Поезія і музика беруть початок з одного джерела — з душі людини, з глибинного світу її почуттів. Інакше хіба могло б виникнути таке диво, як пісня, та ще й лірична? Радісна й журлива, сповнена тривоги і мрій про щастя, вона стала постійним супутником людини.
Термін «романс» виник в Іспанії. Спершу так називали світську пісню, що виконувалася рідною, романською (іспанською), а не латинською мовою, обов’язковою на ті часи в церковному співі. Згодом цей термін поширився у країнах Західної Європи і закріпився за музично-поетичними творами для голосу з інструментальним супроводом.
У західноєвропейській музиці XIX ст. з’явилися перші вокальні цикли Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана. Вони ознаменували новий етап у розвитку образно-тематичної сфери романсу і визначили появу циклів пісень та романсів.
В Україні вперше до цього жанру звернувся композитор Д. Бортнянський. Коріння українського романсу сягає одноголосних пісень без супроводу в їхніх найкращих лірико-драматичних зразках. Розквіт у XVIII ст. — першій половині XIX ст. ліричної поезії, захоплення інструментальною музикою, зокрема грою на бандурі, гітарі, гуслях, фортепіано, сприяли формуванню пісні з супроводом. Термін «пісня-романс» найбільш відповідає сутності жанру, що став перехідним від народної ліричної пісні до романсу.
У XIX ст. романс став самостійним та улюбленим видом творчості поетів і композиторів. Романсовий вірш — це невелика лірична поезія, строфічна, з наспівною інтонацією. Мелодія романсу органічно пов’язана з текстом і передає не тільки загальний характер, структуру, а й ритмоінтонацію поетичного твору. Скарбницю світової вокальної лірики неможливо уявити без музично інтерпретованих М. Глінкою поезій О. Пушкіна чи М. Лисенком — лірики Т. Шевченка.
Музичний словничок
Романс (ісп. romance — романський) — одноголосий камерний вокальний твір з інструментальним супроводом, який виник в Іспанії та набув поширення в інших країнах.
У Росії вже в XIX столітті романс існував як авторська пісня. До його популяризації долучалися й українські поети, які писали російською мовою (Є. Гребінка. «Очи чёрные…»). На межі ХІХ-ХХ століть романс поширився в українській ліриці (Леся Українка, Агатангел Кримський та інші). Романс є і в поетичній спадщині Спиридона Черкасенка.
На початку та в середині XX століття всесвітньо відомими стали українські пісні-романси «В саду осіннім айстри білі» (музика і слова народні), «Черемшина» (музика Василя Михайлюка, слова Миколи Юрійчука), «Квітка з полонини» (музика і слова Романа Савицького) та інші.
Цікаво знати, що в українській музиці щодо романсу вживають також термін «солоспів», який буквально означає «ПІСНЯ, Призначена для сольного виконання».
Характерні риси жанру романсу:
— відтворення внутрішнього світу людини, глибини її настроїв переживань; ‘
— відображення переважно особистих почуттів та думок (щасливе або нещасливе кохання, туга розлуки, ревнощі і т. п.);
— наспівна лірична мелодія, що зближує його з народною ліричною піснею;
— тематика (мотиви зустрічі, розлуки, краса природи тощо).
Прослухайте:
Українська народна пісня «Місяць на небі»
романс «Черемшина» (муз. В. Михайлюка, сл. М. Юрійчука)
романс «Не щебечи соловейку» (муз. М. Глінки, сл. В. Забіли)
Анатолій Борисович СОЛОВ’ЯНЕНКО (1932-1999)Герой України, всесвітньо відомий український співак (тенор), неперевершений виконавець романсів, українських народних пісень та оперних партій. Широкою стала географія гастролей А. Солов’яненка: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада… Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Дж. Верді, П. Масканьї. Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для багатьох українських співаків. Творчість і чудовий голос співака високого оцінювали П. Домінго та Л. Паваротті.