У природі немає двох однакових комашок, ідентичних квіток, таких самих сніжинок. Близнята можуть виявитись протилежностями в характерах. Навіть наше відображення в дзеркалі зворотнє. Ми різні. Не однакові. Особливі. Інші... І саме тому прекрасні.
Але все не схоже на нас самих змушує насторожитись, викликає подив, а інколи й страх. Саме так формується ксенофобія.
Ксенофобія (з грецького «xenos» – чужий, сторонній і «phobos» – страх) – ворожість і нетерпимість до осіб іншої віри, культури, національності, до іноземців, представників інших регіонів, а також до чогось незнайомого, чужого, незвичного.
Таке негативне ставлення - результат узагальнення інформації, раніше почутої, побаченої, чи випробуваної на власному досвіді. Це наслідок роботи стереотипів.
Для того, щоб краще зрозуміти принцип створення стереотипів у суспільстві, їх вплив на кожну окрему особистість, перегляньте відео, насичене яскравими прикладами і простими аналогіями.
Отож, стереотипи - не цілковите зло, яке треба викорінити раз і назавжди, вони виконують важливу функцію в суспільстві: дозволяють економити час і сили на аналіз інформації, вже нам знайомої. І це працює, та інколи надто інтенсивно. Такі узагальнення можуть бути шкідливими, бо стирають всі межі індивідуальності. Так, користуючись спрощеними образами, ми можемо почати негативно ставитись до людей, яких навіть не знаємо.
Лариса Денисенко - правозахисниця, посланиця доброї волі ООН з питань толерантності в Україні на зрозумілих прикладах пояснює, як наші упереження псують життя нам і оточуючим, породжуючи ксенофобію. Вона наголошує на тому, що таке ставлення до інших людей не вроджене, а формується протягом життя, ми самотужки ростимо в собі цю ненависть, самі того не знаючи. Але так само ми можемо цей процес і зупинити, почавши аналізувати дії і вчинки конкретної людини, а не сліпо ототожнюючи її зі стереотипами.
Ксенофобія - явище, яке процвітає в суспільстві з моменту створення світу, тому за цей час утворилось чимало форм його прояву. Перечислити всі неможливо, але найпоширеніші знаходимо в навчальному посібнику за ред. А. О. Галая "Практичне право: на попередження ксенофобії".
Расизм – це переконання у тому, що одна раса від природи краща чи гірша за іншу.
Етнофобія – упереджене, вороже ставлення до певної нації, народу, яке не засноване на раціональних міркуваннях. Різновидами етнофобії можна назвати:
– геноцид (крайня форма етнофобії, повне або часткове знищення окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними й іншими мотивами);
– шовінізм (пропагування національної переваги над іншим народом (нацією). Сьогодні шовінізм проявляється, як правило, у формі зневаги великих держав до їх менших сусідів);
– антисемітизм (вороже ставлення до представників єврейського народу і культури).
Релігійна нетерпимість – це активна незгода з поглядами, цінностями та традиціями прихильників інших релігійних вірувань, може стати основою для збройних зіткнень
Нетерпимість за ознакою віку або стану здоров’я – вороже або презирливе ставлення до людей з інвалідністю, осіб, що є ВІЛ-інфікованими або хворими на СНІД і туберкульоз, психічно хворих тощо. Таке ставлення здебільшого засноване на давній боязні заразитися під час спілкування з такими людьми смертельною хворобою. Не оминає ця проблема і людей похилого віку.
Політична нетерпимість – це нетерпиме ставлення між прихильниками різних політичних поглядів (в українському суспільстві проявляється через упереджене ставлення до переваг чи недоліків розширення зв’язків України з Європейським союзом чи військово-політичним альянсом НАТО).
Мовна антипатія – це неприйняття та неповага до можливості особи розмовляти рідною мовою. Така форма ксенофобії проявляється в країнах, де історично на території однієї держави співіснували різні мови у великої кількості населення (Канада, Бельгія, Швейцарія, Україна).
Сексизм – це ідеологія, яка встановлює нерівні права чоловіків і жінок, або ж статеву нерівність. Домінування жінок ми називаємо матріархатом, а домінування чоловіків – патріархатом. Сексизм часто проявляється у професійних стосунках.
Гомофобія - негативні реакції на прояви гомосексуальності, а також на пов'язані з нею суспільні явища. Питання природи гомосексуальності, як сексуального потягу до представників своєї статі, вже піднімалося на іншій сторінці сайту, ознайомитись з інформацією можете за посиланням.
"Коли я був в армії, мені дали медаль за вбивство двох чоловіків і звільнили за любов до одного" - епітафія на могилі Леонарда Матловіча, гея і ветерана війни.
Зараз в Україні триває війна, нас і нашу землю самовіддано захищають відважні патріоти. Тепер вони мають неписане звання "герой", і разом з тим, лишаються простими людьми, які хочуть любов отримувати і нею ділитись.
Хіба їхні заслуги стають меншими від того, чоловіка чи жінку вони покохають? Спробуйте дати відповідь на це питання після перегляду інтерв'ю людей, які мали сміливість відкритись такому ворожому для них світу.
Представники інших рас, національних, релігійних меншин, ЛГБТ (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери), люди з інвалідністю - усі вони страждають від нерівного ставлення в суспільстві. Ці люди стають жертвами дискримінації.
Загалом дискримінацію ми можемо розглядати як наслідок роботи стереотипів, бо це вже конкретні дії, які виражають почуття неприязні. Але, разом з тим, це ще й причина формування упередженого ставлення, адже в такому випадку власної думки просто не може виникнути через відсутність спілкування і пізнання одне одного.
Це замкнене коло необґрунтованої зневаги, здогадок і недомовок. До того ж ця круговерть вкрай підступна - засмоктує всіх, і тут вже не вгадаєш, чи потрапиш у вигідне становище більшості, чи перетворишся на жертву з числа меншості. Але якщо хочемо, щоб добре ставились до нас, то й самі маємо робити так само.
Нас дивує і лякає все не схоже на нас самих. Це засліплює очі, але зовсім не применшує красу того, на що ми дивимось. Протрімо свої окуляри, щоб сповна насолодитися різноманіттям нашого прекрасного світу.