ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ДРУГОКЛАСНИКІВ

Перебування дитини в другому класі знаменується тим, що обов’язковими стають домашні завдання, а дітям починають ставити оцінки. Усе це досить непросто для дитини. Існують секрети для батьків щодо підтримки дитини в даний період. Отже, до нотатника батьків другокласника внесемо певні правила.

1. Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для відпрацювання того, що в класі пояснював вчитель, інакше в довгострокову пам’ять знання не переходять.

2. Навички виконання домашньої роботи без допомоги і підтримки дорослого практично не формуються — такі особливості засвоєння навчального матеріалу дітьми в початковій школі.

3. Якщо батьки не контролюють і не допомагають виконувати домашнє завдання, то дитина може його не робити і не записувати.

4. Важливо спочатку перевіряти і зіставляти те, що дитина записала у щоденник, і те, що дійсно було задано (діти подекуди не записують частину завдань у щоденник).

5. Необхідно визначити конкретний час для виконання домашнього завдання і прагнути, щоб дитина робила уроки в один і той самий час.

6. Допомагати дитині робити домашнє завдання і перевіряти те, що дитина зробила.

7. Навчити дитину організовувати своє робоче місце для виконання роботи.

8. Показувати власний приклад організованості і зібраності.

9. Прийняти, що погані оцінки в процесі навчання неминучі, тому важливо не сварити дитину за них, а навпаки, допомогти розібратися.

10. Важливо сприймати оцінки як показники «навчальної температури»: двійка — це сигнал до того, що знання «приболіли» і їм потрібне лікування, а не мораль.

11. Не думати, що якщо мама й тато добре вчилися в школі, то їхня дитина обов’язково буде відмінником — ми всі різні.

12. Дитині нічим не допоможуть розповіді батьків про те, що вони закінчили школу із золотою медаллю, а ВНЗ із червоним дипломом, зате тривожність можуть сформувати.

13. Якщо сварити дитину за двійки, то в неї може з’явитися шкільна тривожність, яка сильно впливатиме на успішність дитини. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо боятиметься, адже страх блокує пізнавальну діяльність.

14. Не вимагати від дитини більше, ніж вона може в даний момент.

15. Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок і не вимагати від дитини тільки високих балів — якщо мама дуже сильно переживає через оцінку, то й у дитини з’являється тривожність і страх не виправдати очікування мами.

16. Важливо вчити дитину порівнювати свої досягнення з її ж досягненнями, але за попередній період.

17. Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відзначати найменші просування у навчанні.

18. Ніколи не порівнювати досягнення дитини з досягненнями інших дітей.

19. Дитина повинна бачити, що помилятися — це нормально, що помиляються і мами, і тата, і бабусі, й дідусі.

20. Діти часто сприймають оцінку як визначення дорослими її особистості, тому треба бути дуже тактовним у спілкуванні з дитиною та вчити розділяти: «Я хороший, але в роботі я зробив 20 помилок і тому отримав 2».

21. Важливо дитину налаштовувати на те, що якщо вірити в успіх і намагатися, то все обов’язково вийде.

Дихальна гімнастика ідеально підходить для спільної діяльності батьків та дітей.

Як дихати: вдих, рахуючи до чотирьох, і видих, рахуючи до чотирьох (через ніс). Якщо у вас виходить, можна збільшувати час дихання, і рахувати до 6 або 8. Ця практика допоможе заспокоїти нервову систему, знизити стрес та відновити ресурси. 

Подібні вправи допомагають краще справлятися з тривогою чи стресовими ситуаціями. Наприклад, коли ми дуже збуджені чи боїмося, коли відчуваємо стрес, наше дихання прискорюється, стає коротким, утрудненим і поверхневим, збивається зі звичайного ритму, і навпаки, коли ми спокійні, наш вдих глибший, а видих спокійний та повільний. Тому, якщо, з одного боку, тривога чи стрес збивають наше дихання, то, за допомогою дихання ми можемо змінити емоцію та повернутися зі стресу у стан спокою та умиротворення.

Дихання, яке заспокоює

Ви можете практикувати цю дихальну техніку сидячи, лежачи або стоячи, якщо не можете лягти чи сісти.
Заплющте очі і зосередьтеся на своєму подиху. Впустіть повітря через ніс і повільно випустіть його з рота, повторіть кілька разів. При вдиху можна звернути увагу на те, що повітря прохолодне, а коли випускаєш з рота, воно тепле.
Продовжуйте робити ще кілька повільних і глибоких вдихів, на вдиху намагайтеся, щоб повітря опустилося всередину живота, який надувається, як повітряна кулька (можна попросити дитину покласти руку на живіт і поспостерігати за тим, що відбувається), а коли повітря виходить, живіт здувається. Повторіть так кілька разів. Можна покласти на живіт паперовий кораблик і запропонувати дитині спостерігати, як він "пливе" разом із животом.

Метод Сама Врітті

Сама Врітті - це дихальна вправа, призначена для заспокоєння. Прості вправи, засновані на принципі «рівного дихання»: тобто тривалість вдиху дорівнює тривалості видиху.
Як дихати: вдих, рахуючи до чотирьох, і видих, рахуючи до чотирьох (через ніс). Якщо у вас виходить, можна збільшувати час дихання, і рахувати до 6 або 8. Ця практика допоможе заспокоїти нервову систему, знизити стрес та відновити ресурси.

Вправи Сама Врітті можна виконувати в будь-який час і в будь-якому місці. Вважається, що ці дихальні вправи особливо ефективні перед вечірнім сном – якщо у вас існують проблеми, цей тип дихання допоможе відволіктися від усього, що заважає заснути.

Вправи у вигляді гр

Є дихальні вправи для батьків та дітей, які можна виконувати у форматі гри.

• Морська мушля

Посадіть дітей у зручному положенні на підлогу/ліжко, попросіть схрестити ноги та заплющити очі. Потім слід закрити вуха руками і глибоко вдихнути. Повинно з'явитися відчуття, що ви слухаєте шум моря всередині мушлі. Це дуже корисна вправа для відновлення від стресу та набуття спокою.

• Гра "Повітряна куля"

Чудова і дуже проста гра, щоб допомогти дітям упоратися зі стресом у будь-якому місці. Запропонуйте дитині "надутися", ніби вона повітряна куля: робимо глибокий вдих, поступово надувається живіт, розкривається грудна клітка, наприкінці надуваємо щоки, руки умовно теж округляємо, затримуємо дихання. Потім починаємо "здуватися", як звичайна кулька: спускаємо повітря і "літаємо" по кімнаті, злегка вдаряючись то об стіну, то об шафу, відчуваючи свої межі та межі приміщення.

• Мочалка

Діти сидять зі схрещеними ногами та заплющеними очима і уявляють, що їхні груди та живіт – це мочалка. Коли вони роблять вдих, груди та живіт набухають так само, як мочалка, коли вона наповнюється водою. Коли вони видихають, потрібно уявити, як "стискають" груди та живіт, щоб випустити повітря з легенів, як з мочалки віджимаємо воду.

Якщо у вас вдома є повітряні кульки, існує чудова вправа, що допоможе дітям зрозуміти, що таке повітря і як воно працює в нашому організмі. Запропонуйте їм надути повітряну кульку, а потім дати їй повільно здутися. Таким чином вони побачать, як легені набухають при вдиху і як вони випускають повітря при видиху.

Якщо це безпечно, ви можете займатися дихальною гімнастикою у вигляді гри на природі, і взагалі намагайтеся якомога більше часу проводити з дітьми на свіжому повітрі.

Оскільки дихальна гімнастика допомагає дітям позбутися стресу, розслабитися, набути глибокого спокою, зняти напругу, страхи, занепокоєння, робити її можна в будь-який час дня, особливо коли ви бачите, що дитині потрібно допомогти заспокоїтися або врівноважити її емоційний стан.

https://mamovediya.com.ua/yak-spravytys-zi-stresom-dyhal-na-gimnastyka-dlya-ditej

Чи доречно мріяти під час війни?

Як дорослі можуть допомогти дітям і дозволити собі зберегти здатність мріяти

Світлана Ройз

UNICEF

10 березня 2023            https://www.unicef.org/ukraine/stories/dreams-in-war-time-svitlana-royz

Мрії – це «паливо» для нашого життя. Вони переносять нас із теперішнього в майбутнє та дають надію. Надія та мрії – один із ресурсів нашого воєнного часу, і важливо дозволити собі ним користуватись.

Стрес та травматизація звужують наше відчуття реальності. Чим більший рівень стресу та травматизації – тим більше ми сфокусовані на минулих переживаннях, які постійно відображаються у нашому теперішньому. А мрії – про майбутнє – це перенесення фокуса.  Дозвіл собі радості. Це створення простору відновлення. Тому мрії та творчість – саме зараз – це «терапевтичний інструмент», вони розширюють наш внутрішній простір. Мрії наближують майбутнє, особливо, якщо ми ще й додаємо до них план дій. Саме зараз нам важливо відновлювати зв'язок - минуле (мої здобутки, мої напрацювання, мої якості) - теперішнє (те, що я вмію, прагну, знаю про себе та світ саме зараз) - майбутнє (світ та я - яким я хочу бути).

Чому зараз складно дозволити собі мріяти?

• Тому що є розчарування, що минулі мрії не здійснились.

Що робити: дітям важливо відчути наше співчуття: “Так, шкода, що саме ця мрія не здійснилася. Ти так цього хотів. Мені самій так важко примиритися з тим, що не здійснилося. Але.... Можливо вона зміниться і стане новою мрією. Давай з тобою помріємо про...."  Багато дітей та дорослих розчаровані та болісно переживають втрату "мрій". Мрія може не здійснитись саме так, як ми хотіли, але нам важливо зберегти надію.

• Тому що є почуття провини. Мрії, радість під час війни можуть підсилювати відчуття провини того, що ми вижили.

Що робити: важливо розповідати дорослим та дітям про те, що радість – це енергія. Радість пов’язана з роботою нейрогормонів, що додають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення. І це наші ліки. Мрії пов'язані з позитивними емоціями і нам потрібно приймати «вітаміни мрій та радості».

• Тому що бажати тільки для себе – це може вважатись за егоїзм.

Що робити: розповідати про те, що тільки коли ми піклуємося про себе, ми можемо відчути потреби та піклуватись про інших. Дозволити собі мріяти – це теж піклування, бо це повернення собі цілісності. У нашому  житті є важливі сфери, а в кожній сфері є свої потреби: Тілесність (їжа, спорт, сон, вода, вітаміни, кисень); Реалізація (розвиток, для дитини – навчання); Контакти (близькість); Уява (сфера творчості, мрій, цінностей).

• Тому що коли ми переживаємо травматичний досвід, у нас страждає сфера уяви.

Що робити: Дитина повернеться до творчих дій та знов почне мріяти, коли відновиться відчуття безпеки. А безпека для неї – це і наша присутність та надійність, і рутини в нашому житті, і можливість хоч щось проконтролювати, і наскільки можливо – передбачуваність. Ми можемо їй це дати.

• Тому що може здаватись, що мрії взагалі зараз недоречні, а мрія може бути тільки про Перемогу.

Що робити:  казати про те, що велика Перемога складається з великої кількості наших особистих перемог.

• Тому що може здаватись, що мрії - позбавляють нас відчуття контролю та відводять від реальності.

Що робити:  важливо питати себе та дітей - що ми можемо робити для наближення мрії? Розповідати дитині, що мрія - це наче енергія, яку ми втілюємо в реальність своїми діями. Що ми можемо зробити першим кроком? Це може бути і малюнок мрії, і створення плану, і крок до вивчення нового.

"Сходинки мрій"

Ми можемо запропонувати дитині пройтись «сходинками мрій» та помріяти не тільки для себе, але й для інших:

1. Мрія для себе

2. Мрія для найближчих

3. Мрія для родини

4. Мрія друзів – однокласників – сусідів – громади

5. Мрія для міста

6. Мрія для країни

7. Мрія для світу

Ми, дорослі, створюємо простір і даємо дозвіл на будь-які прояви дитини. Розмову про мрії можна почати зі слів: 

• “А знаєш, про що я мрію саме зараз?”

• “А що ти зробиш першим, коли почуєш слово «Перемога!»?”

• “А якби у тебе була чарівна паличка, щоб ти начарував/ла?”

Важливо пам’ятати, що мрії сучасних дітей можуть бути більш матеріальними. А ще саме зараз, щоб відчути більше опори, заземлення, діти та дорослі можуть мріяти та казати про матеріальні, реальні речі. Це додає вкорінення в реальності.

Також нам важливо сформувати зв’язок: мрія – дія. Саме дія – можливість на щось впливати – додає нам сили контролю. Між тим, що залишиться мрією, а що стане реалізованим – є наші дії.

Рух до мрії може також стати «продуктивною рутиною»: у вивченні кожного дня нового слова в іноземній мові, в малюванні кожного дня новим стилем, в тому, що ми кожного дня фіксуємо щось на фото, танцюємо чи робимо маленьку зарядку, робимо те, що раніше не наважувались і те, що наблизить нас до здійснення мрії…

І ми можемо запитати дитину:“А що ти сьогодні зробив/ла, щоб наблизити мрію?”

У мене є красива практика: стати в повний зріст, уявити, що стоїш під зоряним небом. Уявити, що кожна зірка – це наша мрія. Кожна з них – саме для нас, може бути «нашою». Протягнути руку вгору  і зняти зірку – ту, яка саме зараз нам здається «нашою». Покласти зірку на грудну клітку чи в кишеню, зі словами “це може бути моїм, це моє”. І пам’ятати, що для нас є багато зірок, мрій та бажань.