Ідеальна неідеальність

Термін "фасилітація" (від англ. facilitation — допомога, полегшення, сприяння) останнім часом набирає популярності в контексті колективного способу розв'язання проблем у групі. Безумовно, це важливий і дієвий шлях вирішення чи навіть запобігання конфліктам, але це не єдиний варіант трактування поняття. У педагогічній сфері термін набує більш глибокого значення.

• Конгруентність.

Справжність, щирість, здатність людини бути чесною перед собою і могти щиро висловлювати свої думки і почуття .

"Будь собою. Інші ролі вже зайняті", - казав Оскар Вайльд. Здавалося б, що може бути простішим? Насправді ж, це мистецтво опанували одиниці, а більшість з нас ховається в тінь соціальних еталонів від палючих променів суспільства і вкривається плащем професійної ролі, щоб не потрапити під зливу осуду. Але ж ми люди: ми думаємо і відчуваємо, по-своєму, по-особливому, по-справжньому. Статус вчителя - тюрма чи рабство? У таких умовах страждають всі: вчителі щосили втискають своє Я в маскарадний костюм "ідеальний вчитель", а учні, не зацікавлені цією виставою, знаходять інші розваги.

Так безпечніше: повторювати книжкові істини і слідувати за методиками, які підтверджені "знаком якості". Але просто знайти інформацію можна без допомоги вчителя, посидівши в бібліотеці чи просто клікнувши кілька разів кнопкою мишки.

• Безумовне прийняття.

Цей компонент - своєрідне віддзеркалення попереднього, адже якщо ми захочемо скинути маски і показати світу своє істинне "Я" (бути конгруентним), то очікуватимемо від інших людей прийняття і визнання. Саме тому і ми повинні зробити свій внесок у створення цього безпечного середовища, де пануватиме безоцінкове ставлення.

Оцінювання - частина роботи вчителя, але воно має обмежуватись уроком, безпосереднім навчальним завданням. Можна дати оцінку конкретній дії, але не особистості загалом, бо всі люди прекрасні за своєю природою, кожен з нас має свої сильні сторони. Вчитель має розгледіти ці переваги в учнях і полюбити їх за це.

Забудьте про категоричність, бо немає нічого абсолютно чорного або білого.

• Емпатія.

Це здатність осягнути емоційний стан іншої людини. Ідентифікувати емоції ми можемо за словами, інтонацією, мімікою чи жестами. Хтось це вміє робити краще, а комусь вдається не так просто. Але у будь-якому випадку впізнати емоцію і зрозуміти її - не одне й те саме, бо трактуємо ми її по-своєму: з висоти власного досвіду, своєї соціальної ролі, власних індивідуаьних особливостей темпераменту та характеру.

У кожному віці свої проблеми, і вони однаково важливі і складні. Завдання вчителя - подивитися на ситуацію з точки зору учня і визначити причини емоційної реакції. Неуважність: неповага до вчителя чи зацікавленість в іншому предметі? Агресивність: негативна риса характеру чи бажання звернути увагу на свою унікальну особистість? Низька академічна успішність: лінь чи нестача часу на навчання через особисті проблеми? Відповісти на ці питання непросто, але необхідно докласти максимум зусиль, щоб стати ближчим до учнів, бо лише так можна НАвчити.

К. Роджерс доводить, що засобами фасилітативної взаємодії можливо виховати особистостей, які можуть діяти за власною ініціативою і нести відповідальність за ці дії; здатні на розумний вибір; виявляють критичність в учінні, здатні оцінювати внески, зроблені іншими; володіють знаннями, потрібними для розв’язання проблем; здатні гнучко й розумно адаптуватись до нових проблемних ситуацій, вільно і творчо використовуючи весь придатний до даної проблеми досвід; здатні ефективно співпрацювати з іншими людьми у цих різних видах діяльності; працюють не заради схвалення з чийогось боку, а реалізуючи власні цілі.