Війна увійшла у наше життя… І стільки усього змінилося в ньому. Попри наше бажання захистити дітей від її жахіть – війна є у їхній свідомості. Вони думають про неї, переживають за її хід, бачать її у снах, малюють у малюнках. І вони питають про неї нас дорослих: чому на нас напали? що буде з нами? чи ми можемо померти? коли війна закінчиться? а де ми будемо жити, якщо наш будинок розбомблять? Нам не просто самим з цими запитаннями, не на всі знаємо відповіді, про деякі не хочеться навіть думати… Але водночас є так важливо, щоби наші діти не були наодинці з цими запитаннями  і щоб вони могли, з нашою допомогою, знайти ті відповіді, які допоможуть бачити дорогу, по якій вони зможуть з нашою підтримкою пройти крізь усі ці випробування війни – вийти з них мудрішими та сильнішими.

1. Будьте відкриті до обговорення теми війни.

Навіть якщо ми не знаємо відповідей – дітям важливо знати, що вони можуть з нами говорити на цю тему, говорити чесно і відверто про все, що їх хвилює. Говорити не раз – при потребі піднімати нові питання, чи уточнювати значення того, що вони почули щось у новинах чи в розмові дорослих. Діти хочуть і потребують розуміти життя і те, що в ньому відбувається. Тому з повагою, уважністю та терпеливістю поставмося до їх запитань, даймо дітям відчути нашу готовність разом шукати відповіді. Відчуття того, що ми є з ними, що ми разом у цьому досвіді і разом прокладемо шлях крізь нього.

2. Спробуйте знайти разом з дитиною мудрі відповіді.

Можна відповісти швидко і бігло, можна випалити щось бездумно у злості – та це не буде помічним. Можна читати лекцію – та хто буде її слухати? А можна разом розмірковувати, разом шукати розуміння… Діти потребують ясності і правди. Тому шукаймо разом слова, шукаймо пояснень, які будуть добрими відповідями на усе, що хвилює дитину. Наприклад, про те, як темрява може розростися в душі людини настільки, що вона стає диктатором, і що люди можуть бути дуже різними: і світлими, і сповненими темряви. І що хоч у ворога чисельніша армія, але наша армія відважніша і з нами правда, і з нами усі сили добра – тому ми неминуче переможемо. І що ми не знаємо, коли це завершиться, але ми готові витримати усі випробування, щоби врешті прийти до перемоги… Спільний пошук цих відповідей допомагає дитині вибудувати своє світосприйняття – це допоможе загалом їй у житті зростати у мудрості.

3. Відповідайте не лише на запитання, але й на почуття дитини.

За запитаннями дітей стоять часто їх почуття – це і тривога за майбутнє, і за життя батька, який служить у ЗСУ; і смуток за домом, який полишили; і за бабцею з дідом, які зараз на окупованій території; злість на ворогів та багато інших. Важливо дати дитині відчути, що ви бачите і розділяєте її тривогу, чи смуток: «Ти переживаєш за батька, і я теж. І я теж сумую за бабцею і дідом і за нашим домом…» Коли почуття дитини приймають, розділяють – вона тоді уже не є з ними наодинці і їй стає легше знайти на них належну відповідь: «Давай помолимося за тата і за усіх наших воїнів – будемо сподіватися і чекати їх з війни!»; «Або ж бабці з дідом непросто – давай намалюй їм малюнок – і я сфотографую і перешлю – це буде їм гарна підтримка!»

4. Інколи найкращою відповіддю на запитання є казка, малюнок або дія.

Багато речей діти краще розуміють через казки, через історії. У них вони можуть знайти відображення своїх почуттів, приклади для поведінки, у них вони можуть теж знайти світлі та мудрі думки, вони дадуть їм силу вірити в неминучу перемогу Сил Світла. Тож розповідаймо їм історії та казки – ресурсів зараз багато, але не забуваймо теж і історії з нашого життя, і з історії людства, і казки, які ми часом можемо на ходу для дітей створити… А інколи відповіддю може бути малюнок – просто намалюйте купку загарбників, а тоді багато-багато-багато Сил Світла з усього світу – інколи це промовляє сильніше, ніж будь-які слова. А інколи доброю відповіддю є дія: «Що ж поговорили ми про війну і про перемогу, а тепер пора до уроків, бо ж майбутній Україні будуть потрібні добре освічені діти!»

5. Завжди давайте надію і говоріть про цінності.

Надія – це не псевдооптимізм – що усе буде добре і завтра війна закінчиться. Псевдооптимістичні завірення ведуть до розчарувань і втрати довіри. Дітям важливо розуміти, що є втрати, і є біль, і є, і ще будуть… І що ми не знаємо, коли війна закінчиться. Надія – це про те, що врешті решт Світло завжди переможе темряву. І про те, що попри біль втрат і усі руйнування, ми відбудуємо нашу країну. І будемо пам’ятати і берегти в серцях усіх, хто віддав за неї життя. Будемо жити і любити. Будемо творити наше майбутнє світлим та гарним – і у ньому, як і зараз, ми будемо вільними!

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Ювенальна поліція України, на тлі повідомлень про поширення в Україні руху ПВК “Редан”, дала поради батькам, як вберегти підлітка.

«У мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків. Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об’єднуються у неформальні групи. Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку», – йдеться в повідомленні.

Щоб запобігти деструктивній поведінці, поліція опублікувала поради для батьків:

• Спокійно, відкрито і прямо спілкуватися з дитиною, надати їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова і не квапити;

• Якщо дитина розповідає, куди вона ходить та як проводить свій час, варто проявляти якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; проявляти терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка;

• Опанувати інтернет-технології, мати власний акаунт і стати другом своїй дитині в соціальних мережах;

• Щотижня аналізувати вміст сторінок дитини, уважно читати її публікації, вивчати групи, до яких вона приєдналася;

• «Познайомитися» з віртуальними друзями дитини, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

• Показати дитині свою небайдужість, турботу про неї та запропонувати спільно провести час;

• Зосередитися на тому, щоб показати дитині її переваги, знайти сильні сторони та допомогти їй побачити себе унікальною особистістю.

Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

Поліція нагадує, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в інтернет-мережі не контролюється.

Ольга, мати 9-річного Максима, часто говорить своєму синові: «Вимкни телевізор! Ти дивишся його цілий день!». – «Ні, зараз іде мій улюблений мультфільм, і я хочу додивитися його до кінця». – «Вимикай негайно і прибери в кімнаті!». – «Ні, я дивитимуся мультфільм!». Зрештою, Максим домагається свого: він дивиться телевізор, а Ользі доводиться самій прибирати в синовій кімнаті.

Із такою проблемою стикається багато матерів у всьому світі. З’ясуймо способи говорити з дітьми так, щоб вони до вас дослухалися.

Як спонукати дитину слухати вас

Батьки нерідко відчувають, що витрачають час даремно, намагаючись змусити дитину зробити що-небудь, і замислюються над питаннями: «Чому вона мене не слухає? Чому їй так важко дотримуватися моїх інструкцій? Як зробити так, щоб дитина почала мене слухати?». Ці питання не дають їм спокою.

Якщо ви стурбовані схожими питаннями, вам допоможуть поради про те, як спонукати дитину слухати вас і дотримуватися ваших вказівок.

1. Привертайте увагу дитини

Ви хочете, щоб ваша дитина до вас дослухалася? Спочатку приверніть її увагу. Діти слухаються вас тільки тоді, коли звертають увагу на те, що ви говорите. Інакше просто сприймають звуки, але не зміст ваших слів. Тож як змусити дитину звертати увагу на ваші слова?

• усуньте чинники, що відволікають (телевізор, комп'ютер, джерела звуків у кімнаті тощо);

• коли ви говорите щось дитині, перебувайте поруч із нею, щоб вона могла правильно сприймати ваші повідомлення;

• розмовляючи з дитиною, будьте поглядом на одному рівні з нею. Якщо необхідно, присядьте й дивіться їй в очі під час розмови.

Покажіть дитині приклад того, як звертати увагу на слова інших людей. Коли вона говорить із вами, відволічіться від усіх справ і вислухайте її.

2. Говоріть конкретно

Говоріть із дитиною по суті. Коли ви просите її щось зробити, не використовуйте довгі й абстрактні фрази. Говоріть коротко і просто. Саме так вашій дитині буде легше зрозуміти вас. Найчастіше дитина не виконує ваші інструкції, бо просто забуває, що ви їй говорили. І виною – ваше багатослів’я.

Є такі способи заохотити дитину почути вас, не використовуючи для цього занадто багато слів:

• використовуйте декілька слів – найкраще два або три. Наприклад, замість фрази: «Тобі потрібно почистити зуби перед сном» скажіть: «Почисть зуби». Коли ж хочете, щоб дитина пішла у свою кімнату, скажіть: «Іди в кімнату»;

• давайте дитині одну інструкцію за раз. Це найкращий спосіб переконатися, що вона виконує всі ваші вказівки. Якщо дитина має декілька завдань, дочекайтеся, поки вона виконає попереднє, перш ніж оголошувати наступне;

• якщо ви хочете дати дитині відразу декілька інструкцій, поясніть їй послідовність їх виконання. Перерахуйте інструкції, наприклад: «По-перше, погодуй собаку. По-друге, вигуляй її. По-третє, вимий руки, коли повернешся додому».

3. Надавайте дитині необхідну інформацію

Якщо ви бажаєте, щоб дитина слухала вас і робила все правильно (наприклад, накривала на стіл), переконайтеся, що вона знає спосіб і послідовність дій: що саме вона повинна покласти на стіл, скільки має бути тарілок і столових приборів і як їх правильно розмістити.

4. Говоріть, а не запитуйте

«Любий, можеш передати мені сіль?» – це питання. На нього можна відповісти ствердно чи заперечно. Тому якщо ви хочете, щоб дитина дотримувалася ваших вказівок, потрібно, щоб вони завжди були ствердними. Отже, не варто запитувати дитину, натомість, наприклад, скажіть: «Я хочу, щоб ти негайно прибрав у своїй кімнаті» або «Будь ласка, взуйся». Якщо ви хочете, щоб дитина виконала свою роботу, доцільно говорити їй, що саме вона мусить робити, а не запитувати її про це.

5. Дайте дитині час, щоб обробити інформацію

Багато вчителів у школах використовує прийом «час очікування». Його можете застосовувати й ви. Розповідаючи дитині що-небудь, почекайте 3–7 секунд, щоб вона змогла обробити інформацію і зрозуміти, що їй потрібно робити. Саме так дитина найкраще засвоює шкільну програму.

Деяким дітям може знадобитися всього декілька секунд, щоб зрозуміти, що ви їм говорите. Тому якщо дитина не відповідає вам відразу, це не обов'язково означає, що вона вас ігнорує. Вона просто намагається зрозуміти, як правильно реагувати. Дайте їй трохи часу.

6. Перевірте, чи правильно дитина зрозуміла вас

Коли дитина відреагує на ваші слова, переконайтеся, чи правильно вона зрозуміла, що їй потрібно зробити. Наприклад, якщо дитина з кимось поводилася зухвало і ви вимагаєте від неї вибачень, їй слід знати, що саме вона повинна сказати. Точно так, коли ви просите дитину накрити на стіл, вона має знати, що саме потрібно зробити.

7. Давайте дитині вибір

Не всі діти однаково добре виконують вказівки. Коли ви говорите дитині, як потрібно діяти, вона може чинити опір і бунтувати, особливо в підлітковому віці. Як же вчинити в такому разі?

Дайте дитині право вибору – це допоможе їй відчути силу. Наприклад, ви можете сказати: «Ти можеш прибрати в кімнаті зараз або згодом, але тоді ти не зможеш піти в кіно» або «Ти можеш зараз накрити на стіл або помити посуд після вечері».

8. Установіть очікування

Щоб дитина вас слухала, важливо встановлювати правила й очікування. Правила завжди повинні супроводжуватися очікуваннями й наслідками. Чітко і ясно поясніть, чого ви очікуєте від дитини. Один зі способів увиразнити свої очікування – написати правила на папері й повісити на холодильник або стіну. Час від часу необхідно переглядати цей список. Пам'ятайте, що правила не підлягають обговоренню, і ви не повинні дозволяти дітям (особливо підліткам) втягувати вас у суперечки з цього приводу.

9. Зміцнюйте зв'язок із дитиною

Те, чи буде дитина до вас дослухатися, залежить і від ваших взаємин із нею. Діти прагнуть зблизитися з батьками, тому вам варто зміцнювати взаємини зі своєю дитиною. Додайте в ці взаємини більше любові, дружби й поваги. Коли між вами доброзичливі стосунки, дитина буде рада виконувати ваші вказівки, тому що вона піклується про вас і прагне зробити вас щасливими.

10. Виявляйте співчуття

Іноді навіть невеликий вияв співчуття має важливу роль. Тому не варто говорити: «Не штовхай свою сестру! Зараз же припини!»; натомість скажіть: «Я розумію, що ти гніваєшся через те, що сестра розбила твою іграшку. Але коли ти її штовхаєш, це не допомагає тобі виправити ситуацію». Замість фрази: «Зараз же вимкни телевізор» скажіть: «Я знаю, що ти хочеш подивитися цей фільм, але тобі завтра рано вставати в школу».

11. Не підвищуйте голос

Коли дитина відмовляється виконувати вказівки батьків, вони часто кричать на неї або підвищують голос. Але чи допомагає це? Ні, і ви самі це добре знаєте. Тож як змусити дитину слухати вас, не підвищуючи на неї голос?

• Дихайте. Щоразу, коли ви хочете накричати на дитину, на секунду зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів. Заспокойтеся, перш ніж говорити з неслухняною дитиною. Якщо ви накричите на неї, то змусите її виявляти захисні реакції. Це тільки погіршить ситуацію.

• Робіть наголос на поведінці. Проблема не в самій дитині, а у її поведінці. Тому якщо ви хочете навчити чогось дитину, ви повинні перш за все надихнути її на це. Не карайте дитину. Замість окрику: «Не роби цього!», «Припини!» скажіть це спокійним голосом. Говоріть дитині: «Молодець!» або «Дякую!», коли дитина прислухається до вас.

• Говоріть чітко. Якщо ви кричите на дитину за те, що вона вас не слухає, це не зарадить проблемі непослуху. Якщо ви хочете, щоб дитина щось зробила, скажіть це їй чітко, по суті. Не будьте грубими, не читайте моралей. Говоріть спокійним тоном, але виявіть непохитність. Дайте зрозуміти дитині, що ви говорите про серйозні речі й хочете, щоб вона вислухала вас і зробила те, що ви їй говорите.

• Якщо ви все-таки втратите самовладання і підвищите голос, нічого страшного. Зрештою, ніхто не ідеальний. Не звинувачуйте себе, але водночас попросіть вибачення в дитини. Однак не змінюйте свою позицію – неухильно дотримуйтеся своїх вимог до дитини, пояснивши їй, чому вона має чи ні робити що-небудь. Важливо практикуватися в умінні заохочувати дитину дослухатися до вас без крику.

Як спонукати підлітка слухати вас

Більшість порад, розглянутих вище, підходять і для дітей старшого шкільного віку, і для підлітків. Але іноді порад бракує. Розгляньмо ще декілька з них про те, як змусити підлітка прислухатися до батьків і поважати їх.

12. Будьте чесними

Чесність – найкраща стратегія спілкування з підлітками. Хоча не завжди легко відкрито говорити з підлітком про те, що вас турбує в його поведінці, усе ж таки постарайтеся провести з ним таку розмову. Це допоможе підлітку усвідомити сутність ситуації. Також ви покажете дитині позитивний приклад, спонукаючи її до чесності і відвертості з вами.

13. Залишайтеся в ролі батьків, а не друзів

Дружити зі своїми дітьми важливо, але не варто дозволяти їм користуватися вашою поблажливістю. Ви можете бути другом вашій дитині, але перш за все ви – її батьки. Важливо, щоб підліток розумів, що ви не допустите неповаги до себе та своїх слів.

Поводження з підлітком як із дорослим, надання йому обов'язків і відповідальності допоможуть вам здобути довіру дитини. У результаті вона поважатиме вас і прислухатиметься до ваших слів.

Як спонукати дошкільника слухати вас

У дошкільному віці дитина ще недостатньо зріла, щоб зрозуміти важливість ваших слів. Тому пояснення не дасть бажаного результату.

• Перш за все, приверніть повну увагу дитини. Не починайте говорити, поки дитина не зверне на вас увагу.

• Переконайтеся, що ви перебуваєте на рівні очей дитини. Поступово встановіть із нею контакт. Почніть розмову із запитання про те, що вона робить.

• Якщо вам потрібно щось повторити, дитина, імовірно, припинить звертати увагу на ваші слова. Тому вам слід повернутися до першого кроку і знову привернути її увагу. Це потребуватиме від вас великого терпіння.

• Використовуйте короткі речення, що складаються з декількох слів. Довгі речення можуть бути для дитини занадто складними.

• Намагайтеся поглянути на ситуацію з точки зору дитини. Визнайте її почуття. Саме так ви зможете навчити дитину висловлювати свої емоції.

• Кращий спосіб навчити дитину чого-небудь – зробити це разом із нею. Дитина вчиться краще, коли бачить, як ви щось робите, і повторює за вами.

• Щоб навчити дитину слухати, займайтеся спільно з дитиною заняттями, які потребують слухання.

• Якщо ви хочете закріпити певну поведінку дитини, створюйте постійні ситуації. Навіть якщо ви про це забудете або поспішатимете, дитина сама зробить усе необхідне.

Нарешті, щоб навчити дитину слухати, вам необхідно самим навчитися слухати дитину, коли вона говорить вам щось.

Якщо ви хочете, щоб дитина слухала вас і дотримувалася ваших інструкцій, не варто примушувати її. Секрет у тому, щоб дитина прислухалася до слів батьків і виконувала їхні вказівки свідомо й добровільно. Для цього не потрібно кричати на дитину або підвищувати на неї голос.