Головною віссю дискусії стосовно розвитку вищої освіти з початку 2000-х років є проблема її якості, відповідності сучасним викликам і баченню майбутнього. Прагнення підвищення конкурентоспроможності європейського суспільства обумовило, навіть, певну фетишиза- цію якості в Болонському процесі. Створення Стандартів і рекомендацій щодо забезпечен- ня якості в Європейському просторі вищої освіти (2005 рік) дозволило їм стати унікальним міжнародним документом, що гармонізує освітню політику країн континенту.

Сурогатна модель забезпечення якості вищої освіти, яку сформовано в період незалежності України, успадкувала від радянського минулого суто адміністративний інструментарій, винятково формальні процеси і процедури зовнішнього оцінювання. Натомість, європейська система освіти формувалася в реальному конкурентному середовищі під впливом ідей соціальної держави та з урахуванням партнерства стейкхолдерів. Відмінності у формуванні української та європейської систем забезпечення якості освіти наведені на рисунку:

Принципи зовнішньої оцінки якості вищої освіти

До базових технологій оцінювання вищих навчальних закладів іноземними інституціями відносяться:

– акредитація навчального закладу (факультету) або окремих освітніх програм в іноземній або міжнародній агенції з акредитації;

– сертифікація локальних систем управління якості вищого навчального закладу уповноваженими на це, відповідно до міжнародних правил, структурами;

– визнання на дво- або багатосторонній міжуніверситетській основі відповідності освітніх програм для цілей спільної діяльності та реалізації програм «подвійних дипломів»;

– оцінка належного рівня освітніх програм для включення до європейських програм академічної мобільності.

З наведених вище технологій найменш поширеною є акредитація українського навчального закладу (факультету) або його окремих освітніх програм в іноземній або міжнародній агенції з акредитації.

Процедура незалежної акредитації починається з подання заявки та пакету документів ВНЗ до обраного агентства з оцінювання якості.

На другому етапі акредитаційного процесу ВНЗ здійснює самооцінку за критеріями та показниками, розробленими незалежним агентством. У кожного незалежного міжнародного агентства є власний перелік показників, які підлягають оцінюванню.

Проведення самооцінки та написання звіту (Self-Evaluation Report) є досить корисним саме для ВНЗ, а отже на цьому етапі можна визначити свої сильні та слабкі сторони організації навчального процесу, прогалини у моніторингу результатів навчання, усвідомити доцільність підтримання зв’язків із випускниками та роботодавцями.

Після заповнення звіту ВНЗ надсилає його на розгляд у незалежне агентство з оцінювання якості, яке за результатами вивчення наданих до розгляду документів визначає доцільність візиту експертної комісії до навчального закладу. Візит акредитаційної комісії спрямований на визначення відповідності освітніх програм та/або навчальної діяльності ВНЗ стандартам якості у сфері вищої освіти.

За результатами візиту акредитаційної комісії експерти складають висновок, в якому міститься не тільки зауваження та критика, але й практичні рекомендації щодо подолання виявлених недоліків. За підсумками всіх етапів незалежного оцінювання незалежна агенція приймає рішення про можливість надання акредитації та сертифіката про відповідність визначеним стандартам якості вищої освіти навчального закладу-апліканта. Проходження такої акредитації є добровільним та самостійним рішенням ВНЗ.

Питання для самоконтролю:

• Як формувалась європейська система освіти?
• Які відмінності у формуванні української та європейської систем забезпечення якості освіти?
• Що таке міжнародна акредитація і які її етапи?