Усередині XIX ст. романтизм поступився місцем реалізму, який часто розглядають як його протилежність, як мистецтво «втрачених ілюзій». Романтики намагалися створити нову, прекрасну реальність, а реалісти — правдиву. Вони відображували життя у справжніх образах, а не у вигаданих, що виникли в уяві митця.
Розвивався реалізм у різних країнах не одночасно і набував різноманітних форм. Нерідко митці починали свій творчий шлях як романтики, а згодом переходили на позиції реалізму. У цей період у мистецтві спостерігають одночасне існування класицистичних, романтичних і реалістичних тенденцій. Усі ці стилі тяжіли до вищих орієнтирів краси, але обирали різні шляхи її досягнення. Своєрідне взаємне переплетення стилів завжди відбувалося в мистецтві й особливо в кожну перехідну добу.
Реалістичний напрям, як і попередні стилі, виявився в різних мистецьких галузях — літературі (романи й повісті Ч. Діккенса, О. Бальзака, М. Гоголя, Л. Толстого), живописі (картини Г. Курбе, І. Рєпіна), музиці (опери Дж. Верді, М. Мусоргського), театрі (М. Щепкін, М. Заньковецька). Реалізм був представлений багатьма національними і авторськими варіантами стилю. Проте всім їм була властива достовірність у відтворенні дійсності. Показовою є поява творів, що містять не лише правдивість, а й сатиру.
В образотворчому мистецтві набув розквіту так званий критичний реалізм, який змальовував явища соціальної дійсності, працю простих людей. Відмінною рисою реалізму є звернення до повсякденного життя в побутовому та історичному жанрах, у портреті й пейзажі.
Легенда іспанського мистецтва Франсіско Гойя створив свій дивний світ образів у численних картинах (понад 6 тис.) і гравюрах, які вражають таємничою загадковістю. У його романтичних роботах раннього періоду — вуличних сценках, святкуваннях, прогулянках, іграх — переважає декоративність. Наступний період розкриває іншу грань його таланту — реалістичну. У серії гостро сатиричних гравюр «Капрічос» митець відкрив нове б
Французькі художники Гюстав Курбе і Жан-Франсуа Мілле першими з живописців звернулися до зображення життя знедолених людей, важкої праці селян. Прості образи збиральниць колосків на полі після жнив чи віяльниць за буденною роботою викликають співчуття.
Гюстав Курбе. Автопортрет («Відчайдушний»)
Гюстава Курбе вважають засновником критичного реалізму в західноєвропейському образотворчому мистецтві.
Жан-Франсуа Мілле. Збиральниці колосків
Гюстав Курбе. Віяльниці
До якого жанру належать картини? У чому особливість їх композицій? Порівняйте колорит картин. Що можна сказати про персонажів? Чим відрізняються реалістичні образи від романтичних?
Графіка відомого майстра експресивного рисунка та карикатури Оноре Дом'є — це гостра сатира на тогочасне суспільство. У живописних полотнах він часто зображував праль, водоносів, ковалів, робітників, міську юрбу. Картина «Вагон третього класу» — приклад фрагментарності композиції, улюбленого прийому митця, котрий дає змогу відчути зображене як частину дії, що відбувається за її межами.
Оноре Дом'є. Груші. Карикатура на короля Луї Філіппа (фрагмент)
Оноре Дом'є. Вагон третього класу
Що відбувається на картинах? Кого зображено? Якими засобами Дом'є зосередив увагу глядача на фігурах у центрі, якими зобразив людей у віддаленні? Доведіть, що ці твори реалістичні, а не романтичні.
Послідовники французького критичного реалізму створювали також образи дітей бідняків за роботою, як, наприклад, Жуль Бастьєн-Лепаж.
Жуль Бастьєн-Лепаж. Лондонський чистильник взуття
У російській культурі високого розвитку реалізм досяг у творчості художників-передвижників І. Крамського, М. Ге, І. Рєпіна, В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін. Вони створили в Петербурзі Товариство пересувних художніх виставок (1870), що згуртувало навколо себе передових російських і українських митців. Передвижники не просто правдиво зображували історичні події, природу, людей у різних жанрах, а й поширювали свої демократичні погляди на суспільну роль мистецтва серед населення міст.
Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові (ескіз)
З історії шедевра
Українська тема посідала значне місце у творчості видатного художника-реаліста Іллі Рєпіна (1844-1930), який був родом із Чугуєва на Харківщині. В історичному жанрі митця більше цікавили не самі події, а людські характери. Всесвітньо відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», яка існує у двох авторських варіантах, сповнена народного гумору. У ній І. Рєпін вперше вводить в історичний живопис таку кількість зображень людей, які сміються.
Для втілення масштабного задуму багатофігурної композиції (розмір 2,03 х 3,58 м) художник їздив на Хортицю, вивчав історичні джерела, консультувався у знаного етнографа Д. Яворницького (на картині він зображений у ролі писаря). Під час спостережень за різними колоритними типажами облич в Україні та на Кубані було створено багато етюдів. Натурниками для зображення персонажів картини були сучасники художника. Зокрема, під час перебування в Качанівці на Чернігівщині йому позував сам господар поміщицького маєтку Василь Тарновський-молодший, відомий меценат і колекціонер українських старожитностей, а з його кучера І. Рєпін «списав» образ козака Голоти.
Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові
В одному з листів І. Рєпін писав із захопленням про українських козаків: «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободу, рівність і братерство. Запорожжя завжди залишалося вільним і нічому не підкорилося!»
Розкажіть, що відбувається на картині у момент, який виокремив художник з потоку історичних подій. Опишіть характерні образи запорожців, їхній одяг, зброю. Зверніть увагу, як реалістично художник передав пози, погляди, міміку козаків, які придумують різноманітні дошкульні слова або емоційно на них реагують. Чи всі козаки сміються? У чому полягає оригінальність композиції? Схарактеризуйте її плановість, колорит.
Українські митці по-різному втілювали принципи реалізму у своїй творчості. Провідними членами Товариства передвижників стають вихідці з України: К. Трутовський, М. Пимоненко, М. Ярошенко, А. Куїнджі, О. Мурашко, К. Костанді. Новаторське мистецтво передвижників завдяки виставкам у Києві, Харкові, Одесі ставало здобутком широких верств населення, виховувало в українців художні смаки й громадянські почуття. Під впливом зростання національної свідомості в суспільстві виникла реалістична художня школа Миколи Мурашка.
Костянтин Трутовський, чудовий знавець українського сільського побуту, наповнював зображувані сюжети виразними життєвими деталями. Адже поетична краса народних обрядів, звичаїв, одягу українців викликали в нього справжнє захоплення.
Костянтин Трутовський. Вдягають вінок
Микола Ярошенко. Портрет художника Миколи Миколайовича Ге
На портретах Миколи Ярошенка поряд з людьми інтелектуальної праці можна побачити типових для демократичного мистецтва пересічних персонажів, таких як дівчину-курсистку, в'язнів, коваля тощо. Картинам митця притаманні достовірність, правдивість зображення деталей.
Новаторською для пейзажу стала творчість Архипа Куїнджі. Перша ж виставлена ним картина — «Ніч на Дніпрі» — стала сенсацією в Петербурзі. Художник володів тонким мистецтвом гри світла і кольору. На полотні «Березовий гай» він передає різкий контраст світла й тіні, який створює враження яскравого сонячного повітря.
Архип Куїнджі. Березовий гай
Микола Пимоненко. Брід
Правдиве зображення життя українського села — основна тема творчості провідного майстра жанрового живопису, художника-передвижника Миколи Пимоненка. На його живописних полотнах «оживали» народні обряди та звичаї, побут і ярмарки, різноманітні серйозні й жартівливі сцени з життя українців. Зазвичай реалістичний сюжет розгортається на тлі чарівної природи.
Киріак Костанді. В люди
Ранні твори засновника Товариства південноросійських художників Киріака Костанді, який очолив одеську живописну школу, принесли йому успіх та визнання на пересувних виставках.
В епоху блискучого розвитку пейзажного живопису в українському мистецтві мальовничість скромних сільських краєвидів привертала увагу багатьох художників. Вони відтворювали національні ландшафти з поетичністю і достовірністю, передавали настрій природи, замилування її красою. «Шукачем сонця» називали витонченого пейзажиста Володимира Орловського, майстра сонячного колориту, світлотіньових ефектів. Пензель Сергія Васильківського віртуозно змальовував українські ліси, річки, повитий смерковим сумом степ. Творча спадщина митця налічує майже 3,5 тис. полотен різних жанрів.
Володимир Орловський. Хати в літній день
Сергій Васильківський. Сторожа запорозьких вольностей
Зачинателем західноукраїнської реалістичної школи живопису вважають Корнила Устияновича, який створив багато портретів, низку картин на історичні теми й пейзажі. У картинах митця, наприклад, «Мазепа на переправі через Дніпро», «Битва під Зборовом», «Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела», відчутні потужні традиції класицизму і романтизму.
Корнило Устиянович. Шевченко на засланні
Микола Івасюк. В'їзд Богдана Хмельницького в Київ
В історичному жанрі й баталіях вагомим був творчий доробок буковинського митця Миколи Івасюка. Його твори мають яскравий національний колорит, вирізняються досконалістю складних багатофігурних композицій.
Микола Івасюк. Мати
Реалістичні риси були притаманні й мистецтву скульптури — монументальної і станкової. У містах України були встановлені пам'ятники видатним діячам культури.
Перші реалістичні зображення в українській скульптурі виникають завдяки творчості Михайла Микешина. За його проектами встановлено чимало пам'ятників у Петербурзі, Києві, Севастополі. До числа кращих творів майстра належить кінний пам'ятник гетьману Богдану Хмельницькому на Софійській площі в Києві, який став одним із символів міста.
Михайло Микешин. Пам'ятник Богдану Хмельницькому
Автор пам'ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві Леонід Позен розробляв також історичний і побутовий жанри у станковій скульптурі, звертаючися до реального життя і національних тем. Особливим драматизмом сповнена його скульптурна композиція «Лірник».
Леонід Позен. Лірник
Леонід Позен. Бюст полтавського художника Ярошенка
Таким чином, реалізм збагатив образотворче мистецтво новими сюжетами й образами, удосконалив його виразові засоби. Кращі художники реалістичного напряму присвятили свої твори зображенню історії, природи й побуту свого народу. Отже, вони піднімаються до критичного осмислення явищ дійсності, що було характерним для передових митців того часу.