Тема з самоосвіти:
«Формування наскрізних умінь вихованців початкової школи: інформаційно-цифрова компетентність”
Сучасна освіта спрямована на формування ключових та наскрізних умінь учнів, серед яких важливе місце посідає інформаційно-цифрова компетентність. У світі, де інформаційні технології швидко розвиваються, учитель початкової школи має формувати в учнів уміння використовувати цифрові інструменти для навчання, комунікації, пошуку, аналізу та представлення інформації.
Поглибити власні знання щодо шляхів формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів та впроваджувати ефективні педагогічні технології, що сприяють розвитку цифрової грамотності учнів.
Ознайомитися з нормативними документами, що визначають вимоги до формування інформаційно-цифрової компетентності.
Вивчити сучасні методики, ресурси та інструменти ІКТ для використання у початковій школі.
Розробити й упровадити у власну педагогічну практику інтерактивні вправи, онлайн-тести, цифрові навчальні матеріали.
Формувати в учнів навички безпечного та відповідального користування цифровими ресурсами.
Узагальнити результати роботи у вигляді методичних рекомендацій або презентації для колег.
Підвищення рівня власної ІКТ-компетентності.
Використання цифрових інструментів у навчальному процесі (інтерактивні платформи, онлайн-ігри, тести, віртуальні тури).
Формування в учнів навичок роботи з інформацією, комунікації та творчого використання технологій.
Поширення досвіду серед колег (під час засідань методичного об’єднання, педрад, семінарів).
Самоосвіта (читання фахової літератури, перегляд вебінарів).
Участь у методичних заходах.
Практичне впровадження цифрових інструментів у навчанні.
Створення власних цифрових навчальних матеріалів.
Метою початкової освіти в НУШ є всебічний розвиток дитини та її здібностей, таланту, формування ключових та предметних компетентностей, наскрізних вмінь, що відповідають як індивідуально – психологічним, так і віковим, фізіологічним особливостям та потребам кожної дитини.
Спираючись на концепцію НУШ, вихователь , який на своїх заходах прививає (прищеплює, формує)уміння та навички, для подальшої соціалізації та мотивації до саморозвитку у старших класах та майбутньому.
Нова Українська школа – дійсно просунута(сучасна), та доволі цікава як для педагогів так і для здобувачів освіти. Але не дивлячись на різнобічність у можливостях розвитку наскрізних умінь та ключових компетентностей, дуже часто постає питання «С чого почати?».
Відповідь на це питання:
Критичне мислення — мислення самостійне. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб мислити і самостійно вирішувати найскладніші питання. На мою думку, мислити критично можна в будь-якому віці. Навіть у першокласників накопичено для цього достатньо життєвого досвіду та знань. Саме завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання знаходить індивідуальність і стає свідомим, безперервним та продуктивним.
Технологія формування та розвитку критичного мислення – система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації для особистих потреб і цілей. Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаної з її усвідомленням, переосмисленням такої діяльності.
Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.
Урок критичного мислення має певну структуру і складається з 5 основних етапів:
1. Мотивація (створення сприятливого психологічного клімату на уроці).
2. Обґрунтування навчання (постановка мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми та предмета в цілому).
3. Актуалізація (зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).
4. Усвідомлення змісту (знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння). і
5. Рефлексія (критичний момент уроку).
-учні переробляють нові знання на власні;
-запам’ятовують матеріал, так як розуміють його;
-активно обмінюються думками;
-удосконалюють і поповнюють словниковий запас;
-складається різноманітність міркувань;
-вибір правильного варіанту.
Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язання задач, проблем, оцінки ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому такі уроки, де це постійно відбувається, створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення.
Метою вчителя на етапі мотивації є фокусування уваги учнів на проблемі, пробудження інтересу до обговорюваної теми. Для цього я в своїй практиці використовує такі прийоми:
«Вилучи зайве».
«Роз’єднай слова».
«Банани».
«Мікрофон».
«Задом наперед».
«Вузлики»
Для актуалізації наявних знань учнів на уроках слід використовувати такі навчальні стратегії:
Актуальна мета. Наприклад, під час вивчення теми «Літр» у 1 класі вчитель пропонує розіграти сценку в магазині.
Інтрига. На уроці природознавства під час вивчення теми «Тварини» пропонується проблемне запитання: «Кит – риба чи звір?»
Фантастична ситуація. Наприклад, на урок «Я і Україна» завітали прибульці з далекого космосу, яким потрібно розповісти про нашу планету, країну, рослини чи тварини… (залежно від теми). Іноді це можуть бути гості з минулого – козаки, древні греки, мореплавці, мандрівники. Тобто діти розглядають матеріал з іншої точки зору.
Впіймай помилку. Пояснюючи матеріал, наприклад, на уроці математики вчителька зумисне допускає помилку, привчаючи миттєво реагувати на помилки, розвиває уважність та пильність, готовність відповідати швидко.
Прес-конференція. Вчитель частково розкриває тему, пропонуючи завершити розкриття вдома, користуючись підручниками, посібниками, додатковою літературою, навчальними комп’ютерними програмами.
Передбачення. Перед вивченням навчального тексту вчитель пропонує визначити, про що може йти мова в ньому.
Для того, щоб пробудити інтерес учнів до вільного та відкритого мислення за певною темою, стимулювати до розміркувань задля встановлення зв’язків між окремими поняттями, вчителем використовується стратегія асоціювання. Ця навчальна стратегія корисна ще й тому, що дозволяє брати активну участь у процесі мислення всім учням, а не лише тим, хто першим піднімає руку. Ця методика спочатку застосовується для роботи у невеликих групах по 3-4 учні, потім, як підсумок, – фронтально.
Коли є потреба тему розглянути з різних аспектів, вчителем дуже вдало застосовується стратегія «кубування».
Першочерговою метою етапу усвідомлення змісту інформації є підтримка, збереження зацікавленості учнів та їхнього позитивного імпульсу, ініційованих на стадії актуалізації.
На уроках природознавства ефективним є застосування стратегії «читаємо/ думаємо/працюємо в парах (обмінюємося думками)». Учні читають по черзі абзац тексту , ставлять запитання, обговорюють відповіді, формулюють висновки. Ця стратегія дозволяє кожному учневі стати координатором процесу читання, ефективна для вивчення складної інформації.
Дуже вдало використовується стратегія взаємного навчання, яка допомагає налагодити позитивні взаємини в дитячому колективі, сприяє більшій ефективності навчального процесу. Замість беззаперечного авторитету вчителя при трансактивних методах навчання, при груповому, взаємному навчанні в класі відбувається перерозподіл лідерства, ініціативу беруть в свої руки учні, що надає школярам можливості безпосередньо вчитися соціальним навичкам, прислуховуватися до інших думок, толерантно ставитися до позицій партнерів.
Під час роботи в групі відбувається спільне розв'язання поставлених задач. У процесі цієї роботи в учнів розвиваються почуття колективізму, взаємопідтримки, взаємодопомоги, зникає відчуття страху, скованості. Працюючи в групі, учні вчаться говорити, обговорювати проблему, вислуховувати думки співрозмовника, приймати рішення.
Робота в групах будується на правилах:
- один говорить - усі слухають;
- з кожної проблеми висловлюються всі члени групи;
- висловлювати свої думки чітко, лаконічно;
- група доручає одному з її членів виступити;
- усі цінують час.
Працюючи в групі, в нагороду за уміння слухати та співпрацювати, учні отримують колективну мудрість. Саме така форма роботи створює особливі умови для формування ключових компетентностей. Перш за все, це комунікативні компетентності, які передбачають оволодіння способами взаємодії з людьми, вміння спілкуватися усно, письмово; здатність до толерантності у спілкуванні: дотримання культури дискусій, уникнення категоричності, визнання своїх помилок. Також це соціальні компетентності, які передбачають здатність та уміння діяти в соціумі з урахуванням позицій інших. Формування соціальних компетентностей відбувається в процесі роботи учнів у групі, де створюються умови для співпраці учнів, організації їх спільних дій, прийняття спільних рішень; де використовуються взаємодопомога, взаємоперевірка, взаємооцінка та самооцінка діяльності.
Підсумкова рефлексія є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Рефлексія – фаза уроку, протягом якої учні роблять огляд ідей, що були відкриті ними, значення яких вони усвідомили; учні запитують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, змінюють та розширюють одержані знання. Підсумковий етап уроку містить такі підетапи:
1. Установлення фактів (що сталося?);
2. Аналіз причин (чому це сталося?);
3. Планування дій (що нам робити далі?).
Для активізації пізнавально – творчих здібностей учнів та їх висловлювань стосовно теми, що вивчається, на заключному етапі уроку використовується дієва стратегія «Залиш останнє слово для мене». Учням пропонується вдома, користуючись додатковою літературою, знайти цікаву інформацію стосовно теми. Знайдену інформацію у вигляді ствердження або запитання на невеликій картці. З іншого боку цієї картки учень записує свою відповідь (якщо це було запитання) або тлумачення (якщо було записане ствердження). Наступний урок починається з того, що вчитель зачитує кілька найцікавіших запитань (або фраз). Класу пропонується відповісти на запитання або прокоментувати фразу, останнім висловлюється автор. Після нього не має права висловлюватись навіть вчитель.
Складання білого вірша сенкану допомагає підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, ключові думки. У цьому короткому висловленні синтезується основна інформація.
У підсумку уроку вчитель звертається до таблиць «Повинні знати», «Повинні вміти», якщо вони використовувались при плануванні, до очікувань дітей від уроку.
Найчастіше питання:
- Чи цікавим був наш урок?
- На якому етапі уроку найцікавіше працювати?
- Де ми втратили найбільше часу?
- Що нам заважало працювати злагоджено?
- Що треба було зробити інакше?
Але найголовніше – це усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання успіху, який нелегко дався кожному, але вчитель дякує учням за співпрацю і наголошує, що тільки завдяки нашій спільній роботі ми досягнули мети, розв’язали проблему.
Щоб зацікавити учнів роботою на уроці, вчитель дбає про гармонійне поєднання його мотиваційного, змістового та розвивального компонентів. Як організувати процес пізнання так, щоб в очах дітей не згасав вогник допитливості? Цю проблему легко вирішити, широко використовуючи в своїй практиці на різних етапах уроку дидактичні ігри. Для молодших школярів гра все ще залишається одним з провідних видів діяльності. Через гру діти привчаються до аналітико-синтетичної роботи над словом і реченням; в них розвивається фонематичний слух, виробляється орфографічна зіркість, активізується і збагачується словниковий запас.
Молодший шкільний вік — сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Дітям цього віку притаманні конкретність, і водночас — неабияка образність мислення, емоційне сприйняття дійсності й активне ставлення до неї.
Брак життєвого досвіду і знань компенсується фантазією, яка яскраво виявляється у дитячій словотворчості зокрема, під час складання казок, віршів, загадок або й тоді, коли вони просто розповідають, скажемо, про власні пригоди. Образність мислення, відсутність стереотипів, естетичне світосприйняття та готовність до дій — властиві учням початкових класів. Вони свідчать про високий рівень творчих здібностей цієї вікової категорії в цілому.
Одним з пріоритетних напрямків початкової освіти є розвиток логічного мислення й математичного мовлення школярів. Для розвитку логічного мислення і вдосконалення обчислювальних навичок вчитель підбирає цікавий, пов'язаний з життям матеріал, який спрямований на формування життєвих компетенцій учнів.
А саме:
-дидактичні і сюжетні ігри;
-задачі у віршах;
-задачі – жарти;
-логічні задачі;
-ребуси;
-ігрові і цікаві ситуації.
Всі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості, мислення.
ВИСНОВОК
Застосування новітніх технологій під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання.
Сучасні інноваційні технології формування та розвитку здібностей є
однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам
Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового
типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес
набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які
трансформуються в життєві компетенції.
Системне запровадження цих технологій в школі призводить до того,
що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію,
вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої
знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом
формування активізації пізнавальних творчих здібностей як пріоритетного
напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.