1935-1941

"ЯКИЙ ЖЕ ДАР ДІСТАЛИ ТІ, ЩО ТАК ДІТЕЙ УЧИТИ ВМІЮТЬ?

МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, В СКАРБІ ТІМ ЛЮБВІ НАЙБІЛЬШ ДІСТАЛОСЬ ЇМ"

І в а н Ф р а н к о

Архівні довідки з газети " Кіровська правда" від 4 листопада 1937 року

"В Палаці піонерів і жовтенят" та 11 листопада 1937 року "Жовтневий подарунок дітям": "6 листопада в Палаці піонерів відбудеться дитячий ранок. Буде проведено бесіду на тему: " Жовтень і діти".Після бесіди вистава " Квітуча юність". 8 листопада відбудеться урочисте відкриття Палацу піонерів і жовтенят. 9 листопада відбудеться великий концерт силами гуртків дитячої самодіяльності, в якому візьмуть участь хор і симфонічний оркестр.

10 листопада драматичний колектив поставить п"єсу Мольєра " Витівки Скапена""

"Щодня, удень і ввечері, працюють різні гуртки:

*драматичний гурток охоплює 140 дітей;

*хорова капела - таку ж кількість;

*прекрасний симфонічний оркестр;*балетний колектив;

*гурток художнього читання;

*юні художники і скульптори в своїх гуртках працюють над портретами, першими скульптурами;

*військовий гурток, до якого залучено 60 юних патріотів;

*100 учасників налічує гандбольна, футбольна, волейбольна, легкоатлетична, шахова секції.

Щовечора кімнату ігор відвідує 200 чоловік.

Бібліотека має близько 300 постійних читачів.

Організовується фотогурток, оркестр народних інструментів, устатковується технічна і авіамодельна лабораторії".

Із спогадів керівника хореографічного відділу Палацу піонерів М.К. Анкудінова

( архів ОЦДЮТ,інв.№ 163051) :

"…Десь приблизно у лютому-березні 1935 року в місті був відкритий Будинок піонерів. Його директором наскільки мені пам"ятається був призначений т. Росенков. Особисто я у цей час працював у клубі ім.Жовтня заводу " Червона Зірка" і у квітні був запрошений на роботу у Клуб піонерів за сумісництвом

У 1937 я був вже прийнятий на постійну роботу тоді вже у Палац піонерів керівником хореографічного відділу

Директором вже був т.Немировський, завпедчастиною - т. Поповський.

У Палаці в цей час працювали секції:

Хорова - в якій було до 200 дітей, керував нею т. Битенський.

Драматична - дітей 50, керівник - т. Бабіч.

Музична - дітей 30, керівники т.т.Зуперман і Битенський.

Художнього слова - дітей 40, керівник т. Росинська.

Духовий оркестр - дітей 50.

Шумовий оркестр - дітей 40.

Ансамбль пісні і танців - дітей 65-70

Хореографічна секція - до 400 дітей

…В гуртках Палацу розвивали свої здібності десятки талановитих дітей. 10-річний Боря Неміровський - талановитий скрипаль. Ніна Моргенштейн - добре співає. Здібні учасники драматичного колективу - Алік Гуревич, Єля Рабінович, Гольденберг, Варшавер, Параконьєв; юні танцюристи - Архангородський, Сергієнко, Мільнова, Швець, Долженко та інші. Заслуговують уваги роботи юних скульпторів : Суворова, Штейфера, Резніченка, Журбенка.

Із спогадів першого директора Палацу піонерів Я.І.Неміровського(архів ОЦДЮТ,інв.№ 163051) :

"Відкриття було 7 листопада 1937 року. До цієї дати була проведена велика підготовча робота.Були організовані гуртки художньої самодіяльності : драматичний, яким керував випускник театрального інституту Семен Наумович Бабіч; хореографічний ( керівник - Микола Ксенофонтович Анкудінов); хоровий ( керівник Лев Маркович Битенський); художнього слова ( керівник Поліна Бабіч); оркестр скрипалів ( керівник - т.Зуперман); духовий оркестр( керівник - т. Дедушин) та ін.

Активними учасниками багатьох заходів були Костя Параконьєв та Ніна Ігнатьєва( пізніше - заслужені артисти нашого українського театру), Борис Клетман ( викладач Кіровоградського інституту с\г машинобудування), Муся Трастонецький ( юристконсульт) та багато інших. Заступником директора був т.Поповський ( загинув у роки Великої Вітчизняної війни), працювали Таня Козак, Люда Шаповалова, Оля Вахович та ін.

До відкриття Палацу була підготовлена сюїта " Щасливе дитинство", автором якої був Бабіч. В ній прийняли участь не меньше 500 чоловік. Відкриття проходило 10 днів, по 3 вистави кожний день.

Крім художнього відділу були ще й технічний, фізкультурний, декоративно-прикладний ( художники, скульптори, фотографи). Керували відділами і гуртками т.т. Звержховський, Френкель, Курзов, Литвак, Чистоганов та ін.

Працювали бібліотека та ігротека. Біля 4000 дітей були залучені до гурткової роботи.

Великою популярністю відзначався драматичний колектив ( вистави " Платон Кречет", " Біліє парус…").

Спортивні колективи захищали неодноразово честь міста на республіканських змаганнях."

Із спогадів гуртківця Палацу піонерів В.Гульбе (архів ОЦДЮТ,інв.№ 163051):

"…Найяскравіші спогади мого дитинства починаються з 1936 року, коли я вперше увійшла у Палац піонерів. Прийшла я з бажанням поступити у балетний гурток, яким керував чудовий чоловік і педагог Н.К.Анкудінов. Пам"ятаю перше знайомство з Миколою Ксенофонтовичем :серйозний погляд, вимогливість в навчанні та дисципліні. Заборонялося не тільки запізнюватися на заняття, а й приходити з "2" у щоденнику. Заняття у балетному гуртку проходили цікаво, тому й ми вчилися добре у школі.

Пам"ятаю чарівну постановку опери " Кіт у чоботях".Головну роль виконувала Валя Снегірьова. Концертмейстером гуртка була Корнелія Шульц. Опера йшла у супроводі симфонічного оркестру. Потім був балет " Червоний мак" та інші. Після тривалої хвороби я залишила балет, але прийшла у спортивну школу при Палаці піонерів , де й займалася до початку війни.

У 1940 я стала першою серед гімнасток області. Приймала участь у республіканських змаганнях у Києві, Сталіно.

Зараз працюю концертмейстером і саме Палац піонерів дав мені цю любов до прекрасного, саме педагоги Палацу Анкудінов Н.К., Шульц К., Бишенський Л.М.,Звержковський Н. виховували у мене повагу педагогічної праці.

Із спогадів гуртківця Палацу піонерів В.Субботіної ( архів ОЦДЮТ,інв.№ 163051) :" …З перших днів існування Палацу піонерів я поступила до танцювального гуртка й займалася у ньому до десятого класу.

На сцені Палацу з великим успіхом проходили спектаклі, хореографічні сценки, танці народов СРСР. У програмі гуртка були такі:"Кіт у чоботях", "Казка про рибака та рибку", "Бахчисарайський фонтан" та ін.

У моїй пам"яті до цього часу залишились імена активних гуртківців: К. Параконьєв, Е.Рубінштейн, Т. Хачатурян, Г.Рябовол,З.Вербицька,Ш.Шевчук,Н.Найденова,В.Мішкурова,Л.Швець,Л.Шапошнікова, В.Сергієнко,Ш.Бабій.

У Палаці проходили цікаві заходи: вечори зустрічей учнів шкіл, дні відкритих дверей для батьків, тематичні програми…

Найкращі гуртківці отримували путівки до піонертаборів, туристичних баз, їздили на екскурсії.

Директор Палацу піонерів т. Немировський та массовик т.Верхолаз знаходили для дітей цікаву роботу. Я дуже любила свій Палац і після війни працювала у ньому массовиком." Із спогадів гуртківця Палацу піонерів В.Долинки (архів ОЦДЮТ,інв.№ 163051): "…Після 30 років перерви я знову з тремтінням вхожу до будівлі любимого Палацу піонерів, знову пережив солодкі переживання, згадав свою юність.

До війни я 5 років займався у Льва Марковича Битенського в хорі і вокальному гуртку. Любов моя до співу була така велика, що я співав і у хорі № 8 і у хорі Палацу.

Як показало життя ця любов пройшла червоною ниткою через усе моє життя.

У складні воєнні роки з фронтів я посилав вісточки Льву Марковичу. Після демобілізації мене запросили працювати до драматичного театру ім. Кропивницького і музичну секцію, де я з повагою згадую заняття у Лідії Яколівни Кіреєвої.

Через 2 роки я переміг у конкурсі за вступ до київської Державної консерваторії, потім працював у Пермському театрі опери та балету і в музичній школі.

Пройшло 30 років, але любов до співу, вихована у мене керівниками Палацу піонерів залишилася на все життя."

Тяжкі роки пережила країна у ті роки - і в тилу, і на фронті люди боролися за перемогу, не всі вернулися з тієї війни.

В кімнаті бойової слави Кіровоградського Палацу піонерів знаходилося багато матеріалів про юних ге­роїв братів Анатолія і Юрія Маркітан.

Коротке, але героїчне життя прожили брати.

Обидва брати відвідували Палац піонерів, мріяли стати льотчиками. Закінчуючи учбовий рік в 1941 ро­ці, Анатолій Маркітан разом з товаришами готувався до республіканських змагань із спортивної гімнасти­ки. Тренер В. Фреккель був задоволений своїм учнем, його наполегливістю, працьовитістю.

В багатьох бойових операціях брав участь Анато­лій. 8 грудні 1943 року, коли наші війська звільняли Кіровоградщину, Брати Маркітан загинули в бою біля села Михайлівка Олександрівського району . Посмертно вони нагороджені медалями.

В селищі Підлісне є музей. Серед його експонатів і фото Анатолія і Юрія. Образи братів Маркітан живуть в серцях сучасників.

… Воювали за Батьківщину і педагоги, ось тільки маленькі нотатки:

Ласун Володимир Сергійович - керівник фотогуртка /воював на ІІІ Українському фронті, у Венгрії, Чехословакії, Австрії. Нагороджений медалями "За победу над Германией", "30 лет Советской Армии","За взяття Відня"/.

Стрельбіцька Блюменталь Аврамівна - керівник студії бальних танців

/Ансамбль пісні і танцю І Українського фронту. Нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню, медалями "За перемогу над фашистами" та "70 років ВС"/

Козирь Ганна Василівна - керівник гуртка бандуристів/розвідгрупа партизанського загону Дубового (Холодний Яр). Нагороджена медалями/