не є «правилами сім’ї» або «чоловік у мене темпераментний». Такі дії наразі суспільство вважає вчиненням домашнього фізичного насильства.
Та фізичним воно не обмежується. До економічного насильства в сім’ї відносяться такі дії: вилучення коштів, речей, одягу, документів, заборона навчатися, примушування або заборона працювати, пошкодження особистого майна, позбавлення їжі, води, позбавлення житла тощо.
Також законодавець до домашнього насильства відносить його прояв у психологічному вигляді. Так, психологічним насильством вважаються погрози, приниження переслідування, залякування, знущання, зневага до особистості, погрози відібрати дітей, цілковитий контроль тощо. Характерною особливістю психологічного насильства є те, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку або безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Також до форм домашнього насильства відноситься і сексуальне насильство. До нього відносяться діяння сексуального характеру без згоди повнолітньої особи або стосовно дитини або в присутності дитини, примушування та інші дії, що порушують свободу та статеву недоторканість особи, в тому числі щодо дитини або в її присутності.
Відповідальність
Законом передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Адміністративна відповідальність передбачає штраф (від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або громадські роботи (від тридцяти до сорока годин) чи адміністративний арешт (до семи діб). Особу, яка впродовж року вже була піддана адміністративній відповідальності за такі діяння та знову вчиняє домашнє насилля, покарають жорсткіше. Розмір штрафу, кількість годин громадських робіт та термін адмінарешту збільшується.
Кримінальна відповідальність передбачає громадські роботи (від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин), арешт (до шести місяців), обмеження волі (до п’яти років) або позбавлення волі (до двох років).
Також для швидкого реагування та попередження повторення вчинення домашнього насильства Національна поліція має право невідкладно винести заборонний припис терміном до 10 днів, яким заборонити наближатися до постраждалої особи. Кривднику навіть можуть заборонити проживати там, де проживає постраждала особа. Судом може бути винесено обмежувальний припис терміном до 6-ти місяців, який також може містити заборону спільного проживання, наближення до постраждалої особи, відвідування певних місць, наприклад, школи /садочка постраждалої дитини тощо.
Практичні поради
Встановлення кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, на мою думку, є досить позитивним кроком та є «але». У людей виникло хибне уявлення, що в будь-якому випадку, якщо мав факт вчинення домашнього насильства, це є підставою писати заяву про кримінальне правопорушення та гарантією отримання обвинувального вироку відносно кривдника.
І ось перше «але». Так, дійсно, у випадку вчинення відносно особи домашнього насильства необхідно викликати поліцію. При цьому необхідно розуміти, що в перший раз виклик поліції може закінчитися максимум відібранням пояснень і на цьому все. Одразу роз’ясню: я наразі кажу про ті випадки домашнього насильства, які, на перший погляд, не є очевидними, наприклад, психологічне чи економічне насильство. Звичайно, якщо поліція побачить тілесні ушкодження, то реакція буде, а ось психологічне та економічне насильство потрібно ще буде довести. Так само і психологічне насильство відносно дитини.
Якщо одразу намагатися отримати обвинувальний вирок у кримінальній справі, ви ризикуєте насамперед своєю безпекою, адже кривдник може зажадати розправитися з вами; по-друге, скоріш за все, у розрізі спричинення саме психологічного чи економічного насильства у такому випадку буде складно отримати бажане та притягти кривдника до відповідальності.
Що ж робити? Потрібно діяти від «малого» до «більшого». Що я маю на увазі? Мова йде про те, що варто почати з дзвінка до поліції і домогтися припису для кривдника до 10-ти діб. Впродовж цього терміну необхідно домогтися, аби відносно кривдника склали адміністративний протокол. Далі треба отримати рішення суду, і вже з ним звернутися до суду за приписом до 6-ти місяців. Впродовж цих 6-ти місяців можна звертатися із заявою про кримінальне правопорушення і добиватися вручення кривднику підозри, потім – обвинувального вироку і передачі справи в суд, приймати участь при розгляді справи та відстоювати свою позицію. При цьому звертаю увагу, що домашнє насильство, за яке передбачено кримінальну відповідальність, має нести систематичний характер. Тому для притягнення кривдника до кримінальної відповідальності краще за все мати декілька рішень про притягнення до адміністративної відповідальності. Звичайно, це все працює лише при наявності усіх необхідних для цього обставин.
Також окрему увагу хочу звернути на домашнє насильство щодо дітей. У такому випадку необхідно вчинити не лише усі вищеперелічені дії, а і додатково повідомити службу у справах дітей. Вони обов’язково прийматимуть участь при розгляді питання обрання обмежувального припису, їх позиція буде мати значення. Тому краще, щоб вони були в курсі і до розгляду цього питання в суді, встигли ознайомитися із ситуацією та поспілкуватися із дитиною.
Висновок
В Україні вже наявні обвинувальні вироки за ст. 126-1 КК України (домашнє насильство). Тобто, закон працює. Наскільки ефективно – поки що говорити зарано. Головне – не мовчати і не боятися, але при цьому діяти зважено та обдумано, аби не стати заручником ситуації, в якій, як здається, ніщо не допомагає. Якщо робити все зважено та грамотно, кривдник отримає відповідальністю за вчинене. Держава, суспільство та просто небайдужі люди обов’язково допоможуть.